Решение № 123499879, 02.12.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/16770/24

Провадження №2-а/760/1238/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» грудня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Тесленко І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

встановив:

ОСОБА_1 , звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2024 року справу передано в провадження судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 24 липня 2024 року.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що інспектором батальйону № 4 роти № 5 Управління патрульної поліції в м. Києві старшим лейтенантом поліції Надієнком Владиславом Вікторовичем, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2580517 від 11.07.2024, якою його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ч. 2 ст. 126 КУпАП за те, що 11 липня 2024 року о 00 год. 53 хв. 05 с в м. Києві по проспекту Берестейському, 81, керував транспортним засобом ЗАЗ номерний знак НОМЕР_1 і не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії чим порушив п. 2.1.а ПДР. 10 липня 2024 року він зі своїми знайомим повертався до місця свого проживання на транспортному засобі під керуванням його знайомого. О 23 год. 58 хв. під час спілкування з чоловіками, що були одягнуті у військову форму, останні викликали патрульних поліцейських. Поліцейські, які прибули о 00 год. 30 хв. 11.07.2024 за адресою: м. Києві по проспект Берестейському, 81, перевірили у них документи, а потім провели особистий обшук. На ділі вони були затримані, а через деякий час інший поліцейський, що перебував в службовому автомобілі, підійшов до нього та передав йому копію оскаржуваної постанови. Після цього його та його знайомих доставили до відділу поліції де відібрали відбитки пальців, склали якісь папери, а потім близько 03 год. 00 хв. їх привезли на блокпост, поруч з яким знаходився транспортний засіб його знайомого. Вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена незаконно, з порушенням положень КУпАП, при відсутності події та складу правопорушення, при відсутності доказів вчинення правопорушення. Позивача у порушення вимог ст. 280 КУпАП незаконно притягнуто до відповідальності за уявне правопорушення, якого він не вчиняв. На момент розгляду адміністративної справи 11.07.2024 о 00 год. 59 хв. доказів вчинення адміністративного правопорушення, а саме о 00 год. 53 хв. 11.07.2024, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 126 КУпАП, не було, оскільки з 23 год. 58 хв. 10.07.2024 він знаходився біля автомобіля або в автомобілі, який не рухався. Транспортним засобом він не керував, а інспектор Надієнко В.В. не зупиняв його під час руху на транспортному засобі й не попереджав його про ведення відеофіксації на нагрудну камеру поліцейського. Вищевказаний інспектор розглянув справу та притягнув його до відповідальності за відсутності доказів вчинення правопорушення, за відсутності доказів його вини, упереджено, оскільки керувався домислами, припущеннями та неіснуючими даними, а про початок розгляду справи його не інформував. Не повідомляючи його про розгляд справи про адміністративне правопорушення, інспектор розглянув справу без його присутності, а тому інспектор порушив його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України. Інспектор поліції розглянув справу без його участі з порушенням вимог ст. ст. 268, 277-2, п. 3 ст. 278 КУпАП. Разом з цим, інспектор не оголосив йому повний текст постанови, що є порушенням ст. 285 КУпАП, оскільки така постанова оголошується та вручається негайно після закінчення розгляду справи, а зміст постанови оголошується повністю. В порушення вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП не об`єктивно та не повно досліджено всі обставини справи, що призвело до винесення незаконної та необгрунтованості постанови. У пункті 7 оскаржуваної постанови як доказ правопорушення наведено «бодікамера - 473829», проте о 00 год. 53 хв 11.07.2024 він не керував транспортним засобом, бо до приїзду поліцейських транспортний засіб стояв на узбіччі дороги і не рухався. Отже, в постанові наведено недопустимий доказ, на якому ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, що є порушенням положень ст. 251, 252 КУпАП. В порушення вимог ст. 280 КУпАП інспектором поліції при винесенні оскаржуваної постанови не було з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення та, чи винний позивач в його вчиненні. Також оскаржувана постанова винесена за відсутності доказів в справі про адміністративне правопорушення, визначених ст. 251 цього Кодексу. Наявність лише постанови про притягнення до відповідальності та відсутність доказів, які б додавались до цієї постанови, не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час. Така правова позиція викладена в постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а. Також в постанові Верховного Суду від 13.02.2020р. у справі № 524/9716/16-а викладена правова позиція, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Аналогічна правова позиція зазначена в постанові ВС від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1.10 ПДР водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14 керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. З наведеного витікає, що суб`єктом адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП є особа, яка керує транспортним засобом, однак не має права керування таким транспортним засобом. Таким чином, матеріалами справи має бути доведено, що вищевказаний транспортний засіб о 00 год. 53 хв. 11.07.2024 рухався під керуванням ОСОБА_1 , але ж матеріали справи об`єктивних даних, які б підтвердили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом без водійського посвідчення, не містять. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. У порушення положень ст. 279 КУпАП та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» інспектор, який розглядав дану справу, не представився, не назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання. Всупереч ст. 245 КУпАП інспектор не вжив заходів для повного, всебічного, об`єктивного з`ясування всіх обставин, що мають значення по даній справі, а винесена суб`єктом владних повноважень постанова від 26.03.2023 року не відповідає вимогам обґрунтованості та безсторонності (неупередженості), передбаченим п. п. 3, 4, 9 ч. 2 ст. 2 КАС України. Інспектор поліції Надієнко В.В. порушив процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності, встановлену КУпАП, недотримавши вимоги щодо своєчасного, всебічного й об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та належного документування обставин адміністративного правопорушення, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення. На підставі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складення адміністративних протоколів, визначених статтею 255 КУпАП. Відповідно до правових позицій Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в постанові від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17 та постанові від 27.02.2018 року по справі № 813/2451/17, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено лише допустимими доказами. Відповідно до приписів статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. У рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, пю при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним еумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту. Сама по собі постанова про накладення адміністративного стягнення не може бути неспростовним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом показування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП поза розумним сумнівом. Таким чином, керування о 00 год. 53 хв. 11.07.2024 транспортним засобом ОСОБА_1 який не мав права керування таким транспортним засобом, що утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, не доведена жодними доказами поза розумним сумнівом.Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З врхуванням наведеного, просив скасувати постанову інспектора батальйону № 4 роти № 5 Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Надієнка Владислава Вікторовича серія ЕНА № 2580517 від 11.07.2024, якою його ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ч. 2 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження; постановлено розгляд даної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), за відсутності клопотання будь - якої зі сторін про інше.

17 жовтня 2024 року від відвідача до суду надійшов відзив на позовну заяву про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у якому відповідач зазначив, що у провадженні Солом`янського районного суду м. Києва знаходиться адміністративна справа №760/16770/24 за позовом ОСОБА_1 , (далі - Позивач) до Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у м. Києві ДПП/Відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2580517 від 11.07.2024 (далі - Постанова) шодо накладення адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 3 400 гривень за вчинене адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним, оскільки він не керував даним транспортним засобом, за кермом знаходилась його друг. Однак, твердження Позивача, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. Відповідно до винесеної Постанови, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ЗАЗ» ТІ3110 номерний знак НОМЕР_1 , 11.07.2024 о 00:53 у м. Києві на просп. Берестейський, 81 водій керував транспортним засобом без посвідчення водія, тобто не маючи права на керування таким транспортним засобом, порушивши при цьому п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), скоївши тим самим правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Щодо правомірності винесення Постанови та притягнення водія до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Згідно зі ст. 6, ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 8 КУпАП передбачає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху. Разом з тим п. 1.1 ПДР встановлює єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР. згідно із п. 1.3 ПДР. Згідно п. 1.9 ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством. Що стосується обґрунтування норми матеріального права за не пред`явлення документів на вимогу працівника поліції, то відповідно до п. 2.1 ПДР, визначено, що водій механічного транспортного засобу, повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби. Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС. а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, шо здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи. Пунктом 2.4 (а) ПДР закріплено, що на вимогу поліцейського водій повинен пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 ПДР. Вищевикладене також кореспондується ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух». Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Положеннями п. 8 ч. 1 зазначеної статті встановлено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров`я людей, та на підставі п. З ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо- транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, та вимагати пред`явлення в особи документів, згідно ч. 2 ст. 32 Закону. Так, відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Положеннями ст. 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції, та від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, в тому числі справи про правопорушення ПДР передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених ч. 4 ст. 258 КУпАП, посадовими особами Національної поліції на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення. Враховуючи вищевикладені норми, поліцейський, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вірно кваліфікував вчинене Позивачем правопорушення та вірно застосував норми матеріального права. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Фактичні обставини справи. Так, під час патрулювання було отримано виклик про зупинку водія на блокпосту без відповідного документу, який надає право керування транспортним засобом. Прибувши на місце було виявлено військових, які на блокпосту перевіряли транспортний засіб. На 00 хв. 15 с. інспектор запитує водія «Чого без посвідчення водія?» Водій каже «Бо воно робиться, мені осталось пройти вождєніє і всьо». Інспектор уточнює «Тоєсть їх ніколи не було?» Водій зазаначає «Я їх тільки начав робити». На 00:30 с. інспектор запитує документи, що посвідчує особу. Водій надає і водієм виявився ОСОБА_1 - Позивач. На 02 хв. 00 с. інспектор запитує Позивача ОСОБА_1 «Так то Ви були за кермом?» На що Салогуб стверджено відповідає «ТАК». Тобто, поліцейськими було встановлено особу водія, якій чітко заначив, що саме Позивач керував даним транспортним засобом, але в нього не виявилось посвідчення водія і він ніколи його не отримував. Враховуючи вищевикладене, зазначив, що Позивач - водій не мав права керування транспортним засобом, і правомірно був притягнутий до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КупАП. Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було. Враховуючи викладене, оскаржувана постанова винесена у межах повноважень Відповідача в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. З врахуванням наведеного, просили відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

24 жовтня 2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив у якому він вказав, що 22 жовтня 2024 року ним, ОСОБА_1 , отримано відзив на позовну заяву від 10.10.2024 № 32390/41/11/3-2094 за підписом Ганни Сокирко , представника відповідача. Ознайомившись зі змістом даного документа вважає за необхідне надати відповідь на даний відзив. Відповідач не спростував його доводи, що про розгляд адміністративної справи його поліцейський не повідомляв, з його правами за ст. 268 КУпАП не ознайомлював, фактично склав оскаржувану постанову без його участі, і зміст якої йому не зачитував. Також у відзиві на позов представник відповідача не наводить аргументів на спростування його доводів, що в той день та час, він не керував транспортним засобом. Водночас аргументи представника відповідача, що «поліцейським було встановлено особу водія, який чітко зазначив, що саме Позивач керував даним транспортним засобом, але в нього не виявилось посвідчення водія і він ніколи його не отримував» якдоказ керування ним транспортним засобом в той день та час є припущенням і не відповідають висновкам Верховного Суду. У пункті 32 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2019 у справі № 537/2088/17 наведено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. Доданий до відзиву на позов відеозапис не є доказом у справі відповідно до ст. 251 КУпАП, адже жодним чином не фіксує суб`єкта адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а також не фіксує об`єктивну сторону складу даного адміністративного правопорушення. Твердження представника відповідача зводяться до визнання ним вини при винесені поліцейським оскаржуваної постанови. Разом з тим, поліцейський який виніс оскаржувану постанову безпосередньо не зупиняв транспортний засіб, тобто не фіксував керування ним транспортним засобом. Жодних доказів на підтвердження цього факту (покази свідків, або фіксація технічними засобами) не зібрав і не оцінював при винесенні оскаржуваної постанови, а наданий суду відеозапис не містить фактичних даних, що підтверджують керування ним транспортним засобом о 00:53 год. 11 липня 2024 року або рух транспортного засобу чи його зупинку поліцейським. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліпи (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року). Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіак; проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на корист обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого. Отже, у відзиві на позов відсутні посилання на будь-які фактичні дані і підставі яких поліцейський встановлював суб`єкта адміністративного правопорушення, а також обставини об`єктивної сторони складу відповідного адміністративного правопорушення. Крім того, відзив на позовну заяву не відповідає вимогам ст. 162 КАСУ, а також поданий неуповноваженою особою, тому не може враховуватися судом при розгляді даної справи. В порушення ч. 5 цієї статті відзив подано з порушення строку встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а також не містить обґрунтувань поважності причин пропуску відповідачем відповідного строку. В порушення п. 6 ч. 2 даної статті до примірника відзиву на позовну заяву, що направлена на адресу позивача, не надано копії довіреності, що підтверджує повноваження представника відповідача. В порушення ч. 7 вищевказаної статті відзив на позовну заяву подано без реєстрації його в Єдиній судовій інформаційно - комунікаційній системі, водночас відповідач має електронний кабінет. Відзив на позов підписала Ганна Сокирко , яка діє на підставі довіреності (без дати та без номера), проте відповідно до ч. 1 ст. 57 КАСУ представником у суді може бути адвокат або законний представник, а тому виключно довіреність, за відсутності інших передбачених процесуальним законом доказів (статуту, положення трутового договору, контракту тощо) не є доказом, що відповідна особа уповноважена діяти від імені Департаменту патрульної поліції в порядку самопредставництва. Також виключно довіреність, за відсутності в Єдиному реєстрі адвокатів України відомостей про те, що відповідна особа має статус адвоката і такого документа яке не було нею надано суду, не може належним чином потверджувати її повноваження на здійснення представництва Департаменту патрульної поліції в суді (Постанова Верховного Суду від 21 січня 2020 року по справі №924/440/19). На підставі викладено просив позов задовольнити.

Інших процесуальних дій не вчинялось.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2580517 від 11.07.2024 року, вона була винесена інспектором 5 роти 4 бат. полк 1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Надієнко В.В. у зв`язку з тим, що 11.07.2024 00:53:05 м. Київ, проспект Берестейський (Перемоги) 81 водій керуючи ТЗ не пред`явив посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії (чим порушив п. 2.1. а ПДР керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ; стаття 126 ч. 2 (а.с. 5).

Судом було досліджено оптичний диск з відеозаписом, наданий відповідачем, який містить у собі відеофайл щодо спілкування позивача з працівниками поліції, при цьому суддя зважає на те, що зазначений відеофайл не містить у собі інформації щодо руху транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , а також щодо належного розгляду справа про адміністративне правопорушення відновно позивача, зокрема роз`яснення йому прав, встановлених Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Частиною 2 статті 126 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Таким чином, об`єктивною стороною зазначеного адміністративного правопорушення є керування транспортним засобом.

Відповідно до п.п. «а» п.2.1. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно до п.1.10. Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Таким чином, зазначеними нормами передбачено обов`язок водіїв при русі транспортного засобу мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

При цьому, матеріали справи не містять будь - яких належних та допустимих доказів керування позивачем 11.07.2024 року будь - яким транспортним засобом, зокрема і автомобілем ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_1 .

Крім того, суд також зважає на наступне.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279 - 1 - 279 - 8 цього Кодексу.

Згідно до ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Однак, матеріали справи не містять у собі будь - яких належних та допустимих доказів забезпечення належного розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача, зокрема і роз`яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП. У оскаржуваній Постанові підпис особи щодо належного роз`яснення їй прав відсутній, з інформації дослідженої судом що міститься на оптичному диску, наданому відповідачем, не вбачається дотримання вимог КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення при винесенні оскаржуваної постанови.

Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України. Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №524/5536/17 від 15.11.2018 року.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Матеріали справи, станом на момент розгляду справи, не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII встановлено основні повноваження поліції.

Як вбачається з п. 11ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Як вбачається з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, згідно Конституції України та Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліцейський, під час виконання своїх службових обов`язків, зобов`язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно - правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Згідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р. (Заява N 16437/04), зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, закон покладає на відповідача обов`язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.

Однак, матеріали справи не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

З врахуванням вищенаведеного, суддя дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №2580517 від 11.07.2024 року, якою було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Також, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 605,60 грн. (квитанція №ВС3А-7Т45-6ТСТ-7974 від 13.07.2024 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з зазначених положень, вирішення питання щодо стягнення судових витрат з відповідача при задоволенні позову, чітко врегульовано процесуальним законодавством та не є дискрецією суду.

З огляду на зазначене, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асігнувань.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 139, 227, 246, 247, 248, 250, 251, 286, 293 КАС України, суд,-

постановив:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2580517 від 11.07.2024 року, якою було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02 грудня 2024 року.

Суддя І.О. Тесленко