Решение № 124080092, 25.12.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 грудня 2024 року Справа № 280/7236/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ АМТ

до - Тернопільської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженої відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ АМТ (даліпозивач, ТОВ ТД АМТ) до Тернопільської митниці (далівідповідач, митний орган, митниця), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000064/2 від 23.02.2024;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» судові витрати по даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного рішення, прийнятого відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом (за ціною договору). На думку позивача, надані до митного органу документи в своїй сукупності подані у відповідності до положень частини 2статті 53 Митного кодексу Українита загалом підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач вважає протиправним оскаржуване рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2024 справу № 280/7236/24 передано судді Сацькому Р.В.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2024 справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 21.08.2024 у задоволенні клопотання представника Тернопільської митниці про розгляд з повідомленням сторін адміністративної справи № 280/7236/24 відмовлено.

20.08.2024 до суду через систему «Електронний суд» від Тернопільської митниці надійшов відзив на позовну заяву.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає, що під час здійснення митного контролю за МД типу ІМ40АА № 24UA403070001485U7 від 14.02.2024 митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності. Крім того, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою. Вказує, що митницею було розпочато консультацію між митним органом та декларантом, зокрема, 15.02.2024 направлено уповноваженій особі декларанта електронними повідомленнями вимоги на надання додаткових документів, але позивачем повідомлено митницю про те, що інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого за ЕМД товару у 10-денний термін надаватись не будуть у зв`язку з чим просив здійснити митне оформлення за наявними документами. Покликається на те, що за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000064/2 від 23.02.2024, вмотивоване тим, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000023/2 від 10.01.2024 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню. У задоволенні позову просить відмовити.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

01.10.2024 до суду через систему «Електронний суд» від позивача ТОВ ТД АМТ надійшли додаткові пояснення, у яких останній висловлює доводи та аргументи щодо протиправності оскаржуваного рішення митного органу, аналогічні доводам та аргументам, висловленим у адміністративному позові.

Відповідно до частини 5 та 8статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України),суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ ТД АМТ (код ЄДРПОУ 42822115) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; адреса місцезнаходження: 69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, прим. 23.

Згідно зовнішньоекономічного контракту № KAILI-1-2021 від 13.05.2021, укладеного між ТОВ ТД АМТ (Україна) та компанією «Zhejiang Kaili Rubber Co., Ltd». (Китай) позивачем ввезено на митну територію України товар: конвеєрні стрічки в асортименті, які заявлені до митного оформлення шляхом подачі електронної митної декларації типу ІМ40 від 14.02.2024 24UA403070001485U7.

Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № KAILI-1-2021 від 13.05.2021, специфікацій до нього: від № 3 від 16.05.2021, № 4 від 15.08.2024 товар постачався на умовах поставки FOB Нінгбо (Китай).

14 лютого 2024 року позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі МД) типу ІМ40 № 24UA403070001485U7, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар:

Товар № 1 «Конвеєрні стрічки, з вулканізованої гуми, армовані тільки текстильними матеріалами, завширшки не менш як 800 мм, але не більш як 1200 мм (в одній бухті 100 п/м): 1000х3ТК-200 3/1 -300 п/м; 1000х5ТК-200 5/2 - 200 п/м; 1000х4ТК-200 4/2 -300 п/м; 1000х4ТК-200 5/2 -100 п/м; 800х3ТК-200 4/2 -50 п/м (1 бухта). Застосовується для транспортування сипучих, кускових та штучних вантажів на стрічкових конвеєрах з плоскими або жолобчастими роликоопорами»;

Товар № 2 «Конвеєрні стрічки, з вулканізованої гуми, армовані тільки текстильними матеріалами, завширшки від 175 мм до 650 мм (в одній бухті 100 п/м): 400х3ТК-200 4/2 -200 п/м; 500х3ТК-200 5/2 -100 п/м; 600х3ТК-200 4/2 -100 п/м; 600х3ТК-200 3/1 -200 п/м; 650х4ТК-200 4/2 -100 п/м; 650х3ТК-200 4/2 -100 п/м; 650х5ТК-200 5/2 -100 п/м; 175х5 БКНЛ-65 -300 п/м; 175х3 БКНЛ-65 -200 п/м; 300х3 БКНЛ-65 -100 п/м; 300х5 БКНЛ-65 -300 п/м; 400х5 БКНЛ-65 -100 п/м; 400х3 БКНЛ-65 -100 п/м; 500х3 БКНЛ-65 -200 п/м; 500х5 БКНЛ-65 -200 п/м; 600х5 БКНЛ-65 -200 п/м; 600х3 БКНЛ-65 -200 п/м; 500х3ТК-100 2/0 -200 п/м; 600х3ТК-100 2/0 -200 п/м. Застосовується для транспортування сипучих, кускових та штучних вантажів на стрічкових конвеєрах з плоскими або жолобчастими роликоопорами».

До даної митної декларації, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи:

- пакувальний лист № б/н від 29.08.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) № KL-0829-23 від 29.08.2023;

- коносамент № BW23110399 від 21.11.2023;

- накладна УМВС № 2151516641 від 31.01.2024;

- декларація про походження товару № KL-0829-23 від 29.08.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 174 від 16.11.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № L70400 від 05.02.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару довідка про транспортні витрати від 13.02.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару заявка №1/49-2 від 15.08.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація № 3 від 16.05.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація № 4 від 15.08.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № KAILI-1-2021 від 13.05.2021;

- договір (контракт) про перевезення № 2110/912/2019 від 21.10.2019.

Заявлена митна вартість товару підприємством була визначена за основним методом, який встановленийст. 58 Митного кодексу України (за ціною договору).

Під час автоматизованого контролю відповідачем із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» (надалі АСМО «Інспектор») було згенеровано форми митного контролю:

«000 Інформаційне повідомлення»;

«105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»;

«106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»;

«202-1 Проведення часткового митного огляду - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним,зазначеним у митній декларації»;

«911-1 Здійснення фото- та/або відеофіксації виконання митних формальностей».

Також, АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур: «За участі фізичної особи (гр. 54 МД) наявні протоколи про порушення митних правил (№000036/UA403000/2023 від 15.06.2023, № 000042/UA403000/2023 від 18.08.2023, № 000044/UA403000/2023 від 28.08.2023). Розглянути питання щодо посилення митного контролю з метою недопущення повторних порушень.

По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1,2) Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України».

Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ.

Підстава: П.3.1.1.переліку індикаторів ризику, які можуть використовуватись посадовими особами митних органів для обрання форм та обсягів митного контролю на підставі результатів застосування системи управління ризиками, можлива невірна класифікація товару.

П.3.3.4.переліку індикаторів ризику, які можуть використовуватись посадовими особами митних органів для обрання форм та обсягів митного контролю на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Можливе заниження митної вартості.

15 лютого 2024 року, митним органом направлено повідомлення позивачу про те, що він дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. В зв`язку з чим відповідачем були витребувані у позивача додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару.

Також під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом у митного органу виникли сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару, а саме:

1) Встановлено, що в платіжній інструкції в іноземній валюті № 174 від 16.11.2023 наявне посилання на специфікацію № 2, яка відсутня під час митного оформлення.

2) Встановлено, що в платіжній інструкції в іноземній валюті від 16.12.2023 № 174 відсутні належні реквізити (відмітки банку про проведену оплату).

Листом вих. № 003-20/02 від 20.02.2024 позивач додатково надав митному органу такі документи: прайс-лист виробника від 19.04.2023; комерційну пропозицію виробника від 10.05.2023; банківську платіжну інcтрукцію № 174 від 16.11.2023, завірену банком; виписку з власного банківського рахунку за листопад 2023 року, а також повідомив відповідача, що ним подані митному органу усі наявні у нього, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000064/2 від 23.02.2024.

Митне оформлення вищезазначеного товару позивачем було здійснено та випущено його у вільний обіг за електронною митною декларацією типу ІМ 74 № 24UA403070001767U8 від 23.02.24. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій в розмірі різниці між заявленою позивачем митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем відповідно розділу X МК України.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 Митного кодексу України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 Резервний метод МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності (постанова ВС від 05.12.2019 у справі № 826/3120/16, від 14.11.2019 у справі № 814/264/16 тощо).

В рішенні про коригування митної вартості задекларованого товару № UA403070/2024/000064/2 від 23.02.2024, відповідачем зазначені виявлені ним розбіжності в поданих декларантом позивача документах на підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару.

