Решение № 12382928, 17.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.10 р. Справа № 38/191

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове представництво „Альянс”, м. Донецьк

до відповідача: Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Донецьк

про стягнення 61323,11грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Автомонова Н.М.- за дов. №1 від 15.01.2010р.

від відповідача: Довгополова К.С.- за дов. №40 від 12.05.2010р.

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове представництво „Альянс”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Донецьк про стягнення 61356,95грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №16/10/08 від 16.10.2008р., додаткову угоду №1 від 05.01.2009р. до договору №16/10/08 від 16.10.2008р., видаткові накладні №880755 від 25.05.2010р., №880904 від 15.06.2010р, №880860 від 16.06.2010р., № 881110 від 30.06.2010р., довіреності на отримання товару, рахунки-фактури, претензію №9 від 28.07.2010р., претензію № 13 від 30.07.2010р., розрахунок суми позову, невиконання відповідачем договірних зобовязань, правовстановлюючі документи тощо.

07.10.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики №14/4-20/5050 від 04.10.2010р., з якого вбачається, що станом на 04.10.2010р. Дочірнє підприємство „Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32001618) значиться як юридична особа та знаходиться за адресою: 83001, м.Донецьк, Ворошиловський район, пр.Комсомольський, 1. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

12.10.2010р. позивач надав суду супровідний лист, в якому просить суд залучити до матеріалів справи додаткові документи: оригінал фіскального чеку, опис вкладення, пояснення №1 від 08.10.2010р., платіжне доручення №11020 від 15.09.2010р., копії правовстановлюючих документів.

У наданих поясненнях №1 від 08.10.2010р. позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №16/10/08 від 16.10.2008р. за поставлене пальне у розмірі 55690,00грн., 3% річних у розмірі 412,68грн., пеню у розмірі 2 469,77грн. та штраф у розмірі 2 784,50грн. Супровідний лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Відповідач надіслав на адресу господарського суду клопотання №01-24/1250 від 11.10.2010р., в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у звязку з відрядженням представника. Клопотання судом розглянуте, прийняте до уваги та залучене до матеріалів справи.

03.11.2010р. позивач на адресу господарського суду надіслав супровідний лист , в якому просить долучити до матеріалів справи копії банківських виписок та пояснення, в яких зазначив, що платіжним дорученням №2860 від 04.10.2010р. відповідач здійснив часткову оплату боргу у розмірі 5290,00грн. Таким чином, станом на 01.11.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем за договором №16/10/08 від 16.10.2008р. за поставлене паливо складає 50400,00грн.

Супровідний лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

03.11.2010р. відповідач надав суду відзив №01-24/1363, в якому повідомив, що відповідачем частково сплачена сума боргу за договором та зазначив, що вважає стягнення штрафу і пені за одним договором незаконним та просить суд зобовязати позивача здійснити перерахунок суми штрафних санкцій. Відзив судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

03.11.2010р. відповідач надав суду клопотання №01-24/1362, в якому повідомив суду, що статутний капітал ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги” створений за рахунок майна державних підприємств, належних до сфери управління Державної служби автомобільних доріг з наступним перетворенням їх у дочірні підприємства ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”. Враховуючи стратегічне значення ДП для держави, відповідач зазначив, що сплата боргу перед позивачем паралізує діяльність ДП “Донецький облавтодор” та приведе до безповоротних наслідків як економічного так і виробничого характеру.

У клопотанні відповідач просить суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

15.11.2010р. позивач надав суду уточнення суми позову №2 від 11.11.2010р., в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлене паливо у розмірі 50 400,00грн., 3% річних у розмірі 412,68грн., пеню за прострочку платежу у розмірі 2 435,93грн., штраф за порушення проведення розрахунків більш ніж на 15 календарних днів у розмірі 2784,50грн.

Уточнення судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

17.11.2010р. відповідач надав суду відзив №04-24/1473 до позовної заяви (доповнення), в якому вважає позовні вимоги позивача не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки видаткові накладні, які містяться у матеріалах справи не є належним доказом про прийняття товару ДП “Донецький облавтодор”.

Відзив судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався у звязку з необхідністю надання сторонами витребуваних документів.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове представництво „Альянс”, м. Донецьк (за договором постачальник, далі-позивач) та Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Донецьк (за договором покупець, далі відповідач) було укладено договір № 16/10/08, згідно п. 1.1 якого постачальник зобовязався організувати та забезпечити безперебійну заправку пальним та мастилами автотранспорту покупця на умовах EXW (АЗС Постачальника), а також поставку нафтопродуктів автомобільним транспортом (бензовозами) на умовах СРТ (склад Покупця) та EXW (склад Постачальника), а покупець зобовязався приймати й оплачувати надані паливно-мастильні матеріали. Постачальник вважається виконавшим свої зобовязання по поставці ПММ з дати підписання товарної накладної.

Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ визначається у відповідних товарних накладних, які є невідємною частиною цього договору. Факт узгодження ціни підтверджується підписом покупця на товарній накладній (п.1.2).

Постачальник вважається виконавшим свої зобовязання по якості та кількості належним чином з моменту підписання товарної накладної (п.2.8).

Розділом 3 договору передбачений порядок оплати.

Форма оплати безготівкова: з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника (п.3.1).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що покупець оплачує постачальникові вартість ПММ, вказаного у відповідній товарній накладній у день поставки.

Загальна вартість договору складається з суми вартостей товарних накладних (п.3.3).

Четвертим розділом договору сторони передбачили відповідальність сторін та вирішення спорів.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що покупець зобовязаний за прострочення оплати товару сплатити постачальникові пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожний день прострочення (від дня, коди товар мав бути оплачений до дня його фактичної оплати).

Якщо строк прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобовязаний сплатити штраф у розмірі 5% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги постачальника (п.4.4).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р., але в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором (п.6.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

На виконання вимог договору №16/10/08 від 16.10.2008р. позивачем у період з 20.05.2010р. по 30.07.2010р. було поставлено пальне на загальну суму 86840,00грн., що підтверджується видатковими накладними №880755 від 25.05.2010р. на суму 50400,00грн., №880904 від 15.06.2010р. на суму 17625,00грн., №880860 від 16.06.2010р. на суму 3525,00грн., №881110 від 30.07.2010р. на суму 15290,00грн, які містяться у матеріалах справи.

Пальне поставлене по вказаним накладним отримано уповноваженими працівниками відповідача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей за договором №16/10/08 від 16.10.2008р. та підписи уповноважених осіб на накладних.

Довіреності №134 від 25.05.2010р. №153 від 15.06.2010р. видані на імя начальника ОТП і МТС Кутузова А.Є., №169 від 26.07.2010р. на імя ведучого інженеру ОСОБА_1.

За отриманий по договору №16/10/08 від 16.10.2008р. товар, відповідач розрахувався частково у розмірі 31150,00грн., у звязку з чим, позивач направив рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача претензію №13 від 30.07.2010р. з вимогою оплатити наявну заборгованість, пеню, штраф та 3% річних.

Відповідач заборгованість не сплатив, відповіді на претензію не надав.

У звязку з несплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 55690,00грн., 3% річних у розмірі 412,68грн., пеню у розмірі 2 469,77грн. та штраф у розмірі 2 784,50грн.

У процесі розгляду справи відповідач частково погасив суму основного боргу у розмірі 5290,00 грн., що підтверджується поясненнями позивача та банківською випискою від 05.10.2010р. на суму 5290,00грн., яка міститься в матеріалах справи.

У звязку з частковою сплатою суми основного боргу, позивач наполягає на стягненні з відповідача заборгованості за поставлене паливо в сумі 50400,00грн., пені в сумі 2435,93грн., 3% річних в сумі 412,68грн. та штрафу, з посиланням на п.4.4 договору, в сумі 2784,50грн.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір №16/10/08 від 16.10.2008р., видаткові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання матеріальних цінностей, акт звірки, пояснення від 01.11.2010р. №2, копії банківських виписок, уточнення суми позову №2 від 11.11.2010р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на клопотання №01-24/1362 від 03.11.2010р., відзив №01-24/1363 від 03.11.2010р., відзив до позовної заяви (доповнення), правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інши правочини.

Дослідивши договір №16/10/08 від 16.10.2008р. суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 ЦК України.

В силу положень ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи є належними доказами поставки відповідачу товару по договору купівлі-продажу №16/10/08 від 16.10.2008р. в розумінні вимог ст.ст.33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в обґрунтування поставки нафтопродуктів по договору №16/10/08 від 16.10.2008р. посилається на видаткові накладні №880755 від 25.05.2010р. на суму 50400,00грн., №880904 від 15.06.2010р. на суму 17625,00грн., №880860 від 16.06.2010р. на суму 3525,00грн., №881110 від 30.07.2010р. на суму 15290,00грн., а всього на суму 86 840,00грн.

Відповідно до статі 9 закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” накладні являються первинними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати проведену господарську діяльність.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій та т.і., що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

А письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій.

Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

З наданих позивачем видаткових накладних вбачається, що вони були складені на виконання саме умов договору купівлі-продажу №16/10/08 від 16.10.2008р., оскільки в зазначених накладних є посилання на довіреності на отримання товару, в свою чергу в довіреностях зазначено, що вони видаються на отримання цінностей по договору №16/10/08 від 16.10.2008р.

Крім того, судом встановлено, що паливо поставлене по видатковим накладним отримано уповноваженими представниками відповідача, про що свідчать підписи уповноважених осіб на вказаних накладних.

Таким чином, видаткові накладні та довіреності, на які посилається позивач є належним доказом поставки відповідачу нафтопродуктів в межах договору купівлі-продажу №16/10/08 від 16.10.2008р.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що покупець оплачує постачальникові вартість ПММ, вказаного у відповідній товарній накладній у день поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобовязання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару належним чином не виконав та здійснив частково оплату поставленого товару в розмірі 31150,00грн.

Також, відповідачем у процесі розгляду спору була здійснена часткова оплата суми основного боргу у розмірі 5290,00грн.

Положеннями пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку відсутності предмету спору, господарський суд повинен припинити провадження по справі.

Оскільки відповідач у процесі розгляду спору частково погасив суму основної заборгованості у розмірі 5290,00грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок неповної та несвоєчасної оплати відповідачем товару поставленого по договору купівлі-продажу №16/10/08 від 16.10.2008р., з боку відповідача наявна заборгованість у розмірі 50400,00грн.

На момент прийняття рішення по справі відповідач заборгованість в сумі 50400,00грн. не погасив, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами договору (п.4.3) передбачено, що покупець зобовязаний за прострочення оплати товару сплатити постачальникові пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожний день прострочення (від дня, коди товар мав бути оплачений до дня його фактичної оплати).

Позивач з посиланням на п. 4.3 Договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 26.05.2010р. по 30.08.2010р. включно в сумі 2435,93грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Перевіривши розрахунок нарахованої позивачем пені, суд дійшов висновку, що розмір пені складає 2 435,93грн. Тому позовні вимоги стосовно стягнення пені суд задовольняє в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пунктом 4.4 договору передбачено, якщо строк прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобовязаний сплатити штраф у розмірі 5% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач допустив прострочення платежу понад 15 днів.

Позивач направив рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача претензію №13 від 30.07.2010р. з вимогою оплатити наявну заборгованість, пеню, штраф та 3% річних.

Факт направлення претензії підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштової квитанції та опису вкладення.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 2 784,50грн. за неналежне виконання зобовязань за договором № 16/10/08 від 16.08.2008р. обґрунтованими, доказаними та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача від 03.11.2010р. №01-24/1362 щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд виходив з наступного.

У відповідності до вимог ст.83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Позивач в судовому засіданні заперечив проти зменшення розміру неустойки.

Дослідивши матеріали справи, а також враховуючи, що відповідачем не надано суду жодного доказу в підтвердження обставин тяжкого фінансового стану підприємства, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, не підлягає задоволенню.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 412,68грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих 3% річних суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та не спростовуються відповідачем.

Відповідач в наданому суду відзиві №04-24/1473 стверджує, що видаткові накладні, наявні в матеріалах справи, не є належним доказом прийняття відповідачем товару у звязку з тим, що згідно умов договору оплата товару здійснюється на підставі товарної накладної у дань поставки.

Проте суд вважає таке твердження відповідача необґрунтованим та юридично не спроможним, оскільки поняття товарна накладна та видаткова накладна є тотожними поняттями, які за своєю правовою природою є первинними звітними документами в розумінні ст. 9 закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись 174, 193, 216, 218, 232, 233, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 549, 551, 625, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, ст.80 п.1-1, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове представництво „Альянс”, м. Донецьк до Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” м. Донецьк про стягнення заборгованості за поставлені паливо-мастильні матеріали у розмірі 55 690,00грн., 3% річних у розмірі 412,68грн., пені за прострочку платежу у розмірі 2 435,93грн., штрафу за порушення проведення розрахунків більш ніж на 15 календарних днів у розмірі 2 784,50грн., задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” м. Донецьк (83001, м.Донецьк, пр.Комсомольський, 6А, п/р 260000593131 в ДФ АБ “Експресс-банк”, МФО 335838, ЄДРПОУ 31762185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове представництво „Альянс”, м. Донецьк (83096, м.Донецьк, вул. Куйбишева,84, ЄДРПОУ 20345072) заборгованість за поставлені паливо-мастильні матеріали у розмірі 50400,00грн., 3% річних у розмірі 412,68грн., пеню за прострочку платежу у розмірі 2 435,93грн., штраф за порушення проведення розрахунків більш ніж на 15 календарних днів у розмірі 2 784,50грн., держмито в сумі 613,23грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Припинити провадження по справі у звязку з відсутністю предмету спору в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5290,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.11.2010р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2010р.

Суддя