Постановление суда № 124106643, 26.12.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/3050/20

Провадження №1-в/127/859/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

засудженого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №22 в м. Вінниці в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про приведеннявироку Вінницькогоміського судуВінницької областівід 31травня 2021року увідповідність довимог чинногозаконодавства,суд,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2021 року у відповідність до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 підтримав подане ним клопотання та просив суд його задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 зазначив, що наявні всі підстави для задоволення клопотання засудженого, а тому просив привести у відповідність до вимог чинного законодавства вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2021 року.

Прокурор ОСОБА_3 зазначив, що підтримує клопотання засудженого частково, оскільки сума викраденого майна по епізоду вчиненому за ч. 2 ст. 185 КК України підпадає під дію зміненого закону, тому засуджений може бути звільнений від відбування призначеного покарання, оскільки караність закону за яким він був засуджений усунена. Крім того, зазначив про необхідність вирішення питання про приведення у відповідність ще одного вироку суду від 07.07.2021 за яким наразі засуджений відбуває покарання без зміни строку остаточного покарання.

Заслухавши думкуучасників судовогорозгляду,дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, який закріплений ч. 2 ст. 74 КК України.

Слід зазначити, що застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст. 58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та ст. 5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.

Так, згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст. 74 КК).

Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення

Вказана в ч. 2 ст. 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.

Звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні. При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов`язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч. 2 ст. 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 ч.1 ст. 537 цього Кодексу.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2021 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 263 України, із врахуванням ч. 1 ст. 70 КК України призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі, також на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення покарань остаточно визначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 26 серпня 2021 року.

Відповідно до положення ст. 51 КУпАП, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неоподаткований мінімум доходів громадян, це грошова сума розміром сімнадцяти гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України, визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює п`ятдесяти відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи ( у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 липня 2019 року складав 1003,50 грн (2007 грн розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 12.11.2019 х на 50 %). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі:1003,50х2=2007 грн.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2020 року складав 1051 грн (2102 грн розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 28.04.2020 х на 50 %). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1051х2=2102 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Згідно вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2021 року, ОСОБА_4 по епізоду вчиненому 12 листопада 2019 року викрав майнона суму814грн,а такожпо щеодному епізодувчиненому 28квітня 2020 року викрав майно на суму 325,93 грн, що станом на момент вчинення крадіжок складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, на засудженого ОСОБА_4 по вчиненню двох епізодів, а саме: 12.11.2019 та 28.04.2020 розповсюджується дія Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, яким усунена караність діяння за викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Крім того, відповідно до вироку суду ОСОБА_4 визнаний винним, також у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, а саме, у вчинені крадіжки 11 грудня 2019 року на суму 24743,34 грн, яка є більшою ніж два неоподаткованих мінімуми доходів громадян, а також, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, на яке не поширюється дія зміненого закону.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку що клопотання в частині підлягає задоволенню, ОСОБА_4 слід звільнити від призначеного покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, по епізодам вчинених 12.11.2019 та 28.04.2020 у зв`язку з усуненням караності діяння.

Таким чином, ОСОБА_4 слід вважати засудженим за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2021 року на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_4 на даний час відбуває покарання за вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 07 липня 2021 року, відповідно до якого він був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді трьох років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складення покарань, з урахуванням вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2021 року, остаточно було призначено покарання у виді п`яти років чотирьох місяців позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 21 грудня 2021 року.

Зважаючи на приведення у відповідність вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2021 року, який прямо впливає на призначене покарання за вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 07 липня 2021 року, суд вважає за необхідне визначити остаточне покарання ОСОБА_4 з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України, замінивши раніше вказаний строк позбавлення волі «п`ять років чотири місяці» та «чотири роки чотири місяці».

Оскільки судом при постановленні вироку було застосовано правило не повного, а часткового складання призначених покарань, тому на думку суду позиція прокурора, щодо незмінності остаточного покарання призначеного за вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 07 липня 2021 року у виді п`яти років чотирьох місяців позбавлення волі, є хибною, так як при призначені остаточного покарання, суд не може на власний розсуд змінити покарання призначене за попереднім вироком, що призведе до порушення принципів законності та правової визначеності.

На підставі ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про приведення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2021 року у відповідність до вимог чинного законодавства задовольнити частково.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2021 року, за яким він був засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України, за епізодами вчиненими 12.11.2019 та 28.04.2020, у зв`язку з усуненням законом караності діяння.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим вважати ОСОБА_4 засудженим до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2020 року більш суворим, вважати ОСОБА_4 засудженим до остаточного покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, зарахувавши у строк відбуття покарання частково відбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2020.

В решті вирок суду залишити без змін.

За вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 07 липня 2021 року, вважати засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання призначеного за даним вироком за ч. 3 ст. 185 КК України та покарання, призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 31.05.2021, вважати ОСОБА_4 засудженим до остаточного покарання у виді чотирьох років чотирьох місяців позбавлення волі.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою в той же строк, з дня отримання копії ухвали.

Суддя: