Решение № 123756779, 13.12.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19330/23

провадження № 2/753/479/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Котвицький В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач у жовтні 2023 року звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 100 391,56 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 25.01.2022 між сторонами було укладено Кредитний договір №1002079200201, відповідно до умов якого відповідачу видано кредит у сумі 64 361,00 грн.. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем станом на 10.08.2023 року утворилась заборгованість у загаль ному розмірі 100 391,56 грн., а відтак позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 17.11.2023 було відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Вказану ухвалу, разом із копією позовної заяви з додатками, було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу його зареєстрованого місця проживання. Однак, поштове відправлення повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення адресату з відміткою про повернення у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що є належним повідомлення, на що вказував Верховний Суд в постанові від 13.05.2024 в справі №755/4829/23.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав, своїм правом на продовження строків на подання відзиву не скористався.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.01.2022 між сторонами було укладено Кредитний договір №1002079200201, відповідно до умов якого відповідачу видано кредит у сумі 64 361,00 грн., на строк 24 місяців, а саме до 25.01.2024, зі сплатою комісії 3,99% та процентної ставки 0,010% річних.

Відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав. Згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідача перед Банком за вказаним кредитним договором станом на 10.08.2023 заборгованість становить 100 391,56 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 61 487,04 грн., заборгованості за процентами - 7,39 грн., заборгованість за комісією - 38 897,13 грн.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно з вимогами ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Як встановлено при розгляді справи, Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Позивачем 10.08.2023 відповідачу було направлено письмову вимогу-повідомлення, згідно якої позивач вимагав повернути кредитні кошти в досудовому порядку, яка була відповідачем залишена поза увагою.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Доказів, на спростовання викладених позивачем обставин та розміру заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, суду не надано, авідтак суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2147,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 76, 81, 89, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість у розмірі 100 391,56 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2147,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений та підписаний 13.12.2024.

Суддя В.Л. Котвицький