Решение № 123579823, 05.12.2024, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2024 року м. Ужгород№ 260/5946/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) через систему «Електронний суд» звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:

1.Визнати незаконним та скасувати протокол № 26 від 05 вересня 2024 року комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу в частині відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до абзацу 9 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_1 .

2.Зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу повторно прийняти заяву про надання відстрочки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 мешканцю АДРЕСА_1 відповідно до акту про встановлення факту здійснення особою догляду від 18.07.2024 року з виправленими помилками в ньому та відповідними документами згідно постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09 вересня 2024 року він отримав повідомлення за № 14717 від 05 вересня 2024 року за підписом голови комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 - начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковника ОСОБА_2 про те, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 було розглянуто його заяву та підтверджені документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 9 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Разом з повідомленням про відмову у відстрочці позивачу було вручено повістку про мобілізаційне розпорядження № 4-09- 2024-Хуст.

В повідомленні № 14717 від 05.09.2024 року в пункті: «Причини відмови» вказано що у зв`язку з ненаданням документів, визначених додатком 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року № 560, що підтверджують наявність підстав для відстрочки, згідно пункту 9 частини 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: документи, що підтверджують неможливість здійснення догляду іншими працездатними членами сім`ї. Позивач вважає таку відмову у наданні відстрочки протиправною, а тому звернувся із відповідним позовом до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року залишено без руху позовну заяву та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою та встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву.

Одночасно вказаною ухвалою було витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_5 належним чином засвідчену копію Протоколу № 26 від 05 вересня 2024 року. Даною ухвалою було встановлено відповідачу 15-денний строк для надання вказаних доказів з дня отримання даної ухвали. Також вказаною ухвалою попереджено відповідача, що у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені КАС України.

04.11.2024 р. ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду до відповідача було застосовано заходи процесуального примусу та накладено штраф за не виконання ухвали суду про витребування доказів.

08.11.2024 р. було винесено ухвалу Закарпатським окружним адміністративним судом про повторне витребування доказів, які надійшли до суду 02.12.2024 р.

Відповідач проти позову заперечив, хоча відзив на позовну заяву не подав, а надіслав на адресу суду «додаткові пояснення», від 02.12.2024 р. (а.с.62-66) де вказав, що проти позову заперечує. В обгрунтування своєї позиції вказав, що у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку мобілізацію» - зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико- соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду;

Комісією з розгляду відстрочок при ІНФОРМАЦІЯ_6 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки останньому громадянину та затверджено начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі наявності інших осіб які можуть здійснювати догляд, а саме наявність ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка згідно ст. 202-203 СК України зобов`язана утримувати своїх батьків, які непрацездатні і потребують матеріальної допомоги та здійснення постійного догляду.

Також згідно наявних відомостей громадянин ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований та відсутнє джерело доходів, що ставить під сумнів достовірність у здійсненні належного догляду та утримання матері яка згідно довідки МСЕК являється інвалідом II групи та протипоказана робота з важкої фізичної праці, що свідчить про можливу фіктивність з метою отримання відстрочки від призову на військову службу та ухилення від військової служби. Громадянином ОСОБА_3 не доведено необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю, яка згідно довідки ЛКК у зв`язку з наявністю цукрового діабету 11 типу, середньої ступені важкості, Нефропатія, катаракта 04 ГХ, дані захворювання не позбавляє особу в можливості в самообслуговуванні та не перебуває в лежачому чи край важкому стані.

З усіх доказів , як на підставу прийняття оскаржуваного протокольного рішення жодних доказів, окрім копії протоколу до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

18.07.2024 р. було складено акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) щодо ОСОБА_1 по догляду за матір`ю ОСОБА_5 (а.с.5-7).

Вказаному акту передував висновок №129/1 від 28.06.2024 р. про наявність порушення функцій організму (а.с.14-15).

У подальшому 10.09.2024 р. ОСОБА_1 подав заяву голові комісії виконавчого комітету Хустської міської ради із встановлення факту здійснення особою догляду, у якій просив виправити помилку в акті здійснення особою догляду від 18.07.2024 р., а саме прізвище сестри із « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (а.с.10). Доказів розгляду такої заяви суду надано не було сторонами.

Протоколом № 26 від 05 вересня 2024 року комісією ІНФОРМАЦІЯ_8 з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу було відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до абзацу 9 частини 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 на підставі наявності інших осіб які можуть здійснювати догляд, а саме наявність ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка згідно ст. 202-203 СК України зобов`язана утримувати своїх батьків, які непрацездатні і потребують матеріальної допомоги та здійснення постійного догляду. (а.с.63-67)

Позивач, вважаючи, що відмова у наданні йому відстрочки від мобілізації є протиправною, звернувся до суду зданим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «;Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено. Востаннє Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» (затверджено Законом України від 23 липня 2024 року №3891-ІХ) строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, строк якої також неодноразово продовжувався (Указом від 17 травня 2022 року №342/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2264-IX; Указом від 12 серпня 2022 року №574/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2501-IX; Указом від 07 листопада 2022 року №758/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2739-IX; Указом від 06 лютого 2023 року №59/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року №2916-IX; Указом від 01 травня 2023 року №255/2023, затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року №3058-IX; Указом від 26 липня 2023 року № 452/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року №3276-IX; Указом від 06 листопада 2023 року №735/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року №3430-IX; Указом від 05 лютого 2024 року №50/2024, затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року №3565-IX; Указом від 06 травня 2024 року №272/2024, затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року №3685-IX; Указом від 23 липня 2024 року №470/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року №3892-IX).

На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, згідно з пунктом 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII (у редакції Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», чинний з 18 травня 2024 року) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

Відповідно до пунктів 58, 59 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (набрала чинності 18 травня 2024 року, далі - Порядок №560, у редакції, чинній на час подання заяви позивачем), за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Пунктом 57 Порядку №560 передбачено, що для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Як установлено пунктом 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень комісій при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) належить розгляд заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку військовозобов`язаного; за результатами вивчення поданих документів рішення про надання/ про відмову у наданні відстрочки оформляється протоколом з викладенням мотивів прийняття такого рішення.

Предметом оскарження у цій справі є прийняте комісією з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформлене протоколом № 26 від 05 вересня 2024 року комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу в частині відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до абзацу 9 частини 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 .

Розглядаючи подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, про що зафіксовано у протоколі №26 від 05.09.2024 р.

На переконання суду, зміст наявних у справі документів вказує на належний розгляд заяви ОСОБА_1 та обгрунтованість оскаржуваного рішення від 05.09.2024 р. про розгляд заяви щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з огляду на таке.

Судом із матеріалів справи встановлено, що згідно із актом про встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) від 18.07.2024 р. ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 .

Як вбачається із вказаного акту ОСОБА_5 потребує постійного догляду.

Відповідно до висновку Комунального некомерційного підприємства «Лікувально-діагностичний центр» Хустської міської ради від 28.06. 2024 року №129/1 (форма №080-4/о) зазначено про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. (а.с.14-15).

Із матеріалів справи, а саме із акту про встановлення здійснення догляду від 18.07.2024р. вбачається, що у матері позивача ОСОБА_5 , є четверо дітей, а саме, позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_8 (інвалід 3-ї групи), ОСОБА_9 (інвалід 1-ї групи), ОСОБА_3 (громадянка Республіки Італія). (а.с.11)

Відповідач розглянув подані документи на відповідність вимогам пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, яка передбачає надання відстрочки від призову особам, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

За приписами пунктом 61 Порядку №560 військовозобов`язані, які здійснюють догляд (постійний догляд) за особами, зазначеними у пунктах 9, 13, 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та які не мають права на призначення компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем свого перебування на військовому обліку із заявою у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, до якої додається письмова заява особи, яка потребує догляду чи постійного догляду, довільної форми із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків, про підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані її утримувати (чоловік/дружина, працездатні діти), чи інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відокремлений відділ перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаної особи та особи, яка потребує догляду (постійного догляду), наявність інших зареєстрованих/задекларованих осіб за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи, яка потребує догляду, з використанням відомостей Державного електронного реєстру військовозобов`язаних України, Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну. Матеріали за результатами перевірки надсилаються керівнику виконавчого органу місцевого самоврядування за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного, який здійснює догляд.

У разі виявлення невідповідності наведених у заяві військовозобов`язаного даних або непідтвердження факту встановлення здійснення ним догляду (постійного догляду) комісією заява не розглядається.

Для встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) військовозобов`язаний, який здійснює догляд (постійний догляд), звертається із заявою на ім`я керівника виконавчого органу сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Розгляд заяви здійснює комісія із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), рішення про утворення якої приймається керівником виконавчого органу сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного, який звернувся із відповідною заявою.

До складу комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше п`яти осіб.

За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) з урахуванням наданих районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом матеріалів складає акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8). Зазначений акт є одним із документів, які надаються військовозобов`язаним до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Встановлення права особи на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, розгляд та оцінка отриманих документів є дискреційними повноваженнями комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 . Такі дискреційні права відповідача не позбавляють обов`язку позивача подавати належні докази в обгрунтування своїх заяв на право на відстрочку від мобілізації. Таке право кореспондується із обов`язком подати відповідні докази на таке право. Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано акт про встановлення факту здійснення догляду за особою від 18.07.2024 р. (а.с.5-6), в подальшому позивачу було відмовлено у наданні відстрочки оскаржуваним протоколом від 05.09.2024 р. №26, і через 5 днів після відмови було подано заяву про виправлення описки у акт від 18.07.2024 р., тобто, після прийняття оскаржуваного рішення відповідачем, хоча підставою для відмови у наданні відстрочки від мобілізації позивачу було встановлення факту наявності інших осіб, які зобов`язані здійснювати догляд за своїми батьками, а саме сестра ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що у матеріалах справі відсутні докази, на підтвердження доводів позивача щодо неможливості здійснення догляду, як обов`язку, передбаченого СК України, донькою ОСОБА_3 за своєю матір`ю ОСОБА_5 (а.с.8,11). Разом з тим, наявність або відсутність громадянства іншої держави не позбавляє дітей обов`язку утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги згідно зі статтями 202, 203 Сімейного кодексу України.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 оформлене протоколом №26 від 05.09.2024 р. відповідачем прийняте у межах компетенції, на підставі поданих позивачем доказів.

Суд вказує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

А згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЮ.Ю.Дору