Решение № 124199751, 02.01.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 січня 2025 р. Справа № 120/5312/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із позовною заявою до Вінницької митниці (далі - митний орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, представник позивача - адвокат Слободянюк М.В. вказує на протиправність рішення про коригування митної вартості товарів Вінницької митниці від 04.03.2024 № UA401000/2024/000060/2, яким позивачу відмовлено у застосуванні митної вартості, заявленої за першим методом митної оцінки, - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, унаслідок чого складена картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 04.03.2024 № UА401020/2024/000274.

На переконання представника позивача, такі рішення митного органу є протиправними, оскільки до митного органу було надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), а тому оскаржувані у цьому спорі рішення підлягають скасуванню судом.

Ухвалою від 29.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

15.05.2024 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідно до статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як зазначає представник відповідача у поданому відзиві, до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: проформа-інвойс від 13.09.2023 № 1309; рахунок-фактура (інвойс) від 09.12.2023 №1309; зовнішньоекономічний договір від 02.08.2021 № 3426/PB; платіжні доручення в іноземній валюті від 28.09.2023 № NJBKLN9SO81QYYE, від 27.11.2023 № NJBKLNBRO8CMCNY, від 16.01.2024 № NJBKLO1FO8LGLDD; довідка про транспортні витрати №1/13256 від 27.02.2024; копія митної декларації країни відправлення від 11.12.2023 № 421320230000241988.

Відповідно до частини 1 статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Пунктом 2 статі 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Представник відповідача стверджує, що під час контролю за правильністю визначення митної вартості та вивчення документів, які підтверджують митну вартість відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, виявлено розбіжність з документами, які подано до митного оформлення та зазначено у гр.44. Згідно п. 2 зовнішньоекономічного договору від 02.08.2021 № 3426/PB «ціна товару вказується згідно рахунків, додатків», проте декларантом не надано на вимогу та не зазначено у гр. 44 МД будь-яких доповнень/додатків до контракту, специфікацій тощо. В копії митної декларації країни відправлення від 11.12.2023 № 421320230000241988 вартість кожної з позицій товарів відрізняється від задекларованої.

Також відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Проте декларантом такі документи надано до митного оформлення не в повному обсязі, що відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості.

Відтак, на переконання представника відповідача, подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, що документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару.

Декларанту було направлено лист щодо надання документів, зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, проте листом від 04.03.2024 ФОП ОСОБА_1 відмовився від надання додаткових документів.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, тому митним органом відповідно до пункті 2, 3 статті 58 Митного кодексу України застосовано другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 Митного кодексу України.

При цьому джерелом числового значення митної вартості товару є: для № 1 - EМД від 10.01.2024 № UA403070/2024/000287, за якою випущено у вільний обіг товар «Рукавиці, трикотажні просочені або покриті гумою: Рукавички садові нітрилові. Склад: нейлон, нітрил, арт.192470 -8400пар; Виробник MarketUnionCo., Ltd; Торговельна марка немає даних; Країна виробництва CN» та складає 5.02 USD за кг., для товару № 3 - EМД від 18.12.2023 № UA100060/2023/512455, за якою випущено у вільний обіг товар «Захисні робочі рукавички виготовлені з замші: 50081, краги для зварювальника, к-ть 2040 пар.» та складає 7.51 USD за кг.

За наведених обставин представник відповідача вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Також у відзиві сторона відповідача заперечила щодо відшкодування визначеного розміру визначених позивачем судових витрат.

20.05.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вказує на відсутність тих невідповідностей, на які посилається відповідач, а тому, на його думку, підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості не існувало.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

02.08.2021 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та фірмою "SHANDONG TAIMU COMMOTIDY CO., LTD" Китай (продавець) укладено контракт № 3426/РВ, згідно з яким продавець продав, а покупець купив товар: рукавички, країна походження: Китайська Народна Республіка, кількість: згідно з інвойсом, ціна: згідно з інвойсом, додатки, термін поставки: 2021-2025 роки, порт відвантаження: згідно з інвойсом.

Відповідно до пункту 17.1 цього контракту такий набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діятиме до 31 грудня 2025 року.

Відповідно до пункту 4.1 контракту термін доставки товару протягом 45 днів після отримання 30% депозиту від покупця (тільки після отримання 50% оплати, продавець може організувати доставку товару).

Умови поставки визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (пункт 4.2 контракту).

Загальна сума контракту становить 1 000 000 доларів США (пункт 5.2 контракту).

Вартість контракту визначається після взаємних консультацій та домовленостей між сторонами (пункт 5.3 контракту).

Завантаження товарів на судно, включаючи укладання в трюмі (стивідорні роботи), ліхтеровка, інформація про відвантаження товару, видача коносаментів, інші супровідні витрати виконуються та оплачуються за рахунок продавця (пункт 5.4 контракту).

Платіж за поставленим за цим контрактом виробами здійснюється покупцем на рахунок продавця наступним чином: Визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (рахунках-фактурах) (пункт 6.1 контракту).

Відповідно до інвойсу від 13.09.2023 № 1309 позивач планував придбати у покупця наступний товар:

- ліхтар акумуляторний портативний ліхтар S-L788R. Матеріал ABS Функції: Тепле світло-біле світло-тепле світло одночасно ефект мерехтіння. З функцією настільної лампи. Комплектація: Ліхтар+зарядний кабель (тип type-c). Вбудований літієвий акумулятор 1*1200mAh 18650, TM Seven+ в кількості 1024 пар загальною вартістю 4034,56 доларів США;

- ліхтар акумуляторний ручний S-22024. Матеріал ABS Потужність:XPG 5W, COB 3W. Функції: сильне світло-слабке світло-бічне світло-ефект мерехтіння. Аксесуари: Ліхтар+зарядний кабель (тип type-c). Вбудований літієвий акумулятор 1*1800mAh 18650, TM Seven+ в кількості 1000 пар загальною вартістю 3370,00 доларів США;

- ліхтар акумуляторний S-2829-ST. Тип діода: SВт Матеріал: пластик, Кількість діодів 1 (5Вт) + 25LED. Режим роботи: 3 види (100%, 50%, 25LED) свинцево кислотний акумулятор: 7200mAh, 4V Зарядний кабель 220V прихований у світлі, з плечовим ремінцем, TM Seven+ в кількості 1000 пар загальною вартістю 7720,00 доларів США;

- 69674 рукавиця крага на підкладці синя довга коров`ячої шкіри (100%) в кількості 6120 пар загальною вартістю 9302,400 доларів США;

- 69675 рукавиця крага на підкладці зелена з червоним надолонником довга, розмір 12 матеріал 100% коров`яча шкіра, TM seVen, в кількості 2880 пар загальною вартістю 5155,200 доларів США;

- рукавички жіночі синтетичні з нітриловим покриттям розмір 8, NL9415 (поліестер 60%, нітрил 40%) TM seVen, в кількості 48000 пар загальною вартістю 7920,00 доларів США;

- рукавички синтетичні білі з фіолетовим нітриловим покриттям NL 9204 розмір 10 (поліестер 60%, нітрил 40%) TM seVen, в кількості 24000 пар загальною вартістю 3720, 00 доларів США;

- рукавички синтетичні червоні з чорним нітриловим покриттям NL 9712 розмір 10 (поліестер 60%, нітрил 40%) в кількості 48000 пар загальною вартістю 7632,00 доларів США;

- рукавички синтетичні салатові з синім наповненим спіненим латексним покриттям FLL9416 розмір 10 (поліестер 60%, латекс 40%) в кількості 24000 пар загальною вартістю 5016,00 доларів США;

- рукавички синтетичні чорні з чорним поліуретановим покриттям PL9840 розмір 6 (поліестер 70%, латекс 40%) в кількості 12480 пар загальною вартістю 2021,760 доларів США;

- рукавички синтетичні чорні з чорним поліуретановим покриттям PL9841 розмір 7 (поліестер 70%, латекс 40%) в кількості 12480 пар загальною вартістю 2021,760 доларів США;

- рукавички синтетичні чорні з чорним поліуретановим покриттям PL9842 розмір 8 (поліестер 70%, латекс 40%) в кількості 12480 пар загальною вартістю 2021,760 доларів США;

- рукавички синтетичні чорні з чорним поліуретановим покриттям PL9096 розмір 9 (поліестер 70%, латекс 40%) в кількості 12480 пар загальною вартістю 2159,040 доларів США;

- рукавички синтетичні чорні з чорним поліуретановим покриттям PL9024 розмір 10 (поліестер 70%, латекс 40%) в кількості 12480 пар загальною вартістю 2159,040 доларів США;

- рукавички синтетичні чорні з чорним поліуретановим покриттям PL9843 розмір 11(поліестер 70%, латекс 40%) в кількості 12480 пар загальною вартістю 2159,040 доларів США.

В Інвойсі від 13.09.2023 № 1309 сторони погодили основні умови доставки та оплати товару, а саме: пункт навантаження: QINGDAO, CHINA; торговий термінал: FOB QINGDAO/FOB CHINA; умови оплати: 30% - передоплата; 20% - на момент готовності товару до відвантаження; 20% - протягом 30 днів після відвантаження товару, після отримання даної оплати продавець зобов`язаний відправити оригінали документів; 30% протягом 30 днів після того як товар прибуде до порту; - термін поставки - 60 днів.

На виконання своїх зобов`язань позивачем здійснено часткову оплату товару, а саме: 28.09.2023 - 19923,77 доларів США, 27.11.2023 - 13280,51 доларів США, що підтверджується відповідними платіжними банківськими документами.

Також 09.12.2023 продавець виставив позивачу інвойс № 1309 за яким позивач придбав:

- ліхтар акумуляторний портативний ліхтар S-L788R. Матеріал ABS Функції: Тепле світло-біле світло-тепле світло одночасно ефект мерехтіння. З функцією настільної лампи. Комплектація: Ліхтар+зарядний кабель (тип type-c). Вбудований літієвий акумулятор 1*1200mAh 18650, TM Seven+ в кількості 1024 пар загальною вартістю 4034,56 доларів США;

- ліхтар акумуляторний ручний S-22024. Матеріал ABS Потужність:XPG 5W, COB 3W. Функції: сильне світло-слабке світло-бічне світло-ефект мерехтіння. Аксесуари: Ліхтар+зарядний кабель (тип type-c). Вбудований літієвий акумулятор 1*1800mAh 18650, TM Seven+ в кількості 1000 пар загальною вартістю 3370,00 доларів США;

- ліхтар акумуляторний S-2829-ST. Тип діода: SВт Матеріал: пластик, Кількість діодів 1 (5Вт) + 25LED. Режим роботи: 3 види (100%, 50%, 25LED) свинцево-кислотний акумулятор: 7200mAh, 4V Зарядний кабель 220V прихований у світлі, з плечовим ремінцем, TM Seven+ в кількості 1000 пар загальною вартістю 7720,00 доларів США;

- 69674 рукавиця крага на підкладці синя довга коров`ячої шкіри (100%) в кількості 6120 пар загальною вартістю 9302,400 доларів США;

- 69675 рукавиця крага на підкладці зелена з червоним надолонником довга, розмір 12 матеріал 100% коров`яча шкіра, TM seVen, в кількості 2880 пар загальною вартістю 5155,200 доларів США;

- рукавички жіночі синтетичні з нітриловим покриттям розмір 8, NL9415 (поліестер 60%, нітрил 40%) TM seVen, в кількості 48000 пар загальною вартістю 7920,00 доларів США;

- рукавички синтетичні білі з фіолетовим нітриловим покриттям NL 9204 розмір 10 (поліестер 60%, нітрил 40%) TM seVen, в кількості 24000 пар загальною вартістю 3720,00 доларів США;

- рукавички синтетичні червоні з чорним нітриловим покриттям NL 9712 розмір 10 (поліестер 60%, нітрил 40%) в кількості 48000 пар загальною вартістю 7632,00 доларів США;

- рукавички синтетичні салатові з синім наповненим спіненим латексним покриттям FLL9416 розмір 10 (поліестер 60%, латекс 40%) в кількості 24000 пар загальною вартістю 5016,00 доларів США;

- рукавички синтетичні чорні з чорним поліуретановим покриттям PL9840 розмір 6 (поліестер 70%, латекс 40%) в кількості 12480 пар загальною вартістю 2021,760 доларів США;

- рукавички синтетичні чорні з чорним поліуретановим покриттям PL9841 розмір 7 (поліестер 70%, латекс 40%) в кількості 12480 пар загальною вартістю 2021,760 доларів США;

- рукавички синтетичні чорні з чорним поліуретановим покриттям PL9842 розмір 8 (поліестер 70%, латекс 40%) в кількості 12480 пар загальною вартістю 2021,760 доларів США;

- рукавички синтетичні чорні з чорним поліуретановим покриттям PL9096 розмір 9 (поліестер 70%, латекс 40%) в кількості 12480 пар загальною вартістю 2159,040 доларів США;

- рукавички синтетичні чорні з чорним поліуретановим покриттям PL9024 розмір 10 (поліестер 70%, латекс 40%) в кількості 12480 пар загальною вартістю 2159,040 доларів США;

- рукавички синтетичні чорні з чорним поліуретановим покриттям PL9843 розмір 11(поліестер 70%, латекс 40%) в кількості 12480 пар загальною вартістю 2159,040 доларів США.

На виконання своїх зобов`язань по інвойсу від 09.12.2023 № 1309 позивачем здійснено часткову оплату товару, а саме: 16.01.2024 - 13282,51 доларів США, 21.03.2024 - 19923,77 доларів США, що підтверджується відповідними платіжними банківськими документами.

В подальшому, до митного оформлення товару, ввезеного на підставі згадуваних вище контракту та інвойсу, позивач подав до Вінницької митниці митну декларацію № 23UA401020012460U8 від 04.03.2024, до якої долучив: проформу-інвойс від 13.09.2023 № 1309, рахунок-фактуру (інвойс) від 09.12.2023 № 1309, зовнішньоекономічний договір від 08.08.2021 № 3426/РВ, платіжні доручення в іноземній валюті від 28.09.2023 № NJBKLN9SO81QYYE, від 27.11.2023 № NJBKLNBRO8CMCNY, від 06.01.2024 № NJBKLNO1FO8LGLDD, довідку про транспортні витрати № 1/13256 від 27.02.2024, копію митної декларації країни відправлення від 11.12.2023 № 421320230000241988.

За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації № 23UA401020012460U8 від 04.03.2024 та долучених до неї документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 04.03.2024 № UA401020/2024/000060/2.

Зі змісту такого рішення слідує, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За результатами виконання митних формальностей за митною декларацією відповідачем встановлено, що надані документи, які відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, підтверджують заявлену митну вартість не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності з документами, які подано до митного оформлення та зазначено у гр. 44. Згідно п. 2 зовнішньоекономічного договору від 02.08.2021 № 3426/PB «ціна товару вказується згідно рахунків, додатків», проте декларантом не надано на вимогу та не зазначено у гр. 44 МД будь-яких доповнень/додатків до контракту, специфікацій тощо. В копії митної декларації країни відправлення від 11.12.2023 № 421320230000241988 вартість кожної з позицій товарів відрізняється від задекларованої.

Також відповідач зазначив, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Проте вищенаведені документи до митного оформлення надано не у повному обсязі, що митним органом розцінено як непідтвердження декларантом заявленої митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, декларанту було направлено лист щодо надання документів, зазначених в частині 3 статті 53 Митного кодексу України.

Проте фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у листі від 04.03.2024 відмовився від надання додаткових документів.

Як йдеться в оскаржуваному рішення далі, використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, а тому відповідно до пунктів 2, 3 статті 58 Митного кодексу України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України.

Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (стаття 59 та стаття 60 Митного кодексу України) з підстав відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (стаття 62 МК України) та (стаття 63 МК України) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Відтак джерелом числового значення митної вартості товару для № 1 є EМД від 10.01.2024 № UA403070/2024/000287, за якою випущено у вільний обіг товар «Рукавиці, трикотажні просочені або покриті гумою: Рукавички садові нітрилові. Склад: нейлон, нітрил, арт.192470 -8400пар; Виробник MarketUnionCo., Ltd; Торговельна марка немає даних; Країна виробництва CN» та складає 5.02 USD за кг.

Джерелом числового значення митної вартості товару № 3 є EМД від 18.12.2023 № UA100060/2023/512455, за якою випущено у вільний обіг товар «Захисні робочі рукавички виготовлені з замші: 50081, краги для зварювальника, к-ть 2040 пар.» та складає 7.51 USD за кг.

Окрім того, у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 04.03.2024 № UA401020/2024/000060/2 Вінницькою митницею 04.03.2024 сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000274.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Статтею 1 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 МК України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно із статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини 1, 2 статті 52 МК України).

Частинами 1 та 2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин 1, 2 статті 53 МК України слідує, що МК України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Водночас у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 2 статті 53 МК України визначено перелік документів, якими декларант може підтвердити митну вартість товарів. Разом із тим застосування частини 3 статті 53 МК України (щодо витребовування митним органом додаткових документів) можливе лише за певних умов, що обумовлені цією частиною, а саме: у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; при цьому, вимога щодо надання додаткового (их) документу (ів) повинна стосуватися виключно лише того (тих) документу (ів), відсутність якого (яких) не дає можливості пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

На необхідності витребовування лише тих документів, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, що визначені частиною 3 статті 53 МК України, неодноразово вказував і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїх рішеннях.

Таким чином, вимога щодо надання додаткових документів можлива лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому сумніви митного органу вважаються обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Отже, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 27 липня 2018 року у справі № 809/1174/17, від 05 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15-а та ряду інших.

Однак аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, у рішенні про коригування митної вартості ввезеного товару відповідачем не наведено.

Водночас, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, відповідач послався лише на деякі розбіжності (неточності), які не стосуються числового значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зважає на те, що основні мотиви, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 04.03.2024 UA401020/2024/000060/2 є те, що, на думку відповідача, на момент митного оформлення додані до митної декларації документи містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема згідно п. 2 зовнішньоекономічного договору від 02.08.2021 № 3426/PB «ціна товару вказується згідно рахунків, додатків», проте декларантом не надано на вимогу та не зазначено у гр. 44 МД будь-яких доповнень/додатків до контракту, специфікацій тощо. В копії митної декларації країни відправлення від 11.12.2023 № 421320230000241988 вартість кожної з позицій товарів відрізняється від задекларованої.

Надаючи оцінку таким доводам відповідача суд зазначає, що до митного оформлення позивач надав проформу-інвойс від 13.09.2023 № 1309, рахунок-фактуру (інвойс) від 09.12.2023 № 1309.

Суд зауважує, що відповідно до статті 53 (частина 2 пункт 3) МК України рахунок-проформа є документом, що підтверджує митну вартість, якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу. У інших випадках таким документом є рахунок-фактура (інвойс).

Проформа-інвойс або рахунок-проформа у міжнародній комерційній практиці документ, виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари, містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом. Законодавством України не передбачено затвердженої форми та вимог щодо заповнення проформи-інвойсу. Відмінність від основного інвойсу також полягає у тому, що проформа-інвойс має попередній характер, деякі дані можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення та може бути виписаний на ще не відвантажений товар.

Тобто, проформа-інвойс - не є документом на підставі якого здійснюється оплата за товар.

Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 803/3649/15.

Так, відповідно до матеріалів справи позивач за контрактом від 02.08.2021 № 3426/РВ відповідно до проформи-інвойсу від 13.09.2023 № 1309 планував придбати товар на загальну суму 66412,560 дол. США.

Проформу-інвойс від 13.09.2023 № 1309 позивач надав відповідачу разом з іншими документами для митного оформлення, що підтверджується наявністю його в переліку поданих документів в оскаржуваній картці відмови.

09.12.2023 Продавець виставив позивачу інвойс № 1309.

Проформа-інвойс від 13.09.2023 № 1309 та інвойс від 09.12.2023 № 1309 надавались митному органу, що підтверджується наявністю їх в переліку поданих документів в оскаржуваній картці відмови, при цьому ані вказані документи не містили розбіжностей ані щодо кількості, ані щодо ціни та асортименту товару.

За таких обставин, суд доходить висновку, що митним органом не доведено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Доводи відповідача з приводу того, що згідно з п. 2 зовнішньоекономічного договору від 02.08.2021 № 3426/PB «ціна товару вказується згідно рахунків, додатків», проте декларантом не надано на вимогу та не зазначено у гр. 44 МД будь-яких доповнень/додатків до контракту, специфікацій, суд відхиляє, оскільки позивач до митного оформлення надавав рахунок - інвойс від 09.12.2023 № 1309, де визначено фактичну ціну товару.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

При цьому, посилаючись на дану норму в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідач застосовує вказаний перелік документів як виключний і безальтернативний, не зважаючи що це лише можливий перелік документів.

Натомість, на підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати надані позивачем документи (довідки, договори, акти виконаних робіт тощо).

Верховний Суд в постанові № 803/718/17 від 07 липня 2023 року сформував правову позицію, що якщо Законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Положення Митного кодексу України не визначають конкретний вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

В обґрунтування вартості доставки товару, який вказаний у митній декларації від № 23UA401020012460U8 від 04.03.2024 позивач, зокрема, надав:

- проформу-інвойс від 13.09.2023 № 1309, рахунок-фактуру (інвойс) від 09.12.2023 № 1309;

- зовнішньоекономічний договір від 08.08.2021 № 3426/РВ; платіжні доручення в іноземній валюті від 28.09.2023 № NJBKLN9SO81QYYE, від 27.11.2023 № NJBKLNBRO8CMCNY, від 06.01.2024 № NJBKLNO1FO8LGLDD;

- довідку про транспортні витрати № 1/13256 від 27.02.2024;

- копію митної декларації країни відправлення від 11.12.2023 № 421320230000241988;

- договір транспортного експедирування № 18.04.2018/27ОД;

- договір перевезення вантажу від 19.01.2023 № 01-ТГ;

- акти про надання транспортно-експедиційних послуг;

- платіжні інструкції.

Твердження відповідача про те, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності є безпідставними, як є безпідставною і його вимога про надання декларантом додаткових документів згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки усі необхідні документи уже були в наявності у митного органу.

Стосовно тверджень відповідача, що в копії митної декларації країни відправлення вартість кожної з позицій товарів відрізняється від задекларованої, то суд такі не бере до уваги, адже в оскаржуваному рішенні не вказується, які саме числові значення вартості товару відрізняються від задекларованих.

Подібних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №120/2507/24 від 11 вересня 2024 року.

Отже, декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати додаткові документи.

Дослідивши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем у митній декларації, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості товару, що ввозився позивачем на митну територію України, суд зазначає таке.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2021 (справа № 200/6521/20-а) зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проаналізувавши обставини, що встановлені у цій справі суд зазначає, що надані декларантом документи виключали обґрунтовані сумніви Митного органу в правильності зазначеної митної вартості товарів, висновки про що зроблено вище. Документи які подані під час митного оформлення містили конкретні числові значення щодо ціни, яка була сплачена за товар, що ввозився на територію України в режимі імпорту. Тому, митним органом неправомірно, без достатніх на це підстав прийнято рішення про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару.

При цьому не наведення належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом за відсутності певних документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару (постанова Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 809/872/17).

Необґрунтованими є і посилання відповідача в підтвердження недостовірності заявленої позивачем митної вартості товарів на результати аналізу баз даних митного органу, згідно з якими рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже завершено, є більшим.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих/подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Оскаржене рішення не містить обґрунтованої підстави для можливого застосування єдиної ціни до різного асортименту товару, тому таке рішення не можна вважати таким, що прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (ст. 2 КАС України).

В контексті спірного питання, суд вважає за необхідне застосувати правові позиції, що зазначені в постановах від 24 листопада 2021 року у справі № 9520/11059/2020 та від 25 лютого 2020 року по справі № 260/718/19, в яких Верховний Суд звернув увагу на тому, що крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Всупереч вказаному вище, відповідачем не наведено обґрунтованих пояснень щодо зроблених коригувань.

Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд робить висновок, що позивачем разом із митною декларацією були надані достатні документи для митного оформлення товару, які містили повну інформацію для підтвердження достовірності задекларованої митної вартості товару.

Відповідачем, в свою чергу, не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у достовірності задекларованої митної вартості товару, оскільки розбіжності на які зіслався відповідач спростовано дослідженими судом доказами.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що рішення про коригування митної вартості від 04.03.2024 № UА401000/2024/000060/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.03.2024 № UА401020/2024/000274, то суд зазначає таке.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 3391,36 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що відповідно до змісту позовної заяви вказано, що наразі позивачем сплачено витрати на правничу допомогу в сумі 14534,40 грн, на підтвердження чого долучено договір, рахунок, платіжне доручення.

Разом з тим, представник позивача вказав, що інші докази витрат на правничу допомогу будуть надані після їх отримання.

З огляду на це, питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд вирішить після ухвалення рішення по суті позовних вимог, в порядку визначеному КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 04.03.2024 № UА401000/2024/000060/2.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.03.2024 № UА401020/2024/000274.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 3391,36 грн (три тисячі триста дев`яносто одна 36 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 02.01.2025.

Суддя Томчук Андрій Валерійович