Решение № 123528114, 05.12.2024, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ОДЕСИ

_____________________ Справа № 947/24148/24

Провадження № 2/947/4978/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого суддіСкриль Ю.А.,

за участю секретаря судових засіданьОстапчук О.Є.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

06.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором № 338905794 вiд 01.02.2021 заборгованість у сумі 42679,00 гривень, понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 2422, 40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 01.02.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 338905794 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 338905794 від 01.02.2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 128 від 06.04.2021, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року.

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "«Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2021року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено в новій редакції, проте його дата укладання залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.

31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022 року. При цьому інші умови залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 21.12.2020 року.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.

В подальшому, ТОВ Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: від 03.08.2021 № 2, від 30.12.2022 №3, відповідно до умов яких продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

17.07.2024 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС») укладено Договір факторингу № 17/07/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 338905794 вiд 01 лютого 2021 року.

ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 12000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням 5с6798fd-2a94-473a-1 від 01.02.2021, а також довідкою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 07/2024.

Відповідно доАкту прийому-передачіРеєстру боржниківза Договором факторингу від 17.07.2024 №17/07/24 від ТОВ «ФК «Онлайн-Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 46679,00 грн, з яких 12 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 30 679,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Ураховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за вказаним договором у розмірі 46 679,00 грн, а також стягнути судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу розподілено судді Скриль Ю.А.

Ухвалою від 08 вересня 2024 року суд постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» у судові засідання, призначені на 09.09.2024, 30.09.2024, 28.10.2024, 05.12.2024 не з`явився, надіславши до суду письмову заяву в якій позовні вимоги підтримує, справу просить розглядати у їх відсутності,проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 09.09.2024, 30.09.2024, 28.10.2024, 05.12.2024, не з`явився, про дату, час і місце їх проведення повідомлявся належним чином, у тому числі на електронну пошту, яка міститься в матеріалах справи. До суду повернулись конверти з довідками Укрпошти: «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив на позовну заяву, заяву про розгляд справи за його відсутності не подав.

Суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності сторін та прийняття судового рішення на підставі наявних матеріалів, відповідно до положеньст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01.02.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 338905794 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за допомогою електронного сервісу, що міститься на сайті www.moneyveo.ua, згідно з умовами якого позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором.

Позивач як на доказ перерахування 01.02.2021 на банківську картку НОМЕР_1 кошти боржнику ОСОБА_1 у розмірі 12000,00 грн посилається на платіжне доручення № 5c6798fd-2a94-473a, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» через АТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснило переказ коштів у розмірі 12000,00 грн на ім`я « ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )» з призначенням платежу «переказ коштів згідно з договором № 338905794 від 01.02.2021, код 3236821712 для зарахування на карту № НОМЕР_1 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer».

На підтвердження здійснення вказаного переказу позивач як на доказ також посилається на довідкою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 07/2024, згідно з якою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання умов договору, укладеного 26.09.2013 № 1336 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за дорученням останнього здійснив платежі на карти клієнтів, у тому числі на карту відповідача № 5363-54ХХ-ХХХХ-8574.

Згідно з п.1.1 Договору, товариство зобов`язується надати позичальникові кредит 12000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, нараховані згідноп.1.4 або 1.5 цього Договору.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту позичальником.

Згідно з п.1.4. нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за процентною ставкою у розмірі 1,69 відсотків від суми кредиту за кожен день користування Кредитом, до закінчення строку, визначеного п.1.3.

Пунктом 2.2.2.1. Договору визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно розрахунку заборгованості, здійсненого станом на 06.04.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором від 01.02.2021 № 338905794, укладеного з ОСОБА_1 , за тілом кредиту нарахована заборгованість у розмірі 12000,00 грн, за процентами 15499,00 грн, всього 27499,00 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 338905794 від 01.02.2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 128 від 06.04.2021.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 128 від 06.04.2021 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 01.02.2021 № 338905794 у розмірі 27499,00 грн, з яких 12000 грн заборгованість за тілом кредиту, 15 499,00 грн заборгованість по відсотках.

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26, до договору факторингу, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено в новій редакції, проте його дата укладання залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.

31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022 року. При цьому інші умови залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 21.12.2020 року.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 42679,00 грн, з яких 12000 грн заборгованість за тілом кредиту, 30679,00 грн заборгованість за процентами.

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 (додаток №18) та №3 від 30.12.2022 якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

17.07.2024 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 17/07/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №338905794 вiд 01 лютого 2021 року.

Відповідно доАкту прийому-передачіРеєстру боржниківза Договором факторингу від 17.07.2024 №17/07/24 від ТОВ «ФК «Онлайн-Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 46679,00 грн, з яких 12 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 30 679,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності надані докази з точку зору їх належності, допустимості, достатності та достовірності, дійшов тиках висновків.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого подав Заявку, в якій вказав свої персональні дані.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір укладений між сторонами вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 , від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19.

Щодо перерахування суми кредиту у розмірі 12000 грн

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні послуги", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин.

У силу положень ч.2 ст.41, ст.49 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3)надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи. Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

Позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за позикою не долучено документу, передбаченого ст.ст.41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст.13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання обов`язку кредитора щодо переказу кредитних коштів відповідачу, позивачем надано платіжне доручення № 5c6798fd-2a94-473a, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» через АТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснило переказ коштів у розмірі 12000,00 грн на «ім`я ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )» з призначенням платежу «переказ коштів згідно з договором № 338905794 від 01.02.2021, код 3236821712 для зарахування на карту № 5363-54ХХ-ХХХХ-8574, без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer», а також довідку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 07/2024, згідно з якою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання умов договору, укладеного 26.09.2013 № 1336 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за дорученням останнього здійснив платежі на карти клієнтів, у тому числі на карту відповідача № 5363-54ХХ-ХХХХ-8574.

Однак, суд вважає, що вказані докази є недостатніми щодо підтвердження здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме на кредитну карту ОСОБА_1 .

З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, підтверджуючих виконання кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» умов кредитного договору від 01.02.2021 № 338905794 щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті Договору, саме ОСОБА_1 . Долучена позивачем заявки відповідача на оформлення кредиту також не містить повну інформацію про належний банківський рахунок (номер кредитної картки) відповідачу.

Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.

Також позивачем до позовної заяви і доказів існування будь яких правовідносин між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та АТ КБ «Приватбанк», яке здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені кредитора. Долучена довідка АТ КБ «ПрРИВАТБАНК» № 07/2024 про перерахування коштів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» через платіжну систему на підставі Договору від 26.09.2013 № 1336, не може бути достатнім доказом отримання відповідачем кредиту. В даному листі відсутня інформація, що підтверджує перерахування коштів на банківський рахунок, що безспірно належить відповідачу. Всі банківські картки зазначені неповністю, а тому така довідка також не може бути належним, достовірним та достатнім доказом виконання кредитного договору. Позивачем не долучено до позову безпосередньо і сам Договір від 26.09.2013 № 1336 укладений між АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що ставить під сумнів усю позицію позивача у справі.

За таких обставин позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу кредитних коштів відповідачу на його рахунок. Належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми від кредитодавця можуть бути виключно первинні документи, яких позивач не надав.

Досліджуючи наданий розрахунок, такий сам по собі не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розмір за договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано.

Указане узгоджується з постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №755/18920/18.

Отже, належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти, в подальшому порушив обов`язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови кредитного договору від 01.02.2021 № 338905794 позивач суду не надав.

Щодо стягнення заборгованості за процентами у розмірі 30679,00 грн

Суд встановив, що відповідно до розрахунку заборгованості, який здійснено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором від 01.02.2021 № 338905794, укладеного з ОСОБА_1 , станом на 06.04.2021, за тілом кредиту нарахована заборгованість у розмірі 12000,00 грн, за процентами 15499,00 грн, всього 27499,00 грн.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами у розмірі 30679,00 грн, не надано доказів, зокрема розрахунку, здійсненого ТОВ «Таліон Плюс», якими збільшена заборгованість за процентами, суду не надано, як і не надано доказів щодо обґрунтованості, а також наявності підстав для здійснення нового розрахунку заборгованості відповідача, зокрема щодо збільшення розміру процентів у порівнянні з проведеним первинним кредитодавцем розрахунком, відповідно до якого на момент відступлення права вимоги сума заборгованості за процентами складала 15499,00 грн.

Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20 засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).

Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення як основного боргу за кредитним договором, так і похідних від нього відсотків, та порушення відповідачем прав позивача, які б підлягали судовому захисту

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись Закону України «Про платіжні послуги», Закону України «Про електронну комерція», ст.ст.11, 207, 526, 598, 610-612, 615, 626-629, 638-639, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 8, 12, 77, 80, 81,83, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №338905794від 01.02.2021 у сумі 42679,00 гривень відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090м. Київ, Харківське шосе, 19, оф. 2005.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 05.12.2024.

Суддя: Ю. А. Скриль