Постановление суда № 123451369, 03.12.2024, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/2489/24

Провадження №1-в/190/445/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м.П`ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

представника ДУ ПВК 122 - ОСОБА_4

засудженого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м.П`ятихатки справу за клопотанням засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дружківка, Донецької області, громадянина України, до арешту проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, в останнє:

- 27.01.2022 року Дружківським міським судом Донецької області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до 6-ти років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.72 ч.5 КК України в строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з моменту затримання, з 05.08.2019 року по день ухвалення вироку з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі,

про умовно-дострокове звільнення на підставіст.81 КК України,

встановив:

До П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, пославшись на те, що засуджений своє виправлення не довів, оскільки за час відбування покарання отримав 4 стягнення, які хоча і погашені у встановленому законом порядку, але вказують на поведінку засудженого в цілому. Також зазначив, що до засудженого раніше застосовувалось умовно-дострокове звільнення, іспитовий строк за раніше вчинені злочини, але він продовжував вчиняти злочини, що вказує на те, що засуджений не бажає ставати на шлях виправлення, а тому у задоволенні клопотання просив відмовити.

Представник ДУ «П`ятихатська виправна колонія (№122)» в судовому засіданні просив вирішити клопотання засудженого на розсуд суду та пояснив, що ОСОБА_5 приблизно 1,5 місяця тому прибув до ДУ "П`ятихатська виправна колонія (№122)" з ДУ "Софіївська виправна колонія", де отримав за свою поведінку 4 стягнення. На даний час не працевлаштований.

Засуджений в судовому засіданні підтримав своє клопотання та просив його задовольнити.

Суд, вислухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали, які характеризують особу засудженого, вважає, що клопотання засудженого ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту частини другоїстатті 50 КК Українислідує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Під сумлінною поведінкою розуміють, що засуджений за період відбування покарання сумлінно виконував вимоги встановленого режиму утримання у колонії, не допускав порушень, визнав вину у скоєному злочині, розкаюється у вчиненому, сплатив повністю або частково завдані злочином збитки, за час відбування покарання поводив себе як у загальній масі засуджених, так і при спілкуванні з представниками адміністрації ввічливо, тактовно, виконував законні вимоги представників адміністрації, приймав активну участь у виконанні умов розробленої для нього програми диференційованого виховного впливу, тощо.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певного строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці за весь час відбування покарання, а також досягнення цілей покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком Дружківського міського суду Донецької області від 27.01.2022 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до 6-ти років позбавлення волі без конфіскації майна. Початок строку відбування покарання 05.08.2019 року, кінець строку відбування покарання 05.08.2025 року. ОСОБА_5 з 07.08.2019 року перебуває в місцях позбавлення волі.

З 08.08.2019 року по 22.04.2022 року відбував покарання в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

З 22.04.2022 року по 07.07.2023 року в ДУ Софіївська виправна колонія (№45)».

З 07.07.2023 року по 11.08.2023 року в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

З 24.08.2023 року по 11.10.2024 року на дільниці ресоціалізації ДУ «Софіївська виправна колонія (№45)».

З 11.10.2024 року і по теперішній час засуджений ОСОБА_5 перебуває в ДУ «П`ятихатська виправна колонія (№122)». В установі не працевлаштований; дотримується норм, які визначають порядок та умови відбування покарання, з адміністрацією установи тактовний та ввічливий. За час відбування покарання в ДУ Софіївська виправна колонія (№45)» характеризувався посередньо, отримав 4 (чотири) стягнення, які погашені у встановленому законом порядку та одне заохочення - 08.04.2024 року.

Суд,оцінюючи усукупності всідані,які слугуютьчинником длявизнання поведінкизасудженого такою,що свідчитьпро йоговиправлення, а також те, що висновок про можливість застосування щодо засудженого умовно-дострокового звільнення повинен ґрунтуватись на аналізі даних про поведінку засудженого за весь час відбування покарання, в тому числі й на даних, що характеризують ступінь тяжкості вчинених злочинів і особу засудженого в цілому вважає, що процес виправлення ОСОБА_5 не досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання у вигляді позбавлення волі перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в інших умовах,без ізоляції від суспільства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що для досягнення цілей покарання умовно-дострокове звільнення в даному випадку є передчасним.

Сам по собі факт дотримання засудженим порядку і режиму утримання під час перебування в колонії, є його обов`язком і не може достатньо переконливо свідчити про те, що засуджений довів своє виправлення.

Також слід зазначити, що відбуття засудженим певної частини строку покарання не є підставою для обов`язкового звільнення засудженого від подальшого відбування покарання, оскільки це є лише правом, а не обов`язком суду, а засуджений повинен довести своє виправлення та перевиховання сумлінною поведінкою і ставленням до праці протягом всього періоду відбування ним покарання.

Керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України суд ,-

ухвалив:

Відмовитив задоволеніклопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1