Решение № 123594039, 05.12.2024, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1668/24 Провадження № 2-а/358/26/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участю секретаря Шпак К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богуславі, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, поліцейського відділення поліції № 2 (м. Богуслав) Обухівського РУП ГУНП в Київській області, капрала поліції Манелюк Романа Олександровича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 06.10.2024 серії ЕНА №3209272, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Богуславського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, поліцейського відділення поліції № 2 (м. Богуслав) Обухівського РУП ГУНП в Київській області капрала поліції Манелюк Романа Олександровича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 06.10.2024 серії ЕНА №3209272.

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області від 16.10.2024 у справі відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, із викликом сторін.

Позов мотивовано тим, що 06 жовтня 2024 року о 19 годині 49 хвилин поліцейським ВП № 2 (м.Богуслав) Обухівського РУП ГУНП в Київській області, капралом поліції Манелюк Романом Олександровичем винесено постанову серія ЕНА № 3209272 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 , 06.10.2024 року, в м. Богуслав, по вул. Польова керував транспортним засобом марки ВАЗ 2109 д.р.н. НОМЕР_1 , який мав несправності зовнішніх світлових приладів, а саме, не працював правий покажчик повороту, чим порушив п.31.4.3 ПДР - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими, відповідно до встановлених правил, його експлуатація забороняється, переобладнання з порушенням відповідних правил норм і стандартів та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.

Позивач вважає, шо оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, перед виїздом з дому на проїзну частину дороги він перевірив справність усіх вузлів та систем автомобіля. Перевірив справність покажчиків поворотів і фар автомобіля після чого впевнено виїхав на автомобільну дорогу слідуючи в магазин.

Рухаючись у зворотному напрямку додому 06.10.2024 року близько 19.00 год. по вул.Польовій м.Богуслав, Київської області до свого місця проживання позивач не був безпосередньо зупинений працівниками поліції по причині непрацюючого поворотного світлового сигналу автомобіля.

Під`їхавши до свого двору, зупинивши автомобіль позивач вийшов з автомобіля та знаходився на своїй земельній ділянці біля двору і через 3 хв. до нього під`їхали працівники поліції на службовому автомобілі та попросили увімкнути світлові прилади його автомобіля. У цей час позивач не перебував на проїзній частині дороги. Під час прибуття працівників поліції позивач не рухався і не перебував за кермом автомобіля. Виявивши не працюючий поворот позивач поправив фару з допомогою фізичної сили та з`явився контакт і покажчик повороту знову запрацював. Тобто дане порушення було усунуто безпосередньо на місці під час розмови з працівниками поліції, вважає що не вчиняв даного правопорушення.

Причиною відсутності контакту з лампою могли стати постійні і часті ями та вибоїни на дорогах та вулицях м.Богуслава, Київської області, внаслідок чого тимчасово пропав електричний контакт з лампою правого покажчика повороту автомобіля.

З огляду на викладене, позивач стверджує, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, і штраф капралом поліції ОСОБА_2 , накладений на нього незаконно і протиправно та вважає, що дана постанова підлягає скасуванню.

Окрім того, позивач зазначає, що капрал поліції ОСОБА_2 при розгляді справи про адміністративне правопорушення не надав можливості ознайомитися йому з матеріалами справи, подати докази та не роз`яснив процесуальні права та обов`язки передбачені ст.ст. 268, 289 КУпАП та право на залучення адвоката для надання правової допомоги.

Також позивач зазначає, що технічна несправність правої фари транспортного засобу виникла під час руху. Навіть за умови, що ПДР не забороняють експлуатацію транспортного засобу з несправною правою фарою, відразу після виявлення несправності він прийняв термінові заходи для її усунення.

З огляду на викладене, керуючись ст. 288, 289, п.3 ст. 294 КУпАП, позивач просить суд: скасувати постанову поліцейського відділення поліції № 2 (м.Богуслав) Обухівського РУП ГУНП в Київській області капрала поліції Манелюка Романа Олександровича серії ЕНА №3209272 від 06 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Від відповідача по справі на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві вказано на те, що згідно з постановою серії ЕНА № 3209272 від 06 жовтня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 гривень. Додатково зазначають, що позивач на відео (0.02.00 хв. №8276740285599449318) не заперечував, що його автомобіль має технічні несправності, також і у своєму позові позивач не заперечував проти технічної несправності фари.

При цьому відповідач зазначає, що згідно п.31.4.3 п.31.4 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в)не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; г) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світло пропускання. Представник відповідача просить: відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від позивача по справі до суду відповідь на відзив не надходила.

В судове засідання, позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв не подавав.

У відповідності до ч.1, 3 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутність сторін, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістомст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 33 КУпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху.

Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 31.4 Правил дорожнього руху визначено випадки, коли забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам (31.4.1 Гальмові системи, 31.4.2 Рульове керування, 31.4.3 Зовнішні світлові прилади, 31.4.4 Склоочисники і склообмивачі вітрового скла, 31.4.5 Колеса і шини, 31.4.6 Двигун, 31.4.7 Інші елементи конструкції).

Підпунктом а) пункту 31.4.3 розділу 31 Правил дорожнього руху передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Підпунктом б) пункту 31.4.3 розділу 31 ПДР порушено регулювання фар;

Підпунктом в) пункту 31.4.3 розділу 31 ПДР не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;

Підпунктом г) пункту 31.4.3 розділу 31 ПДР на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;

Підпунктом г) пункту 31.4.3 розділу 31 ПДР на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світло пропускання.

Частиною першою статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту постанови, що є предметом оскарження вбачається, що «06.10.2024 о 19:49:447 в м. Богуслав, вул. Польова, водій керував тз який мав несправності зовнішніх світлових приладів, а саме не працював правий покажчик повороту, чим порушив п. 31.4.3 ПДР керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів».

Однак Правила дорожнього руху не забороняють експлуатацію транспортного засобу з такою несправністю. Тобто, встановлені працівником поліції порушення не відповідають жодному з підпунктів п.31.4.3 Правил дорожнього руху.

Більш того, п.9.3 Правил дорожнього руху прямо передбачають, що у разі відсутності або несправності світлових покажчиків повороту сигнали початку руху від правого краю проїзної частини, зупинки зліва, повороту ліворуч, розвороту або перестроювання на смугу руху ліворуч подаються лівою рукою, витягнутою вбік, або правою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору.

Сигнали початку руху від лівого краю проїзної частини, зупинки справа, повороту праворуч, перестроювання на смугу руху праворуч подаються правою рукою, витягнутою вбік, або лівою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору.

Згідно з п. 31.5 Правил дорожнього руху у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Крім цього суд зазначає, що згідно з п.п. «б» п.31.6 Правил дорожнього руху забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів. Тобто, ця норма Правил дорожнього руху забороняє подальший рух транспортного засобу та не передбачає застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.

Разом з тим, навіть коли під час руху виникає несправність передбачена п.п.31.4.3 Правил дорожнього руху, то це врегульовано п.31.5 Правил дорожнього руху, який передбачає, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у п.31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог п.9.9 і 9.11 цих Правил.

Тобто, з урахуванням вищевказаного, повна заборона подальшого руху може бути лише у випадках, коли у темну пору доби не горять лампи усіх фар чи задніх габаритних ліхтарів.

Водночас, за змістом вказаних норм не забороняється експлуатація транспортного засобу коли не горить правий покажчик повороту в темну пору доби, отже, експлуатація такого транспортного засобу не утворює складу адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при несправності лампи правої фари, правила дорожнього руху не забороняють рух транспортного засобу з такою несправністю і не вимагають виконувати вимоги п.9.9 і 9.11 Правил дорожнього руху.

Відтак, суд приходить до висновку, що при несправності лампи правої фари, Правила дорожнього руху не забороняють рух транспортного засобу з такою несправністю, а відповідачем неправомірно кваліфіковано несправність транспортного засобу позивача, як таку, що підпадає під зазначену у підпункті 31.4.3 Правил дорожнього руху.

Разом з цим, з переглянутого відеозапису встановлено, що позивач під час спілкування повідомив працівників поліції, що перед експлуатацією транспортного засобу він перевірив технічний стан свого автомобіля, який був справний і фізично не міг виявити під час руху свого автомобіля, що фара перестала горіти. На відео 0.01.58 хв. № 8276740285599449318 позивач на запитання інспектора відповів: мова оригіналу «по факту перестав працювати, коли я повертав», та пояснив, що він усунув вказану несправність безпосередньо на місці зупинки.

Суд вважає, що в даному випадку працівники поліції, які виявили несправність зовнішнього світлового приладу мали право обмежити рух транспортного засобу для перевірки технічного стану та з`ясувати наявність події адміністративного проступку. Виявлена несправність транспортного засобу з освітлення зовнішніх світлових приладів під час руху на переконання суду не є адміністративним проступком, а приводом для усунення цих недоліків на місці зупинки транспортного засобу.

При цьому суд зазначає, що позивач під час руху транспортного засобу виявивши несправність зовнішніх світлових приладів усунув їх на місці зупинки в найкоротшій час.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд вважає, що в даному випадку для встановлення вини у вчиненні адміністративного правопорушення необхідно довести факт того, що ОСОБА_1 , знав про наявність несправностей, проте не вжив заходів щодо їх усунення.

В той же час, позивач стверджував, що технічна несправність правої фари транспортного засобу виникла під час руху і не була ним своєчасно виявлена. Навіть за умови, що ПДР не забороняють експлуатацію транспортного засобу з несправною правою фарою, відразу після виявлення несправності він прийняв термінові заходи для її усунення.

Окрім того, сам факт того, що у автомобіля не світила права фара позивач визнає, проте вказує що несправність виникла під час руху, та після виявлення такої ним були вжиті заходи для її усунення. Вказані твердження позивача не були спростовані відповідачем в судовому зсіданні.

Судом встановлено, що згідно постанови, яка є предметом оскарження, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за те, що він: «керував тз з технічною несправністю, а саме не працює права фара ближнього світла, чим порушив п. 31.4.3 ПДР- керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів».

Слід зазначити, що п. 31.4.3 ПДР України, передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

При цьому при складанні постанови інспектор не зазначає, який саме підпункт п.31.4.3 ПДР порушив водій ОСОБА_1 ..

Таким чином, доводи представника відповідача суд вважає неспроможними в силу відсутності в постанові, яка є предметом оскарження посилання саме на порушення позивачем підпункту п. 31.4.3. ПДР України.

Згідно ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція цієї норми передбачає керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.

Перелік таких несправностей зовнішніх освітлювальних приладів наведений п.31.4.3 ПДР, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р.

Водночас, до таких несправностей не віднесено таку, як несправність правого покажчика повороту.

На підставі наведеного, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП, оскільки розглядувані дії позивача не містять складу такого правопорушення.

Вказане не було спростоване відповідачем.

Згідно позиції, що міститься у постанова ВС/КАС від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а: у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Зі змісту статті 6 Європейської конвенції з прав людини вбачається, що кожний обвинувачений у скоєнні злочину має як мінімум право мати достатньо часу та можливості для підготовки свого захисту, а також захищати себе сам особисто або через обраного ним самим захисника. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово, зокрема в справі Deweer v. Belgium (рішення Суду від 27.02.1980 року), зазначав, що немає ніяких підстав для вузької інтерпретації ст. 6 Конвенції. Так, зазначена стаття застосовується не тільки власно до кримінального судового провадження, але і по відношенню до дисциплінарних та адміністративних процедур (принцип автономності).

Європейський суд з прав людини у п.21 свого рішення у справі "Надточий проти України від 15 травня 2008 року" зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, у § 3 (c) статті 6 Європейської конвенції зазначається, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, як захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Аналогічна норма міститься і у § 3 (d) статті 14 частини III Міжнародного пакту, відповідно до якої кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника.

Згідно п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно дост.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину.

Особливості провадження у зазначеній категорії справ визначені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункта 3 частини 3 цієї правової норми за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, враховуючи результат розгляду справи, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. за задоволеними позовними вимогами підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі ст.ст. 245, 251, 252, 256, 280 КУпАП та керуючись п.1 ч.1 ст.20, ст.ст.44, 77, 242, 246, 257-262, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського відділення поліції № 2 (м. Богуслав) Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області капрала поліції Манелюк Романа Олександровича серії ЕНА № 3209272 від 06 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн, та закрити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 605 гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя К. С. Романенко