Так, митниця вважає, що для підтвердження митної вартості декларантом надано до митного оформлення банківський платіжний документ платіжну інструкцію в іноземній валюті № 174 від 16.11.2023 на суму 19 686,90 дол. США. На думку відповідача даний банківський платіжний документ не є достатнім підтвердженням здійснення оплати за оцінюваний товар, оскільки в гр.70 «Призначення платежу» наявне посилання на реквізити зовнішньоекономічного контракту від 13.05.2021 № KAILI-1-2021, специфікацію від 22.12.2021 № 2 та специфікацію № 3 від 16.05.2023. Проте, в гр.70 відсутнє посилання на рахунок-фактуру (інвойс) від 29.08.2023 № KL-0829-23, відповідно до якого здійснювалась поставка оцінюваного товару. Крім цього, декларантом до митного оформлення не надано специфікацію від 22.12.2021 № 2. Такрж на думу митного органу, з огляду на наведене наданий до митного оформлення банківський платіжний документ № 174 від 16.11.2023 не є належним документом, що підтверджує заявлену митну вартість, оскільки його неможливо ідентифікувати із даною поставкою товару

Суд зазначає, що окреслений відповідачем довод, як розбіжність у поданих позивачем документах є безпідставним, оскільки з аналізу банківської платіжної інструкції № 174 від 16.11.2023 вбачається, що у графі 70 Призначення платежу цієї платіжної інструкції зазначено, що позивачем сплачено постачальнику вартість товарів, що поставлялись відповідно до контракту від 13.05.2021 № KAILI-1-2021, за специфікаціями: № 2 від 22.12.2021 в сумі 66.00 доларів США та № 3 від 16.05.2023 в сумі 19 620,70 доларів США. При цьому судом встановлено, що поставка задекларованого позивачем товару здійснена на підставі укладених Сторонами контракту специфікацій № 3 від 16.05.2023 та № 4 від 15.08.2023. З наведеного вбачається, що специфікація № 2 не має жодного відношення до поставки задекларованих позивачем товарів.

З аналізу специфікації № 3 від 16.05.2023 вбачається, що відповідно до її пункту 6, сторонами контракту передбачена комбінована форма оплати вартості товару - попередня оплата в сумі 19 620,70 доларів США, та відстрочення оплати в сумі 5 696,30 доларів США - протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару.

Суд зазначає, що сума 19 620,70 доларів США зазначена в платіжній інструкції № 174, тому вона повною мірою ідентифікується зі Специфікацією № 3, що дозволяло митниці здійснити висновок про факт часткової оплати вартості задекларованого товару у формі передплати.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, висловленій у постанові від 22.10.2020 по справі № 320/2455/19 щодо відомостей платіжного доручення, судом визначено: «Квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару не існує».

З наведеного вбачається, що декларантом товариства виконані вимоги діючого митного законодавства (ч. 2 ст. 53 МК України) щодо надання усіх наявних у нього банківських платіжних документів, у разі здійснення оплати коштів за товар, які повною мірою ідентифікуються зі Специфікацією, рахунком-фактурою, задекларованими товарами та у сукупності з іншими наданими митниці документами первинного бухгалтерського обліку підтверджують заявлену товариством вартість товару за контрактом та факт здійснення попередньої оплати за товар.

Суд відхиляє також доводи митниці про те, що у наданому до митного оформлення рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг від 05.02.2024 № L70400 вказано вартість транспортних послуг наданих Clobal Container Lines Latvija SIA (Перевізник) для ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» (Замовник) без ПДВ, однак, якщо Замовник є резидентом, то незалежно від того, чи такі послуги надаються на митній території України, чи за її межами, вони підлягають обкладенню ПДВ на загальних підставах за основною ставкою (пп. «ж» п. 186.3 ПКУ), що свідчить про недостовірність відомостей зазначених у рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг 05.02.2024 № L70400, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що даний висновок відповідача грунтується на неправильному тлумаченні норм податкового законодавства України.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктів 5.1 і 5.2 статті 5 Податкового кодексу України поняття, правила та положення, установлені Податковим кодексом України та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 Податкового кодексу україни. При цьому, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Податкового кодексу України, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Податкового кодексу України.

Відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року N 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність визначена, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання, яке визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Місце постачання послуг визначається відповідно до пунктів 186.2 - 186.4 статті 186 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом "ж" пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 податкового кодексу України, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 Податкового кодексу України). Отже, місцем постачання послуг з перевезення вантажів є місце реєстрації постачальника таких послуг.

Послуги з перевезення вантажів надаються нерезидентами, отже, з урахуванням норм пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, за операціями з постачання таких послуг об`єкта оподаткування ПДВ не виникає.

При цьому транспортно-експедиторські послуги, що надаються замовнику-резиденту експедитором-нерезидентом, є об`єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем їх постачання відповідно до підпункту "ж" пункту 186.3 статті 186 податкового кодексу України є місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання, тобто, у даному випадку, митна територія України. Податкові зобов`язання за операціями з постачання таких послуг нараховуються отримувачем послуг від нерезидента виходячи з вартості експедиторської винагороди у порядку, визначеному статтею 208 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 208.2, 208.3 статті 208 Податкового кодексу України, отримувач послуг, що постачаютьсянерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податкуабо за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим - шостим підпункту "в"пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу,на базу оподаткування, визначену згідно зпунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеномустаттею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку доподаткового кредитуу встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації вЄдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складуподаткових зобов`язаньдекларації за відповідний звітний період.

Отже, отримувач послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, є податковим агентом такого нерезидента та, зокрема, відповідальною особою у частині нарахування та сплати податку до бюджету за такою операцією.

З наведеного вбачається, що ПДВ на суму винагороди експедитору-нерезиденту є окремим об`єктом податку на додану вартість, який сплачується виключно отримувачем послуг на території України і не повинен включатись до транспортних витрат, які надаються до кордону України і які включаються у митну вартість товару в ході митного оформлення. Додавання суми ПДВ до транспортних витрат, як складової митної вартості, призвело б до подвійного оподаткування ПДВ, тому зазначені доводи митниці не заслуговують на увагу.

Крім того, суд зазначає, що доводи відповідача про те, що у наданій до митного оформлення залізничній накладній від 31.01.2024 № 2151516641 наявна інформація про те, що здійснювалось перевантаження вантажу, однак, в рахунку від 05.02.2024 № L70400 не зазначено жодної інформації щодо згаданої складової, а лише вказано, що перевантаження контейнерів враховано, тобто, декларантом не підтверджено документально таку складову митної вартості як навантаження, вивантаження (перевантаження) також не заслуговує на увагу, оскільки грунтується на неправильому аналізі відомостей, що містяться в наданих декларантом товариством документах на підтвердження митної вартості задекларованого товару.

Судом встановлено, що з аналізу Договору перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) № 2110/912/2019 від 21.10.19 вбачається, що його пунктом 4.3. визначено, що у випадку перевентаження контейнера в проміжному порту на інший транспортний засіб, вартість перевантаження включається у загальну вартість транспортування зазначену в інвойсах та актах виконаних робіт. З заявки на перевезення № 1/49-2 від 15.08.2023, рахунку на оплату послуг з перевезення № L70400 від 05.02.2024, довідки компанії - перевізника про вартість транспортних витрат від 13.02.2024 вбачається, що в усіх документах визначено, що вартість перевантаження включена у загальну вартість перевезення товару. Таким чином умовами Договору перевезення прямо передбачено включення витрат на перевантаження товару в загальну вартість транспортних витрат, тобто вони не потребують виділення іх окремою позицією в комерційних документах або їх відображення в окремому комерційному або транспортному документі та вже включені у вартість перевезення, зазначену у рахунку на оплату та акті виконаних робіт.

Суд вважає, що не заслуговують на увагу також і доводи відповідача про те, що із наданої до митного оформлення залізничної накладної від 31.01.2024 № 2151516641 вбачається, що із порту призначення до митного кордону України задекларований товар переміщувався залізничним видом транспорту перевізником PKP CARGO CONNECT Sp.z.o.o. Проте, декларантом до митного оформлення не надано транспортноекспедиційного договору із даним перевізником; документів, що містять відомості про вартість перевезення; рахунків про оплату за надані послуги від даного перевізника.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що даному випадку міжнародне перевезення задекларованого товару здійснювалось відповідно до договору міжнародного морського перевезення (фрахту) № 2110/912/2022 21.10.2019 року, укладеного між позивачем, як Замовником та компанією «Global Container Lines Latvija SIA», як Перевізником.

Як вбачається з відомостей заявки на перевезення; рахунку на оплату послуг з перевезення; довідки про транспортні витрати, перевезення спірної товарної партії в даному випадку має ознаки мультимодального перевезення, тобто перевезення вантажу різними видами транспорту за одним договором.

Відповідно до ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Відповідно до ч. 4 ст. 13 Кодексу торговельного мореплавства України, до мультимодальних перевезень і перевезень у прямому водному сполученні, що здійснюються за участю морських суден, правила цього Кодексу застосовуються в зазначених у ньому випадках, а також в частині, не передбаченій спеціальним законодавством, що регулює такі перевезення.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення», за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк.

