Решение № 123738491, 12.12.2024, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 669/553/24

Провадження № 2/739/414/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - суддіІващенко І.К.,

з участю секретаря судового засідання Шкурат О.Г.,

участі:

представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Морозової В.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Костюченка В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новгород-Сіверський цивільну справу, за правилами спрощеного позовного провадження, за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

27.08.2024 року з Білогірського районного суду Хмельницької області надійшла справа за позовом ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за кредитними договорами в розмірі 51034,96 грн., а також стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що 20.05.2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 6501186, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кошти в розмірі 5000,00 грн., а позичальник зобов`язалась повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених пунктами 1.6 - 1.8 кредитного договору. Товариство належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти. В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконував свої зобов`язання за зазначеним вище кредитним договором.

30.07.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №30/07-1, відповідно до якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 6501186 від 20.05.2021р., що укладений між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_2 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі і за кредитним договором № 6501186 від 20.05.2021, що укладений між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_2 . Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_2 за зазначеним вище кредитним договором перед позивачем станом на 10.05.2024 становить 8621,96 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 5000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 3218,25 грн; 3% річних - 85,89 грн.; інфляційні втрати - 317,82 грн.

Окрім цього, 13.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2110322982646 «Стандартний».

Відповідно до умов договору «Служба миттєвого кредитування» зобов`язалося надати відповідачу кредит без кокретної споживчої мети в сумі 4200,00 грн., орієнтовний строк повернення якого - 16 днів з моменту отримання кредиту, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,8 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту, та збільшенням процентної ставки, починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту.

13.04.2021р. на підставі укладеного договору ТОВ «Служба миттєвого кредитування» надало відповідачу грошові кошти в сумі 4200,00 грн., перерахунок яких здійснило ТОВ ФК «ВЕР ФОР ПЕЙ» згідно договору про організацію переказів грошових коштів, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ ФК «Вер Фор Пей».

01.12.2021р. між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за договором про надання фінансових послуг від № 2110322982646 від 13.04.2021.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за договором про надання фінансових послуг № 2110322982646 від 13.04.2021, ТОВ «Коллект Центр» згідно договору про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023.

Станом на день звернення із позовом до суду, заборгованість відповідача становить 32760,00 грн., з яких: 4200,00 грн. - заборгованість за кредитом, 28560,00 грн. заборгованість за відсотками.

Загальний розмір заборгованості перед ТОВ «Коллект Центр», що підлягає стягненню з відповідача станом на день подачі позову, становить: 51034,96 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9200,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 31778,25 грн.; нараховані 3% річних 85,89 грн.; витрат від інфляції - 317,82 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача зазначений розмір заборгованості по кредитних договорах, а також судові витрати.

03.09.2024 р. ухвалою судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області прийнято до свого провадження справу та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

22.10.2024 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов визнає частково, а саме заборгованість за кредитним договором № 6501186 від 20.05.2021 повністю, а за договором про надання фінансових послуг № 2110322982646 від 13.04.2021 частково: в сумі заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4200,00 грн. та за нарахованими відсотками за перші 16 днів в розмірі 1209,60 грн.

04.11.2024 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, в які останній вказав на необґрунтованість позиції відповідача щодо нарахування відсотків за договором про надання фінансових послуг № 2110322982646 від 13.04.2021тільки за 16 днів. Пославшись на п. 1.9 договору № 2110322982646 від 13.04.2024. Де вказано, що граничний строк договору є 1 рік. Тому вважає правомірно позивач нарахував відсотки за користування кредитом з 13.04.2021 по 12.04.2022. Вказав, що підписуючи заяву-анкету на отримання кредиту відповідач був обізнаний з умовами договору.

Також через канцелярію суду від представника позивача надійшли клопотання про витребування доказів. Які в подальшому, за його клопотання, судом усною ухвалою залишени без розгляду.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали повністю, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, та просили задовольнити позов.

Відповідач та його представник позов визнали частково. Не заперечували у його задоволенні в частини розрахунку викладеному у відзиві на позов.

Заслухавши вступне слово учасників у справ, дослідивши наявні в справі матеріали суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.05.2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 6501186, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кошти в розмірі 5 000 грн строком на 15 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами на умовах, визначених пунктами 1.6 - 1.8 кредитного договору.

Згідно із умовами кредитного договору, з 1-го по 15-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 0,0010% (п.1.6 кредитного договору).

Згідно із п.1.7 кредитного договору сторони домовились, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання позичальником в повному обсязі зобов`язань за сплати процентів згідно п.1.6 та повернення кредиту у визначений в п.1.5 термін. У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 13 календарних днів, а зазначена в п.1.5 договору дата повернення кредиту продовжується на відповідну кількість днів. Під час пролонгованого строку позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 4,95% від суми кредиту за кожний день пролонгованого строку.

Також п.1.8 договору передбачено, що строк кредиту може бути продовжений та змінена дата повернення кредиту у разі виконання певних дій позичальника.

За користування фінансовим кредитом позичальник сплачує кредитору проценти (плату за користування кредитом), які нараховуються на фактичний залишок виданого кредиту (п.1.10 договору) Тип процентної ставки у п.1.6, 1.7, 1.8: фіксована (п.1.11 договору). Строк дії договору: до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 (одного) календарного року (п.1.12 договору). На дату укладення кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 0,00%, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 5000,75 грн. У випадку настання умов, передбачених у п.1.7 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка складатиме 839,04%, орієнтовна загальна вартість кредиту складатиме 8218,25 грн (п.1.14 договору).

Згідно із п.2.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику фінансовий кредит у формі грошових коштів у національній валюті України шляхом видачі готівки з каси кредитора або шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника після підписання сторонами договору. У разі надання фінансового кредиту готівкою - грошові кошти надаються позичальнику одночасно з підписанням кредитного договору. Підписанням даного договору позичальник підтверджує факт отримання кредиту готівкою з каси кредитора у повному обсязі (п.2.10 Договору).

Зазначені умови кредитного договору та укладення між сторонами кредитного договору також підтверджуються Паспортом споживчого кредиту ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», який, як і кредитний договір від 20.05.2021р. підписаний відповідачем ОСОБА_2 .

Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вказаний вище договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення договору на таких умовах.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконав свої зобов`язання за зазначеним вище кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

30.07.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №30/07-1, відповідно до якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 6501186 від 20.05.2021, що укладений між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_2 , що підтверджується Реєстром боржників від 30.07.2021 до договору відступлення прав вимоги №30/07-1. ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 6501186 від 20.05.2021 в сумі 8218,25 грн. (а.с.28).

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 6501186 від 20.05.2021, що укладений між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_2 .

Відповідно до Реєстру боржників від 10.01.2023 до договору відступлення прав вимоги №10-03/2023/01, ТзОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 6501186 від 20.05.2021 в сумі 10 345,33 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 5 000,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 3 218,25 грн.; 403,71грн. - відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст.625 ЦК України.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6501186 від 20.05.2021 вбачається, що станом на 10.05.2024 відповідач ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором, 8621,96 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 5000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 3218,25 грн; 3% річних 85,89 грн; інфляційні втрати 317,82 грн.

Встановлено, що 13.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2110322982646 «Стандартний+».

Відповідно до положень пункту 1.1 договору ТОВ «Служба миттєвого кредитування» зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4200,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно до умов цього договору, його додатків та правил.

Згідно п.п. 1.2, 1.3, 1.4, орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,8 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту, та збільшенням процентної ставки, починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту.

13.04.2021р. на підставі укладеного договору ТОВ «Служба миттєвого кредитування» надало відповідачу грошові кошти в сумі 4200,00 грн., перерахунок яких здійснило ТОВ ФК «ВЕР ФОР ПЕЙ» згідно договору про організацію переказів грошових коштів, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ ФК «Вер Фор Пей».

01.12.2021р. між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за договором про надання фінансових послуг від № 2110322982646 від 13.04.2021.

ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за договором про надання фінансових послуг № 2110322982646 від 13.04.2021, ТОВ «Коллект Центр» згідно договору про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2110322982646 від 13.04.2021 вбачається, станом на день підготовки позову до суду відповідач ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором, 75604,62 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 4200,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 71404,62 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 42413,00 грн., з яких: 4200,00 грн. - заборгованість за кредитом, 38213,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Отже, досліджені судом докази свідчать про укладеність вищевказаних кредитних договорів між відповідачем та відповідною фінансовими установами, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З договору про надання фінансових послуг № 6501186 від 20.05.2021р. укладеного між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_2 , № 2113384756021 від 14.05.2021р., № 2113385612885 від 14.05.2021 р., укладеного між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 вбачається, що відповідно до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Всупереч вказаних вимог закону, відповідач не виконав свої зобов`язання по сплаті заборгованості за кредитними договорами.

Щодо кредитного договору № 6501186 від 20.05.2021р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20.05.2021р. між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №6501186, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кошти в розмірі 5 000 грн. строком на 15 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами на умовах, визначених пунктами 1.6 - 1.8 кредитного договору.

Згідно із умовами кредитного договору, з 1-го по 15-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 0,0010% (п.1.6 кредитного договору).

Також п.1.8 договору передбачено, що строк кредиту може бути продовжений та змінена дата повернення кредиту у разі виконання певних дій позичальника.

За користування фінансовим кредитом позичальник сплачує кредитору проценти (плату за користування кредитом), які нараховуються на фактичний залишок виданого кредиту (п.1.10 договору) Тип процентної ставки у п.1.6, 1.7, 1.8: фіксована (п.1.11 договору). Строк дії договору: до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 (одного) календарного року (п.1.12 договору). На дату укладення кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 0,37%, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 5000,90 грн. У випадку настання умов, передбачених у п.1.7 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка складатиме 839,04%, орієнтовна загальна вартість кредиту складатиме 8218,25 грн. (п.1.13 договору).

Виходячи із заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000,00 грн., а також погоджені сторонами проценти за користування кредитом у сумі 3218,25 грн., в строк, що передбачений договром.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 85,89 грн. та інфляційних збитків в розмірі 317,82 грн., суд зазначає, наступне.

Відповідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок, з яким погодився відповідач, даних сум із заначенням певного періоду таких нарахувань.

Тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

З договору про надання фінансових послуг № 2110322982646 від 13.04.2021 р., укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 вбачається, що за умовами п. 1.2. цього договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору, сума процентів за користування кредитом 1209,60 грн.

Разом з тим, у пункті 1.3. викладені умови, за яких у разі несплати усіх нарахованих процентів на перші 16 днів, строк повернення кредиту перераховується і становить ще 16 днів.

У пункті 1.4 договору визначено, що проценти нараховуються за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту, і далі визначені умови і розміри ставок кредиту у залежності від прострочення повернення кредиту і перерахування строків повернення кредиту.

Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Пунктом 1.4.2 встановлено, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Аналізуючи наведені умови договору щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, суд приходить до висновку, що у договорі відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору.

Адже, в анкеті визначений орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту, нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, тоді як зміст пункту 1.4. вказує на те, що нарахування процентів є саме відповідальністю позикодавця за неповернення кредиту (неправомірне користування коштами), хоча одночасно передбачено продовження строку кредитування до невизначеної дати.

Отже, слід виходити з того, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом.

Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено тіло кредиту, строк кредитування і розмір відсотків, а саме у 4200,00 гривень, 16 днів та 1209,60 гривень відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.

Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Виходячи з викладеного, з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект центр» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 13.04.2021 р. у розмірі 5409,60 грн., з яких 4200,00 грн. - сума боргу за тілом кредиту та 1209,60 грн.- проценти за користування кредитом в межах строку кредитування (16 днів з моменту отримання кредиту).

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19).

Позивач в своєму позові не вимогав стягнення процентів з відповідача, у відповідності до статті 625 ЦК України, за не виконання останнім умов договору про надання фінансових послуг № 2110322982646 від 13.04.2021 р., тому суд враховуючи принцип диспозитивності не може вийти за межі позовних вимог.

Судові витрати по справі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При зверненні до суду ТОВ «Коллект Центр» сплачено 3028,00 грн. судового збору за подання позову.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч.2 ст.137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18.

Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

Встановлено, що правнича допомога надавалась позивачу адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс».

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір №02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023 (а.с.49, 50), прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку про надання юридичної допомоги №966 від 26.04.2024, витяг з акту №2 про надання юридичної допомоги від 03.04.2024, платіжну інструкцію №0433390000 від 10.05.2024 р. про оплату коштів згідно договору №02-01/2023 від 02.01.2023р. за надання правової допомоги у розмірі 65 000 грн. (а.с.50-54).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді.

Відповідачем не надано доказів, які підтверджують не правомірність цих витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 27,49 % (14031,56 грн. х 100 : 51034,96 грн.), то суд вважає за необхідне стягнути, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору в розмірі 832,52 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3574,22 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.12,13,76-81,89,133, 137, 141,259,263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договорами: № 6501186 від 20.05.2021р., № 2110322982646 від 13.04.2021р. у загальному розмірі 14031 грн. 56 коп. (чотирнадцять тисяч тридцять одна гривня 56 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) судові витрати у справі пропорційно до розміру задоволених вимог : 832,52 грн. - кошти по сплаті судового збору та 3574,22 грн. - понесені витрати на правову допомогу.

В решті заявлених вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» /код ЄДРПОУ 44276926, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306/.

Відповідач ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

З урахуванням ч.6 ст.259 ЦПК України повний текст рішення суду виготовлений 13.12.2024 року.

Суддя І.К. Іващенко