Решение № 124161439, 30.12.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2024 р. № 400/5626/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мельника О.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053,

провизнання протиправним та скасування рішення від 26.03.2024 №143750003726 та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач 2) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 26.03.2024 № 143750003726, щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи 01.07.1980 по 30.09.1983, з 01.01.1984 по 03.12.1984, з 01.02.1988 по 16.03.1992 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ГУ, починаючи з 13.01.2024.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що йому протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового (трудового) стажу періоди роботи, зазначені в трудовій книжці, що призвело до відмови у призначенні пенсії.

Ухвалою від 24.06.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропонував відповідачам надати відзиви на позовну заяву.

Відповідач 1 надав відзив, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити та зазначив, що 26.03.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143050003726 про відмову в

призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

На день звірення із заявою про призначення пенсії за віком страховий стаж склав 25 років, 2 місяці 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058. Таким чином, спірне рішення вважає правомірним.

Відповідач 2 надав до суду відзив на позовну заяву просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідно до наданих до заяви документів про стаж, загальний страховий стаж складає 25 років 2 місяці 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Відповідачем не враховано до загального страхового стажу періоди роботи згідно довідки від 15.01.2024 № Д-7/01-12, оскільки відсутня інформація про реорганізацію колгоспу.Тому відповідач правомірно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного трудового стажу.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області із заявою про призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно п. 3 ч.1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV).

За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянуло заяву позивача та прийняло рішення від 26.03.2024 №143750003726 про відмову в призначені пенсії за віком згідно з п.3 ч.2. ст. 114 Закону № 1058-IV.

У вказаному рішенні відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.02.1988 по 16.03.1992 в колгоспі «Победа» Березанського району Миколаївської області відповідно до довідки від 15.01.2024 №Д-7/01-12, оскільки відсутня інформація про реорганізацію колгоспу. Відповідачем не зараховано періоди роботи з 01.07.1980 по 30.09.1983, з 01.01.1984 по 03.12.1984 в зернорадгоспі «імені Ленінського Комсомола» Жанадалінського району на посадах слюсаря і тракториста, що підтверджується архівною довідкою про підтвердження стажу роботи і заробітної плати від 02.02.2024 №ФЛ-Д-4.

Позивач вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 1 ст.24 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до ч. 4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975р. за № 310 затверджено «Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників» (далі - Порядок №310).

Відповідно до п. 1, 2 Порядку №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Порядку № 310).

Згідно до п. 6 Порядку № 310, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Згідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм чинного законодавства, свідчить про те, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

На підтвердження стажу роботи, що надає право на призначення пенсії за віком разом із заявою, судом встановлено, що позивач надав копію трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 .

Відповідно до записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 періоди роботи позивача є наступними: 01.02.1988 - прийнято в члени колгоспу «Победа» Березанського району (наказ № 1 від 01.02.1988); 16.03.1992 - вийшов з членів колгоспу «Победа» Березанського району згідно поданої заяви (наказ №2 від 02.02.1992).

Відтак, надана позивачем трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 містить належні та достатні відомості щодо періодів і виконуваної позивачем роботи в період з 01.02.1988 по 16.03.1992.

Суд вказує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.04.2022 у справі №607/7638/17, від 20.02.2018 справа № 234/13910/17.

Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати

контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірні періоди, а підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання роботодавцем усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17; від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а; від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.

Так, трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості та інформацію стосовно періоду роботи його у колгоспі «Победа» Березанського району у період з 01.02.1988 по 16.03.1992.Позивачем була надана уточнююча архівна довідка від 15.01.2024 №Д-7/01-12 про вказаний період роботи позивача, зокрема довідка містить інформацію про відпрацьовані позивачем вихододні.

Таким чином, дії відповідача щодо не зарахування періоду роботи позивача з період з 01.02.1988 по 16.03.1992 є протиправними, а вказаний період роботи підлягає зарахування до трудового стажу для призначення пенсії.

Відносно протиправності відмови у зарахуванні періоду роботи в зернорадгоспі «імені Ленінського Комсомола» Жанадалінського району з 01.07.1980 по 30.09.1983, з 01.01.1984 по 03.12.1984 суд зазначає наступне.

Пунктами 1-2 Порядку передбачено, що підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020р. у справі №291/99/17.

У постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії".

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із абз. 5 ч. 1ст.40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Тобто, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2021 у

справі №357/2591/17.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсії врегульовано Порядоком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п. 2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Позивачем надано архівну справку Комунального державного закладу «Державний архів Жаркаінського району» Управління цифровізації і архівів Акмолинської області Республіки Казахстан від 02.02.2024 №ФЛ-Д-4, що є підтвердженням стажу роботи і заробітної плати позивача в періоди 01.07.1980 по 30.09.1983, з 01.01.1984 по 03.12.1984, зміст якої підтверджує її відповідність вимогам законодавства, адже вона видана роботодавцем з посиланням на первинні документи, а саме на розрахункові відомості за відповідні роки, на підставі яких надано інформацію, та у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів.Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження виплаченої заробітної плати, проведення фактичних перевірок тощо.

Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 (адміністративне провадження №К/9901/24469/18).

Обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.

Однак, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку довідки про заробітну плату, оскільки підприємство знаходилось на території Республіки Казахстан, не може бути підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії та у реалізації наявного в нього права на пенсійне забезпечення, оскільки такі обставинами виникли не з вини позивача та він не може вплинути на них.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з

незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально- економічних можливостей.

Позивач, як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Разом з тим, перевірка достовірності виданих документів покладається саме на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для неврахування заробітної плати при перерахунку Позивачу пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі №423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, у постанові 12.12.2019 в адміністративній справі №423/404/17.

Враховуючи наведене вище, дії відповідача щодо не зарахування періодів роботи позивача з 01.07.1980 по 30.09.1983, з 01.01.1984 по 03.12.1984 є протиправними, а вказані періоди роботи позивача підлягають зарахування до трудового стажу для призначення пенсії.

Згідно Рішення від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Отже, механізм нарахування соціальних виплат повинен відповідати критеріям пропорційності рівності та справедливості і є конституційно допустимим до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Судом встановлено, що позивач досяг 60 - річного віку, має необхідний трудовий та страховий стаж роботи відповідно до ст.26 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком до спливу трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку, тому має право відповідно до Закону № 1058 на призначення пенсії з 13.01.2024.

Тому позов належить задовольнити.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Позивач сплатив судовий збір в сумі 969,00 грн і з урахуванням задоволення позовних вимог, судовий збір належить повернути позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2. Оскільки спірне рішення прийнято ГУ ПФУ в м. Києві, суд вважає за необхідне судові витрати стягнути саме з ГУ ПФУ в м. Києві.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 код ЄДРПОУ 13844159, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 26.03.2024 № 143750003726, щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи 01.07.1980 по 30.09.1983, з 01.01.1984 по 03.12.1984, з 01.02.1988 по 16.03.1992 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ГУ, починаючи з 13.01.2024.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053 код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 969,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник