Решение № 123795692, 05.12.2024, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/111/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024 Справа № 908/1612/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Красніковій С.І., розглянув матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (вул. С. Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 42093239)

про стягнення 254 737 104,06 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Батовська Т.І. адвокат, посвідчення від 12.06.2019 ЗП002205.

Від відповідача: Аксарін Р.М., адвокат; довіреність № від 02.01.2024, свідоцтво ЗП002435 від 21.11.2019, СУТЬ СПОРУ

03.06.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання про стягнення 206 356 263,66 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 справу №908/1612/24 розподілено судді Проскурякову К.В.

05.06.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до суду від позивача надійшла заява про долучення до позову платіжної інструкції №АУ-3434 від 04.06.2024 на суму 847 840,00 грн. на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою суду від 03.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1612/24 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 5/111/24 та підготовче засідання призначено на 03.07.2024 об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнана обов`язковою.

Ухвалою суду від 03.07.2024 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 31.07.2024 на 11 год. 30хв.

Крім того, представник відповідача підтримав клопотання від 29.07.2024 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ Запоріжжяобленерго. Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив. Також представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі від 30.07.2024 та просить суд зупинити провадження у справі № 908/1612/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/2879/23, яка розглядається Господарським судом міста Києва.

Ухвалою суду від 31.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 05.09.2024 на 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Крім цього суд відмовив у задоволенні клопотань ТОВ Запоріжжяелектропостачання від 29.07.2024 про залучення до участі у справі третьої особи ПАТ Запоріжжяобленерго та клопотання від 30.07.2024 про зупинення провадження у справі.

Судове засідання призначене на 05.09.2024 з 12:00 год. не відбулось внаслідок знеструмлення електромережі суду, у зв`язку з чим протокол судового засідання від 05.09.2024 по справі № 908/1612/24 складено у письмовому вигляді.

03.09.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІКС від відповідача до суду надійшли письмові пояснення від 03.09.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 № 908/1612/24 розгляд справи у підготовчому провадженні перенесено на 10.09.2024 на 11 год. 30хв. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.09.2024 № 908/1612/24 клопотання ТОВ Запоріжжяелектропостачання № б/н від 05.09.2024 (вх. № 17470/08-08/24 від 05.09.2024) про призначення по справі комплексної електротехнічної та економічної судової експертизи залишено без задоволення. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 30.09.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Вищевказаною ухвалою суду також відкладено розгляд заяв ПрАТ НЕК Укренерго № б/н від 03.07.2024 (вх. № 13544/08-08/24 від 03.07.2024) про уточнення позовних вимог та № б/н від 30.07.2024 (вх. № 15230/08-08/24 від 30.07.2024) про уточнення позовних вимог.

27.09.2024 від ТОВ Запоріжжяелектропостачання до суду надійшло клопотання № б/н від 27.09.2024 (вх. № 19102/08-08/24 від 27.09.2024) про зупинення провадження у справі № 908/1612/24 на час розгляду апеляційної скарги ТОВ Запоріжжяелектропостачання на ухвалу суду від 10.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.09.2024 провадження у справі № 908/1612/24 зупинено до завершення апеляційного перегляду Центральним апеляційним господарським судом ухвали Господарського суду Запорізької області від 10.09.2024 у цій справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання та повернення матеріалів справи до Господарського суду Запорізької області.

Крім цього суд відклав розгляд заяв ПрАТ НЕК Укренерго № б/н від 03.07.2024 (вх. № 13544/08-08/24 від 03.07.2024) про уточнення позовних вимог та № б/н від 30.07.2024 (вх. № 15230/08-08/24 від 30.07.2024) про уточнення позовних вимог до наступного судового засідання.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2024 № 908/1612/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.09.2024 в частині відмови в призначенні судової експертизи у справі №908/1612/24 - повернуто скаржнику.

04.11.2024 матеріали справи № 908/1612/24 надійшли до Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.11.2024 провадження у справі № 908/1612/24 поновлено з 27.11.2024. Розгляд справи по суті призначено на 27.11.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою. Суд відклав розгляд заяв ПрАТ НЕК Укренерго № б/н від 03.07.2024 (вх. № 13544/08-08/24 від 03.07.2024) про уточнення позовних вимог та № б/н від 30.07.2024 (вх. № 15230/08-08/24 від 30.07.2024) про уточнення позовних вимог до наступного судового засідання.

21.11.2024 від Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго до суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач заперечив проти залучення до матеріалів справи наданих відповідачем актів коригування, оскільки відповідні Акти складені на виконання іншого договору про надання послуг з передачі електричної енергії та не стосуються предмета позовних вимог по справі № 908/1612/24.

Також, 22.11.2024 від ПрАТ НЕК Укренерго до суду надійшла заява, в якій позивач зазначив про часткову сплату відповідачем основної заборгованості на суму 54 190 807,84 грн., у зв`язку з чим просить суд провадження у справі цій частині закрити. Стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 181 653 267,58 грн., в т.ч. основний боргу у розмірі 170 241 976,70 грн., 3 % річних на суму 3 096 905,86 грн. та інфляційні витрати у розмірі 8 314 385,02 грн. , а також витрати по справі судового збору.

Ухвалою від 27.11.2024 судом оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 05.12.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, а також зазначено, що питання стосовно закриття провадження у справі в частині стягнення 54 190 807,84 грн. буде вирішено судом під час прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 05.12.2024 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК Акорд.

В судовому засіданні 05.12.2024р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 01.01.2024 №0119-02024-ПП за надання послуг з передачі електричної енергії в сумі 202 831 041,44 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 1 870 540,85 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 654 681,37 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Закон України Про ринок електричної енергії, позивач просить суд позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву Відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що він у відповідності до постанови НКРЕКП від 31.07.2018р. № 807, є єдиним постачальником універсальної послуги на території Запорізької області, що здійснює постачання електричної енергії побутовим споживачам (населенню), яке погано розраховується за використану електричну енергію. ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» здійснює купівлю електричної енергії за власний рахунок, а лише потім здійснює її продаж споживачам. З початку повномасштабного вторгнення країни агресора на територію України, значна кількість територіальних громад Запорізької області перебуває в районах, які віднесенні наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, тимчасово окупованих російською федерацією або активних бойових дій. Товариство відповідно до Договору здійснює оплати за надані послуги та вже після звернення ПрАТ «НАЕК «Укренерго» до суду з позовом сплачено додатково, грошові кошти у розмірі 16 000 000,00 грн. За період стягнення заборгованості (з січня 2024 року по квітень 2024 року) відбулися коригування фактичних обсягів та/або вартості електричної енергії відповідно до актів коригування, а саме: Акт коригування № ПРА_К-0004081 від 30.05.2024 до акту приймання-передачі Послуги від 31.01.2024; Акт коригування № ПРА_К-0004740 від 13.06.2024 до акту приймання-передачі Послуги від 29.02.2024. Кабінетом міністрів України 05.03.2022 було прийнято постанову № 206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану, якою встановлено заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі до припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Міністерством енергетики України прийнято наказ від 04.03.2022 № 104 (далі Наказ № 104) Щодо проведення розрахунків на ринку електричної енергії, а також наказ від 13.04.2022 № 148 (далі Наказ 148) Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, на підставі яких постачальник універсальної послуги зобов`язаний здійснювати постачання електричної енергії споживачу електричної енергії незважаючи на обтяжливі обставини, з якими стикається постачальник універсальної послуги в реаліях війни. З моменту введення в дію даних наказів до Відповідача перейшла на постачання електричної енергії велика кількість споживачів. Товариство не завжди має змогу здійснити закупівлю додаткових обсягів електричної енергії для таких споживачів та змушене закуповувати даний обсяг електричної енергії на Балансуючому ринку за значно вищими цінами. Аналіз постанов Великої Палати Верховного Суду, в яких застосовувалась ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку, що Велика Палата кваліфікує проценти річних як спеціальну форму відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Постановою Кабінету міністрів від 20.03.2022 року №326 затверджений Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, який на думку Відповідача покликаний врегулювати питання відшкодування упущеної вигоди суб`єктам господарювання, які зазнали таких втрат через невиконання та/або несвоєчасне виконання контрагентами умов договорів внаслідок збройної агресії рф, шляхом стягнення таких втрат постраждалими суб`єктами господарювання з російської федерації, а тому Позивач мав би скористуватись нормами Порядку для вирішення питання відшкодування 3% річних та інфляційних втрат щодо наданих послуг, що були спожиті на тимчасово окупованих територіях. Враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, з метою забезпечення оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобігання настанню негативних наслідків для сторін, зокрема, і енергетичного сектору країни загалом, беручи до уваги добросовісність поведінки ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», також враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні докази наявності збитків та інших негативних наслідків порушення зобов`язання відповідачем, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Як вбачається з відповіді Позивача на відзив та заяви про уточнення позовних вимог від 03.07.2024, Відповідачем дійсно після подання позову до суду частково погашено суми основного боргу в розмірі 19 000 000,00 грн. та в цій частині Позивач просить суд провадження у справі закрити. Крім того, у зв`язку з продовженням порушення відповідачем зобов`язань по договору позивач збільшив суму позовних вимог на суму основного боргу 65 368 328,46 грн. у зв`язку із включенням до простроченого зобов`язання суми зобов`язання, що виникла на підставі наступних первинних документів: акт коригування від 31.05.2024 до акту приймання-передачі за січень 2024 на суму зменшення 341 163,60 грн.; акт приймання-передачі за травень на суму 68 171 107,66 грн.; акт коригування від 13.06.2024 до акта приймання-передачі за лютий 2024 на суму зменшення 2 461 615,60 грн. Також позивач здійснив розрахунок 3% річних за користування коштами та інфляційних втрат, виходячи з суми простроченої заборгованості за період з січня 2024 року по травень 2024 року станом на 02.07.2024, відповідно до якого позовні вимоги щодо 3% річних збільшено на 709 479,37 грн., інфляційних втрат на 1 303 032,57 грн. Всього просить суд стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 254 737 104,06 грн., в тому числі суму основного боргу 249 199 369,90 грн., суму 3% річних в розмірі 2 580 020,22 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 2 957 713,94 грн. Судом прийнято вказану заяву Позивача до розгляду як заяву про зміну предмету позову. Таким чином, розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу 249 199 369,90 грн., 3% річних в розмірі 2 580 020,22 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 957 713,94 грн., всього на загальну суму 254 737 104,06 грн.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив Відповідач просить в задоволені позовних вимог ПрАТ «НЕК «Укренерго» про стягнення з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» суми боргу, 3% річних та інфляційних втрат відмовити повністю, оскільки вважає, що нарахування Позивачем 3% річних та інфляційних втрат за Договором є таким, що не відповідає приписам чинного законодавства та позиції Великої Палати Верховного суду (постанова від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 провадження № 14-3цс21), Конституційного Суду України (Рішення від 28.04.2021 справа № 3-95/2020(193/2); Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 20.12.2017 № 2-р/2017) та є таким, що порушує принципи справедливості, добросовісності і розумності у період воєнного стану. Також вказує на те, що фінансовий стан ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» у зв`язку з низьким рівнем оплат споживачів під час діє воєнного стану за спожиту електричну енергію є незадовільним, Товариство має дефіцит грошових коштів, на підтвердження чого ним надано: Витяг з балансу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» станом на 31.03.2024: - дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги складає 2 896 612 тис грн.; - дебіторська заборгованість за виданими авансами складає 61 547 тис грн.; - дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом складає 35 897 тис грн.; - кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги) складає 2 707 226 тис грн.; - кредиторська заборгованість за виданими авансами 92 569 тис грн.; - кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом складає 5 775 тис грн. Також згідно з: - Бухгалтерською довідкою № 1 про вартість чистих активів станом на 01.04.2024 вартість чистих активів Товариства за попереднім розрахунком склала - 397 220 тис. грн. - Бухгалтерською довідкою № 1/1 про зміну чистих активів станом на 01.04.2024 зменшилась більше ніж на 50% порівняно з минулим роком.

Позивач неодноразово протягом підготовчого засідання подавав суду заяви про зміну предмету позову.

Так, заявою від 03.07.2024р Позивач збільшив позовні вимоги на суму основного боргу 65 368 328,46 грн., у зв`язку із включенням до простроченого зобов`язання суми зобов`язання, що виникла на підставі наступних первинних документів: - акт коригування від 31.05.2024 до акта приймання-передачі за січень 2024 року на суму зменшення -341 163,60 грн; - акт приймання-передачі за травень 2024 року на суму 68 171 107,66 грн; - акт коригування від 13.06.2024 до акта приймання-передачі за лютий 2024 року на суму зменшення -2 461 615,60 грн, а також 3 % річних на 709 479,37 грн та інфляційних на 1 303 032,57 грн. Крім того, заявою про уточнення позовних вимог від 03.07.2024, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, було заявлено клопотання про закриття провадження в частині оплаченої після подачі позову заборгованості на загальну суму 19 000 000,00 грн. відповідно до доданих 7 (семи) платіжних інструкцій.

Проти цієї заяви Відповідач заперечив заявою від 10.07.2024р., в якій вказав, що оскільки Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог з порушенням норм процесуального законодавства (ч. 3 ст. 46 ГПК України), відповідно заява про уточнення позовних вимог, не підлягає прийняттю Судом до розгляду. Так, позивачем було одночасно змінено: підстава позову: включено суму 68 174 107,66 грн. за Актом прийому-передачі за травень 2024 від 31.05.2024 та додано рахунки від 15.05.2024, 25.05.2024,05.06.2024. та предмет позову: замість 206 356 263,66 грн. заявлено до стягнення 254 737 104,06 грн., оскільки Позивачем додатково включений новий період (травень 2024), який був відсутній у самій позовній заяві. Відповідач не погоджується з сумою заборгованості оскільки між Позивачем та Відповідачем підписані надіслані самим ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» на адресу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» додані Акти коригування. Також за період з 26.06.2024 по 29.06.2024 Відповідачем на користь Позивача сплачено загалом 9 000 000,00 грн. Відповідач надав свій контррозрахунок, відповідно до якого станом на 02.07.2024 визнав наявність заборгованості на загальну суму 237 570 038, 31 грн.: в тому числі: сума основного боргу складає 233 942 566,72 грн.; сума 3% річних складає 1 966 948,20 грн.; інфляційні втрати 1 660 948,20 грн.

Іншою заявою від 30.07.2024 Позивач у зв`язку з частковим погашенням Відповідачем заборгованості:

1) збільшив позовні вимоги в частині 3 % річних на суму 514 885,64 грн. та інфляційних втрат 5 356 671,08 грн. (відносно заяви від 03.07.2024), нарахованих на заборгованість з врахуванням нижченаведених актів та платежів станом на ранок 30.07.2024 (розрахунок додається);

2) заявив про наявність відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України підстав для закриття провадження у справі на загальну суму 24 766 585,36 грн. у зв`язку із складенням після подачі позову актів коригування на суму зменшення: - акт коригування від 25.06.2024 до акта приймання-передачі послуги за березень 2024 року на суму зменшення 3 714 322,71 грн.; - акт коригування від 04.07.2024 до акта приймання-передачі послуги за квітень 2024 року на суму зменшення -2 542 480,47 грн., - акт коригування від 09.07.2024 до акта приймання-передачі послуги за травень 2024 року на суму зменшення -5 509 782,18 грн., а також частковим погашенням заборгованості після подачі позову відповідно до доданих 8 (восьми) платіжних інструкцій.

Всього внаслідок порушення ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» умов договору щодо своєчасної сплати коштів на підставі нижченаведених первинних документів на загальну суму 391 942 643,40 грн.: - акт приймання-передачі послуги від 31.01.2024 на суму 93 250 076,68 грн.; - акт приймання-передачі послуги від 29.02.2024 на суму 86 123 587,04 грн.; - акт приймання-передачі послуги від 31.03.2024 на суму 88 180 907,50 грн.; - акт приймання-передачі послуги від 30.04.2024 на суму 65 276 546,90 грн., - акт коригування від 31.05.2024 до акта приймання-передачі послуги за січень 2024 року на суму зменшення -341 163,60 грн.; - акт приймання-передачі послуги за травень 2024 року на суму 68 171 107,66 грн.; - акт коригування від 13.06.2024 до акта приймання-передачі послуги за лютий 2024 року на суму зменшення -2 461 615,60 грн., - акт коригування від 25.06.2024 до акта приймання-передачі послуги за березень 2024 року на суму зменшення 3 714 322,71 грн.; - акт коригування від 04.07.2024 до акта приймання-передачі послуги за квітень 2024 року на суму зменшення 2 542 480,47 грн.,

та здійсненої часткової оплати на загальну суму 162 000 076,68 грн.:

- до подачі позову на суму 130 000 000,00 грн. відповідно до доданих до позовної заяви 29 (двадцяти дев`яти) платіжних інструкцій;

- після подачі позову на загальну суму 32 000 000,00 грн. відповідно до доданих до позовної заяви 15 (п`ятнадцяти) платіжних інструкцій;

стягненню підлягає сума основного боргу 224 432 784,54 грн., 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 3 096 905,86 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8 314 385,02 грн., а всього 235 844 075,42 гривень.

Також просив суд закрити провадження у справі в частині сплаченої Відповідачем суми основного боргу в розмірі та складених актів коригування на загальну суму 24 766 585,36 грн., стягнути з Відповідача суму судового збору в розмірі 847 840,00 грн.

В подальшому заявою від 22.11.2024р. Позивач вказав, що станом на 21.11.2024, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України наявні підстави для закриття провадження у справі на загальну суму 54 190 807,84 грн. у зв`язку із частковим погашенням заборгованості після подачі Заяви про уточнення позовних вимог від 30.07.2024 згідно доданих 18 (вісімнадцяти) платіжних інструкцій. Таким чином, стягненню підлягає 181 653 267,58 грн., в тому числі : сума основного боргу 170 241 976,70 грн., 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 3 096 905,86 грн. інфляційні втрати в розмірі 8 314 385,02 грн.

Також заявою від 29.07.2024 Відповідач просив суд у разі задоволення позовних вимог щодо стягнення сум відмовити у задоволенні 3% річних та інфляційних втрат посилаючись на необхідності застосування до спірних правовідносин аналогії відповідно до ч. 10. ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст.. 233 господарського кодексу України, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Вважає, що нарахування Позивачем 3% річних та інфляційних втрат за Договором є таким, що не відповідає приписам чинного законодавства та позиції Великої Палати Верховного суду (постанова від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 провадження № 14-3цс21), Конституційного Суду України (Рішення від 28.04.2021 справа № 3-95/2020(193/2); Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 20.12.2017 № 2-р/2017) та є таким, що порушує принципи справедливості, добросовісності і розумності у період воєнного стану.

В свою чергу Позивач проти вказаної заяви надав заперечення від 05.09.2024, вказавши посилаючись на практику Верховного Суду, що 3% річних та інфляційні втрати, є компенсаційними втратами та не є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, якими, відповідно до ст.ст. 549, 550 ЦК України, ст.ст. 217, 218 ГК України є штрафні санкції (неустойка). Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Нараховані Позивачем 3% річних (в розмірі встановленому законом) та інфляційні втрати у визначеному нормативними актами розмірі не підпадають під дію норм ст. 233 ГК України. Також вказує на відсутність підстав для застосування судом аналогії закону чи права, оскільки спірні правовідносини достатньо врегульовані Законом України «Про ринок електричної енергії», Кодексом системи передачі, Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0119-02024 тощо. Нарахування штрафних санкцій у даних правовідносинах регулюється п. 5.7. Договору, а нарахування компенсаційних ч. 2 ст. 625 ЦК України. Регулятором на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування прийняв постанову № 332 від 25.02.2022, відповідно до підпункту 16 пункту 1 якої (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) надав настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. Щодо зупинення нарахування компенсаційних нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, Регулятор настанов не надавав. Спірні правовідносини із надання послуг з передачі електричної енергії не є подібними із кредитними правовідносинами та нормативно врегульовані, що не потребує застосування аналогії.

В своїх поясненнях від 05.09.2024 Відповідач додатково вказав, що він продовжує виконувати свої зобов`язання по договору та вже після звернення ПрАТ «НАЕК «Укренерго» до суду з позовом сплатив грошові кошти у розмірі 2 000 000,00 грн. Також на виконання ухвали суду від 31.07.2024 він листом № 3658 від 21.08.2024 направив акт звірки на адресу Позивача, який останній отримав, 27.08.2024. Крім цього вказує на невідповідність Заяв про уточнення позовних вимог від 03.07.2024 та від 30.07.2024 вимогам ст. 46 ГПК України, оскільки позивач заявляє додаткові позовні вимоги, додаючи новий період заборгованості, а тому намагається одночасно змінити як предмет, так і підстави позову.

Також Відповідач у свої заяві від 29.11.2024 просить суд з метою підтримання оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобігання настанню негативних наслідків для сторін, врахувати положення ст. ст. 42, 169 ГПК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, ст.. 625 Цивільного кодексу України, постанови від 18.03.2020 Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18, постанови від 18.05.2022 у справі № 280/988/19, рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005, рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004, та зменшити розмір заявлених до стягнення з Відповідача 3% річних (3.096.905,86 грн.), інфляційних втрат (8.314.385,02 грн.) на 95%. При цьому посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин справедливості, як загального конституційного принципу. Дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Також вказав, що рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/10475/21 за позовом ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" до ПрАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" було задоволено клопотання останнього, зокрема, про зменшення на 95% саме 3% та інфляційних нарахувань, у зв`язку з систематичним порушенням учасників ринку своїх фінансових зобов`язань перед ОСП (оператор системи передачі), поточний рахунок відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує коштів для належного проведення ОСП розрахунків. Становище Відповідача на теперішній час є абсолютно аналогічним становищу ПрАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" на момент розгляду справи №910/10475/21, оскільки поточний рахунок Відповідача із спеціальним режимом використання також не накопичує коштів для належного проведення розрахунків з Позивачем. Єдиним видом ліцензованої діяльності Відповідача, який має на меті отримання прибутку, є постачання електричної енергії споживачам, заборгованість яких перед Товариством стрімко зростає, та яку Відповідач в силу певних обмежень (Постанова КМУ від 05.03.2022 № 206, Закон України "Про виконавче провадження") об`єктивно не має змоги стягнути з більшої частини споживачів та, відповідно належним чином виконувати зобов`язання перед іншими учасниками ринку, у т. ч. Позивачем. За період з квітня 2023 по червень 2024. вартість чистих активів Товариства у 2024 (станом на 01.01.2024) зменшилась більше ніж на 50% порівняно з минулим роком, а у 2024 (на кінець звітного кварталу (30.09.2024) зменшилась ще на 220 604 тис. грн.

Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі НЕК «Укренерго») є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство».

НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2. Статуту НЕК «Укренерго».

НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (Відповідач, Користувач) заявою про укладання Договору про надання послуг з передачі електричної енергії надало письмову згоду на приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії (далі Договір), розміщеного на офіційному сайті ОСП, на окремих умовах чинного договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0119-02024, а саме індивідуальних характеристик, зазначених в додатках до такого договору та реквізитів.

Повідомленням від 25.10.2023 № 01/55832 Позивач повідомив Відповідача про укладання Договору: дата акцептування 01.01.2024, ідентифікатор договору № 0119-02024-ПП.

Згідно пункту 1.1. Договору, Договір є публічним договором приєднання та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Договір та додатки до нього розміщені на офіційному сайті НЕК «УКРЕНЕРГО» https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiya-uchasnykiv-rynku/dogovory/. На момент укладення умови вказаного Договору були затверджені наказом НЕК «Укренерго» від 03.10.2023. №549. Договір вважається укладеним з дати акцепту, зазначеного у повідомленні Позивача (ОСП) про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

Згідно з п. 2.1. Договору ОСП (оператор системи передачі, Позивач) безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі Послуга), а Користувач зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору. ОСП надає Послугу у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Кодексом системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року N 309 (далі -КСП).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.

Пунктом 4.1. Договору планова та/або фактична вартість Послуги визначається на підставі діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua,energy/.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що для розрахунків за Договором використовується плановий і фактичний обсяги Послуги.

Плановий обсяг Послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії.

Фактичний обсяг Послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

Пунктом 5.3. встановлено для кожної зі сторін право ініціювати перевірку погодинних обсягів передачі електричної енергії спільно з представниками відповідних Постачальників послуг комерційного обліку.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.

Відповідно до п. 6.4. Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП (Позивачем), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання-передачі Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі Послуги та акта коригування до актів приймання-передачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.

Згідно п. 6.5. Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (Додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої послуги відображаються в Акті коригування.

Відповідно до п. 6.6. Договору за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів Користувач сплачує пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань щодо оплати заборгованості. За прострочення Користувачем термінів розрахунку оплати фактичної вартості послуги понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу. У разі виникнення від`ємної різниці між фактичною вартістю послуги в розрахунковому періоді та сумою планових платежів, виставлених в цьому ж розрахунковому періоді, на таку різницю пеня не нараховується. Розрахунок штрафних санкцій, зокрема пені може бути проведений за результатами розрахункового періоду, тобто після формування Акта приймання-передачі Послуг. Оплата пені здійснюється за окремим рахунком. Рахунок підлягає оплаті протягом З робочих днів від дати отримання.

у разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів). За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.

При цьому, згідно з пп. 1) п. 7.1., пп. 2) п. 9.3. Договору ОСП (Позивач) має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за Послугу, а Відповідач (Користувач) зобов`язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 10.3. Договору рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з часу набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов`язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

Пунктом 10.4. Договору визначено, що будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що ОСП зобов`язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний з обох Сторін в один і той самий спосіб (залежно від форми документа). Податкові накладні отримуються Користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.

На виконання умов Договору Позивачем надано визначені ним послуги, про що складено та направлено Відповідачу наступні акти на загальну суму 332 831 118,12 грн.:

- акт приймання-передачі послуги від 31.01.2024 на суму 93 250 076,68 грн.;

- акт приймання-передачі послуги від 29.02.2024 на суму 86 123 587,04 грн.;

- акт приймання-передачі послуги від 31.03.2024 на суму 88 180 907,50 грн.;

- акт приймання-передачі послуги від 30.04.2024 на суму 65 276 546,90 грн.,

Відповідач за отримані послуги розрахувався лише частково на загальну суму 130 000 076,68 грн., що підтверджується наступними платіжними інструкціями:

- пл/і № 2502 від 09.04.2024 на суму 2 500 000,00 грн;

- пл/і № 2526 від 10.04.2024 на суму 10 000 000,00 грн;

- пл/і № 2542 від 11.04.2024 на суму 5 000 000,00 грн;

- пл/і № 2557 від 12.04.2024 на суму 7 000 000,00 грн;

- пл/і № 2569 від 15.04.2024 на суму 5 000 000,00 грн;

- пл/і № 2952 від 16.04.2024 на суму 10 000 000,00 грн;

- пл/і № 2960 від 17.04.2024 на суму 5 000 000,00 грн;

- пл/і № 3001 від 18.04.2024 на суму 3 000 000,00 грн;

- пл/і № 3050 від 19.04.2024 на суму 3 000 000,00 грн;

- пл/і № 3081 від 22.04.2024 на суму 3 000 000,00 грн;

- пл/і № 3097 від 23.04.2024 на суму 3 000 000,00 грн;

- пл/і № 3105 від 24.04.2024 на суму 3 000 000,00 грн;

- пл/і № 3122 від 25.04.2024 на суму 5 000 000,00 грн;

- пл/і № 3162 від 26.04.2024 на суму 5 000 000,00 грн;

- пл/і № 3174 від 29.04.2024 на суму 5 000 000,00 грн;

- пл/і № 3181 від 30.04.2024 на суму 12 500 000,00 грн;

- пл/і № 3196 від 30.04.2024 на суму 4 000 000,00 грн;

- пл/і № 3317 від 10.05.2024 на суму 2 250 076,68 грн;

