Решение № 124048947, 20.12.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року справа №320/12753/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області від 25.01.2023 №90 про скасування громадянці Азербайджанської Республіки: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволу на міграцію в Україну виданого 20.08.2010, та яким скасовано видану на підставі цього рішення посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 26.08.2010.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач протиправно позбавив ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну, адже оскаржуване рішення не містить жодного обґрунтування того, які саме неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність були надані позивачем для оформлення дозволу на імміграцію.

Крім цього, позивач вказує, що підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну можуть бути лише винні дії іммігранта, які, у свою чергу, відповідачем не встановлено, а тому прийняте ним рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк усунення недоліків позову, протягом якого позивачу необхідно було надати нотаріально посвідчений переклад на українську мову паспорту громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 (з копією для відповідача).

18.07.2023 позивачем до суду надано докази усунення недоліків позовної заяви, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 17.05.2023 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами. Витребувано докази від відповідача.

Копія ухвали Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 надіслана всім учасникам справи 10.08.2023, про що свідчать довідка про доставку електронного листа від 07.08.2023 та довідка про доставку судового рішення електронною поштою від 17.08.2023, розписка від 06.08.2024 про отримання копії позовної заяви з додатками.

25.09.2024 через підсистему «Електронний Суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та витребувані судом докази.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що підставою для надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 була наявність у її чоловіка ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 24.04.2008. ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було здійснено перевірку чинності дозволу на імміграцію громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 . За результатами перевірки встановлено, що рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 01.02.2022 №21 громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасовано дозвіл на імміграцію на підставі п. 1 та п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію». Таким чином, дозвіл на імміграцію в Україні наданий позивачу, як дружині іммігранта, підлягав скасуванню. Тож, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області правомірно прийнято рішення від 25.01.2023 №90 про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачу.

26.09.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій просив залишити вимоги викладені в позовній заяві в повному обсязі та наголошував про набрання законної сили рішення суду у справі №640/10425/22, яким скасовано рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 01.02.2022 №21.

27.09.2024 до суду надійшло клопотання позивача про залишення відзиву без розгляду, у якому позивач доводив пропущення відповідачем процесуального строку подання відзиву на позовну заяву та просив залишити відзив ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області без розгляду, розглядати справу №320/12753/23 за наявними матеріалами.

Положеннями ч. 4 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, серед іншого, право відповідача подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023, серед іншого, запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та вказано, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання відповідно до довідки про доставку електронного листа від 07.08.2023, доставлена до електронного кабінету відповідача 10.08.2023. Також, в матеріалах справи наявна розписка відповідача від 06.08.2024 про отримання копії позовної заяви з додатками в адміністративній справі № 320/12753/23.

Враховуючи вказане, строк подання відзиву на позовну заяву почав відраховуватися з дня наступного за днем отримання копії ухвали Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 в електронному кабінеті відповідача, тобто з 11.08.2023, а останнім днем визначеного судом строку подання відзиву на позовну заяву відповідно є 25.08.2023.

Положеннями ст. 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Так, відповідачем 10.08.2023 отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 08.08.2023, якою відповідачу було встановлений чіткий строк для подання відзиву на позовну заяву, а саме п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали.

Останнім днем для подання відзиву на позовну заяву є 25.08.2023, однак, відзив на адміністративний позов представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" лише 20.09.2024 (зареєстровано судом 25.09.2024 через підсистему "Електронний Суд"), тобто поза межами строку встановленого судом.

Крім того, відповідачем не подано заяви про поновлення процесуального строку відповідно до статті 121 КАС України.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, поданий відповідачем відзив на позовну заяву не враховується.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

10.07.2010 до ВГІРФО Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну у відповідності до пункту 6 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію», звернулась громадянка Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з неповнолітнім сином громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки вона є дружиною іммігранта (чоловік громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 виданою 24.04.2008 УГІРФО ГУ МВС України в м. Києві).

Після проведення визначених імміграційним законодавством перевірок та відсутності підстав для відмови в наданні дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 10 Закону України «Про імміграцію», 20.08.2010 громадянці Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та неповнолітньому сину громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надано дозвіл на імміграцію в Україну у відповідності до пункту 6 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію» НОМЕР_4.

26.08.2010 громадянка Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 , на підставі якої проживала на території України.

14.11.2022 ОСОБА_1 звернулась до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання, у зв`язку з досягненням 45-річного віку.

25.01.2023 ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області складено висновок перевірки матеріалів справи про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 . У вказаному висновку зазначено, що чоловіку позивачки, громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , скасовано дозвіл на імміграцію на підставі п. 1 та п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 01.02.2022 №21. Таким чином, дозвіл на імміграцію в Україні, наданий позивачу як дружині іммігранта, підлягає скасуванню.

ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 25.01.2023 прийнято рішення від 25.01.2023 №90 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданий 20.08.2010 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію». Також у вказаному рішенні зазначено, що посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 26.08.2010 скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 (далі - Порядок №321).

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI(далі - Закон №3773) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно зі статтею 3 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 4 Закону №3773 передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закону України «Про імміграцію».

За приписами статті 1 Закону України «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Пунктом 6 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію» квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.

Статтею 6 Закону України «Про імміграцію» визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Стаття 9 Закону України «Про імміграцію» встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Закону України «Про імміграцію» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.

Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку №1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи ДМС (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції або є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Згідно з пунктом 22 Порядку №1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Пунктом 23 Порядку №1983 передбачено, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.

Матеріали справи свідчать, що на виконання Порядку №1983 документи, які були подані позивачем для отримання дозволу на імміграцію, були перевірені територіальним підрозділом відповідача, який приймав документи позивача, перевіряв їх справжність та відповідність вимогам законодавства, а відповідач прийняв рішення про надання дозволів на імміграцію.

