Постановление суда № 123391279, 26.11.2024, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1221/24

2-а/703/9/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Криви Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Крамної Л.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Геріх Н.А.,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Трушкова В.Л.,

розглянувши клопотання позивача та представника третьої особи про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Вод Гео» про визнання протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованому в автоматичному режимі, -

встановив:

В провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області на розгляді перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Вод Гео» про визнання протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованому в автоматичному режимі.

29 жовтня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 та представника третьої особи КП «Вод Гео» про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення Конституційного Суду України у справах № 3-119/2023 (223/23) та № 3-153/2023 (277/23) щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 14-3 та частини другої статті 132-1 КУпАП.

Клопотання обґрунтовані тим, що в обґрунтування позовних вимог серед іншого позивачем зазначається про порушення відповідачем принципу індивідуалізації юридичної відповідальності, порушення конституційних принципів. Встановивши фізичну особу керівника підприємства відповідач не виконав свого обов`язку з встановлення всіх обставин адміністративного правопорушення, включаючи осіб в яких фактично перебуває в користуванні та володінні транспортний засіб, а також ступінь вини позивача, як особи щодо якої складені постанови про адміністративні правопорушення.

Диспозиція ст.. 132-1 КУпАП не визначає суб`єкта правопорушення, натомість ст.. 14-3 КУпАП називає суб`єкта відповідальності (за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП) виключає власника (керівника юридичної особи) за яким зареєстровано транспортний засіб.

У рішенні КСУ № 1-34/2010 від 22.12.2010 зазначено, що ст.. 14-1 КУпАП, яка стосувалась притягнення до відповідальності саме власників (а не користувачів) транспортних засобів, є неконституційною. Втім, нова стаття 14-3 КУпАП знову встановлює презумпцію власника транспортного засобу, що суперечить принципу конституційної відповідальності. Згідно з рішенням КСУ від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016, закони та інші правові акти,визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції.

Так, на даний час, в провадженні КСУ перебувають конституційні провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч. 1 ст. 143 КУпАП та за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч. 1 ст. 143, ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Ухвалою Першого сенату КСУ від 27.03.2024 вказані провадження об`єднані в одне конституційне провадження. 19 червня 2024 року Перший сенат продовжив розгляд цієї справи на одному з наступних пленарних засідань. Наразі триває розгляд таких справ за вказаними конституційними скаргами у формі письмового провадження.

Конституція України, закріплюючи в ч. 1 ст. 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі та інших нормативно-правових актів водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи (стосується людини і громадянина (фізичної особи), що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення.

При зверненні до суду позивач вказав, що положення ст.. 14-3 та ч. 2 ст. 132 КУпАП, які визначають позивача як суб`єкта відповідальності за адміністративне правопорушення, не відповідають конституційному принципу індивідуалізації юридичної відповідальності та загальним положенням КУпАП. Задоволення цих скарг Конституційним сдом України та визнання зазначених норм такими, що не відповідають Конституції України (неконституційні), слугуватиме підставою для надання нормі права зворотної дії в часі (пом`якшення або скасування відповідальності). Це виключить притягнення позивача до відповідальності за оскаржуваними постановами.

Посилаючись на вказані обставини позивач та представник третьої особи звернулись до суду із даними клопотаннями.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивача Геріх Н.А. та представник третьої особи Трушков В.Л. підтримали свої клопотання, наполягали на їх задоволенні з підстав, зазначених у клопотаннях.

Представник відповідача Мельничук І.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотань про зупинення провадження з тих підстав, що справа розглядається у спрощеному провадженні, є незначної складності та зупинення провадження у справі призведе до затягування розгляду справи. Також наголосила, що штрафи за перевищення встановлених законодавством габарито-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами надходять до бюджетів територіальних громад, на території яких було зафіксовано адміністративне правопорушення, відтак у разі тривалого розгляду справи, не відбудеться наповнення бюджету. Також зазначила, що касаційні провадження, на які посилається позивач та третя особа відкриті не за касаційною скаргою позивача, відтак відсутні підстави для зупинення провадження. Також надала в матеріали справи письмові заперечення на клопотання.

Заслухавши учасників справи, дослідивши наявні в справі матеріали в сукупності, суд дійшов переконання про наявність підстав для зупинення провадження у справі, виходячи з наступного.

Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду цієї справи, їх взаємозв`язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в розглядуваній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.

Як встановлено з матеріалів справи, предметом оскарження у даній справі є постанови у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, якими позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Разом з тим, судом встановлено, що в провадженні КСУ перебувають конституційні провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч. 1 ст. 143 КУпАП та за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч. 1 ст. 143, ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Ухвалою Першого сенату КСУ від 27.03.2024 вказані провадження об`єднані в одне конституційне провадження. 19 червня 2024 року Перший сенат продовжив розгляд цієї справи на одному з наступних пленарних засідань.

Тобто, предмет зазначеної конституційної скарги безпосередньо стосується правовідносин, з приводу яких ОСОБА_1 звернувся до суду у справі № 703/1221/24 за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.

Отже, необхідною передумовою зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України є неможливість її розгляду до вирішення по суті іншої справи.

Ця підстава виникає тоді, коли ухвалення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для цієї справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Для адміністративного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників правовідносин і тлумачення правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року).

Розумна передбачуваність судового рішення, дозволяє уникнути ситуації, за якої при вирішенні справи застосовано неконституційну норму і особа позбавлена переглянути таке рішення суду за виключними обставинами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.09.2023 року у справі №158/2439/22.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року № 2136-VIII.

Разом з цим, статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII) єдність системи судоустрою забезпечується в тому числі єдністю судової практики.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону № 1402-VIII Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

З цією метою ч. 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, в силу вимог процесуального закону врахування судом правових висновків Верховного Суду є обов`язковим.

Це обумовлюється тим, що завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду створюється єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, а також верховенству права та ефективному захисту прав людини.

Питання щодо наявності підстав для зупинення провадження у даній справи кореспондується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2024 року у справі № 283/91/22 (№ К/990/39064/23).

Відтак, враховуючи викладене, суд вбачає підстави для зупинення провадження по даній справі до прийняття Конституційним Судом України рішення з питань «конституційності» частини першої статті 14-3 та частини другої статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, враховуючи положення п.3 ч.1 ст. 236 КАС України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження по даній справі.

Керуючись ст.ст.236, 243, КАС України, суд -

постановив:

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Вод Гео» про визнання протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованому в автоматичному режимі зупинити до прийняття Конституційним Судом України рішення з питань «конституційності» частини другої статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ухвалу набирає законної сили після її підписання суддею, проте може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 29 листопада 2024 року.

Головуючий: Ю. В. Крива