- пл/і № 3318 від 10.05.2024 на суму 750 000,00 грн;

- пл/і № 3319 від 13.05.2024 на суму 7 000 000,00 грн;

- пл/і № 3337 від 14.05.2024 на суму 5 000 000,00 грн;

- пл/і № 3721 від 15.05.2024 на суму 3 000 000,00 грн;

- пл/і № 3721 від 16.05.2024 на суму 3 000 000,00 грн;

- пл/і № 3738 від 17.05.2024 на суму 3 000 000,00 грн;

- пл/і № 3752 від 20.05.2024 на суму 3 000 000,00 грн;

- пл/і № 3787 від 21.05.2024 на суму 3 000 000,00 грн;

- пл/і № 4026 від 22.05.2024 на суму 3 000 000,00 грн;

- пл/і № 4044 від 23.05.2024 на суму 3 000 000,00 грн;

- пл/і № 4069 від 24.05.2024 на суму 3 000 000,00 грн.

Отже, загальна сума заборгованості Відповідача за первинними позовними вимогами станом на 31.05.2024 становила 202 831 041,44 грн.

Також внаслідок порушення умов договору щодо своєчасної сплати коштів Позивач здійснив нарахування 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 1 870 540,85 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 654 681,37 грн., всього 206 356 263,66 грн.

Заявою про уточнення позовних вимог від 03.07.2024, яка була прийнята судом до розгляду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, Позивачем було заявлено клопотання про закриття провадження в частині оплаченої після подачі позову заборгованості на загальну суму 19 000 000,00 грн. відповідно до наступних платіжних інструкцій:

- пл/і від 31.05.2024 № 4166 на суму 12 000 000,00 грн;

- пл/і від 13.06.2024 № 4333 на суму 2 000 000,00 грн;

- пл/і від 19.06.2024 № 5039 на суму 1 000 000,00 грн;

- пл/і від 20.06.2024 № 5064 на суму 1 000 000,00 грн;

- пл/і від 21.06.2024 № 5100 на суму 1 000 000.00 грн;

- пл/і від 24.06.2024 № 5121 на суму 1 000 000.00 грн;

- пл/і від 25.06.2024 № 5142 на суму 1 000 000,00 грн.

В подальшому заявою від 30.07.2024, яка також прийнята судом до розгляду, Позивач збільшив позовні вимоги в частині 3 % річних ще на суму 516 885,64 грн. та інфляційних втрат 5 356 671,08 грн., нарахованих на заборгованість на ранок 30.07.2024.

Також, Позивач заявив про наявність відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України підстав для закриття провадження у справі на загальну суму 24 766 585,36 грн. у зв`язку із складенням після подачі позову актів коригування на суму зменшення:

- акт коригування від 25.06.2024 до акта приймання-передачі послуги за березень 2024 року на суму зменшення -3 714 322,71 грн.;

- акт коригування від 04.07.2024 до акта приймання-передачі послуги за квітень 2024 року на суму зменшення -2 542 480,47 грн.,

- акт коригування від 09.07.2024 до акта приймання-передачі послуги за травень 2024 року на суму зменшення -5 509 782,18 грн.,

а також частковим погашенням заборгованості після подачі позову відповідно до наступних платіжних інструкцій:

- пл/і від 26.06.2024 № 5147 на суму 1 000 000,00 грн;

- пл/і від 27.06.2024 № 5159 на суму 1 000 000,00 грн;

- пл/і від 28.06.2024 № 5182 на суму 2 000 000,00 грн;

- пл/і від 29.06.2024 № 5200 на суму 5 000 000,00 грн;

- пл/і від 12.07.2024 № 5390 на суму 1 000 000.00 грн;

- пл/і від 17.07.2024 № 5870 на суму 1 000 000.00 грн;

- пл/і від 19.07.2024 № 5916 на суму 1 000 000,00 грн;

- пл/і від 23.07.2024 № 5948 на суму 1 000 000,00 грн.

Всього заявами про уточнення позовних вимог від 03.07.2024 та від 30.07.2024 Позивач збільшив позовні вимоги в частині основного боргу на суму 65 368 328,46 грн., в частині 3% річних на суму 1 226 365,01 грн. та в частині інфляційних на суму 6 659 703,65 грн., та заявлено клопотання про закриття провадження в частині основного боргу в сумі 43 766 585,36 грн.

В підсумку, згідно заяви Позивача від 03.09.2024, внаслідок порушення ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» умов договору щодо своєчасної сплати коштів на підставі вказаних первинних документів на загальну суму 386 432 861,22 грн., та здійсненої часткової оплати на загальну суму 162 000 076,68 грн., в тому числі до подачі позову - на суму 130 000 076,68 грн., після подачі позову - на суму 32 000 000,00 грн., стягненню підлягала сума основного боргу 224 432 784,54 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 3 096 905,86 грн та інфляційні втрати в розмірі 8 314 385,02 грн, а всього 235 844 075,42 гривень.

