Постановление суда № 124100445, 15.11.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5870/20

Провадження №: 1-в/755/747/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3 ,

за участю інспектора: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання провідного інспектора Дніпровського районного сектору Київського міського відділу з питань пробації ОСОБА_5 , про приведення вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 21.05.2020 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ, -

В С Т А Н О В И В:

21.05.2020 року вироком Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_6 засуджений за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням ст.70 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст.75, ст.76 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та зобов`язаний повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

28.10.2024 року до Дніпровського районного суду м.Києва надійшло подання провідного інспектора Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м.Києві та Київській області ОСОБА_5 про приведення вироку Дніпровського районного суду м.Києва від 21.05.2020 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ.

Подання мотивоване тим, що з 27.07.2020 року на обліку Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області перебуває ОСОБА_6 , засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 21.05.2020 року за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням ст.70 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст.75, ст.76 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. Вирок набрав законної сили 23.06.2020 року. Згідно вищезазначеного вироку від 21.05.2020 року, приблизно о 10 годині 25 хвилин, ОСОБА_6 знаходився у приміщенні торгівельної зали магазину «АТБ-маркет», який розташований за адресою: м.Київ, пр-т. Гагаріна, 12/1, де вчинив таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, завдавши потерпілому ТОВ «АТБ-маркет» на суму 234 гривні 25 копійок. Крім того, 18.03.2020 року, приблизно о 10 годині 46 хвилин, ОСОБА_6 знаходився у приміщенні торгівельної зали магазину «АТБ-маркет», який розташований за адресою: м.Київ, пр-т. Гагаріна, 12/1, де вчинив таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, завдавши потерпілому ТОВ «АТБ-маркет» на суму 234 гривні 25 копійок. Крім того, 29.03.2020 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись у приміщенні торгівельної зали магазину «АТБ-маркет», який розташований за адресою: м.Київ, пр-т. Гагаріна, 12/1, де вчинив замах на таємне викрадення чужого майна /крадіжка/ на суму 234 грн. 25 коп., майно, яким останній намагався заволодіти було вилучено та повернуто володільцю.

09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886- ІХ «Про внесення змін Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким внесено зміни до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з положеннями частини 1 статті 51 Кодексу України про адміністратиі правопорушення (у редакції Закону № 3886-ІХ) відповідальність за дріб викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення перевищує 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-ІХ) визначено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до норм частини 5 Підрозділу 1 Розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Відповідно до вироку Дніпровського районного суду м.Києва від 21.05.2020 року ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України 27.07.2020 року, 18.03.2020 року та 29.03.2020 року.

Станом на 01.01.2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102 грн., а 50 відсотків (податкова соціальна пільга) від його розміру становили 1051 грн.

Таким чином, враховуючи положення Податкового кодексу України та Закої № 3886-ІХ, на момент вчинення ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настала кримінальна відповідальність за статтею 185 Кримінального кодексу України, становив 2102 гр (1051x2=2102).

Відповідно до частини 2 статті 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Враховуючи те, що вартість таємно викраденого майна ОСОБА_6 становила по епізоду від 17.03.2020 року 234 гривні 25 копійок, по епізоду від 18.03.2020 року 234 гривні 25 копійок, по епізоду від 29.03.2020 року 234 гривні 25 копійок, тобто є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-ІХ та положень Податкового кодексу України наставала кримінальна відповідальність станом на момент події - 2102 грн., та з огляду на норми статті 58 Конституції України і статті 5 Кримінального кодексу України щодо принципу зворотної дії закону в часі, засуджений підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Інспектор в судовому засіданні просила суд задовольнити подання.

Прокурор в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні подання.

Засуджений в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду клопотання повідомлений належним чином, однак причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 74 КК звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом. Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст.88 КК, особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами України. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, кримінальна протиправність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.

Відповідно до даного вироку суду засудженому було призначено покарання за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням ст.70 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, із застосуванням ст.75, ст.76 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не було скасоване, в порядку ст. 537, 539 КПК.

Тобто, іспитовий строк закінчився 21.05.2021 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.89 КК такими, що не мають судимості, визнаються: особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, з випробуваннямзі встановленням іспитового строку якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України №16 від 26 грудня 2003 року «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» (далі - Постанова) вказується, що судимість є правовим станом особи, який виникає у зв`язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків, і що правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних справ у разі вчинення особою нового злочину. Судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави й припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов`язані зі спливом певних термінів, протягом яких особа повинна перетерпіти негативні наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.

Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загально правові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.

Крім того, слід зауважити, що цього ж підходу притримуються і в наукових колах, зокрема, ОСОБА_7 вказує, що якщо на момент розгляду справи про звільнення від покарання у зв`язку з усуненням караності діяння щодо засудженого вже було виконано певне покарання, то він не може бути звільнений від такого покарання. Водночас, якщо засуджений після виконання щодо нього основного покарання продовжував відбувати додаткове покарання, то він підлягає звільненню від додаткового покарання на підставі ч. 2 ст. 74, ч. 1 ст. 5 КК (див. аркуш 187 Науково-практичного коментаря Кримінального кодексу України / ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 [та ін.]; за заг. ред. ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 . 2-ге вид., перероб. і допов. Київ: Юрінком Інтер, 2018. - 1104 с.).

Як вбачається з матеріалів подання іспитовий строк за вироком суду закінчився до 09 серпня 2024 року станом на (09 серпня 2024 року) у провадженні були дійсними обставини визначені п.1 ч.1 ст.89 КК (адже, згідно ч. 1 ст. 165 КВК України, іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду) попри відсутність рішення про звільнення у порядку ст.537, 539 КПК.

А тому, на переконання суду, за цих умов припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загально правові наслідки засудження та призначення покарання. Засуджений, як особа, судимість якої погашена, на дату розгляду подання вважається такою, яка раніше кримінального правопорушення не вчиняла (в силу ст. 89 КК), покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашення судимості вирішення питання порушеного в поданні заявника суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що звільнення від покарання, згідно ч. 2 ст. 74 КК, не є можливим щодо осіб, у яких судимість погашена відповідно до положень ст. 89 КК. Погашення судимості означає, що особа вже виконала всі умови покарання або випробувального строку і більше не має правових наслідків свого засудження. Відповідно до ст. 88 КК, після погашення судимості, особа вважається такою, що раніше не була засуджена. Звільнення від покарання застосовується до осіб, які ще не виконали покарання або знаходяться в процесі його відбування (за обставин цієї справи виконання завершилося у дату закінчення іспитового строку). Виходячи з наведеного, звільнення може бути за певних умов, таких як амністія, помилування, або на підставі змін до законодавства, що усувають караність певних діянь. Це має на меті звільнити людину від виконання покарання, але не стосується тих, у кого судимість є погашена, у силу ст.89 КК України, оскільки, якщо судимість погашена, то не виникає питання звільнення від покарання, оскільки всі правові наслідки вже анульовані.

Керуючись ст.58 Конституції України, ст.5, ч.2 ст.74 КК України, Законом України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст.ст.369-372, 376, 392, 395, ст.ст.537,539 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволені клопотання провідного інспектора Дніпровського районного сектору Київського міського відділу з питань пробації ОСОБА_5 .

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: