Решение № 124118060, 27.12.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року Справа № 160/28605/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

УСТАНОВИВ:

28 жовтня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2024 №Ф-38590-0436 в сумі 23 103,39 грн. прийняту Головним управління ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивач посилається на протиправність вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08 жовтня 2024 року №Ф- 38590-0436, якою ОСОБА_1 повідомлено про те, що станом на 30 вересня 2024 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені складає 23 103,39 грн., оскільки згідно із відомостями довідки за формою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за 2017-2024 року вбачається, що позивач була офіційно працевлаштованим найманим працівником та на даний час залишається найманим працівником та роботодавцем сплачувався за неї єдиний внесок, проте за вказаний період відповідачем було нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні вимог позовної заяви, посилаючись на те, що застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 04.09.2024 № 0563602413 (далі Рішення) за період з 10.02.2018 до 29.02.2020 та з 01.08.2023 до 28.05.2024 на зальну суму 23103,39 грн. в т.ч. штрафна санкція 4206,20 грн., пеня 18897,19 грн.. Отже, з викладених обставин вбачається, що протягом усього спірного періоду позивачу нараховувалась недоїмка по сплаті єдиного внеску, яка, в свою чергу, фактично сплачена позивачем з порушенням термінів сплати єдиного внеску 28.05.2024 р. Вказане Рішення контролюючого органу не було оскаржено платником та відповідно сума, яка зазначена в Рішенні підлягає сплаті до бюджету.

04.12.2024 за на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що доводи, викладені в відзиві на позовну заяву не є підставою для відмови в задоволені позову.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (ПН НОМЕР_1 ) з 26.11.2009 була зареєстрована фізичною особою підприємцем, однак за заявою 11.04.2019 року була проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

Згідно довідки за формою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за 2017-2024 роки вбачається, що ОСОБА_1 є офіційно працевлаштованим найманим працівником та на даний час залишається найманим працівником та роботодавцем сплачувався за неї єдиний внесок, проте за вказаний період відповідачем було нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Для здійснення контролю за сплатою єдиного внеску платниками, Державною податковою службою України розроблено алгоритм автоматичного нарахування єдиного внеску, які щоквартально відображаються в інтегрованій картці платників (далі - ІКП) за технологічним кодом класифікації 71040000.

За даними Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в ІКП по КБК 71040000 ФОП ОСОБА_1 має заборгованість, яка виникла внаслідок проведення нарахування єдиного внеску у загальній сумі 21 030,90 а саме:

- 2017 рік - 8448 грн. по строку сплати 09.02.2018;

- за І квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.04.2018, сплачено 28.05.2024;

- за II квартал 2018 року-2457,18 грн. по строку сплати 19.07.2018, сплачено 28.05.2024;

- за 111 квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.10.2018, сплачено 28.05.2024;

- за IV квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 21.01.2019, сплачено 28.05.2024;

- за І квартал 2019 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.04.2019, сплачено 28.05.2024;

У зв`язку з несплатою автоматично нарахованих сум єдиного внеску, станом на 30.04.2024 року сформувалась заборгованість з єдиного внеску у сумі 21 030,90 грн. за період за 2017 рік, 1,2,3,4 квартал 2018 та 1 квартал 2019 року.

Головним управління ДПС у Дніпропетровській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 12.02.2024 №Ф-5687-0436У в сумі 23 103,39 грн.

27.03.2024 року державним виконавцем Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №74502308 з примусового виконання виконавчого документа - вимоги про сплату боргу, виданої Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області, №Ф-5687-0436У від 12.02.2024 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 21030,90 грн. Заборгованість розрахована станом на 31.01.2024 та складає 21030,90 грн. У рамках виконавчого провадження №74502308 накладено арешт на кошти та майно позивача.

Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 заборгованість з єдиного внеску у сумі 21030,90 грн. за 2017 рік, 1, 2, 3, 4 квартали 2018 року та 1 квартал 2019 року була погашена 28.05.2024 року.

У зв`язку з тим, що єдиний внесок за 2017 рік, 1, 2, 3, 4 квартали 2018 року та 1 квартал 2019 року сплачено позивачем з порушенням законодавчо встановленого строку Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 04.09.2024 № 0563602413 за період з 10.02.2018 до 29.02.2020 та з 01.08.2023 до 28.05.2024 на зальну суму 23103,39 грн. в т.ч. штрафна санкція 4206,20 грн., пеня 18897,19 грн. та направлено 05.09.2024 з повідомленням про вручення (штрих код 0600959294400) засобами «Укрпошта» на адресу реєстрації ФОП ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 та повернуто до ГУ ДПС 14.09.2024 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У зв`язку з несплатою штрафної санкції та пені згідно винесеного Рішення, станом на 04.11.2024 в ІКП по КБК 71040000 ФОП ОСОБА_1 сформувалась заборгованість з єдиного внеску у сумі 23103,39 грн.

Головним управління ДПС у Дніпропетровській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.10.2024 №Ф-38590-0436 в сумі 23 103,39 грн..

Зазначену вимогу було надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено позивачу 16.10.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0600970863785.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як уже зазначалось ОСОБА_1 (ПН НОМЕР_1 ) з 26.11.2009 була зареєстрована фізичною особою підприємцем, однак за заявою 11.04.2019 року була проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

Згідно довідки за формою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за 2017-2024 роки вбачається, що ОСОБА_1 є офіційно працевлаштованим найманим працівником та на даний час залишається найманим працівником та роботодавцем сплачувався за неї єдиний внесок, проте за вказаний період відповідачем було нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, позивач є найманим працівником, однак за період з 2017-2024 роки йому, як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати борг (недоїмка) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Проте слід звернути на те, що пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Так, пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість з єдиного внеску у сумі 21 030,90 грн. за період за 2017 рік, 1,2,3,4 квартал 2018 та 1 квартал 2019 року за вимогою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.02.2024 №Ф-5687-0436У в сумі 23 103,39 грн., була сплачена позивачем 28.05.2024 року.

Під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення суд враховує, чи прийнято воно з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищезазначені висновки суду, оскільки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваної вимоги, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2024 №Ф-38590-0436 в сумі 23 103,39 грн. прийняту Головним управління ДПС у Дніпропетровській області.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 18.10.2024.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в загальній сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005; ІК в ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2024 №Ф-38590-0436 в сумі 23 103,39 грн. прийняту Головним управління ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 27 грудня 2024 року.

Суддя Е.О. Юрков