Постановление суда № 123484347, 04.12.2024, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 2-34/11

Провадження № 6/496/226/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Портна О.П., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зняття арешту,

В С Т А Н О В И В :

25.11.2024 року представник заявників адвокат Василін В.В. звернувся до суду з заявою про зняття арешту, в якій просить суд зняти арешт по виконавчим провадження №34972467 та №34971578 зі спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , що розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,1 га та земельної ділянки площею 3,0316 га. Свою заяву обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявників- ОСОБА_3 . У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.03.2009 року, вони отримали у якості спадщини по 1/2 спадкової маси, що залишилася після смерті їх батька: житлового будинку АДРЕСА_1 , що розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,1 га та земельної ділянки площею 3,0316 га. У відповідності до постанови про арешт майна боржника від 16-го та 29-го жовтня 2023 року був накладений арешт «на все майно», виконавчі провадження №34972467 та №34971578. 12.12.2013 року судовим виконавцем по цим провадженням були винесені постанови про повернення виконавчого документу стягувачу. 11.06.2020 року по цим провадженням стягувачу були направлені повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. У відповідності до ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 20.04.2021 року відмовлено в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та ухвала набрала законної сили.

Суд, дослідивши заяву та матеріали справи прийшов до висновку, що заява взагалі не обґрунтована і не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зст.447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначеност. 59 Закону України "Про виконавче провадження".

За приписамист. 59 Закону України "Про виконавче провадження"особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положеньЗакону України "Про виконавче провадження", в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістомст.59 Закону України "Про виконавче провадження"до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правиламирозділу VII ЦПК України.

У цій справі арешт на нерухоме майно було накладено державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, а тому належним способом захисту права на майно є саме звернення до суду в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України, а не з заявою.

Заява про зняття арешту подається стороною справи, якщо арешт накладений судом відповідно доглави 10 ЦПК України.

Суд звертає, увагу представника заявників, що заява не обґрунтована жодним посилання на норму закону, не зазначено саме яким розділом ЦПК України керувався представник.

Заявники не позбавлені права звернутися до державного виконавця з відповідною заявою про скасування арешту на майно чи до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України з вимогою скасувати арешт, оскільки правомірність дій державного виконавця при накладенні арешту на майно не виключає можливості скасування даного арешту самим державним виконавцем чи на підставі судового рішення за відповідною скаргою сторони виконавчого провадження в разі коли відпала необхідність в такому забезпеченні.

Керуючись ст.ст. 158, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволеннізаяви представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 прозняття арешту - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Повний текстухвали складено04грудня 2024 року.

Суддя О.П. Портна