Решение № 123497841, 08.11.2024, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8243/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Черкаській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПрудОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Черкаській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідно до постанови серії ЕНА № 3189534 від 03.10.2024, складеною старшим сержантом поліції Відділу поліцейської діяльності № 1 Черкаського районного управління поліції Головного національної управління поліції в Черкаській області ОСОБА_3 та накладено адміністративне стягнення в розмірі 510 гривень. Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 , 03.10.2024 року о 19-43 год., керуючи автомобілем Dodge Ram НОМЕР_1 у м. Черкаси, по вул. Дахнівська, проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «ґ» ПДР. Вказує, що справу було розглянуто з порушенням вимог ст. 268 та 280 КУпАП, а саме не вжито жодних дій для надання йому можливості скористатися фаховою правовою допомогою і реалізувати право на правову допомогу. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення він заявив клопотання про надання можливості залучення до розгляду справи захисника - адвоката, у зв`язку з чим, з огляду на пізній час, просив перенести розгляд справи. Водночас, відповідачем не вжито дій щодо надання реальної можливості йому реалізувати право на отримання правової допомоги, розгляд справи відкладено не було та одразу винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, що унеможливило реалізацію даного права мною. При цьому зазначає, що пропозиція інспектора скористатися правовою допомогою адвоката на місці, зателефонувавши або зв`язавшись із адвокатом у інший спосіб не може свідчити про забезпечення його права на отримання правової допомоги, про це ним було повідомлено відповідачу та також було повідомлено про необхідність надання часу для залучення адвоката та забезпечення права на правову допомогу. Зауважує, що 19.43 год. не є робочим часом у більшості адвокатів, а пошук адвоката та укладення з ним відповідного договору зайняв би певний час. Окрім того, відмова у задоволенні вищевказаних клопотань працівником поліції не була ніяк аргументована, причини відмови позивачу не відомі і наразі. Такими діями, відповідач порушив його (позивча) право, як особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності на правовий захист, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Отже, інспектором патрульної поліції не дотримано процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності в частині забезпечення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на правовий захист. Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У вказаному вище випадку, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення. Разом з тим, ст. 276 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 122 КУпАП (коли правопорушення вчинено водієм), можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Тож, положення статті 276 КУпАП визначають можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, не лише на місці вчинення правопорушення, а й за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Отже, законом не заборонено відкладати розгляд справи та розглядати її не на місці вчинення правопорушення. З приведеного вбачається, що уповноваженою особою відповідача при винесенні оспорюваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи задля забезпечення участі захисника під час розгляду справи та безпідставно не надано останньому можливість скористатися правовою допомогою. З огляду на вищевказані обставини, відповідачем не в повній мірі дотримано вимоги статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, оскільки перед складанням постанови про адміністративне правопорушення щодо нього (позивача) не були заслухані пояснення водія, що в свою чергу, виключає надання об`єктивної оцінки фактичним обставинам справи. Органом Національної поліції, у даній справі, є Головне управління поліції в Черкаській області, від імені якого діяв старший сержант поліції Відділу поліцейської діяльності № 1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , оскільки Відділ поліцейської діяльності № 1 є відділом Черкаського районного управління поліції, який в свою чергу є структурним підрозділом Головного управління Національної поліції в Черкаській області, тому саме Головне управління поліції в Черкаській області є належним відповідачем у даній справі.

За таких обставин просить суд скасувати постанову від 03.10.2024 року серії ЕНА № 3189534 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та провадження по адміністративній справі закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. А також стягнути з відповідача на користь позиваа судові витрати понесені ним у зв`язку з розглядом справи.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.10.2024 прийнято позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін. При цьому, суд ухвалив, що відповідач протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст.162 КАС України.

