Решение № 123472853, 29.11.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 року справа №320/32992/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд: визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити цей строк; визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 №Ф-2354-16-У; визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 №Ф-2354-16-У для її примусового виконання.

Позовні вимоги позивач мотивує протиправністю оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 №Ф-2354-16-У у зв`язку із тим, що він є пенсіонером та з 03.11.1999 отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зазначає, що з 06.12.2001 зареєстрований як фізична особа-підприємець і на теперішній час перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві, з 01.01.2012 обравши спрощену систему оподаткування.

Позивач зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості застосувати до нього положення частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази сплати судового збору у сумі 2147,20 грн.

24.01.2024 на адресу суду від позивача надійшли документи по справі, а саме докази сплати судового збору у сумі 2147,20 грн., дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 14.11.2023 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У вказаній ухвалі суд зазначив, що питання дотримання строків звернення до суду буде вирішене судом після отримання від відповідача доказів у справі, зокрема доказів направлення та отримання позивачем оспорюваної вимоги та витребувано у Головного управління ДПС у м. Києві докази направлення та вручення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 № Ф-2354-16У.

05.07.2024 через канцелярію суду позивачем подано клопотання, в якому позивач просив суд скасувати (припинити) вимоги виконавчого провадження ВП №70486000 на період розгляду справи в суді до завершення розгляду справи. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що на банківський картковий рахунок позивача накладено арешт.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову від 05.07.2024 повернуто без розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 повторно витребувано від відповідача докази у даній справі.

На виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 відповідачем подано письмові пояснення, до яких додано витребувані судом докази.

У письмових поясненнях відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаюсь на те, що станом на 31.01.2018 за позивачем обліковувалась заборгованість з єдиного внеску у сумі 27 412,08 грн.

Відповідач зазначив, що в автоматичному режимі контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу та направлено на адресу платника.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що діяв правомірно, згідно вимог чинного законодавства та в межах наданих повноважень.

Разом з письмовими поясненнями відповідачем надано суду докази направлення позивачу оскаржуваної вимоги, з якої вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 № Ф-2354-16У направлялась рекомендованим поштовим відправленням на адресу: АДРЕСА_1 , проте повернулась відправнику без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 позовну заяву залишено без руху та надано час для подачі заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовними вимогами до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з 06.12.2001 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 03.11.1999 отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З наданих позивачем документів вбачається, що ГУ ДПС у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 №Ф-2354-16-У, якою відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи податкових органів позивача повідомлено, що заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) позивача зі сплати єдиного внеску станом на 31 січня 2018 року становить 27 412,08 грн., з них недоїмка - 27 412,08 грн.

З матеріалів справи (а.с. 17) вбачається, що вказаний борг (недоїмка) нарахований за період з третього кварталу 2013 року по четвертий квартал 2017 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Вимогами п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту - Інструкція №449).

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції, станом на дату винесення спірно вимоги) особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом України Про внесення змін до Закону України від 13.05.2020 №592-IX «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» розширено перелік осіб - платників єдиного внеску, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, та види пенсійного забезпечення, які надають право не сплачувати такий внесок (у частині 4 цифру 4 замінено цифрами 4, 5, а після слів отримують пенсію за віком доповнено словами або за вислугу років). Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вирішуючи даний спір суд надає оцінку такому виду пенсії як пенсія за вислугою років у порівнянні з пенсією за віком.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Отже трудова пенсія може бути за віком (при досягненні віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), а також за вислугою років.

Зокрема, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Таким чином, держава надає можливість окремим категоріям громадян отримати пенсію за вислугу років - до настання віку, що дає право на пенсію за віком, оскільки такі категорії громадян у своїй професії втрачають працездатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. При цьому держава, надаючи право на пенсію до настання пенсійного віку, надає і пільги, що передбачені при одержанні пенсії за віком.

Суд звертає увагу, що в силу змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13 травня 2020 року № 592-IX - з 01.01.2021 р. звільняються від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи підприємці, які отримують пенсію за вислугу років.

Натомість в період з 2013 по 2018 роки, такої конкретизації Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не містив, що призводило до непорозумінь з цього питання та чисельних позовів до суду з питання сплати пенсіонерами єдиного внеску.

Хоча оскаржуваною вимогою нараховано борг за період до набрання наведеними змінами чинності, суд зазначає, що законодавець, приймаючи цей закон фактично усунув допущену дискримінацію щодо окремого кола платників єдиного соціального внеску, а саме осіб, які отримують пенсію за вислугу років.

Отже, виходячи з принципів верховенства права, не допущення дискримінації, суд доходить висновку, що у 2013-2018 роках позивач мав право на звільнення від сплати єдиного внеску при здійсненні підприємницької діяльності.

Розглядаючи даний спір, суд також бере до уваги постанову Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі №805/2195/17-а, якою вирішено питання щодо сплати єдиного внеску особами, які отримують пенсію за віком та особами, які отримують пенсію за віком на пільгових умовах, а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 814/779/17, в якій вирішено питання щодо звільнення від сплати єдиного внеску фізичною особою-підприємцем пенсіонером за віком.

Суд звертає увагу, що аналогічні правові підходи при вирішенні подібних спорів застосовані Третім апеляційним адміністративним судом в постановах від 21 жовтня 2021 року у справі № 160/3453/21, від 28 лютого 2023 року справі № 160/11508/22, від 16 листопада 2023 року у справі № 160/9768/23.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у м. Києві щодо направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 №Ф-2354-16-У для її примусового виконання, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з положеннями частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 925/1265/16).

У будь-якому разі обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених прав, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Суд вважає, що ефективним та необхідним способом поновлення прав позивача буде визнання протиправною та скасування оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

У свою чергу, дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 №Ф-2354-16-У для її примусового виконання не мають жодного юридичного значення для позивача, оскільки правові наслідки щодо зміни обсягу суб`єктивних прав позивача спричиняє лише сама оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки), якій й була надана оцінка судом у межах цієї справи.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що за наявності рішення суб`єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб`єктом владних повноважень проявлено активну поведінку винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки), яка визнана судом протиправною.

Отже, позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у м. Києві щодо направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 №Ф-2354-16-У для її примусового виконання задоволенню не підлягає, оскільки безпосередньо дії контролюючого органу з направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) до примусового виконання не впливають на права та обов`язки позивача.

Разом з тим дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 №Ф-2354-16-У позивачем не оскаржуються.

Суд зазначає, що визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги є належним і достатнім способом захисту порушеного права позивача.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 2 147 грн. згідно квитанції від 18.01.2024 №63 (а.с.31а).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 №Ф-2354-16-У.

3.Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.