Решение № 123661371, 10.12.2024, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6086/24

Провадження № 2-а/346/82/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого судді Сольського В.В.

з участю: секретаря с/з Біди Ю.Б.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що оскаржуваною постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3300877від 20.10.2024року його притягнуто до адміністративної відповідальності поліцейським Коломийського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області сержантом поліції Будейчуком М.М. за ч.3 ст.121 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

В даній постанові зазначено, що 20.10.2024 року о 01 год 44 хв. в м. Коломия, по вул. Карпатська, Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 керував автомобілем марки "Volkswagen Passat", державний номерний знак " НОМЕР_1 ", який не пройшов обов?язкового технічного контролю, чим порушив п.31.3.б. ПДР.

У вказаний в постанові час позивач рухався на зазначеному автомобілі з м. Ужгород в с. Раківчик, Коломийського району, Івано-Франківської області. Після зупинки працівниками поліції останні потребували надати їм протокол технічного огляду. Жоден з них не представився та не пояснив причину зупинки.

Позивачу не надали можливості скористатись правовою допомогою та другий примірник постанови наявний у позивача не містить підпису уповноваженої особи.

При винесенні даної постанови позивач намагався надати пояснення сержанту поліції Будейчуку М.М. про обставини справи, але він відмовився приєднати їх до матеріалів.

Дана постанова є незаконною та необгрунтованою, оскільки позивач не використовував даний автомобіль для перевезення пасажирів або вантажів з метою опримання прибутку, та не являється працівником служби таксі. Признаків розпізнавального знаку «Таксі» на автомобілі позивача немає.

Вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Працівниками поліції не наведено жодних належних і допустимих доказів того, що я є працівником служби таксі, або особою, яка використовує транспортний засіб для перевезення пасажирів з метою отримання прибутку, і даний транспортний засіб підлягає обов?язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Посадовою особою не доведено наявність обов?язкових ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП. А тому такі твердження не відповідають фактичним обставинам, оскільки мій транспортний засіб не підлягає обов?язковому технічному контролю. При цьому підставою вважати, що легковий автомобіль повинен проходити техогляд поліцейський зазначив надання мною оплатних послуг таксі. Позивач не являється юридичною особою,фізичною особою - підприємцем, і за цивільно-правовим договором послуги з перевезення таксі позивач не надає.

Інспектором розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не проводився з дотриманням норм, передбачених ст. ст. 268, 280 КУпАП, при розгляді справи поліцейський не повідомив позивача про можливість відкладення справи для того, щоб скористатися правовою допомогою, порушивши права останнього на звернення за правовою допомогою, також, не виявив обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом?якшують і обтяжують відповідальність, а також не були з?ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такого не вбачається і з самого змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Таким чином, той факт, що винесення постанови безпосередньо на місці вчинення правопорушення (на дорозі), а не за місцезнаходженням відповідного органу, та без надання часу на реалізацію відповідних прав, є порушенням право особи, яка притягається до відповідальності.

У оскаржуваній постанові ніяким чином пояснення позивача або незгода із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення не відображені.

Внаслідок вказаних дій позивачу завдана моральна шкода, яка полягає в недоведенні своєї невинуватості на місці зупинки транспортного засобу, відчуття несправедливості, викликане неправомірними діями працівників поліції, витрати зусилля, спрямовані на захист своїх прав і свобод.

Позивач вимушений шукати способи для захисту в суді своїх прав та законних інтересів, витрачати на це грошові кошти, відвідую судові засідання. Було порушено звичний устрій життя останнього, протягом всього розгляду постійна нервова напруга порушує звичний ритм життя в результаті незаконного складання протоколу.

Через незаконне обвинувачення у вчиненні правопорушення у позивача погіршився сон, останній перебуває у постійній нервовій напрузі, не може належним чином виконувати роботу, спілкуватися з сім?єю, має пригнічений стан.

Постійна нервова напруга загострила хронічні захворювання позивача та послабила імунітет.

23.10.2024 року позивач звернувся з клопотанням до начальника управління патрульної поліції Івано-Франківської області, капітана поліції Костенко О.О. з клопотанням про скасування даної постанови, але тільки 05.11.2024 року на електронну пошту отримав відмову.

Тому позивач просить поновити пропущений процесуальний строк звернення до суду, скасувати оскаржувану постанову як незаконну, а провадження по справі про адмінправопорушення закрити та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав із зазначених підстав.

Відповідач в судове засідання не з`явився. 09.12.2024 року подав письмові пояснення, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.

З матеріалів про адміністративне правопорушення було встановлено, що 20.10.2024 року о 01 год 40 хв, в ході патрулювання та виконання службових обов?язків, поліцейський Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, сержант поліції Будейчук Микола Миколайович виявив, що водій автомобіля «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » , керував транспортним засобом, що підлягає обов?язковому технічну контролю по вул. Карпатська в м. Коломия, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п.31.3 «б» Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП. Зупинивши вказаний транспортний засіб, поліцейський підійшов до автомобіля та проінформував його про причину зупинки, а саме: порушення ним комендантської години (п. 7 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію») та попросив пред?явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також підтвердження про проходження обов?язкового технічного контролю (акт технічного контролю).

Водієм транспортного засобу виявився позивач, який пред?явив вище запитувані документи, однак не пред?явив документ про проходження обов?язкового технічного контролю, а саме акт технічого контролю.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП, поліцейським було роз?яснено позивачеві його права як громадянина України передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що підтверджується особистим підписом Позивача у п. 8 Постанови та відеофіксацією та відповідно до вимог ст. ст. 278, 279 КУПАП розглянуто та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3300877 від 20.10.2024 року з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Після складання вказаної постанови її копія була вручена позивачеві, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 в п. 9 Постанови.

Позивач визнає факт відсутності документу про проходження обов?язкового технічного контролю, а саме Акту технічного контролю та не оспорює даний факт.

Володіння поліцейським оперативною обстановкою території обслуговування, володіння інформацією стосовно особи правопорушника ОСОБА_1 , а також присутність розпізнавального знаку «Таксі» на транспортному засобі, яким керував позивач, є об?єктивними доказами того, що автомобіль використовувався для комерційних пасажирських перевезень, що передбачає зобов?язання проходження обов?язкового технічного контролю, відповідно до п. 31.3 «б» Правил дорожнього руху України.

Крім того, фотографічні зображення та відеозаписи з нагрудної камери поліцейського підтверджують факт наявності знаку «Таксі» на даху автомобіля.

Даний факт не заперечується позивачем у позовній заяві. Навіть якщо транспортний засіб не був формально зареєстрований як такий, що використовується у комерційних цілях, його фактичне використання з цією метою підтверджується наявністю знаку, а також природою діяльності, зафіксованою на відео фіксації.

Позиція позивача є хибною та помилковою, такою, щоб спотворити фактичні обставини та ввести суд в оману з метою уникнути адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП.

На долученому відеофайлі ОСОБА_1 зазначає: «Добре пацани, давайте так я Вам скажу, я майор міліції у відставці, так що простіть мені» (відео файл із назвою « ОСОБА_1 відео 1» - 03.05-03.12 хв.); «Я всьо зрозумів, дякую.» (відео файл із назвою « ОСОБА_1 відео 1» - 4.15-04.20 хв.);

Вище наведене свідчить про те, що позивач усвідомлював факт допущеного порушення, визнав свою провину та намагався уникнути відповідальності, посилаючись на свій попередній статус майора міліції у відставці, «пробував домовитись». Це підтверджує, що Позивач розумів неправомірність своїх дій та усвідомлював наслідки порушення вимог законодавства.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення було проведено належним чином відповідно до вимог законодавства та дотримані всі етапи.

Права позивача, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, були роз?яснені поліцейським у повному обсязі, що підтверджується відеофіксацією події, доданою до матеріалів справи, а також особистим підписом позивача у п. 8 Постанови серії ЕНА № 3300877 від 20.10.2024 року.

Щодо надання правової допомоги, це право позивача, яким він може скористатися на свій власний розсуд і поліцейський повинен надати йому можливість ним скористатися під час розгляду справи, проте не зобов?язаний йому це право забезпечувати шляхом надання адвоката.

Щодо відкладення справи, зазначаємо, що ч. 3 ст. 254 КУпАП встановлено, що протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу. Згідно вказаної норми ч.2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Крім того, під час розгляду справи позивач не заявляв жодних клопотань, у тому числі про відкладення розгляду для отримання правової допомоги. Відеозапис із нагрудної камери поліцейського свідчить, що на місці вчинення правопорушення позивач погоджувався із вчиненим, визнавав свою провину та звертався до інспектора з проханням «простити його». Це свідчить про повне усвідомлення позивачем як характеру своїх дій, так і правових наслідків.

Таким чином, доводи позивача про порушення процедури розгляду справи є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.

Оскільки позивач не надав вказаного документу поліцейському для перевірки, a саме акту технічного огляду, що і не заперечується позивачем, також підтверджується відеофіксацією із місця події, поліцейський Будейчук Микола Миколайович правомірно і в межах своєї компетенції склав на позивача постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 121 КУпАП України.

Ухвалою від 12.11.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив таке:

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3300877від 20.10.2024року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 статті 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини п?ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов?язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Судом встановлено, що після виконання вимог, передбачених статтею 18 та статтею 35 Закону України «Про Національну полію», поліцейський висловив вимогу до водія про пред?явлення документів, передбачених підпунктами (а), (6), (ґ) пункту 2.1 ПДР та ст. 35 Закону України «Про дорожній рух». Відповідно до статті 279 КУпАП, поліцейський Будейчук М.М. як посадова особа, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення зазначені у статті 222 КУПАП, провів розгляд справи про адміністративне правопорушення передбачене частиною третьою статті 121 КУпАП щодо позивача ОСОБА_1 . Позивача ознайомлено з його правами, передбаченими статтею 268 КУпА1, статтею 63 Конституції України. Під час розгляду справи, заяв чи клопотань від позивача не надходило. З наявних у справі матеріалів слідує, що позивач поставив свій підпис в оскаржуваній постанові з зауваженнями та йому було надано її копію.

Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10.11.2015 за № 1408/27853, затверджена Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (Інструкція).

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з п. п. 1, 2 розділу ІІІ Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, Конституційний Суд України у рішенні від 26.05.2015 у справі № 1-11/2015 дійшов висновку, що всі інші види правопорушень, в тому числі і ті, за які відповідальність передбачена ст. 121 Кодексу, розгляду у скороченому провадженні не підлягають.

У пункті 2.4 Рішення Конституційний Суд констатує, що аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв`язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Разом з тим, зміни до ст. 258 КУпАП, якими надано можливість працівникам Національної поліції не складати протоколи про адміністративні правопорушення, та Інструкцією № 1395, якою урегульовано порядок оформлення адміністративних правопорушень саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набрали чинності пізніше, ніж було прийняте вищевказане рішення Конституційного Суду України. Вказаним нормативним актам не надавалось тлумачення Конституційним Судом України.

Отже, приписи рішення Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015 повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 № 596-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху та вищевказаною Інструкцією.

Тому доводи позивача про те, що спірна постанова винесена на місці зупинки транспортного засобу без запрошення до управління поліції, тобто, з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбаченого ст. 121 КУпАП, суд вважає необґрунтованими, оскільки, як зазначалось вище, відповідно до приписів ст. 258 КУпАП, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, до компетенції Національної поліції, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Вказана норма права не визнана в установленому порядку неконституційною, а тому підлягає застосуванню.

Щодо суті зафіксованого в оскаржуваній постанові правопорушення суд звертає увагу на таке.

За приписами ч. 3 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 31.3 б Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю, відповідно до цієї статті.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України .

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 (далі по тексту Порядок № 137).

