Решение № 123786221, 16.12.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/21467/24

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати з 31 квітня 2024 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон № 796-XII) та зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796-XII у розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що проживає в селі Берестовець Коростенського району Житомирської області, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Вважає, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 має право на щомісячне отримання грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-XII.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позову та зазначає, що позивач до 01 січня 2015 року не перебував на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирській області як отримувач коштів, передбачених статтею 37 Закону № 796-XII. Зауважуючи на тому, що виплата спірної допомоги провадиться за заявним принципом, а позивач звернувся за призначенням допомоги 25 жовтня 2024 року, наполягає на безпідставності заявлених вимог за період 30 квітня - 24 жовтня 2024 року.

Розглянувши доводи та заперечення сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований у встановленому законом порядку та фактично проживає у селі Берестовець Коростенського району Житомирської області, що підтверджується довідкою від 25 жовтня 2024 року № 2746 виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 25 жовтня 2024 року про нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону № 796-XII.

Листом від 25 жовтня 2024 року № 2197/23.5 Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирській області повідомило позивача про те, що він не перебував на обліку в управлінні згідно з базою даних отримувачів допомоги. За призначенням допомоги із відповідною заявою звернувся лише 25 жовтня 2024 року. Також відповідач повідомив про відсутність підстав для нарахування і виплати вказаної грошової допомоги, оскільки кошти на виплату допомоги, передбаченої статтю 37 Закону № 796-XII, Управлінню виділені не були.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до статті 37 Закону № 796-XII (в редакції Закону від 09 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 №76-VIII стаття 37 Закону № 796-XII була виключена.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 такі зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

В Додатку 1 до Переліку населених пунктів, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, населений пункт, в якому проживає позивач (село Берестовець Коростенський район Житомирська область), зазначений як населений пункт, жителям якого виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства як у зоні гарантованого добровільного відселення.

Ця адміністративна справа є типовою щодо зразкової справа № 240/4946/18 (номер провадження Пз/9901/56/18), а відповідно до частини третьої статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У рішенні від 21 січня 2019 року у зразковій справі № 240/4946/18 Верховний Суд зробив правовий висновок, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 37 Закону № 796-XI громадяни, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, мають право на нарахування та виплату з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-XI в розмірі, що дорівнює 40 % від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

У цьому ж рішенні Верховний Суд визнав необґрунтованими посилання відповідача на відсутність коштів на проведення соціальних виплат у зв`язку з незапланованістю видатків за цією бюджетною програмою вказавши на те, що така бездіяльність відповідача порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном, оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, тому органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Суд зауважив на тому, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (Рішення Європейського суду у справі "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року).

У постанові від 11 грудня 2019 року у цій же зразковій справі Велика Палата Верховного Суду, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині обчислення розміру щомісячної грошової допомоги, резюмувала, що з набранням чинності Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (надалі - № 1774-VІІІ), яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду у зразковій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону № 796-XII.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача на соціальну допомогу суд враховує, що відповідно до пункту 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 (далі Порядок № 936) призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за заявою.

Отже, законодавством визначено право на отримання будь-яких допомог і компенсацій за умови особистого звернення громадян до органів соціального захисту населення із заявою про призначення нарахування компенсацій і допомог відповідно до Закону № 796-XII.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою 25 жовтня 2024 року, яка судом розцінюється як заява, яка подана відповідно до норм Порядку № 936

Таким чином, позивачем вживались заходи, визначені Порядком № 936, спрямовані на реалізацію права на отримання вказаної допомоги.

З матеріалів справи суд встановив, що відповідач листом від 25 жовтня 2024 року № 2197/23.5 повідомив про те, що позивач до 2015 року не перебував в управлінні соціальної політики на обліку як особа, яка отримує таку допомогу. За призначенням допомоги із відповідною заявою позивач звернувся лише 25 жовтня 2024 року. При цьому, за результатами розгляду заяви позивача, відповідач не указав, що така не відповідає вимогам законодавства для виплати спірної допомоги або подано неповний пакет документів для проведення нарахування і виплати відповідної допомоги. Натомість відмова у виплаті обґрунтована відповідачем відсутністю фінансування.

З огляду на викладене суд висновує, що після прийняття Конституційним Судом України рішення № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року, відповідач, отримавши заяву позивача від 25 жовтня 2024 року про нарахування та виплату допомоги, передбаченої статтею 37 Закону № 796-XII, мав провести йому нарахування та виплату відповідної допомоги з 25 жовтня 2024 року.

Як вже йшлося, згідно з усталеною позицією ЄСПЛ (зокрема, у справі "Сук проти України", пункт 24 Рішення від 10 червня 2011 року), про що також зауважував і Верховний Суд ухвалюючи рішення у зразковій справі № 240/4946/18, відсутність бюджетного призначення коштів не може бути правовою підставою для невиконання зобов`язань, вимога щодо виплати яких ґрунтувалась на чіткому положенні національного законодавства.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин цієї справи, ефективним способом захисту порушеного права позивача суд уважає зобов`язання відповідача провести позивачу з 25 жовтня 2024 року (з дати звернення) нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги відповідно до Закону № 796-XII у розмірі 40 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі положень статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір згідно із квитанцією від 31 жовтня 2024 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає частковому відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області (вул. Шевченка, 8, м. Коростень, Житомирська область, 11500, код ЄДРПОУ 03192709) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 25 жовтня 2024 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області провести з 25 жовтня 2024 року нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює 40 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 коп.) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

16.12.24