Решение № 124138291, 30.12.2024, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/8064/24

Провадження № 2-а/639/83/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т. В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 639/8064/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

установив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просив: скасувати постанову серії БАА від 20.11.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно з якою його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн за статтями 121-3, 125 та 126 КУпАП, та закрити провадження у справі; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою інспектора взводу 2 роти 3 Батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Кісільовим Романом Михайловичем серії БАА № 494615 від 20.11.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн за ст. 121-3, 125, 126 КУпАП, за те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Golf» номерний знак НОМЕР_1 , який належить дружині позивача, переміщувався поза межами населеного пункту без увімкненого ближнього світла фар, із державним номерним знаком, який закріплений не у встановленому місці та не надав на ознайомлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.9.8, п.2.9.Д, п.2.1.Б ПДР України. Позивач не згоден з вказаною постановою і вважає її незаконною, за таких обставин. У працівника поліції були відсутні підстави, визначені ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» для зупинки транспортного засобу; постанова складена з порушенням вимог законодавства України, в ній не зазначено місце скоєння адміністративного правопорушення, норми КУпАП, за якими позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, не конкретизовані за частинами; фабула постанови майже не читабельна.

Позивач зазначив, що він є військовослужбовцем, 20.11.2024 вранці він дійсно керував вказаним транспортним засобом, використовуючи автомобіль своєї дружини виконував терміновий наказ свого командування та їхав з передової позиції, розташованої на лінії бойового зіткнення зі збройними силами російської федерації у Донецькій області; був зупинений для перевірки перебування у стані алкогольного сп`яніння, правила дорожнього руху не порушував, був тверезим. На свою вимогу надати докази вчинення адміністративного правопорушення отримав від працівників поліції відмову. Оскільки, на думку позивача, йому безпідставно відмовлено у наданні доказів правомірності зупинки, він заявив, що реєстраційний талон на автомобіль та водійське посвідчення він пред`явить при розгляді справи по суті. Але працівник поліції без участі позивача незаконно склав оскаржувану постанову, та надав її позивачу на підпис.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

12.12.2024 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання (а.с.37).

20.12.2024 суд постановив ухвалу про заміну первісного відповідача Головне управління Національної поліції в Донецькій області належним відповідачем - Департаментом патрульної поліції Національної поліції України, судовий розгляд справи відкладено (а.с.55).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, зазначив, що працівники поліції його зупинили безпідставно, тому що світло фар було увімкнене та правил дорожнього руху він не порушував, а тому притягати його до відповідальності інспектор не мав права.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (згідно з частинами 1, 2 ст. 268 КАС України), у встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

За положеннями ч. 3 ст. 268 КУпАП неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, заслухавши позивача, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Суд установив, що 20.11.2024 о 10 год. 25 хв. інспектор взводу 2 роти 3 Батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Кісільов Роман Михайлович склав постанову серії БАА № 494615, відповідно до якої ОСОБА_1 20.11.2024, керував транспортним засобом «Volkswagen Golf» номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , поза межами населеного пункту без увімкненого ближнього світла фар, із державним номерним знаком, який закріплений не у встановленому місці та не мав при собі реєстраційних документів, чим порушив п.9.8, п.2.9.В, п.2.1.Б ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене статтями 125, 121.3, 126 КУпАП, та на нього застосовано адміністративне стягнення, з урахуванням ст. 36 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 1190,00 грн (а.с.8).

Згідно з ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч. 1ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 4 розділу І, п. 2 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом № 1395 від 07.11.2015 (далі Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, передбачених частинами першою і другою статті 121-3, статтею 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126 КУпАП, поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідатистатті 283 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимогпункту 10розділу ХVцієї Інструкції)або занаявності технічноїможливості велектронній форміу виглядістрічки,яка роздруковуєтьсяза допомогоюспеціальних технічнихпристроїв,із зазначеннямвідомостей,що відповідаютьпунктам постановипро накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі,наведеної удодатку 5до цієїІнструкції. За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Відповідно до положень ст. 283 КУпАПпостанова повиннамістити: найменуванняоргану (прізвище,ім`я тапо батькові,посада посадовоїособи),який виніспостанову; датурозгляду справи; відомостіпро особу,стосовно якоїрозглядається справа(прізвище,ім`я тапо батькові(занаявності),дата народження,місце проживаннячи перебування; описобставин,установлених підчас розглядусправи; зазначеннянормативного акта,що передбачаєвідповідальність затаке адміністративнеправопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначенихчастиною другоюцієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з вимогами ст.72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ч. 1 ст.77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

Частиною другоюстатті 77КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідноз ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 280 КУпАПвизначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частиниКУпАПсукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Згідно з ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до положень статей 73-75 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до положень ст. 40 Закону України «Про національну поліцію»,поліція длявиконання покладенихна неїзавдань таздійснення повноважень,визначених законом,може застосовуватитакі технічніприлади,технічні засобита спеціалізованепрограмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Технічні прилади та технічні засоби поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.

З копії оскаржуваної постанови неможливо встановити, чи здійснювався фото або відеозапис на місці події, що є обов`язковим реквізитом постанови, передбаченим ч. 3 ст. 283 КУпАПта додатком 5до Інструкції; копії такого запису матеріали справи не містять.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України "Про дорожній рух", встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіПостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 1.9Правил дорожнього рухупередбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом п.9.8 ПДР України під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене. На всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Згідно з п.2.9.Д ПДР України водієві забороняється: керуватитранспортним засобом,не зареєстрованимв уповноваженомуоргані МВС,або таким,що непройшов відомчуреєстрацію вразі,якщо закономвстановлена обов`язковістьїї проведення,а такожбез номерногознака абоз номернимзнаком,що закріплений не в установленому для цього місці.

Пунктом 2.1.Б ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).

Статтею 121-3 КУпАП, яка за своєю структурою має три частини, передбачена відповідальність за порушення вимог законодавства щодо використання номерних знаків транспортних засобів.

Статтею 126 КУпАП, яка за своє структурою має п`ять частин, передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Статтею 125 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення інших порушень правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.

За змістом ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

На позивача накладено адміністративне стягнення з урахуванням положень ст. 36 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 1190,00 грн, водночас, у постанові не зазначені частини статей КУпАП, зокрема ст. 121-3, 126, за якими інкриміновані порушення.

Оскаржувана постанова не містить посилання на докази, на підставі яких позивача визнано винним за ст.125, 121-3, 126 КУпАП, із зазначенням частин статей 121-3, 126 КУпАП, у ній не зазначено місце вчинення правопорушення, докази на підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення; відеозапису з місця події не долучено до матеріалів справи, що свідчить про формальне прийняття посадовою особою постанови, без урахування всіх обставин справи.

Зазначення суб`єктом владних повноважень місця вчинення правопорушення, нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, є обов`язковими реквізитами, які оскаржувана постанова не містить.

Суд зауважує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Слід зазначити, що Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз`яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Крім того, в п.30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Оскільки відповідач в оскаржуваній постанові належним чином склад адміністративних правопорушень не визначив (не зазначив частини статей 121-3, 126 КУпАП), належних, достовірних і достатніх доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративних правопорушень суду не надано, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 55 Конституції Україникожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 610,00 грн (а.с.35).

Відповідно до ст.4Закону України«Про судовийзбір» за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб`єкт владних повноважень).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.03.2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2024 становить 605,60 грн.

Отже, сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 605,60 грн, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, на користь позивача.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до положень частини 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України , судові витратискладаються ізсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. Довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 27.11.2024 уклав договір № 27112406 про надання правничої допомоги/юридичних послуг з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 , яка діє на підставі витягу з ЄДР (а.с.22-25).

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 29.11.2024, складеним між ФО-П Грибовською К.О. (виконавець) та ОСОБА_1 (клієнт), відповідно до договору № 27112406 про надання правової допомоги від 27.11.2024, виконавцем надані послуги та виконані роботи вартістю 12000,00 грн (а.с.26).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 638/3288/16-ц, поняття «надання професійно правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді» Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи в суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом. Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані.

Оскільки ФО-П Грибовська К.О., з якою позивач уклав договір про надання правової допомоги, не є адвокатом, а здійснює діяльність у сфері права, з урахуванням положень ч. 2 ст. 134 КАС України та правового висновку Верховного Суду, понесені позивачем витрати на надання йому ФО-П Грибовською К.О. юридичні послуги, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані.

Керуючись ст. 6, 7, 9, 11, 44, 48, 73-78, 90, 132, 134, 139, 241-246, 268, 269, 271, 273-277, 286Кодексу адміністративногосудочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 494615, складену 20.11.2024 інспектором взводу 2 роти 3 Батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Кісільовим Романом Михайловичем, про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) грн за скоєння правопорушень, передбачених статтями 125, 121-3, 126 КУпАП.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтями 125, 121-3, 126 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Повне рішення складено 30.12.2024.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО