Решение № 123219979, 20.11.2024, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/10486/24

Провадження № 2/185/5103/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря Преображенської К.О., розглянувши упорядку спрощеного позовного провадженнябез повідомлення сторін цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь 160000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків.

В обґрунтуваннязаявленого позовупозивач зазначив,що перебуваву трудовихвідносинах зПриватним акціонернимтовариством «ДТЕКПавлоградвугілля» з06лютого 1995року по17грудня 2017року.Звільнений 17грудня 2017року зпосади машиністагірничих виїмковихмашин 6розряду зповним робочимднем підземлею надільниці звидобудку вугілля№ 3Приватного акціонерноготовариства «ДТЕКПавлоградвугілля» ВСП«Шахтоуправління Павлоградське»за станомздоров`я,що підтверджуєтьсязаписами утрудовій книжціпозивача. На данийчас вінотримує пенсіюв органахПенсійного фондуУкраїни. За часроботи напідприємстві відповідачапозивач отримавхронічне професійнезахворювання.Згідно довідкипро результативизначення ступенявтрати професійноїпрацездатності увідсотках Медико-соціальноїекспертної комісіївід 23квітня 2024року серії12ААА №130778(копіядодається)позивачу повторновизначено ступіньвтрати працездатностіна рівні60%з яких:45%-радикулопатія попереково-крижована фоніполісегментарної дископатії,сходинкового ретроспондплолістезу;10%-хронічне обструктивнезахворювання легень;5%-тугоухість. Згідно довідкидо актаогляду медико-соціальною експертноюкомісією від23квітня 2024року серії12ААГ №568133(копіядодається)позивачу повторнобезстроково встановленотретю групуінвалідності запрофесійним захворюванням,протипоказано роботув умовахдії пилу,шуму,важкої фізичноїпраці,несприятливого мікроклімату,підземно.Рекомендовано нагляді лікуванняу невролога,травматолога,пульмонолога,ЛОР,стаціонарне лікування. Позивач маєпостійні скаргина стансвого здоров`я,змушений проходитилікування,що підтверджуєтьсявипискою -епікризом №956/307із медичноїкарти стаціонарногохворого від07березня 2018року,позивач маєскарги настійкий більта обмеженнярухів ушийному іпоперековому відділаххребта зіррадіацією вправі рукута ногу,порушену ходу,біль вплечових,ліктьових іколінних суглобах,обмеження рухівта хрускітв них,заніміння кінцівок,переважно правих,задишку прифізичному навантаженні,періодичний сухийкашель,загальну слабкість,зниження слуху. У зв`язкуз вказанимхронічним професійнимзахворюванням порушенота порушуютьсянормальні життєвізв`язкипозивача,він позбавленийможливості реалізовуватисвої звичкита бажання.Тривалий процеслікування,позбавляє можливостіпозивача вестиповноцінний спосібжиття.З моментуотримання хронічногопрофесійного захворювання,він постійновідчуває фізичністраждання табіль,обґрунтовані важкістюсамопочуття таособливостями лікування. Окрім того,внаслідок отриманиххронічних професійнихзахворювань,що супроводжуєтьсязначною втратоюпрацездатності,систематичною необхідністюотримання медичноїдопомоги,він постійновідчуває психологічнийдискомфорт,порушення душевноїрівноваги,вираженої упочуттях розпачу,тривоги,дратівливості,у почуттяхстраху,поганому сніна фонісильних больовихвідчуттів.Все цепостійно інегативно позначалосяі позначаєтьсясьогодні надушевному тафізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.

Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Ухвалою суду від 08.10.2024 року провадження по даній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заяви та клопотання відповідача

Представник відповідачазвернувся досуду звідзивом напозовну заяву,у якомупросив суду задоволенні позову відмовити. Зазначив, що склад правопорушення у діях Відповідача відсутній. Відповідач забезпечив Позивача усіма необхідними засобами індивідуального захисту та спеціальним одягом, створив безпечні і нешкідливі умови праці, наскільки це є обґрунтовано практично можливим. В матеріалах справи відсутні докази про настання будь-яких аварій на підприємстві та/або доказів порушення норм законодавства з охорони праці, відсутні будь-які акти перевірок відповідних контролюючих органів про допущення порушень з боку Відповідача. Позивачем не надано жодних доказів про наявність постанови чи вироку суду про притягнення посадових осіб Відповідача до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Таким чином, оскільки у встановленому законом порядку посадові особи Відповідача не визнавалися винними у порушенні законодавства про охорону праці, вина як елемент складу правопорушення відсутня. Враховуючи відсутність встановлених фактів порушення Відповідачем законодавства про охорону праці є недоведеним причинний зв`язок між виникненням хронічних захворювань та діями Відповідача.

Просив зобов`язати позивача подати заяву свідка по суті поставлених питань у порядку та у строк, встановлений частиною 3 статті 93 ЦПК України.

У письмових клопотаннях просив суд:

-Витребувати у Міжрайонної профпатологічної МСЕК (м. Дніпро, пл. Соборна, 14, 49005) належним чином завірені копії наступних документів:

-Акт№465 первинного огляду ОСОБА_1 на МСЕК від 25.04.2018 р.;

-Акт №489 повторного огляду ОСОБА_1 на МСЕК від 23.04.2024 р.,

-Довідку про виконання або невиконання ОСОБА_1 вимог Індивідуальних програм реабілітації.

-Витребувати у Позивача належним чином завірені копії наступних документів: Підтвердження виконання вимог Індивідуальних програм реабілітації.

Вирішуючи зазначені клопотання суд зазначає наступне.

Суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягають. Так, відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 93 ЦПК України встановлено, що учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.

Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання:

1) з підстав, визначених статтями 70, 71 цього Кодексу;

2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;

3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.

Частиною 7 ст.93 ЦПК України визначено, що за наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов`язати учасника справи надати відповідь.

Представником позивача зазначено суду обставини відмови від надання відповіді на поставлені запитання, вказані підстави відомі представнику відповідача, оскільки викладені у відповіді на відзив, інших клопотань подано суду не було, тому необхідно відмовити в задоволенні клопотання про надання відповідей відповідно до ст. 93 ЦПК України.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 81, 83 ЦПК України, позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивачем додані до позовної заяви письмові докази, що підтверджують обставини, на які він посилається у позовній заяві, а саме його роботу на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, встановлення йому висновком МСЕК втрати професійної працездатності внаслідок виробничої травми та інші. Суд вважає, що на підставі вказаних документів можливо встановити всі обставини по справі та ухвалити судове рішення.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідач має рівні з позивачем права з надання суду доказів.

Законом передбачено судовий розгляд цивільних справ в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2024 року було відкрито спрощене позовне провадження і судом не встановлено підстав для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження.

Таким чином заявлені представником відповідача клопотання задоволенню не підлягають.

Фактичні обставини, встановлені судом

Згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 працював на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

07 грудня 2017 рокупозивача було звільнено у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі через стан здоров`я за п.2ст. 40 КЗпП України.

Згідно з Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 02 квітня 2018 р., позивачу було встановлено професійні захворювання:радикулопатія попереково-крижова L5, S1 на фоні полі сегментарної дископатії сходинкового ретроспондилолістезу L3 (5 мм) (стан після операції 15.082017 - висічення міжхребцевого диска L5, S1), та шийна С6, С7, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м`язові-тонічним і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів, код М51.1, МІ 7-М 19; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «А». Легенева недостатність першого ступеня; нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

П. 16 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту.

Згідно п. 17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є:

Важкість праці: робоча поза вимушена «на колінах і ліктях», впродовж 97 % змінного часу, при нормі до 10 % часу зміни; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 35 кг, при допустимому до ЗО кг; фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні за участю м`язових рук, тулуба, ніг становило 44 000 кг/м, при нормі до 44 000 кг/м; величина статичного навантаження за зміну двома руками 70000 кг/с, при нормі до 70000 кг/с; переходи пішки становили до 8 км за зміну при нормі до 8 км. Вміст пилу з вмістом вільного діоксину кремнію до 10 % в повітрі робочої зони в ЗО разів перевищує ГДК (120,94 мг/мЗ при ГДК 4,0 мг/мЗ). Рівень відносної вологості повітря 83 %, при нормі 75 % до ДСП 3.3.1.095-2002. Еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 9 дБА (89дБА при ГДР 80дБА) по ДСН 3.3.6.037- 99.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної

працездатності Медико-соціальної експертної комісії за професійними захворюваннями від 25 квітня 2018 року серія 12 ААА № 051799 та довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 994826 від 25 квітня 2018 року позивачу первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60 %: 45 % - радикулопатія з ДПЛ, 10 % - ХОЗЛ; 5 % - туговухість та встановлено третю групу інвалідності.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності Медико-соціальної експертної комісії за професійними захворюваннями від 01 квітня 2019 серія 12 ААА № 075929 та довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією серія 12 ААБ № 215245 позивачу повторно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60 %: 45 % - радикулопатія з ДПЛ, 10 % - ХОЗЛ; 5 % - туговухість та встановлено третю групу інвалідності.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності Медико-соціальної експертної комісії від 12 квітня 2021 року серії 12 ААА № 064509 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60 %: 45 % - радикулопатія з ДПЛ, 10 % - ХОЗЛ; 5 % - туговухість.

Згідно довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією від 12 квітня 2021 року серії 12 ААВ № 129901 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності, внаслідок професійного захворювання.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Медико-соціальної експертної комісії від 23 квітня 2024 року серії 12 ААА № 130778 позивачу повторно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% з яких: 45 % - радикулопатія ДПЛ; 10 % - ХОЗЛ; 5 % - туговухість з 01.05.2024 до безстроково.

Згідно довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією від 23 квітня 2024 року серії 12 ААГ № 568133 позивачу повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 153 КЗпП України, передбачено, щозабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП Українизакріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пунктами 9, 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 (1-рп/2004) визначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Згідно із ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частиною першою ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 210/3177/17.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями відповідача, який вважає не доведеним, факт спричинення моральної шкоди саме з вини відповідача, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

Суд приходить до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню позивачу завданої моральної шкоди з підстав, визначенихстаттею 1167 ЦК України.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, істотність вимушених змін в життєвих стосунках.

З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120 000 грн., в іншій частині відмовити.

Відповідно до пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно ізЗаконом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українидоповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Граматичне та системне тлумачення зазначеногопункту ПК Україниу чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так після цієї дати чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. (Постанова Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21)

У зв`язку із зазначеним, моральна шкода на користь позивача підлягає стягненню без утримання податку та обов`язкових платежів.

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5Закону України «Про судовий збір»позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 200 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.12,13,89,259,263,264,265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

ПозовОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди задовольнитичастково.

Стягнути зПриватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користьОСОБА_1 в рахуноквідшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень 00 копійок без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», ЄДРПОУ 00178353, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76.

Суддя В. О. Головін