Відповідачем 04.11.2024 до суду подано відзив на адміністративний позов, у якому вважає, що даний адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав. Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 3189534 від 03.10.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. Відповідно до п. п. «ґ» п. 8.7.3 ПДР жовтий сигнал забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. Положеннями п. 2.3 «б» ПДР встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Із вищезазначеного слідує, що позивач під`їжджаючи до світлофору повинен був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, при увімкнені зеленого миготливого сигналу, який передує жовтому та попереджає про його увімкнення, врахувати технічний стан транспортного засобу та розрахувати можливість зупинки у місці, визначеному п. 8.10 ПДР при увімкнені жовтого сигналу світлофора. Поліцейський оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному іоб`єктивному дослідженнівсіх обставинсправи вїх сукупності,керуючись закономі правосвідомістю.Відповідно доп.1розділу IVІнструкції з оформленняполіцейськими матеріалівпро адміністративніправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксовані нев автоматичномурежимі,затвердженої наказомМВС України№ 1395від 07.11.2015,розглянувши справупро адміністративнеправопорушення,поліцейський виноситьпостанову посправі проадміністративне правопорушення.Відповідно довимог КУпАПта Інструкції,поліцейським розглянутосправу проадміністративне правопорушеннята,враховуючи характервчинених правопорушень,відповідно дост.283КУпАП,винесено постановупо справіпро адміністративнеправопорушення,якою,як зазначеновище,позивача притягнутодо адміністративноївідповідальності увигляді штрафув розмірі510,00грн.При цьому,належна фіксаціявчинення адміністративногоправопорушення можепідтвердити правомірністьнакладення адміністративногостягнення табуде вважатисяналежним доказомпо справі,а самезаписи технічнихприладів тазасобів,на підставіяких поліцейськимзроблено висновокпро вчиненняпозивачем інкримінованогойому правопорушення.Відповідно донаявних матеріалів,а саме:постанови пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїЕНА №3189534від 03.10.2024,рапорту поліцейськогоСРПП ВПД№ 1Черкаського РУПГУНП вЧеркаській областістаршого сержантаполіції ОСОБА_3 ,відеозаписів зреєстратора службовогоавтомобіля 70maiта збодікамери dsj2110004,які єдодатками допостанови встановленонаступне.Під часпатрулювання вулично-шляховоїмережі 03.10.2024та підчас рухудо зониреагування працівникиполіції виявилитранспортний засібDodgeRam НОМЕР_1 ,який здійснивпроїзд назаборонений сигналсвітлофора «жовтий»,чим порушивп.п.8.7.3.Ґ ПДР.Після зупинкивищевказаного транспортногозасобу працівникполіції представивсята відповіднодо ч.3ст.35Закону України«Про Національнуполіцію» повідомивпричину зупинки.Відповідно довідеозапису знагрудної бодікамеривбачається,що працівникполіції зачитавправа водію,повідомив останньому,що вінможе ознайомитисяз відеозаписомз відеореєстратора.Після чогопозивач повідомивпро те,що будепроводити розглядсправи вприсутності йогоадвоката,на щопрацівник поліціїзапропонував водіюзателефонувати йогоадвокатові.Проте позивачвідмовився таповідомив,що розглядсправи будеперенесено тапроводитиметься взручний длянього час.На запитанняпрацівника поліції,що самеунеможливлює провестирозгляд справина місцізупинки,позивач відповівте,що вінне згоден.Працівник поліціїповідомив,що можеперенести розглядсправи на04.10.2024на 09:00год.,проте водійвідмовився таповідомив,що будеу відрядженні.Таким чином,працівники поліціївідмовили узадоволенні клопотанняпро перенесеннярозгляду справиу зв`язкуз тим,що водійне обґрунтувавпричину даногоперенесення,а такожводій незміг пояснити,чому неможе зателефонуватиадвокату тав телефонномурежимі отриматиправову допомогу.Згідно звідеозаписом звідеореєстратора зіслужбового автомобілявбачається,що позивач,при зазначенихв оскаржуванійпостанові обставинах,керуючи транспортнимзасобом,а самеавтомобілем DodgeRam НОМЕР_1 ,проїхав нажовтий забороннийсигнал світлофора.Автомобіль позивача,під`їжджаючидо перехрестя,регульоване світлофором,при змінісигналу світлофораз зеленогомиготливого нажовтий,що забороняєрух,мав достатньочасу длясвоєчасного реагуванняна змінудорожньої обстановкибез застосуванняекстреного гальмуванняперед перехрестям,але проїхавстоп-лініюперед пішохіднимпереходом таперехрестям назаборонний жовтийсигнал світлофора.При цьому,позивач під`їжджаючидо світлофору,повинен бувбути уважним,стежити задорожньою обстановкою,при увімкненізеленого миготливогосигналу,який передуєжовтому,врахувати технічнийстан транспортногозасобу тарозрахувати можливістьзупинки умісці,визначеному п.8.10ПДР приувімкнені жовтогосигналу світлофора.Проте,вищезазначених вимогПДР позивачне виконавта доказівпро неможливістьзупинитися увизначеному ПДРмісці припроїзді перехрестя,під часрозгляду справипро адміністративнеправопорушення,не надав.Таким чином,факт вчиненняпозивачем правопорушення,передбаченого ч.2ст.122КпАП України,підтверджено належнимидоказами.При розглядісправи проадміністративне правопорушенняпозивачем незазначалося ніякихобставин,які бне далийому змогузупинити транспортнийзасіб умісці,передбаченому пунктом8.10ПДР невдаючись доекстреного гальмування.Таким чином,встановлені обставинисвідчать пронаявність вдіях позивачаознак іскладу адміністративногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.122КУпАП.Під часрозгляду адміністративноїсправи працівникомполіції повідомленопозивачу йогоправа передбаченіст.268КУпАП тастрок оскарженняза ст.289КУпАП.Після того,як постановусерії ЕНА№ 3189534від 03.10.2024було складенона місці,поліцейський ознайомивзі змістомданої постановипозивача,від підписута отриманнякопії постановиостанній відмовився,а томудана копіянаправлена листомпро,що свідчитьчек Укрпоштитрек-номер 1800900008473.Щодо твердженняпозивача проте,що відповідачемпорушено йогоправо направовий захист,тому іпорушено порядокрозгляду справи,у відзивізазначено наступне.Згідно зчастиною першоюстатті 268КУпАП,особа,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності,має право:знайомитися зматеріалами справи,давати пояснення,подавати докази,заявляти клопотання;при розглядісправи користуватисяюридичною допомогоюадвоката,іншого фахівцяу галузіправа,який зазаконом маєправо нанадання правовоїдопомоги особисточи задорученням юридичноїособи,виступати рідноюмовою ікористуватися послугамиперекладача,якщо неволодіє мовою,якою ведетьсяпровадження;оскаржувати постановуу справі.Тобто,позивач уразі бажанняскористатися правничоюдопомогою адвоката,міг скористатисяйого послугамив телефонномурежимі,з подальшимоформленням договору,але,останній нескористався такоюможливістю.Жодним нормативнимактом поліцейськогоне зобов`язаноздійснювати забезпеченняводію підчас притягненнядо адміністративноївідповідальності юридичноюдопомогою.Поліцейський згідноіз законодавствому разіпритягнення особидо адміністративноївідповідальності лишеознайомлює ізїї правами,однак,виключно особавирішує,чи скористаєтьсясвоїми правамиі вякий спосіб.Відсутність захисникапри складанніоскаржуваної постановине суперечитьінтересам правосуддя,оскільки позивачреалізував своєправо наоскарження постановипро адміністративнеправопорушення,відтак,подальший захистправ ісвобод особиможе бутизабезпечено всуді приоскарженні дійта рішеньсуб`єктавладних повноважень.Поліцейський жоднимчином необмежував позивачау користуванніправовою допомогоюта надававпозивачу достатньочасу длязалучення адвоката.На відеозафіксовано,як поліцейськіпропонували позивачузателефонувати адвокатові,останній всвою чергуне погодивсяна цюпропозицію,аргументуючи тим,що вінне згіднийта будерозглядати справув зручнийсаме длянього час.В обґрунтуваннящодо перенесеннярозгляду справи ОСОБА_1 не зазначивжодних поважнихпричин таобставин,а лишедекілька разповідомив те,що цейого право.Таким чином,працівник поліціїправомірно відмовиву задоволенніклопотання щодоперенесення розглядусправи наіншу датута час.Законодавством невизнана обов`язковаучасть адвокатачи іншогофахівця угалузі правау випадкурозгляду справипро адміністративнеправопорушення безпосередньона місційого вчиненнята реалізаціяцього правапозивачем непов`язаназ обов`язкомінспектора відкластирозгляд справичи термінововикликати фахівцяу галузіправа.Крім того,Законом України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо вдосконаленнярегулювання відносину сферізабезпечення безпекидорожнього руху»від 14липня 2015р.№ 596-VIII,були внесенізміни взаконодавство,зокрема,в ст.258КУпАП.Дані зміниспростили розглядсправ проадміністративні правопорушення,передбачивши скороченепровадження усправах проадміністративні правопорушення,яке передбачаєвинесення попевним статтямКУпАП непротоколу,а відразупостанови,провівши розглядсправи намісці вчиненняадміністративного правопорушення.З оглядуна викладене,працівник поліціїу повніймірі виконавсвій обов`язокщодо забезпеченняправа останньогона захистшляхом роз`ясненьположень законута наданняпозивачу можливостізалучити доучасті урозгляді справиадвоката,однак позивачтаке правоне реалізувавіз суб`єктивнихпричин,що спростовуєдоводи позивачапро незабезпеченняйого правана правничудопомогу тапорушення процедурирозгляду справи.Таким чином, вважають, що позовні вимоги позивача є необгрунтованими, а позовна вимога про скасування постанови про вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3189534 від 03.10.2024 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора, а саме жовтий, чим порушив вимоги п. 8.7.3 «ґ» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, а ГУНП в Черкаській області, як суб`єкт владних повноважень під час винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють дані відносини. Крім того, позивачем пропущений строк звернення до суду про, що подано відповідне клопотання.?Враховуючи викладене, просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - відмовити повністю.

Одночасно з відзивом до суду подано клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки позивачем пропущено десятиденний строк оскарження постанови про накладення на нього адміністративного стягнення серії ЕНА № 3189534 від 03.10.2024, при складанні якої працівниками поліції ОСОБА_1 був присуній, але відмовився від її отримання та повний текст якої було направлено на адресу позивача поштою за трек-номером 1800900008473. Тож вважає, що даний позов, враховуючи вказане, підлягає залишенню без розгляду.

У свою чергу, позивачем ОСОБА_1 07.11.2024 до суду подано клопотання про поновлення строку для звернення до суду, в обґрунтування якого вказує, що 03.10.2024 відносно нього було складено постанову серії ЕНА № 1842016 про притягнення до адміністративної відповідальності, яка на місці розгляду справи отримана ним не була, а отримана 08.10.2024 засобами поштового зв`язку та фактично був ознайомлений з її детальним змістом. За таких обставин подати заяву про скасування постанови до моменту її отримання у визначений законом строк не мав можливості. Отже, протягом десяти днів з моменту отримання постанови, ознайомленням з її змістом ним було подано даний позов засобами поштового зв`язку, а саме 18.10.2024. Таким чином, причини пропуску строку на оскарження вважає поважною, просить це врахувати та поновити строк зверненя із позовом до суду. Вказані обставини пропуску десятиденного строку для звернення до суду просить суд визнати поважними та поновити вказаний строк для зверненя до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, до початку розгляду подав заяву від 07.11.2024, у якій просив розгляд проводити без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки неповідомили, 04.11.2024 до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому у задоволенні позовних вимог просять відмовити у повному обсязі.

Враховуючи думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 03.10.2024 поліцейським Відділу поліцейської діяльності № 1(м.Черкаси) Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області старшим сержантом поліції Жейда С.Ю. винесено постанову серії ЕНА №3189534про накладенняна ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у розмірі 510,00 грн.

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що 03.10.2024 о 19 год. 43 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ Dodge Ram НОМЕР_1 , у м. Черкаси, по вул. Дахнівська, проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «ґ» ПДР порушення проїзду на заборонений сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її поважність згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною 2 статті 122 КУпАП.

Згідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, в тому числі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Пунктом 1.1 ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

У відповідності до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.8.1. ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, Х-подібні. (п. 8.7. ПДР України)

Пунктом 8.7.3.ґ. ПДР України встановлено, що жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

У судовому засіданні оглянуто записи DVD, з яких вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом, здійснив перетин перехрестя на жовтий сигнал світлофора, який попереджував про зміну світлового сигналу на червоний, яим порушив п. 8.7.3. ґ. ПДР України.

Приписами статті 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У позовній заяві позивач зазначає, що при складанні постанови про адміністративне правопорушення відносно нього працівниками поліції було порушено порядок розгляду справи, а саме права на його захист, як особи, що притягується до адміністративної ідповідальності.

Так, згідно з частиною першою статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону Україна «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», передбачено, що договір про надання правничої допомоги може вчинятися усно у випадках; надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); якщо клієнт невідкладно потребує надання правничої допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

Тобто, поліцейський згідно із законодавством у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності лише ознайомлює її з правами, однак, виключно особа вирішує, чи скористається своїми правами і в який спосіб.

З доданого до відзиву відеозапису вбачається, що поліцейським відповідно до вимог законодавства було дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 роз`яснено його права, в тому числі право скористатися правовою допомогою, та надано можливість скористатися такими послугами, зокрема, у телефонному режимі, з подальшим оформленням договору, але останній такою можливістю не скористався. Поліцейський не обмежував позивача у користуванні правовою допомогою та надавав позивачу достатньо часу для залучення адвоката. Так, на відео зафіксовано, як поліцейські пропонували позивачу зателефонувати адвокатові, останній, в свою чергу, не погодився на цю пропозицію, аргументуючи тим, що він не згідний та буде розглядати справу в зручний саме для нього час.

Також ОСОБА_1 було запропоновано перенести розгляд адміністративних матеріалів на іншу дату, але останній не погодився.

В обґрунтування щодо перенесення розгляду справи ОСОБА_1 не зазначив жодних поважних причин та обставин, а лише декілька раз повідомив те, що це його право. Таким чином, працівник поліції правомірно відмовив у задоволенні клопотання щодо перенесення розгляду справи на іншу дату та час.

При цьому, слід зазначити, що діючим законодавством органи поліції не зобов`язано здійснювати забезпечення особи (водія) під час притягнення його до адміністративної відповідальності юридичною допомогою, а лише необхідно роз`яснити його право на правову допомогу. Законодавством не визнана обов`язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов`язана з обов`язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував своє право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак, подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Варто окремо звернути увагу на те, що і під час розгляду справи у суді позивач не скористався правом на правничу допомогу та звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно зі статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Таким чином, доводи позивача наведені в обґрунтування своїх позовних вимог, не знайшли свого підтвердження під час розгляду спави та були спростовані дослідженими матеріалами, в тому числі й відеодоказами.

У судовому засіданні доведено належними та допустимими доказами факт порушення ОСОБА_1 ПДР України.

Не заслуговують на увагу посилання позивача щодо відсутності змоги отримати юридичну (правову) допомогу, оскільки з наданого диску з відеозаписом встановлено, що позивачу були роз`яснені його права, зміст їх був йому зрозумілим, була надана можливість залучити до розгляду справи адвоката та скористатися його допомогою.

З огляду на зазначене, беручи до уваги, що постанова прийнята правомочним органом з дотриманням законодавства, стягнення накладено в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3189534 слід залишити без змін, а позов - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 126 КУпАП, ст.ст. 2, 19, 132, 134, 241-251 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

У позові ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Черкаській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий: Н. М. Кондрацька