Відповідно до ст. 12 цього ж Закону, розрахунки за роботи та послуги, пов`язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

Отже договірні відносини щодо перевезення (мультимодального перевезення) спірної товарної партії у позивача наявні виключно з компанією-перевізником «Global Container Lines Latvija SIA», якою товариству було виставлено єдиний рахунок на оплату усіх послуг, а жодних договірних відносин у позивача з компанією «PKP CARGO CONNECT Sp.z.o.o.» не існує, тому, відповідно, у позивача не може бути в наявності транспортноекспедиційний договір з компанією «PKP CARGO CONNECT Sp.z.o.o.» або документи, що містять відомості про вартість перевезення та рахунки про оплату за надані послуги від даного перевізника. Відповідачем до суду не надано жодного доказу наявності між позивачем та компанією-перевізником договірних відносин, тому його доводи не заслуговують на увагу.

Також необгрунтованими є доводи відповідача про те, що наданий до митного оформлення коносамент від 21.11.2023 № BW23110399 не містить жодних відміток перевізника, оскільки з аналізу коносаменту вбачається, що він є телекс-релізом, тобто електронним повідомленням, яке відправляється морською лінією або її агентом в порту навантаження в їх офіс в порту вивантаження електронною поштою або по операційній програмі судохідної компанії, інформуючи тим самим про те, що вантажовідправник або експортер здав один або всі оригінали коносамента, які були видані лінією в порту відвантаження і що товар може бути виданий конкретному вантажоотримувачу без надання ним оригіналу коносамента. Більш того телекс-реліз не містить числових показників вартості товару або транспортних витрат, тому його відомості не мають впливу на можливість перевірки відповідачем цих показників. Митний орган жодним чином не обґрунтував, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Тому доводи відповідача щодо неможливості здійснення перевірки відомостей, що підтверджують вартість товару, через те, що телекс-реліз коносаменту не містить будь-яких підписів, штампів, печаток є безпідставним.

Позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару надано пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого у частині 2 ст. 53 МК України та передбачений «Правилами заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». Надані документи не мають розбіжностей у числових значеннях і у своїй сукупності підтверджують транспортні витрати , як одну з складових заявленої митної вартості.

Відтак, суд вважає, що митний орган мав можливість пересвідчитись у достовірності числових значень митної вартості, заявленої позвачем за ціною договору.

Так, КАС ВС у постанові від 19.06.2024 по справі № 460/1143/19 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів у декларанта.

Проте, на підставі ч. 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, Тернопільської митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; копію митної декларації країни відправлення; висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією; каталогів, специфікацій, прайс-листів виробника товару.

Водночас, витребовуючи весь перелік додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, передбачений ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган не обґрунтував яким чином кожен з витребуваних документів може усунути розбіжність або підтвердити заявлену мину вартість товару.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі № 804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення позивачем митної вартості товару.

Відповідно до положень статті 55 цього МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Також згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як зазначено митницею в оскаржуваному рішенні, за результатом проведення консультації встановлено, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) неможливо у зв`язку з тим, що декларантом або уповноваженою ним особою не подано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В рішенні також зазначено, що за результатом проведеної консультації з декларантом, митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості згідно митного оформлення: товар № 1 за ЕМД від 15.01.2024 № UA209190/2024/000849 на рівні 1,82 дол. США/кг. (Конвеєрні стрічки з вулканізованоїгуми, армовані тільки текстильними,матеріалами, умови поставки FOB, Торговельна марка EXCELLENT; Виробник - ZHEJIANG KAILI RUBBER CO.,LTD Країна виробництва - CN); товар № 2 за ЕМД від 06.02.2024 №UA901020/2024/001014 на рівні 3,83 дол. США/кг. (Конвеєрні стрічки з вулканізованоїгуми, армовані тільки текстильнимиматеріалами, умови поставки FOB, Торговельна марка: EXCELLENT. Виробник: SHANGHAI SHOUHUO RUBBER & PLASTIC CO., LTD. Країна виробництва: Китай. CN.). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд також вказує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Зазначене відповідає усталеній практиці Верховного Суду (зокрема, постанова від 02.03.2021 у справі № 380/842/20, від 23.02.2021 у справі № 805/5039/16-а, від 24.12.2020 у справі № 808/1676/16 тощо).

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи та необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Відтак, рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000023/2 від 10.01.2024 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

При цьому, суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Крім того, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 3 953,46 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" (69000, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Штабна, будинок 13, приміщення 23, код ЄДРПОУ 42822115) до Тернопільської митниці (46400, Тернопільська обл., місто Тернопіль(з), вул. Текстильна, будинок 38, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправними та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000064/2 від 23.02.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" судовий збір у розмірі 3 953,46 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят три) грн 46 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано суддею 25 грудня 2024 року.

Суддя Сацький Р.В.