Решение № 123391998, 28.11.2024, Оболонський районний суд міста Києва

28.11.2024 Справа № 756/10832/24

Справа № 756/9666/24

Провадження № 2/756/4405/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Діденка Є.В., за участю секретаря судового засідання Павлишина О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» про стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2024 року до Оболонського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій позивач просить: стягнути з відповідача грошову суму 5000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є клієнтом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», користується платіжною карткою Monobank № НОМЕР_1 . 20.08.2024 р. о 15.23 год. позивач з використанням платіжного терміналу City24 здійснив готівкове поповнення власної платіжної картки на суму 5000,00 грн., однак при введенні номеру картки ним було допущено помилку, внаслідок чого було введено номер іншої картки № НОМЕР_2 . Відтак, грошові кошти були переказані на інший рахунок, відкритий в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Позивач одразу звернувся на гарячу лінію банку та повідомив про помилковий переказ, однак пізніше його було повідомлено, що виявилось неможливим зв`язатись із власником рахунку, а без його згоду неможливо повернути перераховані кошти.

Ухвалою суду від 06.09.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. Клопотань про розгляд справи з повідомленням учасників справи не надходило. Вказаною ухвалою було задоволено клопотання позивача про витребування у відповідача інформації про власника рахунку, на який були переведені кошти.

01.10.2024 року на виконання ухвали суду від банку надійшла інформація, згідно з якою власником рахунку є гр. ОСОБА_2 , який зареєстрований в с. Дніпровка Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, та надано інші персональні дані вказаної особи.

26.09.2024 р. відповідач подав клопотання про продовження строку на подання відзиву.

03.10.2024 р. відповідач подав відзив, у якому позов не визнав. Зазначив, що банк не є отримувачем грошових коштів, перерахованих позивачем, таким отримувачем є фізична особа - власник рахунку ОСОБА_2 , отже позов пред`явлено до неналежного відповідача.

01.10.2024 р. позивач подав клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати у відповідача виписку по рахунку № НОМЕР_2 за період з 20.08.2024 р. по 23.09.2024 р. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до наданої банком довідки, на рахунку встановлено кредитний ліміт. Зазначений доказ може підтвердити використання грошових коштів ОСОБА_2 або їх списання банком для погашення заборгованості за кредитним лімітом.

На переконання суду, клопотання позивача про витребування доказів не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

На переконання суду, позивач у своєму клопотанні не обґрунтував належним чином, належність доказів, які він просив витребувати, до предмету доказування у цій справі. Зокрема, позивач не навів переконливих аргументів, яке значення для розгляду цієї справи має виписка по рахунку ОСОБА_2 за вказаний позивачем період часу, та яке значення має факт використання або не використання отриманих від позивача коштів, з урахуванням підтвердження факту їх отримання.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є клієнтом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», користується платіжною карткою Monobank № НОМЕР_1 .

20.08.2024 р. через платіжний термінал ТОВ «СВІФТ ГАРАНТ» здійснено переказ грошових коштів в сумі 5000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Позивач звертався до банку з приводу помилковості вказаного платежу, однак Банком позивачу роз`яснено про неможливість повернення коштів без годи власника рахунку.

Позивач намагався зав`язатись із власником рахунку, шляхом відправлення йому переказів із коментарем щодо повернення коштів, однак кошти повернуті не були.

Згідно з наданою банком інформацією, власником рахунку № НОМЕР_2 є ОСОБА_2 , який зареєстрований в с. Дніпровка Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, та надано інші персональні дані вказаної особи.

Відповідно до встановлених правовідносин, суд керується такими нормами права.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

У статті 1 Закону України «Про платіжні послуги», визначені поняття:

неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі;

платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього;

На підставі ч. 2 ст. 41 Закону України «Про платіжні послуги», ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи.

Згідно з ч. 6 ст. 41 Закону України «Про платіжні послуги», ініціювання платіжної операції є завершеним з моменту прийняття платіжної інструкції до виконання надавачем платіжних послуг платника.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги», платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції. У разі виявлення невідповідності інформації платник має відшкодувати надавачу платіжних послуг шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

Оцінка доказів і мотиви суду.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цій справі позивач просить суд стягнути з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» безпідставно (помилково) перераховані грошові кошти на рахунок гр. ОСОБА_2 .

Водночас, в силу статей 1212, 1213 ЦК України, обов`язок повернення безпідставно набутих коштів покладений саме на набувача такого майна.

Відповідно до встановлених судом обставин, фактичним набувачем коштів в сумі 5000,00 грн. є гр. ОСОБА_2 , а не АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», при цьому не має значення чи були такі кошти використані особою, в який спосіб та з якою метою, зокрема і для погашення кредитної заборгованості. Суд звертає увагу, що договірне списання коштів банком з рахунку особи, слід також розглядати як користування такими коштами власником рахунку за його розпорядженням.

Отже, слід констатувати, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 77-81, 89, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Суддя Є.В. Діденко