Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2024 року № 320/34686/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просить суд:
-визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо обмеження розміру виплаченої ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби 25 відсотками місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
???-зобов?язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням раніше виплачених сум;
???-визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 01.02.2020р. по 18.08.2022р. грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
???-зобов?язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.02.2020р. по 18.08.2022р. грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що після звільнення з військової служби їй не було виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік, одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Крім того, зауважила, що відповідачем неправильно було здійснено розрахунок компенсації за невикористані дні основної відпустки та додаткової відпустки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відповідь на відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповіддю на відзив позивач підтримала усі свої позовні вимоги.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 проходила військову службу в Головному управлінні військового співробітництва Збройних Сил України. На момент звільнення Позивач займала посаду старшого офіцера відділу планування військового співробітництва управління планування та супроводження військового співробітництва Головного управління військового співробітництва Збройних Сил України.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.08.2022р. №1054 підполковник ОСОБА_1 була звільнена з військової служби в запас за підпунктом "г" (через сімейні обставини або інші поважні причини) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Наказом начальника Головного управління військового співробітництва Збройних Сил України (по стройовій частині) від 18.08.2022р. №113 підполковник ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 18.08.2022р.
Фінансове забезпечення військовослужбовців Головного управління військового співробітництва Збройних Сил України, у якому ОСОБА_1 проходила службу на момент звільнення, здійснювалося Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України.
У період з 01.02.2020р. до 18.08.2022р. нарахування та виплата грошового забезпечення проводилася без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Крім того, одноразова грошова допомога при звільненні зі служби виплачена Позивачу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, згідно з приписами абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" належний розмір виплати грошової допомоги при звільненні зі служби мав складати 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
24.02.2023р. представник Позивача звернувся до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України з адвокатським запитом про надання копій документів, а також інформації стосовно наявності правових підстав для виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у зменшеному розмірі.
У відповідь на адвокатський запит, Відповідач листом від 15.03.2023р. №305/458 повідомив, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (зі змінами) визначено, що розміри посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з тарифним розрядом, установленим у штаті військової частини (установи, організації) за відповідною посадою.
Оскільки при виключенні зі списків особового складу військової частини позивачу не була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, грошова допомога на оздоровлення за 2021 рік та не було враховано грошові винагороди, зміни вислуги 10 календарних років, відповідний коефіцієнт під час нарахування та виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Щодо позовних вимог в частині невиплати належної суми одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби за 10 календарних років суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до абзаців четвертого, п`ятого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Із наведених норм вбачається, що обов`язок з виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби законодавець покладає як на Міністерство оборони України, інші утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, так і на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади залежно від того, чи були відряджені зазначені військовослужбовці для подальшого проходження служби в органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади.
Згідно з положеннями пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі - Порядок № 260), у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що загальна вислуга років на час звільнення позивача зі служби становить 25 повних календарних років, відтак позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Згідно п.5 розділу XXXII Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Зі змісту листа Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України № 305/458 від 15.03.2023 вбачається, що грошове забезпечення позивача за вересень 2021р. за період з 01.02.2020 по 18.08.2022 (місяць, що передував звільненню) склало 27 021,75 грн.
Відповідно 50 % місячного грошового забезпечення складає суму 13510,875 грн, а одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби при повних 10 календарних роках служби складає: 7029,235грн х 10 = 168 885,94 грн, однак матеріали справи свідчать, що таку виплату позивачеві не було проведено станом на час звільнення зі служби у належному розмірі а здійснено виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 84 442,97 грн.
Суд враховує, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством.
З огляду на це суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 в неповному обсязі .
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (див. рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Щодо вимог позивача про невиплату йому грошової допомоги на оздоровлення грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року у період з 01.02.2020р. по 18.08.2022р. суд зазначає наступне.
Пунктом 1 розділу XXIII Порядку №260 обумовлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Приписами пункту 2 розділу ХХІІІ Порядку № 260 обумовлено, що грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Згідно Наказу начальника Головного управління військового співробітництва Збройних Сил України №113 від 18.08.2022 (по стройовій частині) позивачу належить виплатити додаткову винагороду на період дії військового стану у розмірі 30 000 грн пропорційно дням участі з 01 по 18 серпня 2022 року.
Виплатити надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, щомісячну премію відповідно до особистого внеску в загальний результат служби у розмірі 140 відсотків посадового окладу, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків до посадового окладу за період з 01 по 18 серпня 2022 року. Виплатити грошову компенсацію за невикористані 45 (сорок п?ять) діб щорічної основної відпустки. Відпустку за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення за 2022 рік використала.
Грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік отримала.
На підставі наданих Відповідачем довідок про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, додаткових видів грошового забезпечення, індексацій, премій та інших виплат за період з 01.02.2020 по 18.08.2022, від 15.03.2022 № 305/142, довідку-розрахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки Позивача від 15.03.2023р. № 305/143, довідку-розрахунок грошової допомоги у разі звільнення з військової служби Позивача від 15.03.2023р. № 305/144, вбачається, що здійснено нарахування та виплату у зменшеному розмірі, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Абзацом 1 пункту 1 розділу ХХХІ Порядку № 260 обумовлено, що грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, грошове забезпечення виплачується до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня закінчення строку контракту.
Приписами пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 обумовлено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:
тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;
тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.
Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.
Грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.
Пунктом 5 розділу ХХХІ Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Згідно із пунктом 6 розділу ХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Відповідно до пункту 1,2 розділу ІV Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах:
від 1 до 5 років - 25 відсотків;
від 5 до 10 років - 30 відсотків;
від 10 до 15 років - 35 відсотків;
від 15 до 20 років - 40 відсотків;
від 20 до 25 років - 45 відсотків;
від 25 і більше років - 50 відсотків.
Вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі по тексту - Порядок № 100), який застосовується у випадках: а) надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами) (далі - відпустка), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки (п.1 розділу І Порядку №100).
Згідно п.2 розділу II Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» установлено, що за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується винагорода в порядку, визначеному керівниками відповідних державних органів за:
безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки, у межах бюджетних призначень пропорційно часу участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду;
створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів.
Відповідно до положень п.14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Абзацом третій п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
З огляду на отримане грошове забезпечення позивача за період контрактної служби період з 01.02.2020 по 18.08.2022, від 15.03.2022 № 305/142, довідку-розрахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки Позивача від 15.03.2023р. № 305/143, довідку-розрахунок грошової допомоги у разі звільнення з військової служби Позивача від 15.03.2023р. № 305/144, зазначені суми компенсацій розраховані без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, без врахування зміни вислуги років (10 календарних років), а також без врахування вищезазначеного коефіцієнта.
Таким чином, позивач отримав грошове забезпечення в меншому розмірі ніж передбачено чинним законодавством.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.
Відповідно до приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
При цьому, суд зауважує, що відповідачем не було надано до суду будь-яких пояснень по суті справи та витребуваних судом документів.
Суд враховує, що відповідно до приписів частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Статтею 117 Кодексу законів про працю передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відтак, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Матеріалами справи підтверджується, що у даному випадку відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні та не виплатив позивачу в повному обсязі одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік та грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки та додаткової відпустки, одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в день його виключення зі списків особового складу частини - 18.08.2022.
Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем не був проведений станом на 18.08.2022 (в день звільнення з військової служби), що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
З огляду на це, суд приходить до висновку про зобов`язання Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.02.2020р. по 18.08.2022р. грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем під час розгляду справи надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачем.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн, який відповідно до законодавства підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
в и р і ш и в:
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо обмеження розміру виплаченої ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби 25 відсотками місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 01.02.2020р. по 18.08.2022р. грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.02.2020р. по 18.08.2022р. грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.
Судебное решение № 124200574, Київський окружний адміністративний суд было принято 20.12.2024. Форма судопроизводства - Административное, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти необходимые данные об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам легко находить необходимые данные.
то решение относится к делу № 320/34686/23. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа: