Постановление суда № 123293231, 24.09.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43029/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю - прокурора ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві капітан Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про застосування у кримінальному провадженні № 62024100130000477 від 16.03.2024 року, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Велика Солтанівка, Васильківського району, Київської області, українцю, громадянину України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого Третього слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на те, що слідчими Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, за процесуального керівництва Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100130000477 від 16.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.03.2022 відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_5 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.03.2022 (по стройовій частині) № НОМЕР_2 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду водія-механіка групи регламенту та ремонту радіоелектронного обладнання технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки військової частини НОМЕР_1 .

Будучи військовослужбовцем солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків.

Однак, солдат ОСОБА_5 в умовах воєнного стану, вчинив кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_5 у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, 20.02.2024 близько 09 години 00 хвилин здійснив самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби до 22.09.2024.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

23.09.2024 року повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Велика Солтанівка, Васильківського району, Київської області, українцю, громадянину України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема:

- матеріалами службового розслідування;

- протоколами допитів свідків;

- іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності..

Слідчий зазначає, що на даний час є необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що обвинувачується у вчиненні злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання караються позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець ОСОБА_5 маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний виконуючи бойові завдання в складі свого підрозділу має доступ до зброї на бойових позиціях в умовах воєнного стану, що само по собі утворює реальний ризик вчинити кримінальне правопорушення із застосування зброї. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.

Враховуючи викладене, характер вчинення кримінальних правопорушень, особу підозрюваного, сторона обвинувачення вважає, що застосування до останньої більш м`якого запобіжного заходу ніж взяття під варту не забезпечить в повній мірі виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та не дасть змогу запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, а також не дасть можливості органу досудового розслідування досягнути завдань, передбачених ст. 2 КПК України.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити з викладених у ньому підстав, тобто застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний та його захисник проти клопотання заперечували, просили застосувати більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Під час розгляду клопотання встановлено, що слідчими Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, за процесуального керівництва Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100130000477 від 16.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

23.09.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено судами при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу та при вирішенні питання про продовження його дії.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема:

- матеріалами службового розслідування;

- протоколами допитів свідків;

- іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, ніж до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за ч. 5 ст. 407 КК України особу підозрюваного, вік, майновий та сімейний стан, характер вчинення кримінального правопорушення, та доходить висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний перебуваючи на волі може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на іншого підозрюваного, свідків і потерпілих у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим виникла необхідність у застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведені в судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі і домашнього арешту. А відтак клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Також, відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до вказаної статті під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Слідчий суддя при визначенні розміру застави підозрюваному ураховує підходи, закріплені у прцедентній практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Істоміна проти України»(Заява № 23312/15), згідно з якими розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку.

Враховуючи обставини та тяжкість злочину, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , соціальний та майновий стан підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у межах нижче мінімального розміру визначеного законом - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить (з урахуванням одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 3028 грн.) 60 560 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, з урахуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК України, та відповідно до його майнового стану, буде достатнім стримуючим приписом від порушення процесуальних обов`язків.

Оцінивши зазначені обставини слідчий суддя вважає, що саме такий розмір застави не буде непомірним для підозрюваного.

Крім того, у відповідності до ч.5 ст. 194 КПК України вважаю необхідним покласти на підозрювану у разі звільнення його з-під варти внаслідок внесення застави обов`язки:

У разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Аргументи прокурора щодо застосування до підозрюваного ініційованого запобіжного заходу без визначення розміру застави, оскільки на це вказує КПК України слідчий суддя відхиляє, оскільки чинний кримінальний процесуальний закон у абзаці третьому частини четвертої ст.183 КПК України під час дії воєнного стану не встановлює обов`язок, а надає право слідчому судді/суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, передбаченого ст.407 КК України.

Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_3 ), строком на 60 діб, тобто до 20 листопада 2024 року.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 60 560, 00 грн.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок:

Отримувач ТУ ДСАУ у м. Києві

ЄДРПОУ банку: 26268059;

р/р UA128201720355259002001012089

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

МФО 820172;

Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити в межах строків досудового розслідування, тобто до 20 листопада 2024 року включно.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, передбачені ч. 8-11 ст. 182 КПК України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1