Решение № 123473714, 29.11.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 рокусправа № 380/11363/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) (далі - Позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10 м. Львів, 79016; РНОКПП 13814885; далі Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано - Франківськ, буд. 15, 79018; код ЄДРПОУ 20551088; далі Відповідач 2) з вимогами:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду

України в Івано-Франківській області від 02.05.2024 Nє135050014190 про відмову у перерахунку моєї пенсії з урахуванням стажу праці на території російської федерації в період з 01.01.1992 по 14.04.2005 року

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату моєї пенсії з 02.10.2023 року із зарахуванням стажу праці на території російської федерації в період з 01.01.1992 по 14.04.2005 р. на підставі записів у моїй трудовій книжці НОМЕР_2 та довідок московської філії Акціонерного товариства

"Федеральна пасажирська компанія "Пасажирське вагонне депо москва-Київська" від 25.11.2019 р. за номерами № 689, № 690, № 691, № 692 з урахуванням раніше виплачених сум.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп`як О.О.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії від 26.04.2024 року до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Рішенням ГУ ПФУ в Івано - Франківській області від 02.05.2024 №135050014190 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.

Вважаючи відмову протиправною, позивач просить суд задовольнити позов.

Відповідач 1 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживали і працювали за її межами, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Однією з таких угод є Угода про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. З 1 січня 2023 року російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді, тому на осіб, які працювали в російській федерації після 1 січня 1992 року не поширюються норми Угоди, щодо врахування стажу та заробітку при призначенні пенсії. Таким чином підстав для перерахунку пенсії при «переході на інший вид пенсії» пенсії за віком немає, оскільки позивач не набув необхідного страхового стажу. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач 2 надіслав суду відзив, які містить аналогічні за змістом заперечення проти позову.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 03 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Позивач отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.10.2023 року.

В подальшому позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням стажу за 1992- 2005 роки (а саме в період з 01.01.1992 по 14.04.2005 року).

За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області, яким рішенням № 135050014190 від 02.05.2024 року, відмовдено у перерахунку пенсії з підстав що для врахування до страхового стажу та заробітної плати в російській федерації за 1992-2005 року на підставі вищевказаних довідок відсутні.

У рішенні зокрема зазначено, що ОСОБА_1 , отримує пенсію за віком з 02.10.2023 згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для перерахунку пенсії було надано довідку 25.11.2019 №690, № 691, №692, № 689 видану АО «ФПК «Пасажирське Вагонне Депо Москва Києвська».

Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживали і працювали за її межами, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Однією з таких угод є Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13березня 1992 року (далі-Угода). Її підписантами свого часу стали 13 країн, в тому числі Україна і росія. Незалежно від того, в якій із цих країн працювала особа, при переїзді в Україну їй згідно українського законодавства зараховувався стаж, напрацьований на територіях цих держав і призначалась пенсія. з 1 січня 2023 року російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді. Тому, на осіб, які працювали в росії після 1 січня 1992 року не поширюються норми.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо зарахування до страхового стажу періоду з 01.01.1992 по 14.04.2005.

Вказаний період роботи не зараховано до страхового стажу з огляду на те, що з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Оцінюючи правомірність таких аргументів пенсійного органу, суд враховує те, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення").

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

У розумінні абз.22 ст.1 Закону № 1058-IV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IVпередбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Вирішуючи питання обґрунтованості доводів позивача суд виходить з наступного.

Суд звертає увагу на те, що оскільки трудовий стаж набутий позивачем на території Російської Федерації, тому при визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону від 09.07.2003 за № 1058-IV вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.

Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірний період. Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України №639 від 24.06.2023.

Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Україна вийшла із такої годи. Постанова набрала чинності 02.12.2022.

Водночас, відповідно до п.2 ст.13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Отже, зі змісту наведеного видно, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території Російської Федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.

Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.

На час набуття позивачем трудового стажу у спірний період, вказана вище Угода була чинною для України, відтак, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Щодо доводів позивача про те, що зарахування стажу праці на території російської федерації в період з 01.01.1992 по 14.04.2005 р. на підставі записів його трудової книжки НОМЕР_2 та довідок московської філії Акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія "Пасажирське вагонне депо москва-Київська" від 25.11.2019 р. за номерами № 689, № 690, № 691, № 692, суд зауважує, що оскаржуване рішення взагалі не містить жодних посилань на вказані періоди роботи, тобто оцінка цих періодів відповідачем не надавалася, а тому суд не вправі зарахувати вказані періоди до страхового стажу позивача та надати оцінку діям відповідача щодо підстав не зарахування.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження того, що позивач надавав вказану трудову книжку пенсійному органу, звертаючись 26.04.2024 року із заявою про перерахунок пенсії.

Так, в оскаржуваному рішенні лише було вказано, що для перерахунку пенсії було надано довідку 25.11.2019 № 690, № 691, № 692, № 689 видану АО «ФПК» Пасажирське Вагонне Депо Москва Києвська.

Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що пенсійний орган не надав оцінки вказаній трудовій книжці та довідкам, а вирішення зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи у цій книжці належить до дискреційних повноважень відповідного органу влади, суд позбавлений можливості надавати оцінку за відсутності висновків пенсійного органу.

З огляду на викладене, суд вважає, що рішення відповідача 2 за результатами розгляду заяви позивача про зміну страхового стажу прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення, а тому визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині 2 статті 2 КАС України.

Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, яким не була надана оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.

З огляду на суть та характер спірних відносин, зважаючи на необґрунтованість і передчасність прийнятого оскаржуваного рішення про відмову в перерахунку пенсії, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправним та скасування вказаного рішення та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано Франківській області, як орган, який прийняв рішення про відмову в перерахунку пенсії, повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення суду.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10 м. Львів, 79016; РНОКПП 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано - Франківськ, буд. 15, 79018; код ЄДРПОУ - 20551088) про визнання протиправним та скасування рішення від 02.05.2024 року №135050014190 та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано Франківській області про відмову в перерахунку пенсії № 135050014190 від 02.05.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.04.2024 року про зміну страхового стажу, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

В решті позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано - Франківськ, буд. 15, 79018; код ЄДРПОУ - 20551088) судовий збір в розмірі 605, 60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна