Решение № 123674973, 10.12.2024, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4297/24

Провадження № 2/201/2378/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

10 грудня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого - судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 (третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан») про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

15.04.2024р.ТОВ «ДІДЖИФІНАНС» звернулосядо Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська зпозовною заявоюдо ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за кредитним договором (а.с. 2-13).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 22.04.2024р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 109).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 19.04.2021р. ОСОБА_1 за власного волевиявлення в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту № 4359079. Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 4359079 від 19.04.2021р. з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10 000 грн. В подальшому відповідач не виконував належним чином кредитні зобов`язання. 13.09.2021р. згідно умов договору відступлення прав вимоги № 07Т ТОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за кредитним Договором № 4359079 від 19.04.2021р. на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 39394 грн. 24 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить - 8 755 грн., заборгованість за відсотками становить - 29 639 грн. 24 коп., заборгованість за комісійними винагородами становить 1000 грн., заборгованість за пенею становить - 0 грн.

З огляду на вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 39 394 грн. 24 коп., судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.

В судові засідання, призначені на 21.05.2024р., 21.08.2024р., 22.10.2024р., і на 10.12.2024р. представник позивача не з`явився, про дати та час слухання повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази.

При цьому, у поданому позові представник позивача Гайова А.С. (діє на підставі довіреності від 07.12.2023р. а.с. 23) просила у разі неявки у судове засідання належним чином повідомленого відповідача провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та ухвалити заочне рішення (а.с. 12).

15.05.2024р., засобами поштового зв`язку, до суду надійшло клопотання від представника позивача Карпенко Ю.Г. про розгляд справи за відсутності представника позивача.

26.08.2024р., через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача Романенко М.Е. про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 21.05.2024р., 21.08.2024р., 22.10.2024р., і на 10.12.2024р. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції на підтверджену адресу місця його реєстрації.

Конверти, якими направлялась судова кореспонденція повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того відповідач повідомлявся про судовий розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті «Судової влади».

В судові засідання, призначені на 21.05.2024р., 21.08.2024р., 22.10.2024р., і на 10.12.2024р. ТОВ «Мілоан», не забезпечила явку свого представника, про дати та час слухання було повідомлено належним чином, шляхом направлення повідомлень через систему «Електронний суд», про що в матеріалах справи наявні відповідні докази.

Отже, належним чином повідомлені про розгляд справи судом, відповідач та представник третьої особи в судові засідання повторно не з`явилися, про причини своєї неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надавали, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталися, а також не скористалися правом надання заперечень проти позову та пояснень щодо позову.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

19.04.2021р. в особистому кабінеті на веб-сайті ТОВ «Мілоан» (https://miloan.ua/) Мінасян П.Р. було подано заявку на отримання кредиту № 4359079.

ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору № 4359079 від 19.04.2021р.

Відповідач уклав договір про споживчий кредит № 4359079 від 19.04.2021р. з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10 000 грн. Кредитний договір № 4359079 від 19.04.2021р. було укладено строком на 30 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч. 1 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір № 4359079 від 19.04.2021р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021р. у справі № 623/2936/19.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020р. у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020р. у справі № 404/502/18, від 12.01.2021р. у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021р. у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір.

Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 44214502 у розмірі 10000 грн., яке суд визнає належним доказом отримання кредитних коштів.

13.09.2021р. між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу № 07Т, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 4359079 від 19.04.2021р., укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач підтвердив своє право вимоги за договором № 4359079 про надання споживчого кредиту від 19.04.2021р. відповідно до договору факторингу № №07Т від 13.09.2021р.

Ст. 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч. 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ ТОВ «Мілоан» (правонаступником якого є ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») свої зобов`язання за кредитним договором № 4359079 від 19.04.2021р. виконав у повному обсязі.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 , взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором № 4359079 від 19.04.2021р. належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 39 394 грн. 24 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 8 755 грн., заборгованості за відсотками - 29 639 грн. 24 коп., заборгованості за комісійними винагородами - 1000 грн.

Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно відомості про щоденні нарахування та погашення та розрахунку заборгованості за договором № 4359079 від 19.04.2021р. (а.с. 16-21), які долучено до позовної заяви.

Відповідність розрахунку та розміру заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.

На даний час відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.

Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Положеннями 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» укладено договір про надання правової допомоги №42649746 від 11.12.2023р., додаткову угоду до нього №002570224356, складено детальний опис робіт (наданих послуг) виконаним Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої (правової допомоги) адвокатом, на підставі яких за надання правової допомоги, а саме: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій), щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», складання позовної заяви формування додатків до позовної заяви адвокатом витрачено 5 год. 30 хв. вартістю 6000 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Наявність договірних відносин між адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» та позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підтверджується договором №42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2023р. (а.с. 63-67), додатковою угодою до договору №42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2023р. №002570224356 (а.с. 22), детальним описом робіт (наданих послуг) виконаним Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої допомоги (а.с. 24), актом про підтвердження факту надання правничої (правової допомоги) адвокатом (а.с. 28).

Суд вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу наведені в акті про підтвердження факту надання правничої (правової допомоги) адвокатом від 20.02.2024р., оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім цього, зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, кваліфікацію адвоката, який здійснює свою діяльність протягом тривалого часу, суд вважає, що вони не вимагали від адвоката значних зусиль та часу.

З врахування наведеного та вимог ч. 2 ст. 141, ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00грн., яка підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2 422,40 грн., сплата яких підтверджена платіжною інструкцією, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 1).

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 (третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан») про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором №4359079 від 19.04.2021р. у розмірі 39 394 (тридцять дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири)гривні 24 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746) судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746) 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Копії цього рішення суду направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 11 грудня 2024 року.

Суддя Наумова О.С.