Постановление суда № 123680596, 11.12.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/17545/24

Провадження № 2-а/357/158/24

У Х В А Л А

11.12.2024 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши позовну заяву з додатками ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області, третя особа: Голова адміністративної комісії виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської ради Київської області, третя особа: Голова адміністративної комісії виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про скасування постанови.

Згідно ч. 2 ст. 18 КАС України, дана справа була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області як справа позовного провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2024 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхова О.І. та отримана для розгляду 05 грудня 2024 року.

У силу норм ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 168 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Вимоги до позовної заяви та доданих до неї документів визначені у ст. 160 і 161 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Дослідженням позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 КАС України з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської міської ради Київської області, зміст позовних вимог якого полягає у тому, що вона просить скасувати постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області № 303 від 04 вересня 2024 року у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення.

Одночасно з позовом, позивачем ОСОБА_1 було подано клопотання про поновлення процесуального строку на подання позовної заяви, мотивоване наступним.

Про існування постанови адміністративної комісії виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області № 303 від 04.09.2024 про притягнення її до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, вона дізналась на початку листопада 2024, коли в аптеці їй повідомили, що її пенсійна банківська картка заблокована. 20.11.2024 вона звернулася до виконавчої служби і вже там їй видали копію оскаржуваної постанови. Просила визнати причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом поважними та поновити процесуальний строк для подання позовної заяви шляхом прийняття позову.

Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ст. 118 КАС України процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняють процесуальні дії. Процесуальні строки встановлено законом, а якщо такі строки законом не визначено їх установлює суд.

Процесуальні строки визначають днями, місяцями й роками, а також можуть бути визначені вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.ч. 5,6 ст. 120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Тобто, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення особи до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

У рішенні від 13.09.2006 по справі №6-26370кс04 та постанові від 30.09.2015 по справі №21-2231а15 Верховний Суд України зазначив, що поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

У справі № 500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Таким чином, законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Вивчивши заяву позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду для оскарження постанови адміністративної комісії виконавчого комітету міської ради м. Біла Церква № 303 від 04 вересня 2024 року про накладення адміністративного стягнення, суддя дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

З заяви про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом вбачається, що копію постанови позивач отримала 20 листопада 2024 року. А тому, враховуючи зазначене та положення ч. 2 ст. 286 КАС України, до суду з адміністративним позовом вона повинна була звернулась на протязі 10 днів з дня отримання оскаржуваної постанови, тобто до 02 грудня 2024 року включно. Проте, всупереч вимогам чинного законодавства, позивач з даним позовом звернулась до суду лише 04 грудня 2024 року. Причини пропуску зазначеного строку в клопотанні про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою позивач не обґрунтувала.

Доказів наявності непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, позивачем ОСОБА_1 було пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Аналіз вказаної норм КАС України дає підстави стверджувати про обов`язок суду з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може, встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер про Бельгії» виходить з того, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.

Згідно з частиною першою та другою статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, суддя дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій слід зазначити підстави для поновлення такого строку з наданням відповідних доказів, що підтверджують об`єктивну неможливість звернення до суду у визначений законом строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 120, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 294 КАС України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області, третя особа: Голова адміністративної комісії виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про скасування постанови, - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення зазначених вище недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О. І. Орєхов