Однак в подальшому Позивач заявою від 22.11.2024р. додатково подав клопотання про закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки станом на 21.11.2024р. відповідач здійснив часткове погашення заборгованості на загальну суму 54 190 807,84 грн. вже після подачі Заяви про уточнення позовних вимог від 30.07.2024 відповідно до наступних платіжних інструкцій:

- пл/і від 30.08.2024 № 8552 на суму 2 000 000,00 грн;

- пл/і від 06.09.2024 № 8611 на суму 2 000 000,00 грн;

- пл/і від 18.09.2024 № 9132 на суму 5 000 000,00 грн;

- пл/і від 19.09.2024 № 9138 на суму 2 000 000,00 грн;

- пл/і від 20.09.2024 № 9182 на суму 2 000 000.00 грн;

- пл/і від 23.09.2024 № 9203 на суму 420 000,00 грн;

- пл/і від 23.09.2024 № 9189 на суму 1 570 807,84 грн;

- пл/і від 24.09.2024 № 9210 на суму 2 000 000,00 грн;

- пл/і від 30.09.2024 № 9484 на суму 5 000 000,00 грн;

- пл/і від 11.10.2024 № 9603 на суму 5 000 000,00 грн;

- пл/і від 18.10.2024 № 10282 на суму 3 000 000,00 грн;

- пл/і від 23.10.2024 № 10367 на суму 5 000 000,00 грн;

- пл/і від 24.10.2024 № 10373 на суму 2 500 000,00 грн;

- пл/і від 11.11.2024 № 10563 на суму 300 000,00 грн;

- пл/і від 13.11.2024 № 10601 на суму 7 100 000,00 грн;

- пл/і від 14.11.2024 № 10620 на суму 300 000,00 грн;

- пл/і від 18.11.2024 № 10652 на суму 8 000 000,00 грн;

- пл/і від 21.11.2024 № 10695 на суму 1 000 000,00 грн.

Загальний обсяг наданої Позивачем послуги та здійснених Відповідачем оплат підтверджено обома сторонами в наданому суду Акті звірки взаємних розрахунків за Договором за період з 01.01.2024р. по 24.09.2024р.

Таким чином, станом на день прийняття цього рішення 05.12.2024р., Позивач просить стягнути з Відповідача суму основного боргу 170 241 976,70 грн., 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 3 096 905,86 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8 314 385,02 грн., а всього 190 653 267,58 гривень.

Приймаючи рішення у справі суд виходить з наступного.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України Про ринок електричної енергії оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.

Правовідносини сторін є господарськими і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України Про ринок електричної енергії та умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0119-02024, укладеного між сторонами 01.01.2019.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в статтях 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Крім того, згідно приписів статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу (далі ЦК) України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з наведених вище матеріалів справи вбачається наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем з оплати наданих послуг за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП в сумі 170 241 976,70 грн., яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з Відповідача.

В частині стягнення суми основного боргу 78 957 393,20 грн., підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи також вбачається, що Відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг з простроченням та не в повному обсязі, в зв`язку з чим Позивач здійснив розрахунок суми 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 3 096 905,86 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8 314 385,02 грн.

При цьому суд також враховує, що сторони у п. 6.6. Договору домовилися, що внесення будь-яких платежів планових або остаточних, передбачених цим Договором, з порушенням термінів є порушенням Договору та тягне за собою нарахування пені, що означає і наявність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат в тому числі за порушення строку внесення планових платежів.

В цій частині суд враховує правові позиції, висловлені Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 серпня 2022 року у справі № 912/1941/21:

159. Договором про надання послуг для розрахунку за ним встановлено для види обсягу послуги - плановий та фактичний, які використовуються одночасно та не виключають один одного.

160. Як зазначено в пункті 6.1 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць.

161. Так, користувач (електропостачальник) - ТОВ «Кіровоградська обласна ЕК» зобов`язаний подавати ОСП - НЕК «Укренерго» планові обсяги передачі електричної енергії до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. Натомість на ОСП покладено обов`язок погодити вказані планові обсяги (пункт 10.1 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії).

162. Таким чином, використання планових обсягів, їх погодження з ОСП є обов`язком користувача за договором про надання послуг.

163. Порядок оплати планових обсягів послуг передбачений пунктом 6.2 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, яка виражається в поетапній попередній оплаті планових обсягів послуг.

164. У свою чергу фактичний обсяг послуги визначається, зокрема, для електропостачальника на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника (пункт 4.1 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії).

165. ОСП на підставі даних фактичного обсягу послуги протягом п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги (пункт 10.1 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії).

166. При цьому у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом п`яти банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів.

167. У зв`язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.

168. Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.

169. Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо врахування фактичних відносин, які склалися між сторонами під час виконання договору про надання послуг, а саме співпраця у формі вчинення узгоджених дій з визначення вартості послуги в обсязі, що планується на розрахунковий місяць, що підтверджується фактичною оплатою ТОВ «Кіровоградська обласна ЕК» планових обсягів послуги згідно з наданими ним даними та відсутністю заперечень НЕК «Укренерго» щодо повідомлених обсягів.

Перевіривши здійснені Позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою інформаційної системи "Законодавство" суд вважає, що вони здійснені вірно, відповідають вимогам чинного законодавства України.

Разом з тим, розглянувши заяву Відповідача про зменшення нарахованих сум 3% річних та інфляційних втрат на 95%, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Норми ГК України та ЦК України прямо не містять норм про можливість зменшення нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Позивач проти зменшення пені та 3% річних заперечив.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Із положень статей 230, 233 ГК України та статей 549, 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку посилався відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних за ст. 625 Цивільного кодексу України. В той же час як у даній справі, сторонами у Договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст. 625 ЦК України.

У спірному випадку застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.

Разом з тим, згідно ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника. Зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду.

Отже, при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 р. у справі N 916/2779/23, від 11.07.2023 р. у справі N 914/3231/16, від 10.08.2023 р. у справі N 910/8725/22).

Отже, вирішуючи у цій справі за клопотанням Відповідача питання щодо можливості зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат суд враховує наступне.

1.Термін прострочення Відповідачем здійснених оплат, на які нараховані Позивачем 3% річних та інфляційні втрати, становить від 1 до 11 днів.

2.Загальна сума 3 % річних та інфляційних втрат заявлених до стягнення (11 411 290,88 грн.) складає 6,7% від стягнутої суми боргу (170 241 976,70 грн.), що не має ознак надмірного тягаря для Відповідача та неправомірного збагачення для Позивача.

3.Вказане порушення строків оплати не завдало Позивачу чи іншим особам будь-яких збитків, а доказів зворотного позивачем не надано.

4.Відповідач після пред`явлення позову у цій справі та до дати прийняття цього рішення здійснив погашення значної частини заборгованості, внаслідок чого суду дійшов висновку про закриття провадження за відсутності предмету спору у цій частині, що свідчить про добросовісність Відповідача, який в край складних для нього умовах знаходить можливість для здійснення розрахунків з Позивачем.

Суд погоджується з доводами Відповідача відносно того, що п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналогічні положення закріплені п. 2 ч. 3 ст. 2 ГПК України, а справедливість загальний конституційний принцип, який неодноразово застосувався судами, в тому числі і Конституційним Судом України.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Так Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 Конституційний Суд підкреслив, що зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки, а справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Суд підкреслив, що діяльність правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципом справедливості.

Верховний Суд у Постанови від 18.05.2022 у справі № 280/988/19 зазначив, що дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права.

Також загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Згідно зі ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 (постанова від 18.03.2020) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Також У своїй постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 Верховний Суд дійшов до висновку, що відсутність сертифікату ТПП не позбавляє сторону можливості доводити факт форс-мажорних обставин в суді: «Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором…Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором».

У справі № 908/1612/24 Відповідач не посилається на наявність форс-мажорних обставин як підставу для відмови у позові чи зменшення донарахованих сум, проте вказує на свій вкрай тяжкий матеріальний стан, пов`язаний з об`єктивними обставинами в умовах збройної агресії рф проти України.

Зокрема, суд враховує, що Відповідач, у відповідності до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1286, є учасником ринку електричної енергії - електропостачальником, яке виконує функцію постачальника універсальної послуги (постачальника електричної енергії) на території Запорізької області та гарантує побутовим (населенню) та не побутовим споживачам їх право бути забезпеченими електричною енергією.

З початку повномасштабного вторгнення на територію України країни агресора, майже 70 % територіальних громад Запорізької області перебувають в районах, які віднесенні наказом Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» до територій де проводяться воєнні (бойові) дії або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» для виконання ліцензійних умов має по усій території Запорізької області свої структурні підрозділи, значна частина яких наразі перебуває в районах проведення воєнних (бойових) дій або в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). На цих територіях, крім присутності військових формувань окупантів, в багатьох містах та селах наявні значні проблеми з телефонним та інтернет-зв`язком, не працюють поштові та фінансові установи, відсутнє безпечне транспортне сполучення.

Єдиним видом ліцензованої діяльності Відповідача, який має на меті отримання прибутку, є постачання електричної енергії споживачам.

Для здійснення своєї діяльності на ринку електричної енергії ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» здійснює купівлю електричної енергії за власний рахунок на умовах 100% передплати, а лише потім здійснює її продаж споживачам, які розраховуються до 20 числа місяця, що йде за розрахунковим відповідно до публічних договорів, що розміщені на сайті Товариства та є публічно доступними.

У зв`язку з систематичним порушенням учасників ринку своїх фінансових зобов`язань перед Постачальником, а також низькою платіжною дисципліною населення поточний рахунок Відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує коштів для належного проведення розрахунків з Позивачем.

Відповідно до Балансу Відповідача станом:

- на 31.03.2023 дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 555 753 тис.грн., з яких заборгованість споживачів е/е складає 1 920 087 тис грн.

- на 30.06.2024 дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 265 327 тис.грн., з яких заборгованість споживачів е/е складає 1 920 087 тис грн.

- на 30.09.2024 дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 802 198 тис.грн., з яких заборгованість споживачів е/е складає 2 239 711 тис грн.

Отже заборгованість споживачів електричної енергії перед Товариством стрімко зростає, яку Відповідач в силу певних обмежень (Постанова КМУ від 05.03.2022 № 206, Закон України "Про виконавче провадження") об`єктивно не має змоги стягнути з більшої частини споживачів та, відповідно належним чином виконувати зобов`язання перед іншими учасниками ринку, у т. ч. Позивачем.

Також вартість чистих активів Товариства у 2024 (станом на 01.01.2024) зменшилась більше ніж на 50% порівняно з минулим роком, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 1/1 від 29.02.2024. Вартість чистих активів Товариства у 2024 (на кінець звітного кварталу (30.09.2024) зменшилась ще на 220 604 тис. грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою № 3/1 від 30.10.2024.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, з метою забезпечення оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобігання настанню негативних наслідків для сторін, зокрема, і енергетичного сектору країни загалом, беручи до уваги добросовісність поведінки ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», а також необхідність захисту інтересів ПАТ «НАК «УКРЕНЕРГО», керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання Відповідача та на підставі ст. 233 ГК України зменшити розмір заявлених до стягнення Позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат на 50%, а саме стягнути: 3% річних 1 548 452,93 грн., інфляційні втрати 4 157 192,51 грн.

Підсумовуючи викладене суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам. Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача у повному обсязі, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, до п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 42093239) на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227):

- суму основного боргу в розмірі 170 241 976 (сто сімдесят мільйонів двісті сорок одна тисяча дев`ятсот сімдесят шість) грн. 70 коп.;

- 3% річних в розмірі 1 548 452 (один мільйон п`ятсот сорок вісім тисяч чотириста п`ятдесят дві) грн. 93 коп.;

- інфляційні втрати в розмірі 4 157 192 (чотири мільйони сто п`ятдесят сім тисяч сто дев`яносто дві) грн. 51 коп.;

- 847 840 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення суми основного боргу 78 957 393,20 грн. провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України

Повне судове рішення складено та підписано 09.12.2024р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.