Постановление суда № 124174867, 27.12.2024, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Номер справи 703/6844/24

1-кп/703/591/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Сміла клопотання прокурора Смілянської окружної прокуратури про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, утриманців не має, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 11.03.2024 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік,

в кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.09.2024 під №42024252230000057 за обвинуваченням

ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 129 КК України,

ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України

у с т а н о в и в :

На розгляді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.09.2024 №42024252230000057 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 129 КК України.

Прокурор звернувся із письмовим клопотанням про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 03 вересня 2024 року близько 18 год. 15 хв. маючи умисел, направлений на вчинення хуліганських дій разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , перебуваючи біля входу до центрального ринку м. Сміла, що по вул. В`ячеслава Чорновола, 3, тобто знаходячись у публічному місці, грубо ігноруючи встановлені в суспільстві загальноприйняті елементарні добропорядні правила поведінки та моральності, прагнучи протиставити себе суспільству, демонструючи повну відверту зневагу до встановлених суспільством вимог етичної поведінки, а також норм публічної моралі, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливо зухвалістю, принижуючи честь і гідність ОСОБА_8 , ображаючи голосними нецензурними лайками в публічному місці, в присутності сторонніх осіб, погрожував останньому фізичною розправою, після чого вдарив ОСОБА_8 декілька разів в обличчя рукою, чим заподіяв йому тілесні ушкодження у виді крововиливу повік правого ока, садна спинки носа, що згідно висновку експерта №02-01/830 від 10.09.2023 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

24.02.2022 російська федерація здійснила відкриту агресію проти України, у зв`язку з чим, з моменту видання Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022 на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 почав діяти воєнний стан, строком на 30 діб. У подальшому військовий стан неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України № 271/2024 від 07.08.2024 на 90 діб.

ОСОБА_4 , 03.09.2024 близько 18 годин 15 хвилин, тобто під час дії правового режиму воєнного стану, перебуваючи біля входу до центрального ринку що по вул. В`ячеслава Чорновола, 3 в м. Сміла, маючи умисел, направлений на вимагання з метою власного збагачення, вимагав у ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 5 000 доларів США в якості неіснуючого боргу із використанням погроз застосування насильства у випадку невиконання такої вимоги.

Крім цього, ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, без передбаченого законом дозволу, умисно, незаконно, у невстановлений спосіб, придбав 20 предметів, зовні схожих на патрони, які у подальшому переніс до місця свого постійного проживання, за адресою АДРЕСА_1 , де зберігав до 10 вересня 2024 року.

10 вересня 2024 року в період часу з 17 год. 26 хв. по 20 год. 54 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 проведено обшук, під час якого в приміщенні вищевказаного будинку виявлено та вилучено двадцять патронів, які згідно висновку експерта від 11.09.2024 №СЕ-19/124-24/ 12902-БЛ являються боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї - патрони калібру 5,56*45 мм (223 Remington) НАТО, які споряджені кулями «SS109», промислового виробництва компанії «Sellier&Bellot JSC», Чехія та які придатні для стрільби.

Крім цього, ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, у невстановленому місці, умисно, незаконно придбав у невстановлений спосіб подрібнені частини рослин зелено-коричневого кольору, які у подальшому переніс до місця свого постійного проживання, за адресою АДРЕСА_1 , де зберігав до 10 вересня 2024 року. 10 вересня 2024 року в період часу з 17 год. 26 хв. по 20 год. 54 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 проведено обшук, під час якого в приміщенні сараю на території вищевказаного будинку виявлено та вилучено грубо подрібнені частини рослин зелено-коричневого кольору, які згідно висновку експерта від 11.09.2024 №СЕ-19/124-24/ 12904-НЗПРАП є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс. Маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 596,0 г. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 №188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» канабіс, масою 596,0 г, відноситься до великих розмірів, зберігання яких тягне за собою кримінальну відповідальність.

Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2024 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09 листопада 2024 року включно, який в подальшому продовжено, останнього разу ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02.12.2024 до 01.01.2025 включно.

В клопотанні прокурор посилається на те, що ризики, визначені під час обрання та продовження застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на час передання обвинувального акту до суду не відпали, відтак просить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів. Зокрема прокурор вказує, що продовжують існувати ризики, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України. Ризики полягають в тому, що обвинувачений, усвідомлюючи, наскільки суворим є покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним, може ухилятися від суду. Перебуваючи на волі, обвинувачений може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки не вперше вчиняє протиправні дії, спрямовані на отримання коштів, а кримінальні правопорушення, за які на даний час притягується до кримінальної відповідальності, вчинені ним під час іспитового строку. Крім того, перебуваючи на волі, обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, які на даний час судом не допитувалися, з метою схилити їх до дачі показань, щоб зменшити або взагалі уникнути відповідальності за вчинене.

Клопотання також обґрунтовується тим, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, а також отримано вагомі докази, що свідчать про об`єктивний зв`язок обвинуваченого із вчиненими кримінальними правопорушеннями, одне з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити. Зазначив, що на даний час не відпали ризики, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. А тому, відсутні підстави вважати, що менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого. Просив продовжити ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_7 подав на адресу суду письмові заперечення проти продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які обґрунтував тим, що в ході досудового розслідування не здобуто вагомих доказів вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 с. 189 КК України. Посилаючись на практику ЄСПЛ, акцентував увагу на тому, що зі спливом часу ризики, враховані слідчим суддею при обранні та продовженні запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , вичерпались або значно зменшилися. Зокрема, ризик протиправного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки обвинувачений не вчиняв відповідних дій у минулому та не виявляє таких намірів. Щодо ризику переховування від правосуддя, то зважаючи на позицію обвинуваченого щодо часткового визнання своєї винуватості, що було заявлено і раніше, його інтерес полягає у доведенні відповідних обставин в суді, а не в ухиленні від суду з метою уникнути відповідальності. Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, значно зменшився з огляду на стадію кримінального провадження, оскільки досудове розслідування завершене, зібрані матеріали відкриті сторонам кримінального провадження.

За таких умов самого лише існування обґрунтованої підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення та тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, недостатньо для позбавлення особи свободи. Крім того, вказував на ту обставину, що суспільний інтерес до події кримінального правопорушення, що був вагомим чинником при обранні та подальшому продовженні запобіжного заходу ОСОБА_4 , суттєво зменшився. Звертав увагу на майновий стан сім`ї обвинуваченого, наявність у нього постійного місця проживання, міцність соціальних зв`язків, участь у волонтерській діяльності. Наявність у обвинуваченого батька ОСОБА_5 з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни та діда ОСОБА_9 покладають на обвинуваченого додаткові обов`язки щодо піклування про них та надання догляду. Вказані обставини вважає такими, що в сукупності дозволяють застосувати запобіжний захід у виді застави.

В підготовчому судовому засіданні захисник, з позицією якого погодився обвинувачений ОСОБА_4 , підтримав висловлені заперечення та клопотав про обрання запобіжного заходу у виді застави в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розглянувши заявлені клопотання, дослідивши подані сторонами кримінального провадження письмові докази виключно в межах, необхідних для вирішення питання щодо запобіжного заходу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

За частиною першою та пунктом 9 частини другої статті 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.

Згідно з частиною першою статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Також, статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Отже, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Сторона захисту наполягала, що пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, є необґрунтованим, а докази, які свідчать про його причетність до вчинених кримінальних правопорушень, зокрема кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України - відсутні.

Суд зазначає, що наведені захисником обґрунтування були враховані слідчим суддею під час вирішення питання про обрання та продовження строку запобіжного заходу. Посилання захисника на ту обставину, що немає достатніх доказів вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, не можуть бути однозначною підставою для відмови в продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

З усталеної прецедентної практики ЄСПЛ зокрема сформованої у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України», вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри та достатньої вагомості доказів суд, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише, чи є причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для продовження строку запобіжного заходу.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних доказів, перелік яких наведений у обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування, серед яких показання потерпілого та свідків, дані протоколів впізнання обвинуваченого потерпілим ОСОБА_8 , свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , проведеного за фотознімками, слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_8 , висновки судово-медичного експерта, висновки балістичної, судово-хімічної, лінгвістичної семантико-текстуальної експертиз, протоколи обшуку, а також показання технічних приладів фіксації.

Суд дійшов висновку, що наявні у провадженні докази, на які посилається сторона обвинувачення, заявляючи клопотання про продовження тримання ОСОБА_4 під вартою, є достатньо вагомими, свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з подіями кримінального правопорушення, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений міг вчинити дані правопорушення.

Клопотання сторони обвинувачення обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

Зі змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК вбачається, що при вирішенні питання про застосування або продовження запобіжного заходу в частині встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків суд керується стандартом доведення «достатні підстави».

Існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику повинно підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстровано (п. п. 85, 86 рішення Європейського Суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).

При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене доводи сторін кримінального провадження оцінюються з огляду на обставини вчинення кримінально протиправного діяння, сформульовані в обвинувальному акті, дані про поведінку особи під час кримінального провадження та наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 178 КПК України.

Щодо ризику переховування від суду.

В своєму клопотанні прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, серед яких злочин, передбачений ч. 4 ст. 189 КК України, що відноситься до категорії особливо тяжких. Крім того, обвинувачений вчиняє корисливі злочини не вперше, оскільки 11.03.2024 вже був засуджений Смілянським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 186 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнений від відбування покарання із випробуванням іспитовим строком 1 рік, відтак вчинив нові злочини в період іспитового строку.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Таким чином, ризик переховування від суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (за злочин, передбачений ч. 4 ст. 189 КК України, передбачене виключно покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна).

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватися від суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 року, заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 року, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. У рішенні по справі «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Разом з тим тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування обвинуваченого від суду.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан, який продовжує діяти.

Згідно роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі № 1/0/2-22 від 03.03.2022 року «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», у пункті 8 зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Внаслідок збройної агресії російської федерації, Україною з 24.02.2022 року, згідно відкритих даних, не контролюється орієнтовно 20 відсотків власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску. Існують способи виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які відносяться до категорії військовозобов`язаних, і через офіційні пункти пропуску, доприкладу, у зв`язку із наявністю інвалідності, або з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.

Також існують реальні можливості переховування обвинуваченого і на тимчасово окупованих територіях України.

Окрім того, на переконання суду у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає в необхідності належного правового захисту не лише високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства вцілому, а і потерпілої сторони, оскільки злочин вчинено щодо військовослужбовця і це викликало значний суспільний резонанс. Внаслідок вказаних обставин є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків розгляду кримінального провадження, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Слід також зауважити, що реальна можливість вільної зміни свого місця проживання та/або місця перебування підвищує ймовірність переховування від суду, а тому в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику.

Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 хоча і має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, однак фактично проживає за іншою адресою, не працевлаштований, не одружений, на його утриманні малолітні та неповнолітні діти не перебувають, відомостей про наявність у нього нерухомого майна на відповідних правових підставах суду не надавалося.

Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, обвинувачений був оголошений у розшук відповідно до постанови від 10.09.2024, був затриманий в порядку ст. 191 КПК України на виконання ухвали слідчого судді від 10.09.2024, що вказує на те, що ним вчинялися спроби ухилитися від досудового слідства.

Крім того, судом враховується, що батько обвинуваченого, ОСОБА_5 є інвалідом ІІІ групи внаслідок війни, однак в наданих суду матеріалах відсутні відомості про те, що він потребує стороннього догляду, але в довідці до акту огляду МСЕК міститься запис про наявність протипоказань до важкої фізичної праці, а відомості про здійснення обвинуваченим догляду за дідом, ОСОБА_9 ґрунтуються лише на усному повідомленні обвинуваченого та його батька.

Суддя вважає, що вказаних даних для висновку про наявність у обвинуваченого достатньо міцних соціальних зв`язків у місці його проживання недостатньо.

В таких умовах ризик того, що обвинувачений може вчинити спроби ухилитися від суду, не може бути виключений повністю, хоча вбачається, що із плином часу, вказаний ризик зменшився, проте не настільки, щоб виключити вказаний ризик або звести його до малоймовірності.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань, зокрема після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - показання даються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 КПК (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілого та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Суд також враховує, що з огляду на стадію кримінального провадження в силу вимог ст. 290 КПК України, стороні захисту, у тому числі обвинуваченому ОСОБА_4 , відкриті матеріали досудового розслідування, вручений обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, відтак обвинувачений обізнаний про перелік свідків у кримінальному провадженні, які показань суду не давали, а також особу потерпілого.

Існування відповідного ризику обумовлено тим, що показання вказаних осіб щодо обставин вчинення злочину можуть суттєво вплинути на становище обвинуваченого, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній, у разі звільнення з-під варти, наділений потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх змінити свої показання в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Доведений ризик і того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній офіційно не працевлаштований, не має належного та постійного джерела доходу, притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, а серед злочинів, у вчиненні яких ОСОБА_4 обвинувачується в даному кримінальному провадженні, є особливо тяжкий, пов`язаний із застосуванням насильства, корисливий.

Також судом приймається до уваги, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 мали місце через незначний проміжок часу після засудження його 11.03.2024 за ч. 1 ст. 186 КК України та звільнення від покарання з випробуванням, що вказує на стійку протиправну спрямованість поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 .

Отже суд приходить до переконливого висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 ст. 176 КПК України.

Виходячи з положень п. 2, 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України, є особливо тяжким злочином, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України - є тяжким злочином, санкції вказаних статей передбачають покарання у виді позбавлення волі, щонайменше строком на 3 роки.

Крім того, судом встановлено продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Розглянувши клопотання сторони обвинувачення та захисту, заслухавши позицію обвинуваченого ОСОБА_4 суд дійшов висновку, що застосований щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою є обґрунтованим, повністю виключає можливості переховування його від суду, здійснення незаконного впливу на свідків та потерпілого, іншим чином перешкоджання кримінальному провадженню або продовження протиправної діяльності, ризики чого на даний час є реальними та дійсними.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, один з яких є особливо тяжким, пов`язаним із застосуванням насильства, у обвинуваченого відсутні достатньо міцні соціальні зв`язки у місці його проживання, з метою уникнення незаконного впливу на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, запобігання вчиненню обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, для виключення можливості ухилитися від суду, вважаю, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.

У зв`язку із викладеним клопотання сторони обвинувачення слід задовольнити та строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 продовжити.

Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, один з яких є особливо тяжким та пов`язаний із застосуванням насильства, суд не вбачає підстав для застосування до нього застави, що відповідає вимогам п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Крім того, суд не вважає за доцільне застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді застави з огляду на наступне.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник клопотали про обрання запобіжного заходу у виді застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а батько обвинуваченого, ОСОБА_5 був військовослужбовцем, тривалий час ніс службу у зоні ведення бойових дій, звільнений в запас та посилався на те, що його майновий стан дає змогу внести заставу за сина.

Також в матеріалах кримінального провадження містяться відомості про наявність у матері обвинуваченого, ОСОБА_11 , на праві приватної власності нерухомого майна, зокрема земельних ділянок, щодо яких зареєстроване право оренди, об`єктів житлової нерухомості (квартира, будинок), що вбачається із витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.11.2024. Вказане додатково свідчить про наявність у обох батьківобвинуваченого прибутку та грошових активів, можливість внесення ними застави. В той же час, розмір застави, про застосування якого клопочуть обвинувачений та його захисник, є мінімальним, який передбачений згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. У зв`язку з цим суд вважає, що запобіжний захід у вигляді застави у вказаному розмірі не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти спробам ухилитися від суду.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331, 372 КПК України

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 09.09.2024 під №42024252230000057 про продовження застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів - до 24.02.2025 включно, без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді застави - відмовити.

Роз`яснити, що учасники провадження не позбавлені права звернення до суду у встановленому законом порядку з клопотанням про зміну чи скасування запобіжного заходу впродовж дії запобіжного заходу, однак суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися судом.

Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження - після розгляду скарги апеляційним судом, якщо така не буде скасована.

Копії ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати захиснику негайно після її оголошення та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання.

Повний текст ухвали складений 31.12.2024.

Головуючий: ОСОБА_1