Постановление суда № 123753702, 13.12.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у встановленні судового контролю

13 грудня 2024 року № 320/17841/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №320/17841/23, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб починаючи з 01.04.2019 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) виплату пенсії без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, починаючи з 01.04.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовлено.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №320/17841/23 набрало законної сили 27.06.2024 року.

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного до висновку.

Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, на підставі аналізу статей 3, 8, частин 1 та 2 статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 КАС України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення:

1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду;

2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

Тобто, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові у справі № 235/7638/16-а від 31.07.2018 та ухвалах від 10.12.2018 у справі № 807/2358/15 та від 17.10.2019 у справі № 826/12592/14.

Крім того, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд зазначає, що чинне законодавство, зокрема, положення ст. 382 КАС України, не встановлюють, з яких підстав на суб`єкта владних повноважень може бути покладено обов`язок щодо подачі звіту про виконання судового рішення.

У той же час, за змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов`язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення.

Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 15 липня 2024 року №28539-27406/О-02/8-2600/24, у липні 2024 року, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №320/17841/23, Головним управлінням проведено перерахунок пенсії в межах резолютивної частини без обмеження максимального розміру пенсії з 01.04.2019 та здійснено нарахування коштів за період з 01.04.2019 по 29.02.2024 в сумі 186 130,44 грн. Розмір пенсії, обчислений на виконання вказаного рішення суду, з 01.04.2019 року становить 21 639,16 грн., тобто не обмежується десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Також, у листі зазначено, що після проведення перерахунку пенсії в зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму та індексації пенсії з 01.03.2024 пенсія виплачується з урахуванням обмеження максимального розміру відповідно до ст.43 Закону №2262, оскільки перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність і становить 23 610,00 грн.

Суд звертає увагу, що в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №320/17841/23, судом зобов`язано відповідача здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, починаючи з 01.04.2019 року.

При цьому, суд не зобов`язував відповідача проводити виплату позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, в майбутньому, оскільки захисту підлягають порушені права позивача.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи вище викладені норми законодавства та з`ясовані судом обставини, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості поданої заяви, та як наслідок відсутності підстав для її задоволення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені ст. 256 КАС України, і може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 13 грудня 2024 року.

Суддя Кочанова П.В.