Вказана обставина підтверджується дозволом на імміграцію в Україну, який був виданий позивачу та її неповнолітньому сину 20.08.2010.

Отже компетентний орган державної влади, при прийнятті рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні та оформленні посвідки на постійне проживання в Україні, проводив необхідну перевірку поданих документів та з`ясовував у межах своєї компетенції питання щодо наявності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, проте таких підстав не виявив.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено, які конкретні протиправні дії були вчинені позивачем при отриманні дозволу на імміграцію, та які документи надані позивачем саме на момент подачі заяви 10.07.2010, а не на момент прийняття висновку від 25.01.2023, втратили чинність.

Окрім того, підпунктом 5 пункту 7 Порядку №321 передбачено, що обмін посвідки на постійне проживання здійснюється у разі досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Відповідно до пункту 43 Порядку №321 рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.

Так, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 та 37 Порядку №321, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Зокрема, згідно з указаними правовими нормами після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється посвідка, та перевірку поданих нею документів. Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру, та відомчої інформаційної системи ДМС. Перевірка законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України здійснюється з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «Аркан» або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які Адміністрація Держприкордонслужби надає протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту. Чинність дозволу на імміграцію, копія якого надана іноземцем або особою без громадянства, перевіряється шляхом вивчення матеріалів справи про надання такого дозволу. Факт постійного проживання іноземця або особи без громадянства на території України до прийняття до громадянства України перевіряється шляхом вивчення матеріалів її справи про надання дозволу на імміграцію. У разі коли дозвіл на імміграцію виданий одним територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, а документи для оформлення посвідки подані до іншого територіального органу/територіального підрозділу ДМС у зв`язку із зміною іноземцем або особою без громадянства місця проживання, чинність дозволу на імміграцію перевіряється шляхом надсилання відповідних запитів до місця видачі дозволу, відповідь на які надається протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту. У разі необхідності підтвердження відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть до Мін`юсту в електронній формі захищеними каналами зв`язку надсилаються відповідні запити, відповідь на які Мін`юст надає протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів. У разі відсутності можливості надіслання запитів у електронній формі запити надсилаються у паперовій формі. У разі необхідності підтвердження інших відомостей про іноземця або особу без громадянства або дійсності поданих ними документів надсилаються запити до відповідних державних органів або їх територіальних органів (підрозділів), які надають відповідь протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів.

Як встановлено судом, відповідач, у ході перевірки відомостей щодо чоловіка позивачки ОСОБА_2 , встановив, що 01.02.2022 ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області прийнято рішення №21 про скасування дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.1 та п. 6 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , а тому дозвіл на імміграцію в Україну наданий ОСОБА_1 також підлягає скасуванню.

На підставі вказаного висновку, рішенням Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області №90 від 25.01.2023 скасовано позивачу дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 20.08.2010, на підставі пункту 1 частини 1статті 12 Закону України «Про імміграцію», та скасовано посвідку на постійне проживання, відповідно до підпункту 1 пункту 64 Порядку №321.

Суд зауважує, що Верховний Суд у постановах від 13.11.2019 у справі №815/3651/17, від 13.06.2019 у справі №825/2971/14, від 10.06.2022 у справі №640/13572/20, зазначив, що статтею 12 Закону України «Про імміграцію» встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого слідує, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта. Отже скасування дозволу на імміграцію можливе за умови встановлення конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме іммігрантом протиправних дій відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Однак, у ході судового розгляду справи, судом не отримано жодних доказів щодо підтвердження того, що дозвіл на імміграцію позивачу було надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, неповного пакету необхідних документів, підроблених документів чи документів, що втратили чинність, які були взяті відповідачем до уваги при скасуванні наданого позивачу дозволу на імміграцію.

Також суду не надано жодних доказів щодо наявності інших випадків, передбачених законами України, які можуть слугувати підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію, відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Суд зазначає, що безпосередньою підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну громадянці Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та скасування посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 26.08.2010, слугувало рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 01.02.2022 про скасування дозволу на імміграції в Україну на підставі п. 1 та п. 6 ч. 1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 .

Однак суд враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №640/10425/22 визнано протиправним і скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 21 від 01.02.2022 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та скасування посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 .

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії - повернути апелянту.

Отже вказане рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №640/10425/22 набрало законної сили 28.05.2024.

Оскільки рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області №21 від 01.02.2022 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та скасування посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , яке слугувало єдиною підставою для скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, визнано протиправним та скасовано, то й спірне рішення також є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, відповідачем не надано суду належних доказів існування обставин, передбачених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», які надавали б йому підстави для скасування дозволу на імміграцію.

Окрім іншого, відповідачем не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача при відсутності будь-якої його вини в обставинах, що виникли, оскільки при видачі дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні та її обміну, відповідач підтвердив правильність надання позивачем необхідних документів та наявність підстав для надання йому дозволу на імміграцію в Україну.

Також, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 18.04.2018 у справі №820/2262/17, від 09.07.2020 у справі №823/407/18, від 30.01.2020 у справі №2340/2851/18 та рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України»: «Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».

Згідно із частиною 2статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Частиною 1статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами частини 2статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до частин 1, 2статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Беручи до уваги наведене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області не доведено правомірності прийнятого рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області від 25.01.2023 №90 про скасування громадянці Азербайджанської Республіки: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволу на міграцію в Україну виданого 20.08.2010, та яким скасовано видану на підставі цього рішення посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 26.08.2010.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується наявною у справі квитанцією.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 1073,60 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області від 25.01.2023 №90 про скасування громадянці Азербайджанської Республіки: Поладовій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволу на міграцію в Україну, виданого 20.08.2010, та яким скасовано видану на підставі цього рішення посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 26.08.2010.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір на суму 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А; ідентифікаційний код 42552598).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.