Решение № 124051065, 25.12.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 грудня 2024 року № 520/25959/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 28.09.2024 року № 203950008076 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника на підставі її заяви від 19.08.2024 року та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 28.09.2024 року № 203950008076 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника на підставі її заяви від 19.08.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 19.08.2024 року пенсію в разі втрати годувальника відповідно до спеціального Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням довідок про нараховані суми грошового забезпечення від 31.07.2024 року № 197, від 31.07.2024 року № 198 у порівнянні з грошовим забезпеченням за аналогічним званням та посадою станом на 01.08.2024 рік (відповідно інформації про фактичний розмір нарахованого грошового забезпечення); з урахуванням приписів ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її чоловік ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року отримував з 29.12.2010 року пенсію за вислугу років, як працівник міліції.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як дружина померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулася до органів пенсійного фонду з заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, заява була зареєстрована за № 466.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 203950008076 від 28.08.2024 року позивачці відмовлено в проведенні заявленого перерахунку пенсії.

Вказує, що приймаючи таке рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виходило з того, що «При здійсненні попереднього прорахунку пенсії в разі втрати відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії заявниці зменшується та становить 2361,00 грн.»

Вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є протиправним та таким яке порушує її права, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 30.09.2024 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 19.08.2024 року позивач звернулася через систему звернень Веб-портал про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 .

За результатами розгляду документів: ОСОБА_1 має право на призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України №2262-ХІІ.

Згідно з рішенням про перерахунок пенсії №203950008076 від 22.08.2024 року, розмір пенсії позивача з надбавками становить 2965, 33 грн.

За доданими позивачем документами визначено, що страховий стаж ОСОБА_2 22 роки, 2 місяці, 20 днів. Відповідно до попереднього прорахунку пенсії від 27.08.2024 року в разі втрати годувальника, розмір пенсії заявниці зменшується та становить 2361, 00 грн.

Отже, відповідачем було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії через недоцільність переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника у рішенні № 203950008076 від 28.08.2024 року, оскільки у такому разі розмір пенсії підлягає зменшенню. Таким чином було прийняте найбільш сприятливе для позивача рішення, виходячи з наданих документів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення співвідповідача ГУ ПФУ в Харківській області відмовлено.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є вдовою ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 18.07.1981, свідоцтва про смерть серії Серія НОМЕР_1 від 07.05.2014.

З копії повідомлення про призначення пенсії судом встановлено, що ОСОБА_2 було призначено пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

19.08.2024 року позивачка звернулася до органів пенсійного фонду з заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, заява була зареєстрована за № 466.

Рішенням від 28.08.2024 року № 203950008076 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії через недоцільність переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, оскільки у такому разі розмір пенсії підлягає зменшенню.

Вважаючи протиправним непереведення позивача на пенсію в разі втрати годувальника, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли, суд виходить з такого.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону №2262-ХІІ члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби.

На підставі статті 6 Закону №2262-ХІІ сім`ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до статті 29 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно з частинами 1, 2 статті 30 Закону №2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

На підставі статті 31 Закону №2262-ХІІ члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Згідно зі статтею 36 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;

б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Відповідно до статті 45 Закону №2262-ХІІ сім`ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові.

Згідно зі статтею 50 Закону №2262-ХІІ членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.

Отже, позивач як дружина ОСОБА_2 , має право на отримання пенсії в разі втрати годувальника (особи, яка проходила службу в органах внутрішніх справ) та перехід з одного виду пенсії на інший підлягає реалізації відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а за бажанням - на умовах і в порядку, передбаченому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, пенсійний орган погоджується з наявністю у позивача права на перерахунок пенсії, проте зазначає про недоцільність такого перерахунку. Відсутність підстав для перерахунку пенсії відповідач обґрунтовує тим, що після перерахунку розмір пенсії позивача зменшується.

Разом з тим, виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що оскаржуване позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про перехід з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника. Зокрема, оскаржуване рішення не містить обґрунтованого розрахунку пенсії в разі втрати годувальника, а саме розміру пенсії позивача по віку, а також розміру пенсії її чоловіка та суму, на яку зменшується розмір пенсії позивача у разі призначення їй пенсії по втраті годувальника. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх, передбачених нормами пенсійним законодавством, умов для прийняття рішення про призначення пенсії в разі втрати годувальника та доцільності її призначення.

Окрім цього суд зазначає, що у відповідності до ст.37 Закону № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім`ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім`ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.09.2024 року № 203950008076 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника на підставі її заяви від 19.08.2024 року.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Процедура прийняття, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювалось ГУ ПФУ в Запорізькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.

Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним Пенсійним органом повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд зазначає про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 19.08.2024 року пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Щодо вимог про призначення позивачу пенсії з урахуванням довідок про нараховані суми грошового забезпечення від 31.07.2024 року № 197, від 31.07.2024 року № 198 у порівнянні з грошовим забезпеченням за аналогічним званням та посадою станом на 01.08.2024 рік (відповідно інформації про фактичний розмір нарахованого грошового забезпечення); з урахуванням приписів ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд зазначає, що наразі ці вимоги є передчасними, адже позивачку ще не переведено з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-XII. Тому, станом на день винесення рішення в цій справі ці права позивача не порушені, тоді як судовому захисту в адміністративному процесі підлягають лише порушені права позивача на час звернення за судовим захистом. За таких обставин, зазначені вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.09.2024 року № 203950008076 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника на підставі її заяви від 19.08.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, буд.158-б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 19.08.2024 року пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в загальному розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, буд.158-б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25 грудня 2024 року.

Суддя Бадюков Ю.В.