Решение № 123843383, 17.12.2024, Лугинський районний суд Житомирської області

ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. М. Грушевського, 2 а, селище Лугини, Коростенський район, Житомирська область, 11301,

тел. (04161)9-14-72, e-mail: inbox@lg.zt.court.gov.ua, web: http://lg.zt.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 02896124

____________________

Справа № 281/644/24

Провадження по справі 2/281/374/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року селище Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Свинченко Г.Д.

за участю:

секретаря судових засідань Островської І.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув селищіЛугини цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що вона перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 15.06.1989 року. Шлюб зареєстровано Лугинським районним відділом РАЦС Житомирської області, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу мають повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часу реєстрації шлюбу і до цього часу (більше тридцяти років) відповідач з ними не проживає, сім`ї як такої не існує, спільного майна немає. Подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам ОСОБА_1 .

Відповідач є громадянином російської федерації, останнє відоме місце його проживання: АДРЕСА_1 . Понад тридцять років позивачка не спілкується з відповідачем та не має ніякої інформації про його місце перебування.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан, який на даний час продовжено до 09.02.2024 року. На період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення, розірванням дипломатичних відносин.

На підставі викладеного, позивачка просить розглядати справу в Лугинському районному суді Житомирської області за місцем її проживання, повідомляти відповідача про місце, дату і час розгляду справи через оголошення на сайті суду, шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвати.

Ухвалою суду від 19.11.2024 роком судом було відкрито провадження у справі.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, надіслала заяву про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти винесення заочного рішення.

У судове засідання відповідач не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся судом у встановленому ст.ст. 128, 130 ЦПК України порядку через оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України". Жодних заперечень, клопотань та відзиву на позов від відповідача на адресу суду не надходило.

На підставі ст. 280 - 282 ЦПК України, за письмовою згодою позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положення цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

15.07.1989 року сторони зареєстрували шлюб у Лугинському районному відділі РАЦС Житомирської області, актовий запис № 21 від 15.07.1989 року,що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб № 1968 від 04.11.2024 року, ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею зареєстровані її син ОСОБА_3 та племінник ОСОБА_4 .

У 1999 році ОСОБА_1 зверталась до Норильського міського народного суду Красноярського краю з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу і збільшення розміру аліментів, однак документи були їй повернуті у зв`язку з невиконанням ухвали суду, що підтверджується копіями конвертів, повідомлення № 189 від 11.03.1999 року, позовної заяви.

Примирення між позивачкою та відповідачем на даний час неможливе, фактично шлюбні відносини припинені, сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть і позивачка просить суд задоволити позовні вимоги.

Відповідно до вимог ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ст.3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Приписами ч.2 ст.496 ЦПК України передбачено, що іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За правилами ч.1 ст.498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Водночас названою нормою встановлено право, а не обов`язок суду звертатися у разі необхідності, з урахуванням обставин конкретної справи та вимог закону, до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації регулюється Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої Законом України № 240/94-ВР від 10.11.1994.

Так, відповідно до ч.1, ч.2 ст.1 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, що проживають на її території, користуються на територіях всіх інших Договірних Сторін у відношенні своїх особистих і майнових прав таким же правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, що проживають на її території, мають право вільно і безперешкодно звертатися до суду, прокуратури й інших установ других Договірних Сторін, до компетенції яких відносяться цивільні, сімейні і кримінальні справи (далі - установи юстиції), можуть виступати в них, подавати клопотання, пред`являти позови і здійснювати інші процесуальні дії на тих же умовах, що і громадяни цієї Договірної Сторони.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан, який діє до тепер.

Відповідно до ч.1 ст.122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Відповідно до преамбули Закону України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року" № 2783-ІХ від 01.12.2022 (набрав чинності 23.12.2022), керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів,статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 3.03.1998 № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст.162).

Керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м.Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м.москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 3.03.1998 № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст.162).

Крім того, відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному вебсайті Акціонерного товариства "Укрпошта", у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинило поштове співробітництво з поштою росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу по суті, оскільки позивачка позбавлена іншої можливості розірвати шлюб у сучасних умовах.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Згідно правової позиції закладеної в п.10Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року N11Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжяпроголошенаКонституцією Україниохорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Ч. 2ст. 112 Сімейного кодексу Українивстановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно дост.113СКУкраїни особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно ч. 2ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу

Згідно з ч. 3ст. 115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що позивачка наполягає на розлученні та небажанні проживання однією сім`єю, а відповідач з цього приводу не заперечує, суд приходить до висновку про те, що сім`ю зберегти немає можливості, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, тому суд вважає за можливе розірвати шлюб.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.141,206, 247,265, 280-282, 496, 498 ЦПК України, ст.ст. 24, 104, 105, 110-113, 114, 115 Сімейного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пророзірвання шлюбу - задовільнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований 15 липня 1989 року Лугинським районним відділом РАЦС Житомирської області, про що зроблено актовий запис №21 від 15 липня 1989 року - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище " ОСОБА_5 ".

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Г.Д. Свинченко