Постановление суда № 124189768, 31.12.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

31 грудня 2024 року справа № 580/12885/24

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Орленко В.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста 3, м. Київ, 03048, ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26.12.2024 позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті на користь ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життедіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни», за період з 01.03.2021 по 31.01.2022;

- зобов?язати Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ: 40108646) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткову доплату до грошового забезпечення, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни», за період з 01.03.2021 по 31.01.2022, відповідно до кількості відпрацьованих змін в умовах карантину з урахуванням показника пропорційності відпрацьованого часу в таких умовах, в розмірі 50% від суми відповідного місячного грошового забезпечення за кожний місяць, з відрахуванням суми податків та зборів;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, що виразилася у невиплаті ОСОБА_1 в день звільнення всіх належних йому сум при звільненні;

- зобов?язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (з відрахуванням суми податків та зборів) з дня звільнення 02.09.2024 по день винесення рішення у цій справі в сумі, визначеній судом відповідно до чинного законодавства.

Перевіривши вказану позовну заяву та додані до неї матеріали, приходжу до висновку, що позовну заяву належить залишити без руху, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

Нормами ст. 122 КАС України передбачено диференційований підхід до регулювання тривалості строків звернення до адміністративного суду в залежності від статусу позивача та від категорії публічно-правового спору.

Тому передумовою вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду є оцінка характеру спірних правовідносин з метою визначення категорії спору.

Позивач заявив вимоги про визнати протиправною бездіяльність відповідача у ненарахуванні та невиплаті додаткової доплати до грошового забезпечення, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 за період з 01.03.2021 по 31.01.2022; щодо нарахувати та виплатити середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення 02.09.2024 по день винесення рішення у цій справі в сумі.

Суд зазначає, що військова служба є різновидом публічної служби.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, у цій категорії спорів законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси у відносинах публічної служби, звернулася до суду за їх захистом.

Враховуючи норми ч. 2 ст. 122 КАС України, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як видно з матеріалів справи позивачу при звільненні нараховано та виплачено грошове забезпечення, що підтверджується розрахунковим листом за вересень 2024 року .

Втім, з позовом зокрема щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду лише 26.12.2024 (згідно зі штампом канцелярії суду), тобто з порушенням встановленого законом місячного строку звернення до адміністративного суду.

Разом з тим суд зазначає, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про їх порушення не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо відліку строку звернення до адміністративного суду, то суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. Відтак при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.

Натомість позивач вважає, що в цій справі підлягають застосування норми ст. 233 КЗпП України.

Оцінюючи доводи позивача в цій частині суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і в Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Проте слід звернути увагу, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою ХV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.

Виходячи з наведеного, встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Усталеною є й позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Таким чином, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини 5 статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини 1 статті 233 КЗпП України.

Ця правова позиція викладена у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 240/532/20.

Вказаним рішенням судова палата відступила від висновку щодо застосування частини 1 статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30.01.2019 (справа № 806/2164/16), від 11.02.2020 (справа № 420/2934/19) та від 13.03.2019 (справа № 813/1001/17), одночасно погодившись з висновком щодо застосування частини 5 статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 (справа № 815/2681/17) та від 22.01.2020 (справа № 620/1982/19).

Отже, беручи до уваги, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що про порушення своїх прав дізнався лише з 25.10.2024 після отримання відповіді відповідача від 01.10.2024 №8315-2024.

Тобто позивач вважає, що у даному випадку підставою його звернення до суду стала відмова відповідача у здійсненні розрахунку при звільненні, надана за результатами розгляду заяви позивача від 03.09.2024.

Суд зазначає, що підставою для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів в цьому випадку є факт невиплати позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, який відбувся у вересні 2024.

Водночас подання позивачем вказаної заяви та отримання відповіді на неї не змінює моменту, з якого починає свій відлік строк звернення до суду з цим позовом, а свідчить лише про час коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, на думку суду, відсутні підстави вважати, що перебіг строку звернення до суду з цим позову слід обчислювати з дня отримання позивачем вищезазначеного листа-відмови відповідача.

Відтак суд констатує, що позивач пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.

В силу приписів ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Водночас цих вимог позивач не виконав та разом з позовною заявою не подав клопотання (заяву) про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності його пропуску.

Згідно з пп. 3, 5 ч. 1 ст. 171 КАС України після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Крім того, за змістом частини першої, другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позовну заяву позивача належить залишити без руху, надавши позивачу час для усунення виявлених недоліків шляхом подання до суду заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 160, 169, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом 10 (десяти) днів з дня вручення (отримання) копії ухвали.

Копію ухвали надіслати позивачеві. У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з дати підписання та не оскаржується.

Суддя Валентина ОРЛЕНКО