Постановление суда № 124010873, 24.12.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19425/24

Провадження № 6/752/784/24

У Х В А Л А

24.12.2024 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

секретаря Пастух З.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2024 у справі № 752/19425/24 таким, що не підлягає виконанню, суд

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

20.09.2024 Голосіївським районним судом міста Києва виданий судовий наказ у справі №752/19425/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментыв на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті з усіх видів заробітку (доходу) боржника але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.09.2024 до досягнення дитиною повноліття.

14.11.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання судового наказу Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2024 по справі №752/19425/24 таким, що не підлягає виконанню.

Вказана заява обґрунтована тим, що на момент подання ОСОБА_2 заяви про видачу судового наказу вже були відкриті провадження: у цивільній справі № 754/11988/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та у цивільній справі №754/12427/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Тобто, як стверджує заявниця, на момент подання стягувачем заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів, між сторонами вже існував спір щодо стягнення аліментів на утримання дітей, що розглядався в порядку позовного провадження, та вирішений не був.

Як правове обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 вказує на положення частини першої статті 165 ЦПК України, згідно якої визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо серед іншого наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 ЦПК України.

В свою чергу згідно пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Посилаючись на положення статті 432 ЦПК України, заявниця просить суду визнати судовий наказ про стягнення з неї аліментів таким, що не підлягає виконанню, оскільки такий був виданий помилково.

У поданих до суду запереченнях ОСОБА_2 вказує на законність та обґрунтованість видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 та посилається у своїх запереченнях на відсутність підстав для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами. Просить у задоволені заяви відмовити.

Процесуальні дії у справі

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.11.2024 головуючим суддею визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О.

Судове засідання з розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №752/19425/24 таким, що не підлягає виконанню, враховуючи навантаження на суддю, призначене на 03.12.2024.

Судове засідання 03.12.2024 не відбулося у зв`язку з відсутністю електропостачання в Голосіївському районному суді міста Києва. Судове засідання відкладено на 18.12.2024.

В судове засідання 18.12.2024 з`явилися заявниця ОСОБА_1 , представник заявниці - адвокат Каращук Юрій Ігорович та стягувач за судовим наказом ОСОБА_2 . В судовому засіданні 18.12.2024 була оголошена перерва до 23.12.2024 у зв`язку із закінченням робочого часу Голосіївського районного суду міста Києва.

В судове засідання 23.12.2024 з`явилися заявниця ОСОБА_1 , представник заявниці адвокат Каращук Юрій Ігорович та стягувач за судовим наказом ОСОБА_2 . Заявниця підтримала свої вимоги про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, в свою чергу ОСОБА_2 проти задоволення такої заяви заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, вислухавши пояснення учасників справи дійшов таких висновків.

Мотивувальна частина

Частиною другою статті 160 ЦПК України визначено, що із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Суд встановив, що 12.09.2024 ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті з усіх видів заробітку (доходу) боржника але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

До заяви про видачу судового наказу були додані копії: рукописної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про погодження ними місця проживання дітей і зокрема малолітнього ОСОБА_4 ; виписки з історії розвитку дитини та медичної документації ОСОБА_3 ; Свідоцтва про шлюб та Свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; Акт обстеження умов проживання дитини від 27.08.2024 та Витяг з реєстру територіальних громад.

У наданій до суду копії заяви від 10.08.2024, яка підписана стягувачем - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (аркуш справи 5) вказано, що ОСОБА_2 забирає на постійний догляд ОСОБА_3 додому за адресою: АДРЕСА_1 , з чим ОСОБА_1 згодна. В свою чергу донька, ОСОБА_5 залишається з мамою, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , з чим ОСОБА_2 згодний.

Окрім цього, у вказаній заяві від 10.08.2024 зазначено, що ОСОБА_1 передала з ОСОБА_6 «кроватку, коляску, дитячі речі, спальні простині».

Відповідно до наданої ОСОБА_2 виписки з історії розвитку дитини - ОСОБА_3 (аркуші справи 6-10) вбачається, що дитина потребує особливої турботи та матеріального забезпечення оскільки загальний стан дитини, обумовлений основним захворюванням - хворобою Дауна , є важким.

При розгляді заяви про видачу судового наказу від 20.09.2024 суд також дослідив надані заявником копії: Свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 15.04.2022 (аркуш справи 11) та Свідоцтва про народження ОСОБА_3 , серії НОМЕР_2 виданого повторно 07.05.2022 Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (аркуш справи 22) згідно якого вбачається, що ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком записаний ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_1 .

Згідно Акта обстеження умов проживання дитини від 27.08.2024 (аркуші справи 18-19) суд встановив, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_2 .

Окрім того, згідно наданого Витягу з реєстру територіальних громад №2024/011045560 від 12.09.2024 (аркуш справи 20) суд, при розгляді зави про видачу судового наказу встановив, що адресою місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є АДРЕСА_1 .

Згідно статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до частини першої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Як вже було зазначено вище, за змістом пунктів 4 та 5 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до статті 172 ЦПК України у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п`яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, коли судовий наказ набирає законної сили у день його видачі.

Відповідно до статті 173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Під іншими причинами, за роз`ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Завершенням судового захисту є фактичне виконання рішення суду, тому наведеними положеннями Основного Закону України встановлено обов`язковість до виконання судових рішень.

Виняток з цього правила становлять перелічені в статті 432 ЦПК України причини, якими може бути обумовлено невиконання рішення суду.

Таким чином, до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

Суд враховує, що право на звернення до суду із позовом чи заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів належить особі, з якою проживають діти, та є безумовним, тобто таким, що не обтяжено необхідністю існування жодної умови чи то дотримання якогось порядку, тобто, таке право є абсолютним, належить особі, з якою проживають діти та яка забезпечує умови їх проживання.

Звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 , заявник - ОСОБА_2 довів наявність у себе такого права, надавши суду: копію Свідоцтва про народження ОСОБА_4 (серії НОМЕР_2 ) виданого повторно 07.05.2022 (аркуш справи 22) згідно якого вбачається, що ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком записаний ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_1 ; копію Акта обстеження умов проживання дитини від 27.08.2024 (аркуші справи 18-19) та Витяг з реєстру територіальних громад №2024/011045560 від 12.09.2024 (аркуш справи 20) з яких вбачається, що дитина проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 ; а також копію спільної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 10.08.2024 про погодження ними місця проживання дітей і зокрема малолітнього ОСОБА_4 за адресою проживання батька.

У судовому засіданні 23.12.2024 заявниця ОСОБА_1 не заперечила проти факту підписання нею вказаної вище заяви від 10.08.2024, водночас, вказавши, що ця заява була написана ОСОБА_2 та була нею підписана нібито для подачі до ТЦК та СП.

Таким чином, суд мав достатні підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу від 20.09.2024 та стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи заявниці в частині наявності спору щодо місця проживання дітей, суд не може прийняти до уваги, оскільки судового рішення із зазначеного питання, яке б набрало законної сили, не прийнято, натомість матеріали справи містять докази погодження сторонами місця проживання дітей.

Стосовно відкритого провадження у справі № 754/12427/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів суд зазначає, що на час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не мав повної та достовірна інформація щодо вказаного провадження.

Клопотання про відмову у видачі судового наказу (аркуші справи 29-30), яке було подане до суду представником ОСОБА_1 , адвокатом Каращуком Юрієм Ігоровичем, як доказ наявності відкритого провадження у справі щодо стягнення аліментів містило лише роздруківки (аркуші справи 31-32) без вказання джерела чи інтернет-ресурсу, з яких неможливо було встановити безпосередній предмет спору.

Жодних ухвал суду про відкриття провадження у вказаних вище справах з копіями позовних заяв подане клопотання не містило.

Суд звертає увагу, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є також друга дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка згідно із заявою від 10.08.2024 залишилася проживати з матір`ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Окрім цього, законодавством передбачена можливість присудження аліментів на утримання безпосередньо самої ОСОБА_1 , в порядку статті 77 СК України, а тому надані до клопотання про відмову у видачі судового наказу докази не свідчили про те, що між сторонами був спір щодо стягнення аліментів саме на утримання малолітнього ОСОБА_3 .

З пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суд встановив, що станом на 24.12.2024 малолітній ОСОБА_8 , про стягнення аліментів на утримання якого був виданий судовий наказ від 20.09.2024, досі проживає разом із своїм батьком ОСОБА_2 та перебуває на його забезпеченні.

Обов`язок ОСОБА_1 утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття не припинений, у зв`язку з чим суд констатує про відсутність матеріально-правових підстав для визнання судового наказу від 20.09.2024 таким, що не підлягає виконанню.

Також суд зазначає, що відсутні будь-які обставини та докази того, що судовий наказ від 20.09.2024 у справі №752/19425/24 був виданий помилково.

Окрім зазначеного вище, ухвалюючи рішення у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання судового наказу від 20.09.2024 таким, що не підлягає виконанню, суд керується положеннями Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної асамблеї ООН 20.11.1989, у якій проголошено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Національне законодавство також відображає принцип пріоритетності прав та інтересів дитини, зокрема, статтею 7 СК України закріплено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

При цьому Закон України «Про охорону дитинства» визначає, що забезпеченням найкращих інтересів дитини - є дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

У разі визнання судового наказу від 20.09.2024 про стягнення аліментів, малолітній ОСОБА_8 може бути позбавлений на невизначений проміжок часу необхідного матеріального забезпечення, що враховуючи його стан здоров`я є неприпустимим.

Суд також звертає увагу, що відповідно до частини восьмої статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 аргументувала заяву про визнання судового наказу від 20.09.2024 таким, що не підлягає виконанню, наявністю на момент видачі наказу спору щодо стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей та наявності спору про визначення місця проживання дітей, а отже, посилалася на істотні для справи обставини, які існували на момент видачі судового наказу, не були відомі суду, оскільки заявник не була присутня під час розгляду та не мала можливості повідомити суд про них, надавши відповідні докази.

Отже, фактично заявляючи вимогу про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 посилалася на обставини, які, у разі їх доведення, можуть бути нововиявленими обставинами.

Разом з тим, наданим їй правом на подання заяви про скасування судового наказу за нововиявленими обставинами в установленому статтями 170 та 423 ЦПК України порядку ОСОБА_1 не скористалася, обравши інший спосіб захисту відповідно до статті 173 ЦПК України.

Таким чином, суд встановив, що обставини, з якими заявниця пов`язує визнання судового наказу Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №752/19425/24 про стягнення аліментів таким, що не підлягає виконанню, на підставі статті 432 ЦПК України відсутні, а тому вказана заява не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями: 160, 161, 432 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2024 у справі № 752/19425/24 таким, що не підлягає виконанню - залишити без задоволення .

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: С.О. Чекулаєв