Приговор № 123740872, 12.12.2024, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/1308/23

1-кп/179/18/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6 , представника потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесене до ЄРДР за №12023041470000062 від 03.03.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт.Магдалинівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянки України, з вищою освітою, не працюючої, одруженої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст.129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Положеннями ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами. Фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть прийняти рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

19 липня 2022 року Дніпровським апеляційним судом винесено постанову по справі №179/1966/20, згідно з якою ОСОБА_4 зобов`язано перенести вигрібну яму, розташовану на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , на відстань не менше ніж 20 метрів від підвалу і жилого будинку, що належить ОСОБА_6 , які розташовані по АДРЕСА_2 . Вказана постанова апеляційного суду набрала законної сили з дня її прийняття, тобто з 19 липня 2022 року.

У період часу з 19.07.2022 до 25.03.2023 ОСОБА_4 , будучи обізнаною про наявність вищевказаної постанови, якою її зобов`язано до вчинення конкретних дій, та невиконання яких тягне за собою передбачену законом відповідальність, ігноруючи судове рішення, умисно ухилилася від його виконання, та всупереч реальній можливості виконати рішення суду, не вчинила жодних дій, направлених на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду по справі №179/1966/20 від 19 липня 2022 року, яка набрала законної сили, щодо перенесення вигрібної ями, яка розташована за місцем її мешкання по АДРЕСА_1 , що свідчить про умисне ухилення останньої від виконання постанови суду.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою провину визнала та суду пояснила, що вигрібну яму викопала, щоб зробити туалет своїм дітям. Відповідно до рішення апеляційного суду її було зобов`язано перенести цю вигрібну яму, але вона її не перенесла оскільки не знає як це зробити, і куди саме її перенести, щоб не створювати дискомфорт іншим сусідам, цього їй ніхто не пояснював. Після того, як кримінальна справа надійшла до суду, вона зверталася до начальника КП «Комунальник», щоб відкачати яму та забетонувати дно. Визнає провину в тому, що була зобов`язана перенести яму, але не перенесла її, однак наполягає, що не знає як це зробити правильно, без порушень вимог закону. Вони з адвокатом писали заяви, щоб змінили рішення суду, щоб їй дозволили викачати яму та зацементувати дно, тому що яма не є герметичною. Також вона подавала виконавцю та до суду заяву на зміну способу виконання рішення та продовження строків, але їй було відмовлено. Виконавча служба склала 2 акти та виставила штрафи за невиконання судового рішення у сумі 1700 грн. та 3400 грн., які вона сплатила. На даний час вони новою ямою не користуються, а користуються старою ямою. Але вона бажає забетонувати яму, щоб зробити її герметичною, та у подальшому нею користуватися. З рішенням суду вона не була згодна, однак у касаційному порядку його не оскаржувала, оскільки через війну була поза межами Дніпропетровської області.

Захисник обвинуваченої, адвокат ОСОБА_5 , просив виправдати обвинувачену за відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, посилаючись на те, що стороною обвинувачення досудове розслідування проведено формально та упереджено, про що свідчить той факт, що висуваючи ОСОБА_4 обвинувачення, сторона обвинувачення при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, неодноразово зазначила про невиконання ОСОБА_4 судового рішення неіснуючої судової установи «Дніпропетровського апеляційного суду». Крім того, стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_4 мала реальну можливість виконати судове рішення без порушення прав та спричинення шкоди іншим сусідам по домоволодінню, без порушення будівельних норм та цільового використання земельної ділянки.

Незважаючи на те, що у судовому засіданні обвинувачена фактично визнала свою провину частково, заперечуючи реальну можливість виконання судового рішення, її провина повному обсязі доведена дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що рішення суду не виконано, ямою продовжують користуватися, внаслідок чого в нього у погребі сирість та він просів, а в хаті вже лопнув кут. До того, як сусіди викопали нову яму, в нього такого не було. Розмір двору обвинуваченої дозволяє їй перенести цю яму в інше місце. Коли сусіди копали нову яму, він та дружина просили їх відступити подалі, але їх не слухали. Якщо цю яму забетонувати, то вона не буде герметичною, оскільки по стінкам зроблені отвори, щоб вода виходила на фільтрацію через ґрунт. По закону там повинна була бути герметична ємкість, а не шлакоблочна. Показання обвинуваченої щодо невикористання даної ями заперечує, оскільки в будинку сусідів мешкають чотири особи, які не можуть користуватися старою ямою, так як її розміри цього не дозволяють. Коли сусіди користувалися старою ямою, то у нього не було претензій, тому що стара яма була на відстані 7 метрів від межі, а від погребу 10 метрів, і відходи були невеликі, оскільки її робили тільки під умивальник. А зараз під`єднані і ванна, і унітаз. На даний час яма не перенесена та не засипана.

У подальшому потерпілий в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність та за участі його представника.

Свідок ОСОБА_8 , який працює державним виконавцем Новомосковського ВДВС, суду показав, що 05 жовтня 2022 року до виконавчої служби звернувся ОСОБА_6 з заявою про відкриття виконавчого провадження, та пред`явив виконавчий лист про зобов`язання ОСОБА_4 перенести вигрібну яму. Він відкрив виконавче провадження, постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику ОСОБА_4 та надано термін для виконання рішення суду 10 днів. ОСОБА_4 знала про відкриття виконавчого провадження, але на протязі 10 днів рішення не було виконано. Він склав акт про невиконання рішення та виніс постанову про накладення штрафу, яку направив боржнику. ОСОБА_4 було повторно надано термін для виконання рішення - 10 днів. Після цього рішення суду також не було виконано, про що ним було складено акт, а також винесено постанову про накладення штрафу на боржника. Дані постанови ОСОБА_4 не оскаржувала, та сплатила штраф у розмірі 1700 грн. та 3400 грн. За судовим рішенням ОСОБА_4 повинна була перенести вигрібну яму на 20 м від підвалу стягувача. Обвинувачена ОСОБА_4 пояснювала, що не знає, як виконати рішення. Питання щодо способу виконання рішення йому не задавала, але зверталася до виконавчої служби з письмовою заявою про зміну способу виконання судового рішення, їй було відмовлено. При перевірці виконання рішення суду, він візуально встановив, що яму можливо перенести на 20 м. Конкретне місце для перенесення ями він не визначав, її можна перенести в будь-яку точку двору. З заявами про зміну способу виконання судового рішення та роз`яснення порядку його виконання він не звертався, тому що не бачив підстав для звернення до суду, порядок виконання рішення йому зрозумілий. Обвинувачена йому не повідомляла виключних обставин та конкретних причин, з яких вона не може виконати рішення.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що обвинувачена є його дружиною. Вони мешкають в АДРЕСА_1 з 2008 року. Декілька років тому вони вирішили побудувати нову вигрібну яму. Потерпілий пред`являв претензії, що йому ця яма буде заважати. Про рішення суду щодо перенесення ями на 20 м від погребу ОСОБА_10 йому відомо. До них приїзжав виконавець ОСОБА_8 , який повідомив, що їм необхідно виконати це рішення. Вони задавали виконавцю питання, куди саме її перенести, на що виконавець повідомив, що не знає. Вони також не знають, куди переносити цю яму, щоб не заважати іншим сусідам. До спеціалізованих організацій з метою визначення місця, куди можна перенести яму вони не зверталися. Даною ямою вони взагалі не користувалися, в ямі не було води. Ним особисто, на початку вересня 2023 року, було демонтовано труби. Він приймав участь у проведенні обшуку, на той момент яма також не використовувалась. Ніхто не вказував їм, яким чином виконати рішення. На даний час ця яма не є вигрібною, на тому місці вони планують будівництво сараю разом із погребом.

Відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2022 року у справі №179/1966/20 ОСОБА_4 зобов`язано перенести вигрібну яму, розташовану на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , на відстань не менше ніж 20 метрів від підвалу і жилого будинку, що належить ОСОБА_6 , розташованих по АДРЕСА_1 . Постанова набрала законної сили 19.07.2022 (т.1 а.с.37-45).

27 вересня 2022 року Магдалинівським районним судом видано виконавчий лист на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 19.07.2022 у справі №179/1966/20 про зобов`язання ОСОБА_4 перенести вигрібну яму, розташовану на земельній ділянці по АДРЕСА_1 на відстань не менше ніж 20 метрів від підвалу і жилого будинку, що належить ОСОБА_6 , розташованих по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.50).

Постановою державного виконавця Магдалинівського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) ОСОБА_8 від 07.10.2022 на підставі заяви стягувача ОСОБА_6 відкрито виконавче провадження №70010751 з примусового виконання виконавчого листа №179/1966/20, виданого 27.09.2022 Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області про зобов`язання ОСОБА_4 перенести вигрібну яму, розташовану на земельній ділянці по АДРЕСА_1 на відстань не менше ніж 20 метрів від підвалу і жилого будинку, що належить ОСОБА_6 , розташованих по АДРЕСА_2 , та роз`яснено боржнику ОСОБА_4 про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів (т.1 а.с.51).

Як вбачається з актів державного виконавця від 15 листопада 2022 року та від 09 грудня 2022 року, виїздом державного виконавця за адресою смт.Магдалинівка, вулЛівобережна, 30 встановлено, що рішення суду ОСОБА_4 не виконано (т.1 а.с.52,58).

Постановами державного виконавця від 16.11.2022 та від 14.12.2022 у виконавчому провадженні №70010751 на ОСОБА_4 накладений штраф у розмірі 1700 грн. та у розмірі 3400 грн. за невиконання та повторне невиконання рішення суду (т.1 а.с.54,59).

З копії платіжних інструкцій №259 від 24.02.2023 та №810 від 30.03.2023 вбачається, що обвинуваченою ОСОБА_4 за невиконання рішення суду сплачений штраф у розмірі 1700 грн. за постановою державного виконавця від 16.11.2022 та у розмірі 3400 грн. за постановою державного виконавця від 14.12.2022 (т.1 а.с.56, 60).

Як вбачається з відповіді начальника Магдалинівського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) №18974 від 07.12.2022 на заяву ОСОБА_4 від 21.11.2022 щодо необхідності звернення державного виконавця до суду про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, виїздом державного виконавця 15.11.2022 року за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що є можливість для перенесення вигрібної ями на 20 метрів від підвалу і жилого будинку, у зв`язку з чим відсутні підстави для звернення державного виконавця до суду про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (т.1 а.с.57).

21.12.2022 начальником Магдалинівського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області до ВП №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області направлено подання про відкриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 за ознаками ст.382 КК України (т.1 а.с.40).

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19.01.2023 року у справі №179/1966/20, у задоволенні заяви ОСОБА_4 про зміну способу та відстрочення виконання рішення суду відмовлено (а.с.47-49).

Як вбачається з протоколу прийняття заяви про вчинення кримінальне правопорушення від 03.03.2023 року, ОСОБА_6 звернувся до ВП №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив прийняти міри реагування до ОСОБА_4 , яка відмовляється виконувати рішення Дніпровського апеляційного суду від 19.07.2022 року (т.1 а.с.103).

Відповідні відомості за заявою ОСОБА_6 були внесені до ЄРДР 03.03.2023 за №12023041470000062 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України (т.1 а.с.38).

Ухвалою слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 слідчому СВ ВП №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області надано дозвіл на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_4 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме з метою з`ясування того факту, чи перенесено вигрібну яму, яка розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1 на відстань не менше ніж 20 метрів від підвалу і житлового будинку, що належать ОСОБА_6 , розташованих по АДРЕСА_2 , а також перевірки того факту, чи використовується вигрібна яма на теперішній час для приймання каналізаційних стоків (т.1 а.с.104-105).

Як вбачається з протоколу обшуку від 25.03.2023 року та відеозапису його проведення, в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , слідчим у присутності понятих та ОСОБА_9 було виявлено, що на території подвір`я, за приміщенням літньої кухні знаходиться вигрібна яма АДРЕСА_3 , яка розташована на відстані 4,50 м від літньої кухні та на відстані 1,20 м від паркану. Далі від вигрібної ями №1 на відстані 1,20 м знаходиться інша вигрібна яма №2, яка знаходиться на відстані 90 см від паркану, який межує із сусідом ОСОБА_6 . Приблизна ширина та довжина ями №2 становить 2,10х2,30 м. На момент обшуку встановлено, що до ями №1 та ями №2 підведені каналізаційні труби по одній до кожної ями.

Також під час обшуку було встановлено, що під час того, як в приміщенні літньої кухні було увімкнено кран, який приєднаний до ванни, вода потекла до вигрібної ями №1. Під час того, як в приміщенні літньої кухні було змито воду до унітазу, вода потекла до каналізаційної ями №2. Також встановлено, що унітаз повністю справний та використовується за призначенням, оскільки біля унітазу знаходиться відро з використаним папером. Також до унітазу під`єднаний освіжувач повітря. В ході обшуку були здійснені заміри, в ході яких було встановлено, що на території даного подвір`я можливо розмістити вигрібну яму на відстані близько 20 м від сусідніх найближчих приміщень. На момент обшуку встановлено, що в ямі №1 та №2 знаходяться каналізаційні стоки води. З відеозапису вбачається, що присутній під час проведення обшуку ОСОБА_9 , показав слідчому каналізаційну яму №2, яку за судовим рішенням обвинувачену було зобов`язано перенести (т.1 а.с.61-63, 78).

Відповідно до протоколу огляду від 25.03.2023, слідчим у присутності понятих, проведено огляд цифрової відеокамери марки «Panasonic», на яку відбувався відеозаписс обшуку, оглянуто відеофайли, перевірено їх якість, та скопійовано на СД диск формату DVD-R, який долучений до протоколу огляду (т.1 а.с.63, 78).

Відповідно до ст. 94 КПК Українисуд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд визнає, що зазначені докази по справі зібрані у порядку і відповідно до вимог Закону, є належними, допустимими та достатніми для постановлення вироку.

Частиною першою статті 382 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Об`єктивна сторонакримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.382КК,полягає водному зтаких альтернативнозазначених удиспозиції діянь,як:невиконання (ухиленнявід виконання)вироку,ухвали,постанови,рішення судуабо перешкоджанняїх виконанню.За цієюнормою матеріальногоправа складзлочину єформальним,адже йогооб`єктивна сторонавичерпується вчиненнямодного іззазначених узаконі діянь дії(перешкоджання)чи бездіяльність(невиконання).І самез цьогомоменту злочинвизнається закінченим.

Невиконання судового акта це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.

Диспозиція ч. 1 ст. 382 КК має бланкетний характер, для розкриття її змісту в кожному конкретному випадку суб`єкт правозастосування повинен звертатися до тексту самого судового рішення та норм законодавства, які визначають порядок реалізації відповідних судових приписів. Для доведення умисного невиконання судового рішення має важливе значення з`ясування питання про наявність реальної можливості його виконати. А для встановлення факту умисного невиконання достатньо підтвердити, що зобов`язана особа мала можливість хоча б частково виконати судове рішення, але без поважних причин не зробила цього (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року, справа №509/255/14-к).

Зі змісту постанови Дніпровського апеляційного суду від 19.07.2022 вбачається, що на обвинувачену ОСОБА_4 був покладений обов`язок перенести вигрібну яму, розташовану на земельній ділянці по АДРЕСА_1 на відстань не менше ніж 20 метрів від підвалу і жилого будинку, що належить ОСОБА_6 , розташованих по АДРЕСА_2 . Зазначена постанова обвинуваченою не оскаржувалась та набрала законної сили 19.07.2022.

Доводи обвинуваченої про те, що їй не зрозуміло, яким чином вона повинна виконати дану постанову, суд вважає неспроможними, оскільки за роз`ясненням вказаного судового рішення обвинувачена не зверталась, що свідчить її обізнаність з порядком його виконання.

Невиконання обвинуваченою постанови Дніпровського апеляційного суду від 19.07.2022 підтверджується у судовому засіданні показаннями самої обвинуваченої, потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також письмовими доказами актами державного виконавця та постановами про накладення на обвинувачену штрафів за невиконання судового рішення, які обвинувачена сплатила у добровільному порядку, та протоколом обшуку від 25.03.2023.

Доводи сторони захисту про відсутність у обвинуваченої реальної можливості виконати постанову Дніпровського апеляційного суду від 19.07.2022 суд вважає неспроможними, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що обвинувачена має можливість перенести вигрібну яму в будь-яку точку двору, а також протоколом обшуку від 25.03.2023 та відеозаписом його проведення, з якого вбачається, що в ході проведення даної слідчої дії слідчими проведено заміри та встановлена можливість розміщення вигрібної ями на відстані близько 20 м від сусідніх найближчих приміщень.

Також з наданих стороною захисту правовстановлюючих документів на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та витягу з державного земельного кадастру, вбачається, що площа належної обвинуваченій земельної ділянки з кадастровим номером 1222355100:03:002:0890, на якій розташований житловий будинок з господарськими спорудами, складає 0,15 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, що спростовує доводи сторони захисту про відсутність можливості виконання рішення суду з огляду на невеликий розмір домоволодіння обвинуваченої (т.2 а.с.7-13).

Крім того, суд звертає увагу, що перенесення об`єкту з одного місця на інше, обумовлює його попереднє демонтування, що в даному випадку обвинуваченою зроблено не було, оскільки на час проведення обшуку 25.03.2023 було встановлено, що вигрібна яма продовжує функціонувати.

Отже, обвинувачена мала можливість виконати постанову Дніпровського апеляційного суду від 19.02.2022, однак жодних дій для виконання постанови не вчинила, що підтверджується як показаннями самої обвинуваченої та свідків, так і письмовими доказами, наведеними вище.

Показання обвинуваченої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_9 про те, що вигрібна яма не використовувалась, спростовуються протоколом обшуку від 25.03.2023, в ході якого слідчим було встановлено факт використання даної ями за призначенням, тому суд вважає їх неспроможними.

Таким чином, судом встановлено, що обвинуваченою ОСОБА_4 у період з 19.07.2022 по 03.03.2023 не було вчинено жодних дій, спрямованих на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 19.07.2022, що свідчить про умисне невиконання вказаного судового рішення.

Посилання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 на те, що сторона обвинувачення зазначає про невиконання ОСОБА_4 судового рішення неіснуючої судової установи «Дніпропетровського апеляційного суду», суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовані вищенаведеними письмовими доказами, та поясненнями свідків, а зазначена у обвинувальному акті назва суду апеляційної інстанції як «Дніпропетровський апеляційний суд», є лише технічною опискою, яка на суть розгляду справи не впливає.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом повністю доведена під час судового розгляду даного кримінального провадження та її дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК Українита виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, раніше не судима, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на теперішній час не працює, одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем мешкання характеризується задовільно, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться, групи інвалідності не має (т.1 а.с.68-77, 79-87).

Згідно досудової доповіді Новомосковського районного сектору філії державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області від 30.10.2023, виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства (т.1 а.с.99-100).

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено.

При цьому суд не визнає обтяжуючою покарання обставиною вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, яка зазначена в обвинувальному акті, з огляду те, що безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України є порядок діяльності суду як органу правосуддя, що передбачає точне і своєчасне виконання його рішень.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, їй необхідно призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.382 КК України.

У зв`язку з тим, що відносно обвинуваченої ОСОБА_4 під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні запобіжний захід не застосовувався та в судовому засіданні клопотання прокурором про це не заявлялося, суд також не вбачає підстав для його застосування.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази не долучалися.

Керуючись ст. ст. 368-370, 373-374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1