Решение № 123497510, 27.11.2024, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2080/24

Провадження № 2/548/632/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.11.2024 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Манжос Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивачки та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивачка звернулася до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування позову зазначила, що вона ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після покійного батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 06.04.2018 виконавчим комітетом Новооржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області.

Факт родинних відносин позивача та ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Оржицького районного управління юстиції.

Відповідно до довідки № 108 від 13.09.2024 Новооржицької селищної ради, останнім місцем проживання та реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис № 11 від 13.10.2017 року), згідно відомостей домової книги АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_2 та протягом шести місяців з моменту смерті по даній адресі ніхто не зареєстрований.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно.

Зокрема, 12 травня 2023 року державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Полтавської області, виконуючим обов`язки в порядку заміщення завідувача Оржицької державної нотаріальної контори Полтавської області, донькі спадкодавця ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на земельну ділянку, площею 2,6710 га, кадастровий номер: 5324881900:00:002:0034, розташованої на території Клепачівської сільської ради Хорольського району Полтавської області, що належала померлому ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ПЛ № 156436, виданого Хорольським районним відділом земельних ресурсів Полтавської області 18.08.2010 року (спадкова справа №30/2018).

Оскільки відповідно до технічної документації з паювання земель, переданих у колективну власність КСП «Перемога» Хорольського району Полтавської області паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя - рілля та багаторічні насадження, позивач ОСОБА_1 звернулася до Лубенської державної нотарільної контори (згідно наказу Міністерства юстиції України від 03.05.2023 №1581/5 Оржицьку державну нотаріальну контору реорганізовано в Лубенську державну нотаріальну контору) із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) розміром 0,35 умовних кадастрових гектарів (багаторічні насадження).

20.09.2024 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивачка та її представник не з"явилися, але в позовній заяві прохали суд провести розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, протягом строку, встановленого судом, подали до суду відзив на позовну заяву, в якому просять розглянути справу у відсутність їх представника та при вирішенні справи покладаються на розсуд суду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Державним нотаріусом Лубенської державної нотаріальної контори 11.09.2024 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій (індекс №1352/02-31).

Відповідно до змісту вищевказаної постанови, 14.03.2018 відкрито спадкову справу № 30/2018 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на підставі заяви про прийняття спадщини від дочки спадкодавця - ОСОБА_1 , за законом. Інших заяв про прийняття/відмову у справі немає.

12.05.2023 ОСОБА_1 були видані свідоцтва на спадщину на земельні ділянки. Інші свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Так, як у спадкоємця відсутні відповідні документи на земельну частку (пай) розміром 0,35 га у КСП «Перемога» Клепачівської сільської ради Лубенського району (колишнього Хорольського району) Полтавської області, нотаріус не має можливості відповідно до п.4.12 глави 10 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», видати свідоцтво про право на спадщину на вказане майно, оскільки не може визначити склад спадкового майна.

У зв`язку з вищевикладеним нотаріус постановив, відмовити у видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_1 , на земельну частку (пай) розміром 0,35 га у КСП «Перемога» Клепачівської сільської ради Лубенського району (колишнього Хорольського району) Полтавської області, право на яку в цілому належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації відділу №3 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 31-16-0.163-2610/15-23 від 25.05.2023 по КСП «Перемога» на території Клепачівської сільської ради Лубенського (колишнього Хорольського) району проведено уточнення розміру і вартості земельної частки (паю) згідно схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель КСП та затверджено розпорядженням Хорольскої районної державної адміністрації № 348 від 04.10.2004 року, згідно якого розмір земельної частки (паю) становить - 2,72 га.

Уточнений розмір земельної частки (паю) багаторічних насаджень, затверджений розпорядженням Хорольської районної державної адміністрації № 164 від 15.10.2014 року становить - 0,35 га.

Крім того, відділом №3 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надано копію сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0278713, виданого 23.03.2004 Хорольською районною державною адміністрацією, згідно якого ОСОБА_2 , мешканець с. Новооржицьке Оржицького району Полтавської області, як спадкоємець ОСОБА_4 має право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» у розмірі 3,30 га. в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Відповідно до інформації відділу №3 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № -16-0.163-1589/15-24 від 11.04.2024, ОСОБА_2 належав сертифікат серії ПЛ № 0278713, зареєстрований за № 943 від 06.04.2004 на право на земельну частку (пай) по КСП «Перемога».

Згідно з реєстром других примірників державних актів на право приватної власності на землю, книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування, договорів оренди землі станом на 01.01.2013 року, державний акт на право власності на земельну ділянку (багаторічні насадження) на ОСОБА_2 по Клепачівській сільській раді колишнього Хоролсьького району, не обліковується.

Відповідно схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель КСП «Перемога» на території Клепачівської сільської ради проведено уточнення розміру земельної частки (паю) багаторічних насаджень та затверджено розпорядженням Хорольської районної державної адміністрації № 164 від 15.10.2012 року, згідно якого розмір земельної частки (паю) становить - 0,35 га.

У довідці № 119 від 30.08.2024 СВК «Перемога», який є правонаступником КСП «Перемога» (протокол загальних зборів членів КСП від 10.02.2000 рпоку № 1), вказано, що згідно «Технічної документації по паювання земель, переданих у колективну власність КСП «Перемога» Хорольського району Полтавської області» паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя - рілля та багаторічні насадження.

Власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) членів колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» мали право на виділення та отримання у власність земельних ділянок з сільськогосподарськими угіддями рілля та багаторічні насадження.

Виготовлення громадянам технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для посвідчення права на земельну ділянку (багаторічні насадження) згідно сертифіката на земельну часту (пай) здійснювалося відповідно до розпорядження Хорольської районної державної адміністрації № 25 від 13.02.2014 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Клепачівської сільської ради».

Відповідно до розпорядження Хорольської районної державної адміністрації № 25 від 13.02.2014 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Клепачівської сільської ради» надано дозвіл СВК «Пеземога» на виготовлення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розпайованих земель колишнього КСП «Перемога» на території Клепачівської сільської ради. Крім того, надано дозвіл громадянам, власникам земельних часток (паїв) (згідно додатку) на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для посвідчення права на земельну ділянку згідно сертифікатана право на земельну частку (пай).

Розпорядженням голови Хорольської районної державної адміністрації № 164 від 15.10.2014 «Про затвердження вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах розпайованих земель колишнього КСП «Перемога» на території Клепачівської сільської ради, затверджено розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах - 0,35 га.

Відповідно до виписки № 2594 від 03.07.2014 з державної статистичної звітності про земельні ділянки, за рахунок яких проводиться відведення співвласникам СВК «Перемога» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Клепачівської сільської ради Хорольського району Полтавської області за межами населених пунктів, за колективним сільськогосподарським підприємством «Перемога» дійсно рахувалися сільськогосподарські угідді - багаторічні насадження.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру пра власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 12.09.2024 (номер інформаційної довідки № 394707560) за ОСОБА_2 нерухомого майна не зареєстровано.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру пра власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 13.09.2024 (номер інформаційної довідки № 394891134) за особою з реєстраційним номером облікової картки платника податків: НОМЕР_3 (вказаний номер належав ОСОБА_2 ) нерухомого майна не зареєстровано.

Таким чином, ОСОБА_2 на підставі сертифіката на земельну частку (пай) членів колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» мав право на земельну частку (пай) розміром 0,35 умовних кадастрових гектар, яку останній за життя внатурі (на місцевості) не виділив.

На час смерті ОСОБА_2 оригінали правовстановлюючих документів на вищевказане майно втрачено, а дублікати вказаних документів позивач не має можливості отримати оскільки це суперечить ч.4 ст.25 та п.11 ч.1 ст.345 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), згідно яких право власності припиняється у разі смерті власника.

Норми права, застосовані судом.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 25 п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Згідно ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтею 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. (ст. 1261 ЦК України).

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Пунктом 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.02.2012 року за № 282/20595, передбачено, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У листі Міністерства юстиції від 21.02.2005 року за № 19-32/319 вказано, що у разі смерті власника нерухомого майна, правовстановлювальний документ на який відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватись у судовому порядку.

Згідно роз`яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Аналогічні роз`яснення викладені у п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», зокрема, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно п. 3.1 вказаного листа право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Приписами ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше. Оскільки позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі статті 392 ЦК, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до 7 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Крім того, відповідно роз`яснень, що викладені у абз. 25 п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, крім іншого, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно ст. 2 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Статтею 81 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що громадяни набувають право власності на земельні ділянки, крім іншого, на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права визнаються речовими правами.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином,під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру,за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), представник позивача: адвокат Пасюта Анатолій Анатолійович ( свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність № 3933, видане 26 жовтня 2021 року; правнича (правова) допомога надається відповідно до договору від 06.08.2024; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ; офіційна електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ) до Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області (адреса знаходження: вулиця Центральна, будинок, 4 селище Новооржицьке Лубенського району Полтавської області, Код ЄДРПОУ 24833223) про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 в порядку спадкування за законом майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) площею 0,35 умовних кадастрових гектарів, що розташовані на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (до зміни адміністративно-територіального устрою територія Клепачівської сільської ради Хорольського району Полтавської області), яка належала померлому відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) члену колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» серія ПЛ № 0278713.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 27.11.2024 року.

Суддя : О.В. Коновод