Решение № 124000676, 23.12.2024, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1336/24

Номер провадження по справі 2/387/556/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами

В СТ АН ОВ ИВ :

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 08.10.2024 надійшла позовназаява,в якійпозивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №591315725, укладеним 09.06.2021, у розмірі 13625,30 грн. .

Свій позовТОВ "Фінансовакомпанія "Європейськаагенція зповернення боргів"обґрунтовує тим,що 09.06.2021між ТОВ"Манівеошвидка фінансовадопомога"та відповідачемукладено договір№591315725підписанням якогоостанній акцептувавпублічну пропозиціюбанку табеззастережно приєднавсядо умовдоговору.Відповідно доумов договорупозики первіснийкредитор надаввідповідачу утимчасове платнекористування грошовікошти урозмірі 11400,00грн строкомна 126днів зісплатою відсотківза користуваннякредитними коштами.Між ТОВ" Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс" 28.11.2018 укладено Договір факторингу №28/1118-01, яке в свою чергу набуло право вимоги на підставі укладеного 20.10.2022 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" договору факторингу №320102022. У зв`язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, має заборгованість по кредитному договору в сумі 13625,30 грн, яку в добровільному порядку відшкодувати відмовляється, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у примусовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Зазначив у позовні заяві, що розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. 05.12.2024 на адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0610209620769, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 30.11.2024 отримав повістку про виклик до суду в судове засідання призначене на 23.12.2024.

Процесуальні дії суду

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, ухвалою від 21.10.2024, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 19.11.2024.

За наслідками судового засідання 19.11.2024 розгляд справи відкладено на 23.12.2024, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Суд, ухвалою від 23.12.2024, постановив провести заочний розгляд справи та винести заочне рішення.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`явив, виходячи з положень ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. Мотивувальна часта

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 624024 від 12.01.2010 встановлено, що ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 05.12.2007 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ( а.с.14).

Зі змісту свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 28.02.2012 та додатку до свідоцтва, встановлено, що ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" має право здійснювати фінансову компанію без отримання ліцензії та /або дозволів відповідно до законодавства: факторинг ( а.с. 15).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 18.02.2019 встановлено, що ТОВ "Таліон Плюс" зареєстровано як фінансову установу відповідно до розпорядження нацкомфінпослуг 21.04.2015 №767 ( а.с.17).

Відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.01.2019 ТОВ "Таліон Плюс" зареєстроване як юридична особа 19.03.2015, види економічної діяльності, 64.99 надання інших фінансових послуг ( крім страхування та пенсійного забезпечення)(а.с.18).

Судом встановлено, що 09.06.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір №591315725 в електронній формі, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 11400,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у договорі. Згідно із п. 1.2 договору кредит надається строком на 126 днів. Згідно п.1.4. нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 0,69 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (а.с. 7-10).

На підтвердження факту переказу коштів позивачем надано платіжне доручення №894927fa-6-eb7-47bd-b-f-67641fe272de від 09.06.2021, згідно призначення платежу якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" здійснило переказ коштів згідно договору №591315725 від 09.06.2021, ОСОБА_1 , код 3178322639, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-8252, у розмірі 11400,00 грн (а.с. 11).

Згідно витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, ТОВ "ФК"Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 на заборгованість за кредитним договором №591315725 у розмірі 13625,30 грн, з яких: 7467,40 грнзаборгованість за основною сумою боргу, та 6157,90 грнзаборгованість за відсотками (а.с.12).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №59135725 від 09.06.2021, ОСОБА_1 станом на 31.08.2024 має заборгованість перед ТОВ "ФК"Європейська агенція з повернення боргів" у розмірі 13625,30 грн (а.с. 13).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги:

1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні;

2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо);

3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання;

5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено наступний висновок: «Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу.

В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається".

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У той же час, позивач у позовній заяві посилається на договір факторингу, який було укладено у 2018 році, тоді як кредитний договір був укладений у 2021 році, тобто після відступлення прав вимоги, що вказує на безпідставність доводів позивача.

При цьому до матеріалів справи договори факторингу взагалі не долучено.

Хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 914/868/17).

Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "Таліон Плюс", наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ ""Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" .

Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12).

Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами для підтвердження обставин, на які він посилається, а саме, не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором, що виключає правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Згідно п.2 ч.1 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

На підставі викладеного, відповідно дост.ст.11,81,263,509-512,514,519ЦК України, керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265,280-284 ЦПК України,суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №591315725, укладеним 09.06.2021, відмовити.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" ( 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити ІВАN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк»);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрований заадресою АДРЕСА_1 ,фактично проживаєза адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2024

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО