Решение № 124021117, 24.12.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р. справа № 300/8817/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2024 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії щодо не зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку денної форми навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка у період з 25.08.1979 до 27.06.1984 2 роки 5 місяців 1 день, та щодо визначення йому щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та зобов`язання здійснити з 27.09.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 відсотків з врахуванням половини стажу навчання у Львівському державному університеті імені Івана Франка у період з 25.08.1979 до 27.06.1984 2 роки 5 місяців 1 день, з врахуванням виплачених сум.

25.11.2024 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач що з 24.09.2024 рішенням Вищої ради правосуддя звільнений з посади судді Івано-Франківського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Відповідач призначив йому щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 84 відсотки від місячної суддівської винагороди працюючого судді без врахування половини строку денної форми навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка у період з 25.08.1979 до 27.06.1984, а саме 2 роки 5 місяців 1 день. Вважає такі дії протиправними, оскільки його грошове утримання з врахуванням половини періоду навчання повинно становити 88 відсотків, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заяві по суті справи, зазначає наступне.

Предметом даного адміністративного позову є правомірність наявності підстав для зарахування до суддівського стажу половини строку денної форми навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, серед іншого, ухвалює рішення про звільнення судді з посади;

Пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставами для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Відповідно до статті 112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".

Стаття 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає звільнення судді з посади за його заявою про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням, згідно норм якої суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку (частина 1). Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади (частина 3). За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку (частина 5).

Статтею 137 даного Закону встановлено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу (частина 1). До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (частина 2).

Згідно з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ).

У день призначення позивача на посаду судді діяв Указ Президента від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів".

Відповідно до абзацу другого статті 1 зазначеного Указу до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» за №865 від 03.09.2005 (в редакції чинній, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України за №1097 від 01.12.2010) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Верховний Суд у постанові від 15.11.2021 у справі № 580/6051/20 дійшов висновку, що законодавство, яке діяло на момент набрання чинності Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", передбачало право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Невключення його до відповідного стажу роботи на посаді судді і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Вказана позиція суду також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.03.2023 у справі № 280/2167/21.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п. 35).

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Конституційний Суд України в Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, законне сподівання на те, що положення певного нормативно-правового акта будуть застосовані до тих чи інших правовідносин, не може перебувати поза зв`язком з дією такого нормативно-правового акта в часі.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 9901/302/19 суд зазначив, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин 1, 2 статті 137 Закону № 1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною 2 статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.

У постановах від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 13.11.2019 у справі №521/2593/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 24.03.2020 у справі №559/512/17, від 29.04.2020 у справі №426/12415/16-а, від 19.08.2021 у справі №369/2234/17 обставини яких є подібними, Верховний Суд дійшов висновку, що невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.

Також суд зазначає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) виключно Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Зазначена правова позиція неодноразова застосовувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.11.2018 справі №243/4794/17, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17 та від 30.01.2020 у справі №592/3694/17.

Таким чином, Вища рада правосуддя є єдиним, конституційним органом, який при прийнятті рішення про звільнення судді у відставку обчислює необхідний стаж роботи на посаді судді, з якого і має розраховуватись та виплачуватись відповідне грошове утримання.

Рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 за №2779/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Івано-Франківського апеляційного суду, у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Відповідно до цього рішення стаж роботи позивача на посаді судді становить 37 років 3 місяці 2 дні, половина строку навчання за денною формою 2 роки 5 місяців 1 день.

Крім того суд встановив, що ОСОБА_1 , в період з 25.08.1979 до 27.06.1984 навчався у Львівському державному університеті імені Івана Франка на юридичному факультеті, що підтверджується копіями трудової книжки серії НОМЕР_1 , диплома серії НОМЕР_2 та архівної довідки за № 1006-А від 04.11.2024.

З 27.09.2024 відповідач призначив позивачу виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% грошового утримання судді, виходячи із стажу 37 років 3 місяці 2 дні, без врахування половини строку денної форми навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка 2 роки 5 місяців 1 день.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що до стажу роботи на посаді судді позивача, що дає йому право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, 37 років 3 місяці 2 дні, підлягає зарахуванню: половина строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у Львівському державному університеті імені Івана Франка 2 роки 5 місяців 1 день.

Відповідно до частин 3 - статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (частина 3).

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина 4).

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина 5).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% від розміру суддівської винагороди, визначеного у довідці Івано-Франківського апеляційного суду за № 04-12/85-24 від 18.11.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Як встановив суд, відповідач призначив позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, проте неправильно визначив відсоток розміру суддівської винагороди 84% замість 88%.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення повністю.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, квитанціями за №0.0.4013941579.1 від 17.11.2024, № 0.0.4017236273.1 від 19.11.2024 підтвердив сплату судового збору в розмірі 1 211, 20 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 1 211, 20 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку денної форми навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка у період з 25.08.1979 до 27.06.1984 2 роки 5 місяців 1 день, та щодо визначення йому щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) здійснити з 27.09.2024 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 відсотків із зарахуванням половини стажу денної форми навчання на юридичному факультеті у Львівському державному університеті імені Івана Франка 2 роки 5 місяців 1 день, з врахуванням виплачених сум

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) сплачений судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.