Решение № 123472750, 03.12.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р. справа № 300/8069/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення за №091630020985 від 30.07.2024 про відмову у зарахуванні стажу, призначенні пенсії за віком, зобов`язання зарахувати до стажу період роботи з 12.09.1994 по 20.11.2014, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, заявник, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач 1, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі по тексту також - відповідач 2, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №091630020985 від 30.07.2024 щодо не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 періоду її перебування фізичною особою-підприємцем з 12.09.1994 по 20.11.2014 (20 років 01 місяць 29 днів);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком період перебування фізичною особою-підприємцем з 12.09.1994 по 20.11.2014 (20 років 01 місяць 29 днів).

Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправні, на переконання позивача, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови при призначенні пенсії за віком, з підстав відсутності необхідного страхового стажу 31 рік.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернулась 23.07.2024 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою, ставлячи питання про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV). За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Запорізькій області розглянуло заяву позивача разом із долученими до неї доказами та прийняло рішення №091630020985 від 30.07.2024 про відмову у призначенні пенсії (надалі по тексту також - оскаржуване рішення, спірне рішення), з підстав відсутності необхідного страхового стажу, що становить 31 рік. Водночас, зі змісту коментованого рішення слідує, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 12.09.1994 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також з 01.01.2004 по 20.11.2014, оскільки відсутня інформація про ведення підприємницької діяльності та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування. Разом з тим, спірне рішення містить відомості про зарахування до страхового стажу заявника 12 років 08 місяців 10 днів.

ОСОБА_1 стверджує, що у період з 12.09.1994 по 20.11.2014 остання була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області. За доводами позивача період здійснення підприємницькою діяльністю зараховується до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії, за умови документального підтвердження здійснення такої діяльності залежно від форми оподаткування.

В той же час, ОСОБА_1 у спірні періоди перебувала на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області, котре адмініструє сплату страхових внесків (єдиного податку), а відсутність інформації про сплату відповідних платежів не може слугувати основою для прийняття рішення про відмову у зарахуванні певних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу особи, адже, як стверджує позивач, остання не може бути позбавлена права на таке зарахування у зв`язку із відсутністю в контролюючих органів відповідних відомостей, що не залежить від її волі та не може ставитись їй у вину. Зазначає, що загальний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить 32 роки 10 місяців і 09 днів, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №091630020985 від 30.07.2024 вважає протиправним, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України). Одночасно судом витребувано у сторін докази необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.39-40).

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерувало до суду заяву про заміну неналежної сторони із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 05.11.2024", реєстрацію якої здійснено судом 05.11.2024 за вх.№31395/24 (а.с.44-47).

Івано-Франківській окружний адміністративний суд ухвалою від 06.11.2024 виправив описку в ухвалі про відкриття провадження від 31.10.2024 у справі №300/8069/24, зокрема: у вступній визначено "...Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Проспект Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005)...", в описовій, мотивувальній і резолютивній частині ухвали зазначено вірні відомості про другого відповідача - "...Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області..." (а.с.48).

Відповідач 1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало відзив від 13.11.2024 за №0900-0903-8/59168 на позовну заяву, реєстрацію якого з відповідними доказами проведено судом 18.11.2024 за №32437/24 (а.с.52-92). Орган пенсійного забезпечення не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначив представник відповідача 1, відсутні підстави зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 20.11.2014, оскільки на позивача, як страховика покладено обов`язок здійснювати нарахування та перерахування страхових внесків, а відомості про сплату відповідних нарахувань, при зверненні за призначенням пенсії, заявник не надала. Також позивачем не надано до органу пенсійного забезпечення необхідних документів на підтвердження здійснення підприємницької діяльності. Згідно наданої позивачем довідки із бази даних реєстру застрахованих осіб (довідка Форми ОК-5) наявна інформація про застраховану особу тільки за травень 2020 року та березень 2021 року. Довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (до 01.07.2000) ОСОБА_1 не надавалась. У зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу (31 рік) для призначення пенсії за віком рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №091630020985 від 30.07.2024 про відмову у призначенні пенсії є правомірним, а позов безпідставним, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також відповідач 2 реалізував своє право на подання відзиву на позовну заяву. Через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему надійшов відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 27.11.2024" на позовну заяву, котрий із відповідними долученими до останнього документами зареєстрований судом 28.11.2024 за вх.№33371/24 (а.с.95-127). Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не погоджується з доводами та аргументами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність, з огляду на наступну мотивацію.

Представником відповідача 2 зазначено, що періоди здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року зараховуються до страхового стажу на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або патенту про сплату фіксованого податку чи довідки про сплату страхових внесків; період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування доходів з 01 травня 1993 року до 01 липня 2000 рік зараховуються до страхового стажу за умови надання документів про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. З 01 липня 2000 року для фізичної особи, яка здійснювала підприємницьку діяльність за загальною системою оподаткування та з 2004 року для фізичної особи, яка здійснювала підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування зарахування страхового стажу відбувається на підставі Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5). Позивач 23.07.2024 звернулась щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, за змістом вказаної статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 31 року.

Згідно наданих ОСОБА_1 документів, відповідачем 2 зроблено висновок, котрий відображається у спірному рішенні про те, що страховий стаж останньої становить 12 років 08 місяців 10 днів. Внаслідок розгляду заяви та наданих документів до страхового стажу не зараховано період підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 20.11.2014, оскільки відсутня інформація про ведення підприємницької діяльності та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та період ведення підприємницької діяльності з 12.09.1994 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України. Спірні періоди, на переконання ГУ ПФУ в Запорізькій області, неможливо врахувати до страхового стажу заявника, оскільки відсутні відомості про сплату внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Оскільки позивач, станом на дату звернення з питання призначення пенсії за віком в порядку, визначеному Законом №1058-IV не мала підтвердженого необхідними документами у встановленому порядку стажу, то відповідач 2 не мав підстав для зарахування до стажу та перерахунку пенсії такого періоду. З огляду на зазначене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзиви на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , досягнувши 60-річного віку, звернулась до відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 23.07.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (а.с.57-58).

До означеної заяви позивач, серед іншого, долучила паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , диплом (свідоцтво, атестат) про навчання серії НОМЕР_2 , довіку з ДПІ про облік як суб`єкта підприємницької діяльності №8565/6/09-19-24-09-06, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 за №24, довідку про прийняття на роботу (навчання) № НОМЕР_3 (а.с.59-60).

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, розглянувши за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 23.07.2024 про призначення пенсії за віком, прийняло рішення за №091630020985 від 30.07.2024 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу.

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує:

- вік заявника становить 60 років 00 місяців 07 днів. Право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 31 року;

- страховий стаж становить 12 років 08 місяців 10 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період ведення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 20.11.2014, оскільки відсутня інформація про ведення підприємницької діяльності та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- період ведення підприємницької діяльності з 12.09.1994 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (а.с.61).

Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право), складеного під час розгляду питання про призначення пенсії, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди:

- з 01.09.1981 по 17.07.1982 навчання у вищих/середніх навчальних закладах;

- з 26.07.1982 по 27.03.1986 період роботи;

- з 28.03.1986 по 14.06.1987 догляд за дитиною до 3 років;

- з 28.01.1987 по 04.07.1994, з 01.05.2020 по 31.05.2020, з 01.03.2021 по 31.03.2021 період роботи.

Страховий стаж з урахування перетину періодів склав 12 років 08 місяців 10 днів (а.с.62).

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області на заяву позивача від 28.05.2024 листом від 18.07.2024 за №8565/6/09-19-24-09-06 надало ОСОБА_1 інформацію про те, що остання перебувала на податковому обліку у статусі фізичної особи-підприємця (Долинська ДПІ) з 12.09.1994 по 20.11.2014. Водночас до відома позивача доведено, що підставою для надання фізичній особі довідки про доходи від здійснення підприємницької діяльності є подання до контролюючого органу за місцем своєї податкової адреси податкової звітності. При цьому, за отриманням довідки фізична особа може звернутись до суб`єктів державної реєстрації: Міністерства юстиції України, який є розпорядником Єдиного державного реєстру, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад (а.с.70-71).

Коментований лист долучений до заяви позивача від 23.07.2024 про призначення пенсії за віком та наданий відповідачами до відзивів на позовну заяву.

Водночас, ОСОБА_1 до адміністративного позову долучено лист ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 28.08.2024 за №10272/6/09-19-12-01-06, складеного у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_1 від 19.08.2024 за №118/24. Крім підтвердження статусу фізичної-особи підприємця позивача, податковим органом також надано інформацію: державна реєстрація фізичної особи-підприємця - 12.09.1994, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності - 31.07.2014, номер держаної реєстрації припинення - 21080100002004596.

Стосовно надання інформації щодо сплати податків (зборів, обов`язкових платежів), системи оподаткування, у період перебування на обліку запитуваної особи у статусі підприємця, ГУ ДПС в Івано-Франківській області повідомлено про відсутність можливості надання такої інформації, оскільки терміни зберігання особових рахунків платників податків і зборів (обов`язкових платежів), а також декларацій, що відображають звітність усіх платників податків та документів (розрахунки, звіти, відомості, заяви, заявки, довідки, листи, перерахунки, платіжні документи, виклики) складають 5 років, згідно наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за №578/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за №571/20884 "Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів" (а.с.31-32).

Також в матеріалах адміністративної справи міститься довідка відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 07.08.2024 за №2125, долучена заявником до позову, згідно якої ОСОБА_1 на обліку у відділі обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не перебуває (а.с.30).

ОСОБА_1 видано Ліцензію №569/571 на торговельну діяльність у сфері роздрібної торгівлі щодо реалізації продуктів харчування та харчових документів, видану Долинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області від 12.10.1996 (а.с.35), та Ліцензію №534 на здійснення торговельної діяльності, видану Долинською районною держадміністрацією від 26.06.1997 (а.с.36).

Коментовані вище довідка від 07.08.2024 за №2125 та лист від 28.08.2024 за №10272/6/09-19-12-01-06 не були, й не могли бути предметом дослідження Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області при вирішенні питання про призначення пенсії позивача, оскільки не додавались останньою разом із заявою від 23.07.2024, адже складені у часі хронологічно пізніше, аніж відбулось саме звернення.

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №091630020985 від 30.07.2024 про відмову у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернулась до суду з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

В силу правового регулювання положень частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно вимог частин 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, яке діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).

Так, частинами 1, 2 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду зокрема для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом (пункту 1 частини 2 статті 22 Закону №1058-IV).

Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (надалі по тексту також - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення №794, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (надалі по тексту також - уповноважений орган).

Пунктом 6 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України "Про інформацію" має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.

Згідно пункту 7 Положення №794, уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.

Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

У відповідності до частини 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Повертаючись до фактичним обставин справи, встановлених вище по тексту судового рішення, ОСОБА_1 , досягнувши 60-річного віку, звернулась до відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 23.07.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (а.с.57-58).

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, розглянувши за принципом екстериторіальності, заяву ОСОБА_1 від 23.07.2024 про призначення пенсії за віком, прийняло рішення за №091630020985 від 30.07.2024 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу (а.с.61).

В силу правового регулювання положень частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно розрахунку стажу (форма РС-Право), складеного під час розгляду питання про призначення пенсії заявника, страховий стаж ОСОБА_1 становить 12 років 08 місяців 10 днів (а.с.62).

Спірним рішенням відповідачем 2 не зараховано до страхового стажу позивача:

- період ведення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 20.11.2014, оскільки відсутня інформація про ведення підприємницької діяльності та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- період ведення підприємницької діяльності з 12.09.1994 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (а.с.61).

ОСОБА_1 стверджує, що коментовані періоди здійснення останньою підприємницької діяльності підлягають зарахуванню до страхового стажу, а внаслідок вчинення відповідачем 1 таких дій її страховий стаж становитиме 32 роки 10 місяців 09 днів, тобто буде достатнім для призначення пенсії за віком, про що і просить у позовній заяві.

Досліджуючи правомірність/протиправність незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 12.09.1994 по 20.11.2014, слід виходити із наступного.

Так, статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України №1788-XII.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (надалі по тексту також - Порядок №637).

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

За змістом пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 1 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

З урахуванням внесених змін, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Оцінюючи коментоване правове регулювання спірних правовідносин, у досліджуваному випадку має значення також таке.

При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Законом №1058-IV за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина 3 статті 20 Законом №1058-IV).

Обов`язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.

Постановою правління Пенсійного Фонду України від 10.06.1994 за №5-5 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, де підпунктом 5.2.2. пункту 5.2. Розділу ІІІ визначено тарифи обов`язкових внесків до Пенсійного фонду, а саме: для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно на їхній праці - 9 відсотків суми доходу.

Коментована Інструкція від 10.06.1994 за №5-5 втратила чинність на підставі постанови Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів" від 06.09.1996 за №11-1. Відповідно до пункту 7.2. Розділу 7 Інструкції №11-1 страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в пункті 2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.

В подальшому, згідно підпункту 3.1.3. пункту 3.1. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 03.06.1999 за №4-6 встановлено ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.1.3., та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1.1. пункту 2.1 цієї Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Згідно пункту 3.3. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за №16-6, ставка збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.3, та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1 пункту 2 цієї Інструкції, - у розмірі 32.

Виходячи із системного аналізу положень Інструкцій за №5-5, №11-1, №4-6 і №16-6, у фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності був наявний обов`язок щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

З огляду на таке правове регулювання, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;

- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;

- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).

Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а зазначив:

"39.1. Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 року №13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.

39.2. Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

39.3. Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 06.08.2024 у справі №580/7175/21 (адміністративне провадження №К/990/22056/22) та в ухвалах від 28.10.2024 у справі №120/16168/23 (адміністративне провадження №К/990/40320/24) і від 17.10.2022 у справі №580/7175/21 (адміністративне провадження №К/990/22056/22).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Слід відмітити, що підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення останньою підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 20.11.2014, слугувала обставина відсутності інформації про ведення підприємницької діяльності та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; а з 12.09.1994 по 31.12.2003 період ведення підприємницької діяльності, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

На переконання суду, з`ясування виду системи оподаткування при здійсненні позивачем підприємницької діяльності у спірний період є важливою умовою при зарахуванні страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності, оскільки чинне законодавство розрізняє види документів, якими підтверджується стаж підприємницької діяльності за спрощеною та загальною системою оподаткування.

У матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які належні та достовірні докази, котрі б засвідчили перебування ОСОБА_1 у спірний період(-и) (з 12.09.1994 по 20.11.2014) на спрощеній системі оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку або на загальній системі оподаткування.

Зокрема, матеріали адміністративної справи містять кілька листів [два] Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, один з яких був предметом оцінки ГУ ПФУ в Запорізькій області при вирішенні питання про призначення пенсії за віком позивачу, а інший долучений лише до позовної заяви та такий відповідачем 2 не оцінювався.

Окремо слід відмітити, про наявність у таких листах очевидних розбіжностей щодо періодів здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , про що свідчить наступне.

Лист ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 18.07.2024 за №8565/6/09-19-24-09-06 [був предметом дослідження відповідача 2], вказує, що ОСОБА_1 перебувала на податковому обліку у статусі фізичної особи-підприємця (Долинська ДПІ) з 12.09.1994 по 20.11.2014 (а.с.70-71).

Саме про такий період йдеться у оскаржуваному рішенні та позовній заяві.

В той час, як лист ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 28.08.2024 за №10272/6/09-19-12-01-06, складений у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_1 від 19.08.2024 за №118/24, містить в собі інформацію про перебування ОСОБА_1 у статусі фізичної особи-підприємця (Долинська ДПІ) у період з 12.09.1994 по 31.07.2014 (а.с.31).

При цьому, жоден із коментованих листів не містить відомостей про систему оподаткування, на якій перебувала заявник як за період з 12.09.1994 по 20.11.2014, так і за період з 12.09.1994 по 31.07.2014.

Таку обставину позивач не коментує та не наводить суду аргументів, який ж саме період є дійсним строком перебування у статусі фізичної особи-підприємця. Така розбіжність у періодах не пояснюється й відповідачами.

Водночас, через призму норм матеріального права, а саме пункту 4 частини 3 статті 2 КАС України, принципу офіційного з`ясування всіх обставин, слід звернути увагу на наступну обставину.

Із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень (із повним доступом) з`ясовано наявність ухвалення Івано-Франківським окружним адміністративним судом постанови від 04.12.2013 у справі №809/3353/13-a, в якій суд відзначив наступне.

ОСОБА_1 , відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зареєстрована як фізична особа - підприємець та взята на облік, як платник податку у Долинській оДПІ.

Із мотивувальної частини вказаної постанови суду слідує: "…як вбачається з матеріалів справи, відповідно довідки №1984/10/17-761 від 30.10.2013, відповідач більше року не подає податкову звітність до податкової інспекції (а.с.8), чим порушує вимоги встановлені податковим законодавством. Заборгованості перед бюджетом зі сплати податків та зборів відповідач не має, що підтверджується довідкою №49/Г/20-026 від 10.07.2013 (а.с.7).

Таким чином, неподання відповідачем до органу податкової інспекції податкової звітності більше ніж протягом року є порушенням встановлених податковим законодавством вимог та у відповідності до частини 2 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних особі та фізичних осіб-підприємців", є підставою для припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця".

Коментованою постановою від 04.12.2013 у справі №809/3353/13-a позов задоволено. Припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , код НОМЕР_4 .

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", в редакції чинній на час ухвалення судового рішення, після набрання постановою законної сили, суд направляє її копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця, а у спірному випадку до Реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції в Івано-Франківській області для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запису про судове рішення та внесення запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності юридичної особи.

Вказана постанова суду набрала законної сили 23.12.2013 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/35741742).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого судом самостійно шляхом подання безкоштовного запиту через веб-портал Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result) слідує, що ОСОБА_1 :

- 12.09.1994 взято на облік, як платника податків (запис №21081750000004596);

- 24.10.2013 взято на облік, як платника єдиного внеску (запис №10000000044133);

- 31.07.2014 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця (запис №210801000002004596).

Даний витяг не містить відомостей у графі "дата та номер запису щодо відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, підстава внесення".

Згідно абзаців 2, 3 підпункту 65.10.8 пункту 65.10 статті 65 Податкового кодексу України (надалі по тексту також - ПК України, у відповідній редакції) державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання. У разі коли після внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізична особа продовжує провадити таку діяльність, вважається, що вона розпочала таку діяльність без взяття її на облік як самозайнятої особи.

У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв`язку з припиненням провадження господарської діяльності (пункт 294.6 статті 294 ПК України).

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за судовим рішенням, що не пов`язано з банкрутством фізичної особи-підприємця регламентований статтею 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 за №755-IV (надалі по тексту також - Закон №755-IV).

За змістом частини 3 статті 49 Закону №755-IV державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

Таким чином, крайньою датою перебування ОСОБА_1 у статусі фізичної особи-підприємця згідно коментованого правового регулювання та відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, слід вважати 31.07.2014, про що йде мова у листі ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 28.08.2024 за №10272/6/09-19-12-01-06 (а.с.31-32).

Відтак, доводи позивача про необхідність врахування до страхового стажу період зайняття підприємницькою діяльністю з 01.08.2014 по 20.11.2014 є безпідставним, адже статус фізичної-особи підприємця заявник мала лише по 31.07.2014 (дата припинення згідно запису №210801000002004596), а позов у цій частині не підлягає до задоволення.

В спірному випадку відповідач 2 не зарахував до страхового стажу позивача період зайняття підприємницькою діяльністю з 12.09.1994 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Так, з огляду на вищевказані положення період зайняття підприємницькою діяльністю з 12.09.1994 по 31.12.1997 може бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 лише за умови підтвердження спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян (пункт 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV), або довідкою про сплату страхових внесків (пункт 4 Порядку № 637).

Таких документів ОСОБА_1 не надала ні пенсійному органу разом із заявою від 23.07.2024 про призначення пенсії за віком, ні суду разом із позовною заявою.

Водночас, у матеріалах адміністративної справи міститься лист відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 07.08.2024 за №2125, за змістом якого ОСОБА_1 не перебуває на обліку у відділі обслуговування громадян №6 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Івано-Франківській області (а.с.30).

Такий лист не надавався позивачем до органу пенсійного забезпечення при зверненні за призначенням пенсії за віком, оскільки складений хронологічно пізніше (07.08.2024), аніж відбулось саме звернення (23.07.2024).

Також слід зазначити, що означений лист містить інформаційно-довідковий характер про перебування особи на пенсійному обліку у відповідному фонді та за своїм змістом не є довідкою Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, визначеною пунктом 4 Порядку №637.

Отже, не підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 період зайняття підприємницькою діяльністю з 12.09.1994 по 31.12.1997, оскільки такий не підтверджений відповідними документами.

Що стосується періоду з 01.01.1998 по 30.06.2000, то пунктом 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону такий період включається за наявності одночасно двох умов:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, або із застосуванням фіксованого розміру прибуткового податку (патентами);

2) наявність довідки про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Аналогічні вимоги містяться в Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637, а також в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1.

У відношенні до спрощеної системи оподаткування, то така система запроваджена з 01.01.1999 на підставі Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 за №727/98 (надалі по тексту також - Указ №727/98).

Згідно з статтею 2 Указу №727/98 дія цього Указу не поширюється на:

суб`єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального торгового патенту;

фізичних осіб, які відповідно до законодавства України сплачують фіксований податок;

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб`єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб`єктів, які не є суб`єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю підакцизними товарами (крім сфери громадського харчування).

Відповідно до статті 3 Указу №727/98 суб`єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, мають право обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за календарний місяць.

У разі коли фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Суб`єкти підприємницької діяльності - фізичні особи перераховують суми єдиного податку на окремий рахунок відділень Державного казначейства України

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до місцевого бюджету - 55 відсотків;

до Пенсійного фонду України - 40 відсотків;

на обов`язкове соціальне страхування - 5 відсотків.

Статтею 7 Указу №727/98 визначено, що суб`єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов`язкових платежів): податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов`язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на відрахування до Пенсійного фонду; збору за видачу дозволу на розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів.

Таким чином, згідно Указу №727/98 платник єдиного податку не є платником збору на відрахування до Пенсійного фонду.

Отже, перебування фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування з 01.01.1999 підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку. Такий підприємець не є платником страхових внесків до Пенсійного Фонду України.

Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, як уже зазначалось судом, є наявність доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України або наявність спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо.

Однак позивачем не подано свідоцтва про сплату єдиного податку. Таких документів не надано і відповідачами. ОСОБА_1 у адміністративному позові, повідомляючи про здійсненні підприємницької діяльності у спірний період, жодним чином не ствердила про застосування спрощеної системи оподаткування та/або застосування фіксованого податку.

Також ОСОБА_1 не надано суду доказів здійснення підприємницької діяльності на підставі придбання спеціального торгового патенту, зі сплатою фіксованого розміру прибуткового податку (патентами).

В даному випадку позивач апелює про необхідність обліку таких документів саме територіальними органами Державної податкової служби України в області, що не є стороною у справі, при цьому не пояснює про причини не зберігання їх особисто.

Стосовно довідки про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності, обов`язкова наявність якої передбачена пунктом 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV для зарахування до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 30.06.2000, то суд вказує на таке.

Позивач надала до органу пенсійного забезпечення лист ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 18.07.2024 за №8565/6/09-19-24-09-06, згідно якого ОСОБА_1 з 12.09.1994 зареєстрована як фізична особа-підприємець (а.с.70-71).

Однак, з огляду на зміст коментованого листа, такий документ не містять інформації про перебування заявника на спрощеній системі оподаткування. Таких відомостей немає і в листі ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 28.08.2024 за №10272/6/09-19-12-01-06 (а.с.31-32).

З приводу періоду з 01.07.2000 по 31.07.2014, то пунктом 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону такий період включається за наявності додаткової умови - сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

З відомостей витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що ОСОБА_1 з 24.10.2013 взято на облік, як платника єдиного внеску (запис №10000000044133).

Дані з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (Форма ОК-5) не містять інформації про сплату ОСОБА_1 страхових внесків у вказаному вище періоді (а.с.23).

Такої інформації немає і у витягу з ЄРС для ФОП, наданого відповідачем 1 до відзиву на позовну заяву (а.с.92).

Також позивач вказує про застосовність до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №640/25128/19 про те, що адміністрування сплати страхових внесків (єдиного внеску) покладено на відповідний державний орган. Особа не може нести відповідальність за наповнення Реєстру застрахованих осіб.

В досліджуваному випадку слід не погодитись із такими аргументами ОСОБА_1 з огляду на наступне.

У даній постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №640/25128/19 містяться такі правові висновки:

"35. На підтвердження своєї позиції позивачем відповідачу та суду надано довідку Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 22.10.2019 за №7865/ФОП/26-15-33-17-15, за змістом якої позивач у спірний період щорічно отримував дохід.

36. Відповідач зазначає, що зазначена довідка не підтверджує факт сплати страхових внесків (єдиного внеску) за зазначений період.

37. Також ж висновку дійшов суд апеляційної інстанції, а тому суд виснував про відсутність підстав для задоволення позову.

38. Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, з огляду на таке.

39. Суди самостійно зазначають, що зміст довідки Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 22.10.2019 за №7865/ФОП/26-15-33-17-15 містить інформацію про отримання позивачем доходу за період з 26.04.2004 по 31.12.2008.

40. Колегія суддів звертає увагу, що отримання особою доходу передбачає сплату відповідних податків.

41. При цьому, адмініструє сплату податків відповідний податковий орган.

42. Адміністрування сплати страхових внесків (єдиного внеску) так само покладено на відповідний державний орган. Особа не може нести відповідальність за наповнення реєстру застрахованих осіб.".

Обставини, досліджувані Верховним Судом та викладеній у цитованій вище постанові, суттєво різняться від обставин справи №300/8069/24, оскільки у спірному випадку у суду відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 доходу за спірний період з 01.07.2000 по 31.07.2014, в тому числі офіційно задекларований платником податків, а відтак відсутня можливість ствердити про сплату страхових внесків (єдиного внеску) за зазначений період.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що в спірному випадку позивач, апелюючи на необхідність обліку таких документів відповідачами, не пояснила причин не зберігання їх особисто.

Водночас, як встановлено у постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 у справі №809/3353/13-a, ОСОБА_1 більше року [2012-2013] не подає податкову звітність до податкової інспекції, чим порушує вимоги встановлені податковим законодавством. Заборгованості перед бюджетом зі сплати податків та зборів відповідач не має, що підтверджується довідкою №49/Г/20-026 від 10.07.2013.

В призмі досліджуваного ОСОБА_1 не довела наявність у відповідача законодавчо визначеного обов`язку облікувати і володіти по фізичних особах-підприємцях (за спірний період) відповідну інформацію, за умови не подання такими суб`єктами підприємницької діяльності періодичних відповідних звітів про нарахування і сплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За умови неподання таких документів як органу пенсійного фонду, так і суду, відсутні об`єктивні підстави для висновку про те, що відповідачі неналежно здійснювали облік страхових внесків ОСОБА_1 та не обґрунтовано не надали таку інформацію позивачу у формі відповідної довідки.

Окремо слід відзначити, що сама по собі відсутність заборгованості перед бюджетом зі сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) жодним чином не підтверджує сплату позивачем страхових внесків до відповідних фондів.

Суд звертає увагу позивача на те, що остання не позбавлена можливості повторно звернутися до органу пенсійного забезпечення із заявою про призначення пенсії за віком, додавши до неї документи, зокрема, спеціальний торговий патент або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідку про сплату страхових внесків за період з 12.09.1994 по 31.12.1997; докази перебування на спрощеній системі оподаткування в період з 01.01.1998 по 30.06.2000 та докази сплати страхових внесків за період з 01.07.2000 по 31.07.2014.

Водночас, з огляду на відсутність таких належних доказів, станом на час розгляду цієї справи, суд висновує про відсутність підстав для зарахування зазначених періодів здійснення підприємницької діяльності з 12.09.1994 по 31.07.2014 до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку про правомірність неврахування органом пенсійного забезпечення до страхового стажу позивача період здійснення нею підприємницької діяльності з 12.09.1994 по 31.07.2014, так як відсутні відомості про перебування позивача на спрощеній системі оподаткування та/або із застосуванням фіксованого податку, в тому числі про сплату страхових внесків у вказаний період, що є особливою умовою при обчисленні пенсії.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за №091630020985 від 30.07.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV та у зарахуванні до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 12.09.1994 по 20.11.2014, є правомірним, таким, що прийняте відповідно до вимог закону та не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція до платіжної інструкції АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 22.10.2024 за №0.0.3962467089.1 (а.с.15).

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягають стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень судового збору.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018;

відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 20490012), проспект Соборний, 158-Б, м.Запоріжжя, 69005.

Суддя Чуприна О.В.