Решение № 123887656, 17.12.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19059/24

провадження № 2-о/753/750/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі

головуючої судді - Цимбал І.К.,

при секретарі - Козін В.Є.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в залф суду в м. Києві в порядку окремого провадження цивільну справуза заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Пристолична ОТГ, ОСОБА_2 , про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до суду із заявою в якій просила встановити факт того, що на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем своєю матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 та вважається такою, що прийняла спадщину.

В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника ОСОБА_3 . Після її смерті залишилася спадщина.

Звернувшись до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Куницького В.В. з приводу оформлення спадкових прав після смерті матері ОСОБА_3 . Проте заявник отримала відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки заявник та її мати були зареєстровані за різними адресами та роз`яснено право звернутися до суду для визначення факту спільного проживання з померлим.

Встановлення факту постійного проживання заявника разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, необхідно заявнику для оформлення спадщини.

Посилаючись на те, що з листопада 2020 року по день смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - заявник спільно проживала з померлою, вели домашнє господарство у будинку за адресою: АДРЕСА_1 - при цьому вона не була зареєстрованою за адресою місця проживання померлої, а отже у заявника не має можливості встановити факт її проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вона звернулась до суду з даною заявою та надала докази на підтвердження вищевказаного факту.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, до початку розгляду надав заяву, про розгляд справи за його відсутності, заяву підтримав, просив задовольнити.

Представник заінтересованої особи, в засідання не з`явився, про розгляд справи судом повідомлявся, причини неявки суду не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

Судом встановлено, заявник ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження заявника та свідоцтвом про смерть спадкодавця /а.с. 9,11/.

29.11.1986 ОСОБА_1 , вийшла заміж за ОСОБА_6 , та змінила прізвище на « ОСОБА_1 » /а.с.10/.

Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина.

Відповідно до копії будинкової книги, ОСОБА_1 була зареєстрована разом з ОСОБА_3 в період з листопада 2020 по 07.11.2021 за адресою АДРЕСА_1 /а.с. 13-16/.

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в засіданні підтвердили факт проживання заявника разом з матір`ю на момент смерті останньої, пояснили, що ОСОБА_1 опікувалася батьками, постійно з ними проживала та допомогала.

Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України,спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`ясненьпостанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч. 1ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявників зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст.293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 1ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України, визначено що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Судом встановлено, що заявнику необхідно встановити факт постійного спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже встановлення факту проживання заявника з матір`ю на момент її смерті породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов`язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви, оскільки встановлення цього факту породжує для заявника юридичні наслідки, від яких залежать його майнові права на спадщину.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 5, 6, 10, 263-265, 315-319, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Пристолична ОТГ, ОСОБА_2 , про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем своєю матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: