№ 124128152, 20.12.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43010/24

Провадження № 3/761/9460/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року, суддя Шевченківського районного суду міста Києва Трубніков А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , громадянки України, керівника ТОВ «Я-ЮА», РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2024 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.155-1 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №4998 від 05 листопада 2024 року ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Я-ЮА», порушила порядок проведення розрахунків, а саме: ведення обліку товарів з порушенням, чим порушено вимоги п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями. Порушення зафіксовано актом фактичної перевірки від 17.10.2024, реєстраційний №114638/26/15/09/01/44931338 від 18.10.2024 (бланк 011256).

У судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату та час судового засідання не прибула. Окрім того, 20.12.2024 року від захисника ОСОБА_2 до Шевченківського районного суду м.Києва надійшли письмові заперечення у справі, відповідно до яких останній просить закрити провадження відносно ОСОБА_1 , оскільки посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу не було повідомлено особу, що притягається до адміністративної відповідальності та його представника про складання вказаного протоколу, не роз`яснено права та обов`язки. Крім того, зазначив, що проведення інвентаризації має здійснюватись виключно платником податку а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Разом з тим, вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не містить викладу точних фактичних обставин.

Суддя, дослідивши матеріали справи - протокол про адміністративне правопорушення №4998 від 05 листопада 2024 року, акт фактичної перевірки від 18.10.2024, а також заперечення сторони захисту, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КпАП України доказами про справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких в передбаченому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному вивченні справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В той же час, ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленим законом.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України вважаю такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з їх невідповідністю нормам ст. 256 КУпАП, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Разом з тим, у протоколі №4998 від 05 листопада 2024 року про адміністративне правопорушення відсутні деталі вчиненого адміністративного правопорушення, а саме не вказано час вчинення вказаного правопорушення, у чому саме воно полягало, тощо.

Крім того, будь-яких інших доказів на підтвердження провини ОСОБА_1 окрім Акту фактичної перевірки від 08.10.2024, до матеріалів провадження не долучено.

Протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

У відповідності до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Також, у справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015року у праві №5-рп/2015 визначено, що у наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, оскільки докази не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене та керуючись ч.1 ст. 155-1, 247, 283-285, 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП - закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя Шевченківського

районного суду міста Києва Андрій ТРУБНІКОВ