Решение № 123819962, 02.12.2024, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1637/19 Провадження № 2/358/40/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богуслав, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про захист прав споживачів та повернення безпідставно набутого майна,-

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Богуславського районного суду Київської області з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , на його (позивача) користь безпідставно набуте майно, а саме грошові кошти у сумі 45 272,50 (сорок п`ять тисяч двісті сімдесят дві) гривні 50 копійок. Також просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в сумі 10000,00 (десять тисяч) гривень та всі понесені витрати на правову допомогу, що разом складають 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу, вищевказані матеріали заяви передані для розгляду судді Кіхтенку С.О.

Ухвалою суді Богуславського районного суду Київської області Кіхтенка С.О. від 14 листопада 2019 року, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.26).

14 вересня 2020 року ухвалою суду підготовче провадження по цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.63).

Суддею Кіхтенком С.О. справа по суті не розглянута.

Згідно розпорядження керівника апарату Богуславського районного суду Київської області № 123 від 25.06.2024 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу Богуславського районного суду Київської області та рішення зборів суддів Богуславського районного суду Київської області від 19.06.2024 № 9, у зв`язку із припиненням трудових відносин судді ОСОБА_3 (звільнення судді Богуславського районного суду Київської області Кіхтенка Сергія Олександровича на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України), здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024, автоматизованою системою документообігу дану справу розподілено судді Тітову М.Б.

25 вересня 2024 року ухвалою судді Тітова М.Б. прийнято до свого провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів та повернення безпідставно набутого майна, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача Мороз В.Ю. подав до суду заяву, в якій просить позовні вимоги задовольнити, справу розглядати без його участі та участі позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою працівника поштового зв`язку про неможливість вручення поштового відправлення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 04 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто домовленість з приводу купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки Toyota Corolla 2008, року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та укладено усний попередній договір купівлі-продажу.

Позивачем надані копії квитанцій від 04.02.2019, згідно яких здійснені перекази 04 лютого 2019 року через АТ КБ ПриватБанк шістьма платежами на рахунок Райфайзен банк Аваль №4524010025217009 грошових коштів в розмірі 45 272 грн. 50 коп. (а.с.10).

Згідно інформації позивача ОСОБА_1 ці кошти він перерахував відповідачу ОСОБА_2 , але відповідач не виконав свій обов`язок по усному договору з приводу купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки Toyota Corolla, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим порушив умови договору та безпідставно отримав грошові кошти у розмірі 45 272,50 грн., передоплату не повернув.

Після звернення позивача до правоохоронних органів, відомості про вчинене кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_2 , а саме заволодіння його грошовими коштами, було внесено 27 лютого 2019 року до ЄРДР за №12019110090000064, правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч.1 ст.190 КК України. 26 квітня 2019 року кримінальне провадження за №12019110090000064 від 27.02.2019 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с.105).

28 травня 2019 року позивач направив відповідачеві лист вимогу (претензію) з приводу відносин щодо придбання згадуваного товару.

Однак, до цього часу відповідачем зобов`язання не виконано, грошові кошти не повернуті.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з порушенням відповідачем прав позивача як споживача, що завдало останньому моральної шкоди.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що:

7) договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

18) продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації;

19) продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб;

22) споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Частина 1 ст. 6 Законом України «Про захист прав споживачів» передбачає, що продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

В пунктах 1, 2, 5, 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» закріплено, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно ч.1 та 2 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав, в тому числі шляхом розробки та проведення відповідних освітніх програм. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно до частини 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

За приписами ст. 662 ЦК України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Частиною 3 ст.693 ЦК України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Частиною 9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з п.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Згідно постанови пленуму ВСУ від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам».

Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.

Відповідно до даної постанови Пленуму ВСУ, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено, що між позивачем і відповідачем виникли договірні правовідносини, кожна із сторін мала виконати взяті на себе зобов`язанні. Позивач виконав своє зобов`язання по договору - сплатив кошти у розмірі 45 272,50 грн. на рахунок відповідача. Відповідач не виконав свій обов`язок по договору досягнутого з приводу купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки Toyota Corolla, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим порушив умови договору та безпідставно отримав грошові кошти у розмірі 45 272,50 грн., предоплату не повернув.

З огляду на наведені законодавчі приписи, надані суду докази та встановлені обставини, суд дійшов висновку про невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо передання товару позивачу, а отже позивач вправі вимагати повернення грошової суми, сплаченої за автомобіль та моральної шкоди.

Так, судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій відповідача та не поверненні грошових коштів, позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, зміні його нормальних умов життя. На підставі викладеного, з урахування вимог розумності і справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду в сумі 10 000 грн. 00 коп.

Враховуючи, що позивач довів свої позовні вимоги, а відповідач їх не спростував, позов слід задовольнити у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд дійшов наступних висновків.

За змістом статті 134 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічні позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 01.09.2022 по справі № 640/16093/21.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога адвоката полягала у вивченні матеріалів справи та судової практики, надання консультації позивачу, складанні позовної заяви та подання до суду. Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивач отримав адвокатські послуги, які співмірними зі складністю справи та витраченого адвокатом часу, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 гривень 00 копійок.

Оскільки згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, а тому позивач звільнений від сплати судового збору, як наслідок судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь держави у розмірі 1211,20 гривень.

Керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів та повернення безпідставно набутого майна - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - невідомий (довідка Державної фіскальної служби України від 31.10.2019р.), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , грошові кошти у сумі 45272,50 (сорок п`ять тисяч двісті сімдесят дві) гривні 50 копійок, моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок та витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов