Решение № 123735660, 12.12.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15011/24

Провадження № 2/127/1983/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

12.12.2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В.В.

при секретарі Бойчук Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини.

Позов мотивовано тим, що позивачка перебуваючи у цивільному шлюбі з відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку - ОСОБА_3 .

Сімейне життяз відповідачемне складалосьчерез постійніконфлікти тасуперечки,а такожчерез зловживаннявідповідачем алкогольнихнапоїв та наркотичних засобів, після чого він поводив себе агресивно та неодноразово розпочинав сварки у присутності дитини, ображав позивачку нецензурною лайкою, та застосовував фізичну силу, що потягло за собою її звернення з відповідними заявами до поліції, у зв`язку з чим між сторонами шлюбні відносини фактично припинились та вони перестали спільно проживати. Відповідач неодноразово притягувався до адміністративної, а на час звернення із даним позовом і до кримінальної відповідальності.

Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовлявся надавати матеріальну допомогу на дитину, позивачка буда змушена звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину та 05.04.2024 Вінницьким міським судом Вінницької області винесено судовий наказ, у цивільній справі №127/10512/24, яким стягнуто із ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, шомісячно, починаючи з 26.03.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка зазначає, що після фактичного припинення стосунків між сторонами, останній розпочав без її відома забирати спільну доньку із дошкільного навчального закладу, обґрунтовуючи свої дії тим, що він також батько дитини та має право на спілкування із дитиною. Він забирав доньку із дошкільного навчального закладу у зручний для нього час, що порушує режим сну, навчання та нормальний розвиток дитини. Після чергового випадку забирання ОСОБА_2 дитини із дошкільного навчального закладу посеред дня, позивачка звернулась до ювенальної поліції. За результатом даного звернення із ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду та попереджено про адміністративну відповідальність за невиконання батьками батьківських обов`язків.

В свою чергу, позивачка не заперечує, щодо спілкування ОСОБА_2 із донькою, однак категорично заперечує, щодо хаотичності такого спілкування. На думку позивачки, спілкування батька з дитиною має відбуватись з урахуванням відвідування дитиною дошкільного навчального закладу, гурткових занять, а також з урахуванням стану здоров`я дитини.

Після пред`явлень позивачкою претензій до ОСОБА_2 , щодо його дій при обрані зазначеного вище способу спілкування з дитиною, останній почав погрожувати, що забере дитину і вона буде проживати з ним. Проживання доньки із відповідачем на погляд позивачки є неприпустимим, враховуючи вік та стать дитини, відношення дитини до батька і найголовніше зловживання ОСОБА_2 алкогольних напоїв, наркотичних засобів та його агресивна, а також місцями злочинна поведінка. Вказані дії зі сторони ОСОБА_2 можуть наражати доньку ОСОБА_5 на небезпеку, можуть зашкодити розвитку дитини, а також можуть зашкодити її здоров`ю та життю, тому позивачка була змушена звернутись до суду з позовом про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю.

Ухвалою суду від 30.05.2024 року вищевказану цивільну справу прийнято до провадження та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 02.10.2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі за обставин, викладених в позовній заяві, просила суд їх задоволити.

Відповідач в судове засідання в черговий раз не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, через оголошення на офіційному сайті Судової влади та шляхом направлення судових повісток.

Представник третьої особи Служби у справах дітей ВМР в судове засідання не з`явилась, надала до суду висновок від 16.07.2024 року за №01/00/011/148293, який підтримала, та просила врахувати при винесені рішення а справу просила розглядати у її відсутність.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , фактично проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Сімейне життя позивачки з відповідачем не склалось, тому їх шлюбні відносини фактично припинились.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 , яка є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №2995.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання, виданої Департаментом адміністративних послуг ВМР від 24.19.2019 року за №56811 та Свідоцтва на право власності на житло від 30.09.1999 року, ОСОБА_6 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 .

Із довідки КЗ "Дошкільний навчальний заклад №67 ВМР" від 15.03.2024 року, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарахована в Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад №67 ВМР" з 06.09.2023 року (Н-з №107-ОД від 06.09.2023 року) і є вихованкою групи №9 по теперішній час.

Судовим наказом виданим Вінницьким міським судом Вінницької області від 05.04.2024 року по справі №127/10512/24 стянуто ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, шомісячно, починаючи з 26.03.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається з постанов Вінницького міського суду Вінницької області по справах №127/13128/15, №127/19186/22, №127/8392/24, відповідач ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.

Із висновку фахівця за результатами проведення психологічного дослідження ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , вбачається, що дитині потрібно пройти курс КПТ та арттерапії на корекцію, відновлення та стабілізацію психоемоційного стану.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

За правилами ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

За ч. 1, 2 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з висновку №01/00/011/ 148293 від 16.07.2024 року, орган опіки та піклування Вінницької міської ради дійшов висновку про недоцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю, оскільки спір між батьками щодо визначення місця проживання дитини відсутній, батько не заперечує проти того, щоб донька проживала з матір`ю

Тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог ст. 3 Конвенції про права дитини.

Враховуючи вимоги ст. 51 Конституції України, ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, ст. 7 СК України, а також положення прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при вирішенні справи, зокрема, про визначення місця проживання дитини встановлення обставин, які, на думку суду, забезпечують найкращі інтереси дитини та зазначення указаних обставин у відповідному рішенні є обов`язком суду.

В ході розгляду справи судом встановлено, що дитина проживає разом із матір`ю, а відповідач ніяким чином не заперечує щодо проживання дитини разом із матір`ю, що свідчить про те, що між позивачкою та відповідачем відсутній спір щодо місця проживання дитини.

Аналіз національного законодавства вказує на те, що втручання суду у вирішення питання щодо місця проживання дітей має відбуватись у крайніх випадках, за наявності спору між батьками, задля сторонньої оцінки обставин, що визначені ч. 2 ст. 161 СК України.

Згідно із частинами 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При ухваленні рішення, суд прийняв до уваги поданий до суду висновок №01/00/011/148293 від 16.07.2024 року виготовлений службою у справах дітей Вінницької міської ради про недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір`ю, у зв`язку із відсутністю предмета спору між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували спір між матір`ю та батьком дитини щодо визначення місця проживання дитини, підстави зазначені позивачем у позовній заяві та встановлені під час розгляду справи в суді для визначення місця проживання доньки разом із нею, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 56, 141, 157, 160, 161 СК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини - залишити без задоволення.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його складення апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено 12.12.2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , дареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, ЄДРПОУ 44566028, місцезнаходження: вул. Соборна, буд.50, м. Вінниця.

Суддя: