Решение № 123997721, 24.12.2024, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/3903/24

Номер провадження: 2/511/987/24

24 грудня 2024 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді- Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання - Полихи Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовної заяви.

У жовтні 2024 року представник Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (далі АТ «ТАСКОМБАНК» ) звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за Кредитним договором №8195680240 від 18.10.20231року в розмірі 105341,45гривень а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00грн.

Свої вимоги мотивував тим, що, що 18.10.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»» (далі - первісний кредитор чи ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»» було укладено кредитний договір № 8195680240, позичальнику надано грошові кошти на умовах: сума кредиту 57371,71грн.; строк користування -36 місяців; річні проценти 11,99 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти- 2,99 % від суми кредиту. Кредитодавцем виконано умови договору та перераховано грошові кошти відповідачу.

Зазначає, що 19.10.2021 року право вимоги за кредитним договором № 8195680240 відступленні АТ «Таскомбанк» на підставі договору про відступлення прав вимоги від 01/09/2021 та з урахуванням реєстру боржників до вказаного вище договору факторингу АТ «Таскомбанк» є новим кредитором зокрема до боржника ОСОБА_1

24.07.2024 року відповідачу надіслано повідомлення-вимогу щодо дострокової сплати заборгованості за кредитним договором, зазначена вимога відповідачем не виконана.

Вказує, що внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором у нього перед АТ «ТАСКОМБАНК» станом на 29.08.2024 року єзаборгованість врозмірі 105341,45грн., з яких заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) -51238,45грн., заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена) -8464,14грн., заборгованість по місячним процентам (в т.ч. прострочена)-45638,86грн.

Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

У ході розгляду справи проведено наступні процесуальні дії.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.11.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення сповіщений належним чином, в позовній заяві просив розглянути справу у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечував.( а.с.88)

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином. На підставі ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка надсилалась разом з копіями відповідних документів разом з розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. На адресу суду надійшло поштове повідомлення про відсутність відповідача за зареєстрованим місцем проживання, а відтак відповідачка у встановленому законом порядку повідомлялася про час та місце розгляду справи.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 повідомлялася через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

10.12.2024 року на офіційному сайті Роздільнянського районного суду Одеської області (https://rz.od.court.gov.ua/sud1524/) було розміщено оголошення про виклик відповідача в судове засідання, яке відбудеться 24.12.2024 року о 12:30 год в приміщенні Роздільнянського районного суду.( а.с.48)

Відповідно дост. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогамст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Диспозиція частини восьмоїстатті 178 ЦПК Українивизначає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України проводить розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без фіксування судового процесу звукозаписувальною технікою.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносини.

Судом встановлено,що 18 жовтня 2022 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8195680240, який підписано позичальником.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до умах Кредитного договору позичальнику надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 57371,71грн.; строк користування -36 місяців; річні проценти 11,99 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти- 2,99 % від суми кредиту.

Зі змісту п. 1.3 Кредитного договору слідує, що позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту згідно графіку платежів.

Відповідно до п.1.4 Кредитного договору, підписавши цей договір позичальник доручає кредитодавцю виплатити /сплатити за рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів за наступними реквізитами( всього 6 платежів).

Кредитодавцем виконано умови договору та перераховано грошові кошти відповідачу.

01 вересня 2021 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»» укладено договір про відступлення прав вимоги №01/09/21.

Згідно п.2.1 Договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.

У п.2.2Договору провідступлення прававимоги встановлено,що сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.4 Договору про відступлення права вимоги передбачено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам, а також по відношенню до поручителів стосовно їх зобов`язань за договорами забезпечення. Разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до Реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021, АТ «ТАСКОМБАНК» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 врозмірі 57449,97грн., з яких сума заборгованості за основною сумою боргу 57371,71грн, сума нарахованих процентів-19,11грн., сума нарахованого щомісячного проценту ( плати за кредитом) 59,15грн.(а.с. 13).

24.07.2024 року АТ «ТАСКОМБАНК» надіслало на адресу позивача повідомлення-вимогу щодо дострокового повернення коштів за кредитним договором у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачкою своїх зобов`язань ( а.с.59), однак відповідач в добровільному порядку заборгованість не погасила.

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2ст. 527 ЦК Україниборжник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ч. 2ст. 631 ЦК Українидоговір набирає чинності з моменту його укладення.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина першастатті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина першастатті 510 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини 1статті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною 1статті 513 ЦК Україниправочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно достатті 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Згідно з частиною першоюстатті 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно достатті 519 ЦК Українипервісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1ст. 203 ЦК Українипрямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управлений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

З наведених норм, які підтверджуються наведеними висновками ВС, вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Враховуючи викладене, відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду письмові докази, прийшов до наступного висновку .

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №8195680240 укладений між первісним кредитором ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»» та боржником ОСОБА_1 18 жовтня 2021 року.

Договір про відступлення права вимоги №01/09/21 укладений між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»» та АТ «ТАСКОМБАНК» 01 вересня 2021 року .

Зміст договору відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року свідчить про те, що сторони вказаного договору не передбачили відступлення права вимоги, яке виникне в майбутньому.

Так як кредитний договір №8195680240 від 18.10.2021 між відповідачем та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»» укладено вже після укладення 01.09.2021 року Договору про відступлення права вимоги між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»» та АТ «ТАСКОМБАНК», то до позивача (АТ «ТАСКОМБАНК») не перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №8195680240 .

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, зокрема те, що кредитним договором № 8195680240 укладеним між «ФК «Центр фінансових рішень»» з ОСОБА_1 від 18.10.2021 року не порушуються права і законні інтереси АТ «ТАСКОМБАНК», суд прийшов до висновку, що АТ «ТАСКОМБАНК» не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за вказаним вище кредитним договором та є неналежним позивачем.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).

Разом з тим, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову АТ «Таскомбанк».

Враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні позову, тому понесені позивачем судові витрати відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають залишенню за останнім.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,10,12, 81, 141, 247, 259, 263-265, 281-284, 288, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскарженеучасниками справив апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Суддя С. І. Гринчак