Решение № 124163710, 17.12.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/18958/23 2-а/760/444/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Прищепи С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Інспектора Управління патрульної поліції в Чернігівській області Вінник Віталія Віталійовича про визнання протиправною скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся в суд із позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі за текстом - відповідач), Інспектора Управління патрульної поліції в Чернігівській області Вінник Віталія Віталійовича у якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії EАС № 7475411 від 07.08.2023, винесеної інспектором Управління патрульної поліції в Чернігівській області, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1 700 грн. за порушення п. 12.4. ПДР України, та закрити провадження вказаної адміністративної справи.

В обґрунтування позову зазначив, що згідно оскаржуваної постанови 07 серпня 2023 року о 10 год. 06 хв. в с. Красилівка, а/д М01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, 113 км, позивач керуючи транспортним засобом Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_1 , в населеному пункті с. Красилівка позначеному д.з. 5.49 на білому фоні рухався зі швидкістю 115 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 50 км/ год., чим порушив п. 12.4 ПДР України, швидкість вимірювалася приладом TruCam LTI 20/20 ТС001115, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 4 ст. 122 КУпАП. Позивач не погоджується із вказаними обставинами та заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення. Дорожній знак, який інформує про можливість здійснення контролю за порушення Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних засобів не був встановлений. Прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліцій, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху. Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.

Ухвалою суду від 14.09.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

08 грудня 2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що у даній справі інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією, КУпАП та чинним законодавством України. Зазначає, що під час несення служби в с. Красилівка, а/д М01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, 113 км, в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.49 ПДР України 07.08.2023 року екіпажем патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 ТС001115 було виявлено правопорушення Правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 115 км/год в зоні дії дорожнього знаку 5.49 чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 50 км/ год., чим порушив п. 12.4 ПДР України. Після чого було подано сигнал про зупинку транспортного засобу на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Поліцейським було встановлено особу водія, роз`яснено суть правопорушення, причини та підстави перевірки документів на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію», встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП, поліцейським було винесено оскаржувану постанову та накладено стягнення на правопорушника в розмірі 1 700 грн. Посилання позивача на незаконність дій поліцейських, а саме вимірювання швидкості руху за допомогою приладу із фото та відео фіксації TruCam, який знаходився в руках працівника поліції є необґрунтованим та спростовується інформацією ДП «Укрметртестстандарт», відповідно до якої лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Просить у позові відмовити у повному обсязі.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судом встановлено, що 07 серпня 2023 року інспектором Управління патрульної поліції в Чернігівській області винесено постанову серія EАС № 7475411 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700 гривень, за порушення п. 12.4 ПДР України.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, 07 серпня 2023 року о 10 год. 06 хв. в с. Красилівка, а/д М01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, 113 км, позивач керуючи транспортним засобом Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_1 , в населеному пункті с. Красилівка позначеному д.з. 5.49 на білому фоні рухався зі швидкістю 115 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 50 км/ год., чим порушив п. 12.4 ПДР України, швидкість вимірювалася приладом TruCam LTI 20/20 ТС001115, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 4 ст. 122 КУпАП.

З вказаною постановою позивач не згоден, оскільки на його думку, не порушував Правил дорожнього руху України, позивач вважає некоректними результати вимірювання та стверджує, що правопорушення не вчиняв.

Згідно поданого відзиву, вимірювач, яким здійснювався замір швидкості транспортного засобу - лазерний ТгuСаm LTI 20/20. Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний ТгuСаm LTI 20/20 призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів (ТЗ) в ручному або автоматичному режимах. Вимірювач відноситься до мобільних або ручних (залежно від ступеню участі оператора у процесі роботи вимірювача) дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху.

Пункт 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год..

Частина 4 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема частини перша, друга, третя і п`ята статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Приписи частини 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Приписами статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 зазначеного Закону регламентовано, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з порушенням ПДР за перевищення встановленої швидкості руху в межах населеного пункту.

У постанові вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam.

Контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 ПДР), оскільки вимоги ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.49 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Отже, прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху.

Відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.

Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №758/8181/23.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем у цій справі не надано до суду доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70.

Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об`єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.

Суд зазначає, що ні оскаржувана постанова, ні матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом.

Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, а тому за відсутності належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, суд доходить висновку, що останнього неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки докази протилежного суду надано не було.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить до переконання, що адміністративний позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 243, 246, 271, 272, 286 КАС, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Інспектора Управління патрульної поліції в Чернігівській області Вінник Віталія Віталійовича про визнання протиправною скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії EАС № 7475411 від 07.08.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700 грн. - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закрити.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: м. Київ, вул.. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646);

відповідач - Інспектор Управління патрульної поліції в Чернігівській області Вінник Віталій Віталійович (адреса: 14037, м. Чернігів, вул. Громадська, 66).

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Верещінська