Постановление суда № 123370674, 19.09.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 вересня 2024 рокуСправа №160/19943/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про пропущеного процесуального строку по справі №160/19943/24,-

УСТАНОВИВ:

23.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати мені - ОСОБА_1 , суддівської винагороди за періоди: з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року; з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року; з 01.01.2024 року по 30.06.2024 року (за винятком днів відпустки), обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 року по 30.06.2024 року, в розмірі 2 102,00 грн.

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату мені суддівської винагороди на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 року в сумі 2 270,00 грн, на 01.01.2022 року - 2 481,00 грн, на 01.01.2023 року в сумі 2 684,00 грн, на 01.01.2024 року - 3028,00 грн, щомісячної доплати за адміністративну посаду в розмірі 10% (до 09.04.2023 року) та доплати за вислугу років в розмірі 70% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за періоди: з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно, з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року включно; з 01.01.2024 року по 30.06.2024 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум.

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь судців, коштів для проведення мені виплат недоплаченої суддівської винагороди на періоди: з 01.01.2021 року по 31 12.2021 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 року в розмірі 2 270,00 грн; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2022 року в розмірі 2 481,00 грн, з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 року в розмірі 2684,00 грн; з 01.01.2024 року по 30.06.2024 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 року в розмірі 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

- допустити негайне виконання рішення суду в частині нарахування та виплати суддівської винагороди за один місяць.

Ухвалою від 26.07.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

16.09.2024 року позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. В обгрунтування означеного клопотання позивач з посиланням на постанову Верховного Суду від 25.04.2023 року по справі №380/15245/22 вказав, що строк звернення до суду з позовними вимогами за період з 01.01.2021 ркоу по 19.07.2022 року не пропущений. Також позивач вважає, що строк звернення в частині позовних вимог з 19.07.2022 року по 30.06.2023 року нею не пропущений, оскільки на території України діяли карантинні обмеження, спричинені коронавірусом SARS-CoV-2, а тому процесуальний строк вважається продовженим. Одночасно позивач звертає увагу на те, що з 24.02.2022 року на території України запроваджений воєнний стан. Позивач є суддею Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, який має велику завантаженість через зміну територіальної підсудності ряду судів, з визначенням їх підсудності за місце роботи, у зв`язку зі збройною агресією. Крім того, павлоградський районний суд Дніпропетровської області є прифронтовим судом, а під час дії воєнного стану підлягають поновленню процесуальні строки, порушені з таких поважних причин, як повітряна тривога, відсутність електрозабезпечення, неможливість використання транспорту, ракетне чи інше збройне ураження території, де знаходиться позивач. Окрім того, позивач звертає увагу суду на рекомендації Ради Суддів України від 02.03.2022 року щодо роботи судів в умовах воєнного стану, коли, за можливості, та задля забезпечення права на доступ до суду, процесуальні строки мають продовжуватись.

Вирішуючи заявлене позивачем клопотання, суд враховує, що законодавець при внесенні змін до ст. 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку звернення до суду з трудовим спором, залишив незмінним положення ст. 238 КЗпП України.

Так, відповідно до ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, та забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом.

Окремо суд зазначає, що застосування строків звернення до суду не може слугувати меті відмови у доступі до суду.

Так, одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, який означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов`язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

Держави користуються певною свободою розсуду у сфері регулювання права на доступ до суду, яке залежить як від потреб і ресурсів суспільства, так і від конкретних осіб.

Безпосередньо доктрина обмежень на право доступу до суду була сформульована Судом у справі «Ашингдейн проти Об`єднаного Королівства» (28.05.1985 року), згідно якої такі обмеження, для того, щоб відповідати вимогам частини 1 статті 6 Конвенції мають: переслідувати правомірну мету, і не порушувати саму сутність права.

Відповідні принципи Суд виклав таким чином:

а) право на доступ до суду, гарантоване частиною 1 статті 6, не є абсолютним і може бути обмежене. Це дозволяє сама суть цього права, позаяк право на доступ до суду «за своєю природою вимагає регулювання державою - регулювання, що може різнитися залежно від часу та місця і відповідно до потреб і ресурсів суспільства та особи»;

б) при встановленні таких обмежень Договірні держави користуються певною свободою розсуду, однак, остаточне вирішення того, чи було дотримано вимог Конвенції залишається за Судом. Він має впевнитися, що встановлені обмеження не порушують чи зменшують доступ, що залишився особі таким чином, що завдають шкоду самій суті права;

в) більше того, обмеження не буде сумісним із частиною 1 статті 6, якщо воно не має правомірної мети і коли відсутнє пропорційне співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.

Наведені принципи визначають процес, що є невід`ємною частиною завдання суду відповідно до Конвенції, визначення справедливої рівноваги між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту фундаментальних прав особи.

При цьому, суд враховує доводи позивача, що обумовили пропуск строку звернення до суду необхідністю виконання посадових обов`язків, надмірне навантаження, перевагу виконання посадових обов`язків перед особистими через виконання присяги судді.

З огляду на викладене, суд зазначає про наявність суперечливості законодавства, зокрема ст. ст. 233 та 238 КЗпП України, об`єктивність заявлених позивачем причин пропуску строку звернення до суду, незначний пропуск строку по окремих періодах виплат, враховуючи обов`язок суду забезпечити доступ до правосуддя, як гарантоване Конституцією України право, та з метою забезпечення позивачу права на доступ до суду визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновлюючи такий строк.

Керуючись ст. ст. 6, 122, 123, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про пропущеного процесуального строку по справі №160/19943/24 - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко