Решение № 123701282, 04.11.2024, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2658/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Белзької міської ради Львівської області про визначення розміру часток в праві спільної сумісної власності на майно колгоспного двору,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з даним позовом та просить визначити розмір часток по 1/3 частці за кожним із співвласників - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , на майно колгоспного двору, а саме в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 належить на праві власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, яке видано 24.08.1988 року виконавчим комітетом Жужелянської сільської ради Львівської області на підставі рішення Сокальського райвиконкому №265 від 18.08.1988 року.

У вказаному житловому будинку проживали та були членами колгоспного двору: голова домогосподарства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чоловік; ОСОБА_4 дочка.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка на випадок своєї смерті зробила розпорядження та заповіла позивачці належний їй житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 . Однак позивач не має можливості належним чином оформити спадкове майно оскільки на житловий будинок, бо не було виділено часток. Відповідно до наданого свідоцтва про право власності на житловий будинок, не є особистою власністю померлої ОСОБА_2 , а належить колгоспному двору, головою якого вона була і який відповідно до ст. ст. 2, 318 ЦК України не є суб`єктом права власності, оскільки колгоспні двори припинили своє існування у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про власність» від 07.02.1991 року і нотаріус не має змоги визначити всіх членів колгоспного двору та належні їм розміри часток в майні. Тому з метою реалізації своїх спадкових прав та приведення у відповідність документації позивач змушена звернутися до суду із даним позовом.

В судове засідання позивач не прибула, однак її представником адвокатом Ільницьким М.М. надано суду заяву про розгляд справи у їхній відсутності, позовні вимоги підтримують повністю та просять задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Однак на адресу суду надійшла заява першого заступника міського голови Белзької міської ради в якій просить справу проводити без присутності їхнього представника заперечень проти позову не має.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом установлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

До дня смерті ОСОБА_2 проживала у АДРЕСА_1 , разом із чоловіком ОСОБА_3 . Виконкомом Жужелянської сільської ради посвідчувався заповіт, який не скасовувався і не відмінявся, що стверджується довідкою №1084 від 15.06.2021р. Белзької міської ради.

Із оглянутої копії заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Жужелянської сільської ради 22.10.2020р., вбачається, що ОСОБА_2 заповіла належний їй житловий будинок з надвірними будівлями по

АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_1 .

За життя ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок, яке видано 24.08.1988 року виконавчим комітетом Жужелянської сільської ради Львівської області на підставі рішення Сокальського райвиконкому №265 від 18.08.1988 року, що в цілому належить на праві власності колгоспному двору, голова якого є ОСОБА_2 .

Згідно довідки Червоноградського МБТІ від 22.11.2022р. №4433 встановлено, що вищевказаний житловий будинок зареєстрований за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 24.08.1988 року виконавчим комітетом Жужелянської сільської ради Львівської області.

Відповідно до виписки з погосподарської книги №1 за 1991-1995 роки с.Перемисловичі Жужелянської сільської ради Сокальського району Львівської області, яка видана виконкомом Белзької міської ради Львівської області про те, що згідно даних погосподарської книги №1 АДРЕСА_1 ) за 1991-1995 роки, особовий рахунок НОМЕР_2 , станом на 15.04.1991 року проживали і були членами колгоспного двору: голова домогосподарства ОСОБА_2 , члени домогосподарства ОСОБА_3 чоловік; ОСОБА_4 дочка.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору,зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. […] Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності. Наведене відповідає позиції Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 308/3775/14-ц.

Оскільки спірні правовідносини за обставинами первісного позову виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому суд керується положеннями ЦК УРСР 1963 року.

У частині першою статті 112 ЦК УРСР передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Відповідно до статті 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У постанові Верховного Суду України від 15 січня 2014 року у справі № 6-145цс13, на яку є посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося. Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69. Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сімї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, відносяться до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади».

Таким чином позовні вимоги про визнання права на 1/3 частку у праві спільної власності на нерухоме майно, для оформлення спадкового майна та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав, є належним способом захисту права/інтересу позивача, а тому позов підлягає до задоволення.

На підставі ст.ст. 535, 548, 549, 553, 560, 561 ЦК України (в редакції 1963 року), керуючись ст. ст. 13, 81, 82, 141, 200, 206, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визначити, що розмір часток ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_4 , проживає АДРЕСА_2 ) в праві спільної сумісної власності на майно колгоспного двору, а саме в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 становить по 1/3 частці за кожним із співвласників.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі, якщо рішення не було вручена в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Головуючий: Л. Ю. Фарина