Постановление суда № 123769030, 03.12.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/56984/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , підозрюваного ОСОБА_10 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Донецьк, росіянина, громадянина України, з повною вищою освітою, який розлучений, адвокат, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001),-

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 , погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_10 , без визначення розміру застави, яке обгрунтовується наступним.

Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023100120000684 від 09.09.2023 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001), ч. 2 ст. 368 (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001) КК України.

Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.

02.12.2024 о 15 год. 15 хв. ОСОБА_10 було затримано в порядку п.6 ч.1 ст.615 КПК України.

03.12.2024 ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001).

В обгрунтування клопотання слідчий послався на те, що ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється, у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за злочин передбачений ч. 1 ст. 255 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, з конфіскацією майна, аналіз матеріалів кримінального провадження та фактичних обставин справи беззаперечно вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що підозрюваний ОСОБА_10 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, інших учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також слідчий посилається на те, що 01.12.2024 ОСОБА_10 спільно з донькою ОСОБА_12 , на авто TOYOTA PROACE CITY VERSO, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , намагалися виїхати за межі території України через КПВВ «Устилуг». ОСОБА_10 , з протиправною метою, використовував документи, з ймовірними ознаками підроблення, які начебто підтверджують його діяльність у статусі волонтера, без фактичного здійснення такого виду діяльності, з метою створення уявного враження в оточуючих, що сприяло б його виїзду за межі території України через систему «Шлях», з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування. ОСОБА_10 01.12.2024 було відмовлено уповноваженими особами Держприкордонслужби України.

Незважаючи на вище викладене, 02.12.2024 ОСОБА_10 здійснив повторну спробу залишити територію України та перетнути державних кордон України, але у вказаній спробі також було відмовлено співробітниками Держприкордонслужби України.

Крім того, ОСОБА_10 , є адвокатом та раніше обіймав посади в.о та заступника голови Вищого господарського суду України, судді, голови Апеляційного господарського та Господарського судів м. Києва, що свідчить про його сталі зв`язків у правоохоронних органах, обізнаність з методикою та засобами їх діяльності. У випадку обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, це призведе до забезпечення, у тому числі ОСОБА_10 можливого надання ним порад та вказівок стосовно завуальованого спілкування в телефонних розмовах з використанням маршрутизаторів (інтернет роутерів) та месенджерів на базі соціальних мереж, які неможливо відслідкувати гласними чи негласними засобами контролю іншим, невстановленим на даний час особам, які причетні до вчинення вказаних злочинів.

Зазначає, що вказані ризики є реальними, стійкими, триваючими та виправдовують даний запобіжний захід. Дані ризики виключають можливість застосування менш суворого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_10 та не зможуть забезпечити належний рівень гарантії доброчесності поведінки останнього, оскільки тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання ОСОБА_10 винним не може нівелювати вищенаведеними ризиками.

Прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання слідчого підтримали з наведених підстав та просили його задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 проти задаоволенняя клопотання заперечував, просив відмовити у його задоволенні. При цьому, адвокат послався на необгрунтованість підозри, зазначив, що події, які інкримінуються ОСОБА_10 за ч.2 ст.368, ч.1 ст.255 КК України, стосуються серпня-листопада 2008 року, по них в Дніпровському районному суді м.Києва розглядається обвинувальний акт стосовно ОСОБА_10 за ч.2 ст.375, ст.376 КК України, в якому виклад фактичних обставин є аналогічним цій підозрі, тобто ці обставини вже досліджуються в рамках іншого кримінального провадження, там триває судовий розгляд. Таким чином ОСОБА_10 двічи повідомлено про підозру по одним і тим самим же фактам, що є незаконним. Зауважив, що за ч.2 ст.368 КК України згідно ст.49 КК України строк притягнення до кримінальної відповідальності є 10 років, тобто на момент даного судового розгляду він сплив, а тому ОСОБА_10 не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності. До того ж рішення по ТОВ «Дрімвуд» від 09.10.2008, яке інкримінується ОСОБА_10 як незаконне, ніким не скасоване і давно набуло законної сили.

Крім того, адвокат послався на безпідставність ризиків, заявлених у клопотанні, та непідтвердження їх доказами. В рапорті вказано, що ОСОБА_10 планує втечу і можливо буде уникати кримінальної відповідальності, але ці факти не доведені. На минулому тижні ОСОБА_10 з`являвся на допит до слідчого, приймав участь в судовому розгляді справи в Київському апеляційному суді, про що відомо прокурору ОСОБА_3 . Доводи прокурора про те, що 01.12.2024 ОСОБА_10 було відмовлено в перетині державного кордону через підроблення документів, що підтверджують його статус волонтера, не відповідають дійсності, оскільки відмова була з підстав спотворення двох паспортів. Так, ОСОБА_10 дійсно активно займається волонтнерською діяльністю, має подяки та грамоти, про що надав відповідні декларації про перелік товарів, що є гуманитарною допомогою, та інші докази. З 09.09.2023, тобто з моменту як зареєстроване ЄРДР, ОСОБА_10 17 разів виїжджав закордон і повертався в Україну, ввозив товари гуманітарного значення для допомоги ЗСУ, постійно перераховував кошти на волонтерську діяльність. Надав копії сторінок Фейсбуку, які підтверджують, що ОСОБА_10 здійснює волонтерську діяльність і має подяки від ЗСУ. Таким чином вважав посилання у клопотанні на те, що ОСОБА_10 має намір виїхати закордон і не повернутися, є безпідставним. Зазначає, що всі докази зібрані, ОСОБА_10 не зможе на них впливати. Сторона захисту з`являється на всі судові засідання по арештам майна ОСОБА_10 . Він є громадянином України, позитивно характеризується, веде нормальне соціальне життя.

Захисник ОСОБА_6 підтримала позицію захисника ОСОБА_5 , зазначивши, що пред`явлена ОСОБА_10 підозра у даному кримінальному провадженні та обвинувальний акт відносно нього, який розглядається Дніпровським районним судом м.Києва, є ідентичними та дослівно копіюють один одного. Тобто, має місце один фактаж, але різні кримінальні провадження і кваліфікація. Докізів вчинення ОСОБА_10 кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 КК України у даному провадженні не має, як і не має доказів по справі господарського суду, в межах якої ОСОБА_10 було буцім-то отримано хабар. Орган досудового розслідування не зміг знайти нічого нового, ніж те, що вже є в кримінальному провадженні, яке перебуває в Дніпровському районному суді м.Києва з 2016 року. ОСОБА_10 з січня 2016 року не здійснює правосуддя, у березні 2021 він був звільнений, але вже з 2016 року він не пов`язаний з судовою системою. З подій 2008-2014 років пройшло 11 років, за ці роки претензій до ОСОБА_10 , тому ризики через 11 років існувати не можуть. Просила у задоволенні клопотання відмовити.

Захисник ОСОБА_7 підтримав свої письмові заперечення та позиції колег, зазначив, що з моменту внесення до ЄРДР відомостей за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 КК України пройшло 6 днів, органом досудового розслідування зібрано лише два рапорти що ОСОБА_10 хоче виїхати закордон, які не можуть бути доказами у кримінальному провадженні. Шість томів клопотання не стосуються кримінального провадження № 62023100120000684, це копії матеріалів кримінального провадження, яке розглядається по суті Дніпровським районним судом м. Києва. В клопотанні не зазначено, яка сума неправомірної вигоди буцім-то отримана ОСОБА_10 , яка його роль, кому він давав вказівки, тощо. Предмету злочину за ст. 368 КК України не має. Таким чином, адвокат послався на те, що підозра ОСОБА_10 , є необгрунтованою, та зазначені ризики є безпідставними. ОСОБА_10 виїжджав закордон і постійно повертався. В 2023 році закінчились строки притягнення його до кримінальної відповідальності, а відтак, ОСОБА_10 не може керуватись наміром "уникнення від покарання". Основні документи, це матеріали справи господарського суду за 2008 рік, які є у органу досудового розслідування, тому ОСОБА_10 не може впливати на збір доказів. Також не має доказів щодо впливу ОСОБА_10 на свідків, які взагалі не зазначені. Адвокат зауважив, що ОСОБА_10 позитивно характеризується, є волонтером, за що має подяки та нагороди. У клопотанні не зазначено, чому до ОСОБА_10 не може бути призначено заставу.Просив у задоволенні клопотання відмовити.

Захисник ОСОБА_9 підтримала вказану позицію захисників, послалась на необгрунтованість підозри, зауваживши, що подвійне притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності за одними і тими ж фактами, є незаконним. В обгрунтування злочину за ч.1 ст.255 КК України органом досудового розслідування не зазначено, з якою метою ОСОБА_10 буцім-то створено злочинну організацію, одної ст. 368 КК України вважала не достатньою для визначення таких дій, як злочинна організація. Також послалась на безпідставність ризиків та непідтвердження їх доказами. В клопотанні не зазначено підстави неможливості застосування до ОСОБА_10 більш м`якого запобіжного заходу або можливості визначити йому розмір застави, просила відмовити у задоволенні клопотання.

Захисник ОСОБА_8 підтримав позиції колег. Зазначив, що Печерський районний суд м.Києва не має повноважень розглядати клопотання ДБР, оскільки повинно бути дотриманно правила територіальної підсудності та клопотання повинен розглядати Шевченківський районний суд м.Києва. Послався на те, що ОСОБА_10 не може притягатись двічі за факти, по яких вже слухається справа Дніпровським районним судом м.Києва. Відтак, просив у задоволенні клопотання відмовити.

Підозрюваний ОСОБА_10 підтримав позиції своїх захисників, надав письмові пояснення, за змістом яких зазначив, що відповідно до ст. 61 Конституції України забороняється притягувати особу за одне і теж саме кримінальне правопорушення двічі. Вказує, що відсутні підстави визначати, що його судове рішення за 2008 рік є незаконним. Воно чинне і не скасоване. ОСОБА_10 також послався на те, що з моменту повномаштабного вторгнення ЗС РФ в Україну, він близько 40 разів з волонтерською місією виїжджав закордон і повертався в Україну, нікуди не збирався і не збирається переховуватись. Він виїжджав у відрядження, надані йому компанією «Регіна», прокурор ОСОБА_3 знав це, оскільки в Київському апеляційному суді він про це йому зазначив, під час розгляду його клопотань про скасування арешту майна. Цього разу він не виїжджав по "Шляху", а виїжджав по відрядженню, тому ці доводи прокурора, що він збирався втекти, є хибними. Зауважив, що кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 КК України виникли «за 6 днів», навів доводи, по яких вважав, що це є намагання прокурорів зупинити його адвокатську діяльність та тиснути на нього в рамках інших господарських справ, оскільки з квітня 2021 року, коли він звільнився з судової системи і став працювати адвокатом, компанії, інтереси яких він представляв, почали отримувати позитивні рішення. Боржник - підприємство "Донбасенерго" почало звертатись до правоохоронних органів з метою впливу і тиску на нього. В серпні 2023 його намагались мобілізувати, але не вийшло. 09.03.2023 слідчим ДБР було виділено кримінальне провадження, де він був заявником і потерпілою особою. Зараз фабрикується нова кримінальна справа, оскільки його допомога клієнту стала підставою для цієї підозри та тиску на нього, як адвоката. Вважає дії органу досудового розслідування свавіллям, перевищенням влади і службових повноважень.

ОСОБА_10 також послався на те, що його незаконно затримали, коли він їхав до місця проживання, а не як вказано в клопотанні, «щоб втекти». 01.12.2024 на КПП "Устілуг" він пред`явив два законні паспорти, свій та доньки. Причина виїзду: для доньки - здача іспитів в Австрії, після яких вона повинна була повернутись 12.12.2024 до України, а для нього - здійснення волонтерської діяльності. Під час обшуків добровільно надавав коди і паролі від вилученого у нього мобільного телефону. Просив повністю відмовити у задоволенні клопотання слідчого, яке вважав безпідставним.

Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього документи, докази долучені стороною захисту, приходить до наступного висновку.

Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023100120000684 від 09.09.2023 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001), ч. 2 ст. 368 (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001) КК України.

Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.

02.12.2024 о 15 год. 15 хв. ОСОБА_10 було затримано в порядку п.6 ч.1 ст.615 КПК України.

03.12.2024 ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001).

За змістом положень ст. ст. 193, 194 КПК України, слідчий суддя на даній стадії кримінального судочинства не вправі вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

З огляду на вказані положення закону, слідчий суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001), що є виключною прерогативою суду за результатами розгляду справи по суті, приходить до висновку про наявність в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження достатніх фактичних даних (фактів та інформації), які свідчать про можливу причетність ОСОБА_10 до вчинення інкримінованованих йому кримінальних правопорушень, кваліфікація яких є іншою, ніж кваліфікація дій ОСОБА_10 за фактичними обставинами вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються йому за обвинувальним актом, який наразі є предметом судового розгляду у Дніпровському районному суді м. Києва.

Щодо посилання сторони захисту на сплив строку притягнення ОСОБА_10 за даною підозрою до кримінальної відповідальності, передбачений ст. 49 КК України, то слідчий суддя звертає увагу на те, що події злочину, який інкримінується ОСОБА_10 за ст. 255 ч.1 КК України, тобто створена ним за співучасті з іншими особами злочинна організація, мали місце протягом серпня 2008 року - квітня 2014 року, що відповідно до тяжкості кримінального правопорушення (ст. 12 КК України - особливо тяжкий) передбачає 15-річний строк давності, відповідно до п.5 ч.1 ст. 49 КК України, який наразі не сплив.

Отже, слідчий суддя не приймає до уваги посилання захисників: на необґрунтованість висунутої ОСОБА_10 підозри, на притягнення його в порушення ст. 61 Конституції України до кримінальної відповідальності «двічі за одне і теж саме», на сплив строку давності притягнення його до кримінальної відповідальності, - як підстави для відмови в задоволенні клопотання слідчого, і приходить до висновку про наявність в кримінальному провадження обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Згідно з ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Органом досудового розслідування ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за злочин передбачений ч. 1 ст. 255 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, з конфіскацією майна.

За таких обставин, хоча і приймаючи до уваги те, що ОСОБА_10 є особою, яка раніше не судима, має визначене місце реєстрації і проживання, працює адвокатом, позитивно характеризується, займається волонтерською діяльністю, слідчий суддя у відповідності до положень ст. ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, враховує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_10 , за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованих злочинів, характер та обставини їх вчинення, так як вони сформульовані в повідомлені про підозру, а також враховує доводи слідчого у клопотанні щодо наявності у ОСОБА_10 , який раніше обіймав посади в.о та заступника голови Вищого господарського суду України, судді, голови Апеляційного господарського та Господарського судів м. Києва, сталих зв`язків у судових та правоохоронних органах, обізнаність його з методикою та засобами їх діяльності, а також наявність з боку ОСОБА_10 двох спроб ( 01 та 02.12.2024) виїхати за межі України, перетнувши державний кордон, використовуючи документи, які містять ймовірні ознаки підроблення, на що йому було відмовлено уповноваженими особами Держприкордонслужби України, - і тому слідчий суддя приходить до висновку про доведеність прокурорами ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_10 , перебуваючи на волі, зможе: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, інших учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а відтак, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_10 в подальшому при здійсненні досудового розслідування в якості запобіжного заходу належить утримувати під вартою.

Підстав для визначення ОСОБА_10 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя, керуючись п.4 ч.4 ст. 183 КПК України, не вбачає, враховуючи що він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 1 ст. 255 КК України.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 376 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_10 обраховувати з 15 год. 15 хв. 02.12.2024 і до 15 год. 15 хв. 30 січня 2025 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1