Згідно пункту 1 Порядку № 137 обов`язковому технічному контролю підлягають всі транспортні засоби, крім легкових автомобілів усіх типів, марок і моделей, причепів (напівпричепів) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоциклів, мопедів, мотоколясок та інших прирівняних до них транспортних засобів - незалежно від строку експлуатації, та легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Відповідно до п. 3 Порядку № 137, періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

- для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

- для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

- для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

- для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

Таким чином, обов`язковому технічному контролю кожні два роки підлягають легкові автомобілі, що використовуються для надання послуг таксі.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний автомобіль дійсно використовується для надання послуг таксі, що підтверджується долченими файлами фото та відеофіксації.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що світловий розпізнавальний знак, встановлений на даху його автомобіля, на якому зроблено напис «Форсаж+» та «4» є лише рекламою служби таксі «Форсаж+», не ідповідає вимогам пп. «й» пункту 30.3 ПДР і не свідчить про те, що на цьому транспортному засобі надаються послуги таксі. З цього приводу суд зазначає, що розміщення світлового розпізнавального знаку на даху автомобіля прямокутної форми є характерним саме для автомобілів, які курсують в режимі таксі. Назва «Форсаж+» є загальновідомою назвою місцевої служби таксі, яка використовується саме для позначення автомобілів своє служби. Позивачем не доведено, що розміщений ним на даху автомобіля світловий розпізнавальний знак використовується ним лише для реклами служби таксі, оскільки жодного договору, який би підтверджував таке використання в рекламних цілях, суду не надано. Так, керування автомобілем у комендантську годину з ввімкненим освітленим ліхтарем, на якому відображалась назва служби таксі, дають підстави для спростування таких доводів позивача.

Суд наголошує, що в рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, суд вважає, що в діях позивача, які полягають у керуванні транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройдено, наявний склад адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність відповідно до ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ч. 9 ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух», на кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Дослідивши у судовому засіданні дані відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, встановлено, що на час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення позивачем не було надано для підтвердження технічного огляду протоколу перевірки технічного стану.

Надані позивачем файл відеореєстратора з його автомобіля дублюють хід подій, зафіксований на бодікамеру поліцейського. Суд також зазначає, що зухвала, на думку поведінка поліцейських, під час спілкування на місці події не може свідчити про незаконність винесеної ними постанови.

Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, суд доходить висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Суд зазначає, що доводи позивачки об`єктивно спростовуються належними та допустимими доказами відеозаписом події з відеорестратора службового транспортного засобу інспектора поліції та бзапису бодікамери поліцейського, долучених представником відповідача до матеріалів справи.

Будь-яких інших істотних порушень процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності судом не встановлено.

За даних обставин, суд вважає, що доводи позивача зводяться лише до незгоди із оскаржуваною постановою відповідача та зазначеними у ній фактичними обставинами адміністративного правопорушення, при цьому доказів про те, що відповідач під час прийняття оскаржуваної постанови порушив вимоги чинного законодавства позивачем не долучено, як і не додано взагалі будь-якого доказу, який би підтверджував обставини, викладені у позовній заяві. Сумнівів щодо доведеності вини позивача, які б тлумачились на його користь, у суду немає.

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом, та норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у даній справі, суд вважає, що відповідач у справі під час прийняття постанови ЕНА №3300877від 20.10.2024року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення, яке передбачене ч. 3ст. 121 КУпАПта є предметом оскарження у даній справі, діяв в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою, у зв`язку з чим позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Відтак, суд приходить висновку, що доводи позивача не спростовують доводів відповідача, суперечать доказам у справі, а у своїй сукупності свідчать про бажання позивача з формальних причин та мотивів уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Зважаючи на те, що позивачем не доведено факту вчинення щодо нього неправомірних дій зі сторонни поліцейських при винесенні оскаржуваної постанови, а також не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відсутні.

Окрім цього, суд вважає, що заяву позивача про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом слід задовольнити з наступних підстав.

Згіднозст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачаєтьсяз матеріалів справи,з метою оскарження постанови в адміністративному порядку в межах строку на оскарження позивач звертався зі скаргою до суб`єкта владних повноважень. Листом від 05.11.2024 року позивача було повідомлено про відхилення його скарги.

Суд вважає, що обставина пропущення строку звернення до суду є поважною, а тому з метою дотримання права особи на захист строк для звернення до суду з позовною заявою слід поновити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати залишаються за позивачем та не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 72, 77, 162, 205 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на подання адміністративного позову до суду.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3300877 від 20.10.2024 року, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ГУНП в Івано-Франківській області,ідентифікаційний код юридичної особи: 40108798, адреса: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Української Перемоги, 15.

Повний текст рішення складено 11 грудня 2024 року.

Суддя: Сольський В. В.